Рішення № 62562349, 08.11.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 362/5424/15-ц Головуючий у І інстанції Лебідь-Гавенко Г. М.Провадження № 22-ц/780/6020/16 Доповідач у 2 інстанції Іванова І. В.Категорія 26 08.11.2016

РІШЕННЯ

Іменем України

08 листопада 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого - Іванової І.В.,

суддів - Гуля В.В., Сліпченка О.І.

при секретарі - Тимошевській С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 20 вересня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк", третя особа - ОСОБА_3 про визнання договору про надання споживчого кредиту від 24.07.2008 року недійсним,-

в с т а н о в и л а :

У липня 2015 року «УкрСиббанк» звернувся до суду з вказаним позовом мотивуючи тим, що 24 липня 2008 року між ним та відповідачкою ОСОБА_2 було укладено договір, відповідно до якого банк надав кредит в сумі 35000 доларів США, а відповідачка зобов'язувалася повернути наданий кредит у повному обсязі не пізніше 24 липня 2018 року згідно з графіком погашення кредиту та сплатити за користування кредитом проценти у розмірі 15,00 % річних. Крім того, позивач банк зазначив, що для забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_2, ним було укладено договір поруки з відповідачем ОСОБА_3

Проте, відповідачі належним чином не виконують свій обов'язок тому станом на 08.07.2015 року у ОСОБА_2 виникла заборгованість по поверненню кредитних коштів, сплаті процентів за користування кредитом та становить 17801,47 доларів США та пеня у розмірі 20050,08 грн.

Відповідачам направлялись досудові вимоги, але вони не виконали зобов'язання, тому позивач банк просив стягнути солідарно на його користь з відповідачів суму боргу по поверненню кредитних коштів та відсотків за користування кредитом за договором про надання споживчого кредиту в розмірі 17801,47 долар США, а також суму боргу по сплаті пені за вказаним договором в розмірі 20050,08 грн. та оплату судового збору.

10 лютого 2016 року ОСОБА_2 подала зустрічний позов до ПАТ «УкрСиббанк» мотивуючи тим, що під час укладення оскаржуваного договору банком, з нею не виконано переддоговірної роботи, що є підставою для визнання договору недійсним. Крім того, вважає, що з підвищенням курсу іноземної валюти виникла істотна зміна становища щодо виконання боргових зобов'язань за договором, а саме: сума боргу, яку необхідно сплачувати, значно зросла, в зв'язку з чим значно погіршився її фінансовий стан. Подальше виконання кредитного договору на умовах, що діють на даний час, є порушенням принципу справедливості, тому просила, визнати договір про надання споживчого кредиту, укладений між нею та Банком, недійсним.

Відповідач ОСОБА_3 первісний позов не визнав, просив застосувати строк позовної давності і з цих підстав відмовити в задоволенні первісного позову щодо нього.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду від 20 вересня 2016 року позовні вимоги ПАТ Укрсиббанку задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2, на користь банку заборгованість за кредитним договором в розмірі 17 801 долар США 47 центів, пеню у розмірі 20 050 грн. 08 копійок та 3 654 грн. сплаченого судового збору. У задоволенні решти вимог відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, ПАТ «Укрсиббанк» та відповідачка ОСОБА_2 подали апеляційні скарги.

Банк у своїй скарзі вважає, що рішення є необґрунтованим та винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права в частині відмови у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3, тому просить скасувати рішення суду в цій частині та винести нове яким задовольнити позовні вимоги банку до ОСОБА_3 та здійснити перерозподіл судових витрат.

ОСОБА_2 у скарзі посилається на те, що суд неналежним чином вивчив матеріали справи, не врахував що умови кредитного договору є несправедливими, тому просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким у позовні вимоги Укрсиббанку залишити без задоволення, а її зустрічний позов задовольнити.

Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача, пояснення учасників, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційних скарг, приходить до наступного.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову Банку до поручителя ОСОБА_3 виходив з того, що закінчився строк позовної давності з вимогами до поручителя, тому заборгованість за кредитним договором підлягає стягненню з боржника ОСОБА_2

Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком з наступних підстав.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ч.1ст.559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Відповідно до ч.1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно до ч.1 та ч.2 ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ст.543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Судом встановлено, що 24 липня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», який з 21.12.2009 року змінив назву на ПАТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_2 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11375698000, згідно якого Банк зобов'язувався надати позичальнику кредитні кошти в іноземній валюті в сумі 35000,00 доларів США, а позичальник - повернути кредит у повному обсязі в терміни та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту згідно Додатку № 1 до договору, але не пізніше 24 липня 2018 року. П. 1.3.1 договору визначає, що за користування кредитними коштами процентна ставка встановлюється у розмірі 15,00 % річних, які позичальник зобов'язувався, згідно п. 1.3.4 сплачувати з 01 по 25 число кожного місяця, наступного за тим, за який вони були нараховані. Відповідно до п. 4.1 договору, за порушення позичальником термінів погашення будь-яких своїх грошових зобов'язань, передбачених договором, банк має право вимагати додатково сплатити банку пеню. Відповідно до п. 7.13 договору, сторони домовилися вважати, що, уклавши цей договір, позичальник своїм підписом засвідчує, що перед укладенням цього договору отримав від банку інформаційний лист згідно вимог законодавства України, зокрема Закону України «Про захист прав споживачів» (а.с. 6-12).

Як вбачається з додатку № 1 до договору та додаткової угоди № 1 від 27 квітня 2009 року, якою було змінено графік погашення кредиту, позичальник зобов'язувався щомісячно здійснювати погашення кредиту не пізніше визначеного числа кожного календарного місяця протягом всього строку дії договору (а.с. 13-19).

Крім того, 24 липня 2008 року між Банком та ОСОБА_3 укладено договір поруки № 219041, за п. 1.1. якого, останній, як поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати за виконання ОСОБА_2 усіх її зобов'язань, що виникли з договору про надання споживчого кредиту (а.с. 20-22).

Отримання ОСОБА_2 суми кредиту підтверджено меморіальним ордером № НОМЕР_1 від 24 липня 2008 року та випискою за особовим рахунком за 24.07.2008 року (а.с. 148, 150).

Відповідно до довідки-розрахунку, ОСОБА_2, починаючи з 25.06.2014 року - дати сплати згідно графіку погашення, припинила погашення за наданим кредитом, тому станом на 08 липня 2015 року загальна заборгованість позичальника становить 17801,47 доларів США, що складає заборгованість за кредитом в розмірі 16333,76 доларів США і за відсотками в розмірі 1467,71 дол. США (а.с. 24-34).

24 лютого 2015 року відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було направлено вимоги про погашення простроченої заборгованості, з наданням 32-х днів з дня отримання вимоги, а у випадку не погашення заборгованості, банк вимагав дострокового повернення кредитних коштів та всіх нарахованих процентів.

Вказані вимоги Банку отримані відповідачами 28 лютого 2015 року (а.с. 41-46).

З матеріалів справи вбачається, що кредитний договір було укладено на строк до 24 липня 2018 року.

Відповідно до договору поруки, він діє до повного виконання зобов'язань боржником за основним договором (а.с.20).

Відповідно п.6.2. кредитного договору, якщо банк направив Позичальнику вимогу про дострокове повернення всієї суми кредиту, термін повернення кредиту вважається таким що настав з 32 календарного дня з дати одержання позичальником повідомлення Банку про порушення зобов'язань позичальника та дострокове повернення кредиту і плати за кредит (а.с.10).

Таким чином, оскільки вимоги Банку про дострокове повернення кредиту і плати за кредит отримані відповідачами 28 лютого 2015 року, термін повернення кредиту вважається таким що настав 01 квітня 2015 року, тому саме з цієї дати рахується початок шестимісячного строку дії поруки.

З позовом до суду Банк звернувся у липні 2015 року, тобто в межах шести місяців після настання строку для дострокового повернення всієї суми кредиту і плати за кредит, тому в даному випадку в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України, порука не припиняється.

За таких обставин, висновок суду про застосування положень статті 261 ЦК України, які регулюють питання перебігу позовної давності, до передбаченого частиною четвертою статті 559 ЦК України строку пред'явлення вимог до поручителя є неправильним, оскільки цей строк не є строком позовної давності, на який поширюються зазначені норми.

Ураховуючи викладене, висновок суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до відповідачів не відповідає вимогам закону, тому на підставі ст.309 ЦПК України рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову та стягненню солідарно із відповідачів, як солідарних боржників на користь Банку заборгованості за кредитним договором.

Крім того, на користь позивача з відповідачів підлягають стягненню і судові витрати у справі.

Щодо вирішення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2, суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову виходив з безпідставності та недоведеності позовних вимог, оскільки при підписанні договору, передбачені чинним законодавством вимоги для укладення договору були дотримані, умови договору відповідають вимогам, в т.ч. Закону України "Про захист прав споживачів", чинного на час його укладення.

Такий висновок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.

За змістом ст. ст. 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Застосування Закону України «Про захист прав споживачів» до спорів, які виникають з кредитних правовідносин, можливе в тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови отримання кредиту, типи відсоткової ставки, валютні ризики, процедура виконання договору тощо, які передують укладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникають кредитні правовідносини, тому до спорів щодо виконання цього договору цей Закон не може застосовуватись, а застосуванню підлягає спеціальне законодавство в системі кредитування.

Як вбачається з матеріалів справи, фінансова установа прийняла кредитний договір укладений з позивачем до виконання, позивачка отримала кошти за договором, тобто сторони прийняли на себе всі права та зобов'язання, передбачені цим кредитним договором, тобто виконані всі дії, які не суперечать намірам та інтересам сторін, позивачка мала необхідний обсяг цивільної дієздатності, її волевиявлення було вільним та відповідало внутрішній волі; виконання банком зазначених умов підтверджено позивачкою, яка особисто підписала кредитний договір, чим засвідчила отримання всієї необхідної інформації та те, що вона погодилася з умовами договору; на момент укладення кредитного договору позивачка не наводила жодних зауважень щодо змісту цього правочину, тому суд правильно вважав, що у даному випадку не вбачається підстав для визнання правочину недійсним, зі змісту кредитного договору не вбачається умов, які законом визнаються несправедливими, як не вбачається і будь-яких інших несправедливих умов, тому суд дійшов правильного висновку про недоведеність та необґрунтованість указаних позовних вимог, адже позивачем не доведено, факту несправедливості умов кредитного договору та наявності всіх інших підстав для визнання недійсним правочину.

Посилання позивачки за зустрічним позовом у апеляційній скарзі на е що судом не враховано обставини неочікуваного падіння гривні, не заслуговують на увагу, оскільки зі змісту ст. ст. 694, 695 ЦК України, відповідальність за валютні ризики лежить саме на покупцеві, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а відсутність у позичальника необхідних коштів не є підставою звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання.

Інші доводи, наведені у апеляційній скарзі не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують наведені висновки суду, тому рішення суду в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 309,314,316 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» задовольнити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 20 вересня 2016 року в частині вирішення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» скасувати та ухвалити нове рішення.

Позовну заяву Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» задовольнити.

Стягнути солідарно із ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 та ОСОБА_3 ідентифікаційний номер НОМЕР_3 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту від 24 липня 2008 року в розмірі 17801,47 доларів США, що складає заборгованість за кредитом в розмірі 16333,76 доларів США, за відсотками в розмірі 1467,71 дол. США та стягнути пеню у розмірі 20 050 грн. 08 коп.

Стягнути із ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 та ОСОБА_3 ідентифікаційний номер НОМЕР_3 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», з кожного судові витрати у розмірі 3836 грн. 50 коп.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий :

Судді :