Ухвала суду № 62561218, 02.11.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" листопада 2016 р. м. Київ К/800/4133/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Мороз Л.Л., Горбатюка С.А., Шведа Е.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Роздолля” на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 3 лютого 2016 року у справі №814/2598/15 за позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області до товариства з обмеженою відповідальністю „Роздолля” про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду, -

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2015 року Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області звернулося в суд з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Роздолля”, в якому з урахуванням уточнення позовних вимог, просило: застосувати до об’єкта господарювання ТОВ „Роздолля”, код ЄДРПОУ 32983367, захід реагування у вигляді повного зупинення об’єкта, який розташований за адресою: Миколаївська область, Снігурівський район, ст. Галаганівка, вул. Паровозна, 7 до повного усунення порушень; зобов’язати суб’єкта господарювання ТОВ „Роздолля”, код ЄДРПОУ 32983367, повністю зупинити роботу об’єкта, який розташований за адресою: Миколаївська область, Снігурівський район, ст. Галаганівка, вул. Паровозна, 7 до повного усунення порушень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за наслідками планової перевірки відповідача складений акт перевірки щодо додержання вимог законодавства у сферах пожежної та техногенної безпеки, контролю за діяльністю аварійно-рятувальних служб, яким встановлені порушення вимог законодавства, внаслідок чого подальша експлуатація об’єкта несе загрозу життю та/або здоров’ю людей.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 9 листопада 2015 року відмовлено у задоволені позовних вимог.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 3 лютого 2016 року скасоване рішення суду першої інстанції, позовні вимоги задоволені. Застосований до товариства з обмеженою відповідальністю „Роздолля” (код ЄДРПОУ 32983367) захід реагування у вигляді повного зупинення об’єкта, який розташований за адресою: Миколаївська область, Снігурівський район, ст. Галаганівка, вул. Паровозна, 7 до повного усунення порушень. Зобов’язано товариство з обмеженою відповідальністю „Роздолля” (код ЄДРПОУ 32983367) повністю зупинити роботу об’єкта, який розташований за адресою: Миколаївська область, Снігурівський район, ст. Галаганівка, вул. Паровозна, 7 до повного усунення порушень.

Не погоджуючись з ухваленим по справі рішенням товариство з обмеженою відповідальністю „Роздолля” звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено, що в період з 15 -21.07.2015 р., відповідно до наказу ГУ ДСНС від 18.06.2015 р. №216, на підставі посвідчення на проведення перевірки від 03.07.2015 р. №79, посадовими особами ГУ ДСНС здійснена планова перевірка додержання (виконання) ТОВ „Роздолля” вимог законодавства у сферах пожежної і техногенної безпеки, цивільного захисту суб'єктом господарювання на Об'єкті перевірки – територія, будівлі, приміщення, споруди ТОВ „Роздолля”, розташовані за адресою: Миколаївська область, Снігурівський район, ст. Галаганівка, вул. Паровозна, 7(далі – Об’єкт).

За результатами перевірки складений акт додержання вимог законодавства у сфері пожежної і техногенної безпеки, цивільного захисту, контролю за діяльністю аварійно - рятувальної служб від 21.07.2015 р. №16 (далі – Акт перевірки), у якому зафіксований ряд порушень, а саме:

1) дерев’яні конструкції вагової, складських будівель №5 – 8 не оброблені вогнезахисним розчином (порушено п.2.5. р.III Правил, відповідно до якого дерев’яні конструкції в будинках усіх ступенів вогнестійкості, крім V, повинні піддаватися вогнезахисному оброблянню, за винятком вікон, дверей, воріт, підлоги, стелажів);

2) не проведена перевірка вогнезахисного покриву (просочення) дерев’яних конструкцій складських приміщень №1 – 4 (порушено п.2.8. р.III Правил, відповідно до якого не менше одного разу на рік комісією господарчого органу здійснюється перевірка стану вогнезахисного покриву (просочення) за результатами якої складається акт перевірки технічного стану вогнезахисного покриву (просочення);

3) не виконаний захист будівель від прямих попадань блискавки і вторинних її проявів відповідно до вимог ДСТУ Б В.2.5-38:2008 „Інженерне обладнання будинків і споруд. Улаштування блискавкозахисту будівель і споруд” (порушено пп.1.21 п.1 р.IV Правил, відповідно до якого захист будівель, споруд та зовнішніх установок від прямих попадань блискавки і вторинних її проявів, а також їх перевірку необхідно виконувати згідно з вимогами ДСТУ Б В.2.5-38:2008 „Інженерне обладнання будинків і споруд. Улаштування блискавкозахисту будівель і споруд”);

4) приміщення адміністративної будівлі не обладнане системою протипожежного захисту відповідно до ДБН В.2.5-56-2010 „Інженерне обладнання будинків і споруд. Системи протипожежного захисту” (порушено п.1.2. р.V Правил, відповідно до якого будинки, приміщення та споруди повинні обладнуватися системами протипожежного захисту відповідно до ДБН В.2.5-56:2010 „Інженерне обладнання будинків і споруд. Системи протипожежного захисту”);

5) допускається використання в приміщенні робочої вежі світильників з лампами розжарювання без захисного суцільного скла (ковпака), (порушено п.1.18. р.IV Правил, відповідного до якого забороняється використання в пожежонебезпечних зонах світильників з лампами розжарювання без захисного суцільного скла (ковпаків), а також з відбивачами і розсіювачами, виготовленими з горючих матеріалів);

6) електрощити, групові електрощитки у всіх будівлях та спорудах підприємства не захищені автономними системами пожежогасіння (порушено п.1.16. р.IV Правил, відповідного до якого електрощити, групові електрощитки у всіх будівлях та спорудах підприємства повинні бути захищені автономними системами пожежогасіння);

7) не здійснений контроль за справністю дихальних клапанів та вогнезатримуючих пристроїв резервуарів з горючими рідинами (пічним паливом) резервуарного парку (порушено п.9.2., пп.6. р.VI Правил, відповідно до якого у процесі експлуатації резервуарів необхідно здійснювати контроль за справністю дихальних клапанів та вогнезахисних пристроїв).

Порушень вимог законодавства з боку Позивача при організації та проведенні перевірки, а також фіксації виявлених порушень судом не встановлено.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги виходив з недоведеності позивачем тієї обставини, що допущені відповідачем порушення вимог законодавства у сфері пожежної і техногенної безпеки, цивільного захисту, контролю за діяльністю аварійно - рятувальної служб, викладені у відповідному акті перевірки, створюють загрозу життю та здоров’ю людей.

Суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що з обставин справи встановлена належність Об’єкта перевірки до об’єктів підвищеної небезпеки, при цьому виявленні при перевірці порушення створюють загрозу життю та здоров’ю людей, які на ньому працюють.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Відповідно до ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають зазначеним вимогам, оскільки не ґрунтуються на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності.

У відповідності до п.12 ч.1 ст.67 Кодексу цивільного захисту України до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить: звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об’єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров’ю людей.

Згідно ч.2 ст.68 Кодексу цивільного захисту України у разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров’ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.2 ст.70 Кодексу цивільного захисту України повне або часткове зупинення роботи підприємств, об'єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду.

У відповідності до ч.7 ст.7 Закону України „Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” від 05.04.2007 № 877-V (далі – Закон № 877-V), на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу, а у випадках, передбачених законом, також звертається у порядку та строки, встановлені законом, до адміністративного суду з позовом щодо підтвердження обґрунтованості вжиття до суб'єкта господарювання заходів реагування, передбачених відповідним розпорядчим документом.

Згідно ч.8 ст.7 Закону № 877-V припис – обов’язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб'єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб’єкта господарювання.

У відповідності до положень ст. 12 Закону № 877-V невиконання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виявлених під час здійснення заходу державного нагляду (контролю), тягне за собою застосування до суб'єкта господарювання штрафних санкцій у порядку, встановленому законом.

У разі застосування санкцій за порушення вимог законодавства, зокрема, якщо законом передбачаються мінімальні та максимальні розміри санкцій, враховується принцип пропорційності порушення і покарання.

Колегія суддів зазначає, що судами не встановлено, що перелічені в акті перевірки порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки створюють реальну загрозу життю та здоров’ю людей, а усунення цих порушень вимагає вжиття заходів реагування, саме у вигляді повного припинення експлуатації об’єкта.

Разом з тим, з аналізу наведених вище норм законодавства вбачається, що підставою застосування до суб'єкта господарювання штрафних санкцій у порядку, встановленому законом є невиконання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виявлених під час здійснення заходу державного нагляду.

Судами першої та апеляційної інстанцій не встановлено, а матеріали справи не містять інформації про те, чи видавався припис, розпорядження або інший розпорядчий документ щодо усунення порушень вимог законодавства, виявлених під час здійснення заходу державного нагляду, а також в разі видання зазначеного документу, чи були відповідачем виконані вимоги у встановлений термін.

Судами першої та апеляційної інстанції не перевірені доводи відповідача стосовно того, що на момент звернення позивача до суду з даним позовом терміни усунення порушень законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки викладених в приписі від 21.07.2015 року не настали, вказані доводи викладені у запереченнях на позовну заяву, запереченнях на апеляційну скаргу, про що також відповідач зазначає у касаційній скарзі.

З урахуванням вищенаведеного судами першої та апеляційної інстанції не з’ясовані обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення та не дають можливості суду касаційної інстанції визначитися в правильності правової оцінки обставин у справі як судом першої інстанції так і судом апеляційної інстанції, що являється порушенням ст.ст.159, 195 КАС України.

При встановленні наведених фактів судами першої та апеляційної інстанції порушені норми процесуального права, які призвели до необґрунтованого прийняття судових рішень і не можуть бути перевірені та усунуті судом касаційної інстанції.

Суди першої та апеляційної інстанції не перевірили та не надали належної оцінки фактичним обставинам справи, що не дає можливості суду касаційної інстанції визначитися у правильності висновків судів першої і апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 227 КАС України підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій з направленням справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

За таких обставин доводи касаційної скарги спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанції, тому касаційна скарга підлягає частковому задоволенню із скасуванням рішень судів першої та апеляційної інстанції та направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Роздолля” задовольнити частково.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 9 листопада 2015 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 3 лютого 2016 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: