Ухвала суду № 62561043, 03.11.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" листопада 2016 р. м. Київ К/800/54815/15

Вищий адміністративний суд України в складі суддів:

Єрьоміна А.В.(головуючий); Кравцова О.В., Калашнікової О.В..

секретар судового засідання Вишняк О.

за участю:

представника позивача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_5 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 5 листопада 2015 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_5, треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, до Управління Держгеокадастру у Жмеринському районі Вінницької області, треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Коростівецька сільська рада Жмеринського району Вінницької області, про визнання рішення протиправним, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2015 року ОСОБА_5 (далі - позивач), треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_10, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, звернувся Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до управління Держземагенства у Жмеринському районі у Вінницькій області (далі - відповідач), третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Коростівецька сільська рада Жмеринського району Вінницької області, про визнання протиправним та скасування п. 7 висновку управління Держземагенства у Жмеринському районі у Вінницькій області від 9 вересня 2015 року №281 "Про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок державної власності сільськогосподарського призначення (землі запасу) для ведення особистих селянських господарств на території Коростівецької сільської ради".

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 5 листопада 2015 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2015 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

У касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, позивач просить оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, ухвалити нове судове рішення про задоволення адміністративного позову.

Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення сторін, перевіривши оскаржувані рішення судів та матеріали справи в межах доводів касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами, 2 грудня 2014 року ОСОБА_5, ОСОБА_10, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 звернулись до Головного управління Держземагенства у Вінницькій області з клопотаннями про надання їм дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га, що знаходиться на території Коростівецької сільської ради Жмеринського району.

Згідно із наказами Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області за №2-684/20-15-сг, №2-681/20-15-сг, №2-682/20-15-сг, №2-682/20-15-сг, №2-683/20-15-сг від 19 червня 2015 року надано дозволи позивачу та третім особам на стороні позивача на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га із земель запасу державної власності сільського господарського призначення на території Коростівецької сільської ради Жмеринського району Вінницької області для ведення особистого селянського господарства. Зокрема, в наказі зазначено, що розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає погодженню у встановленому законодавством порядку.

24 червня 2015 року між ОСОБА_5, ОСОБА_10, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та землевпорядною організацією - ТОВ "Віатерра" укладено договір №121 про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відповідно до висновку від 9 вересня 2015 року за №281 управлінням Держгеокадастру у Жмеринському районі Вінницької області розглянуто проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 10,0000 га на території Коростівецької сільської ради гр. ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_8, із земель запасу (пасовище) Коростівецької сільської ради Жмеринського району Вінницької області. Разом з тим, зазначено, що вказаний проект може бути погоджений після усунення зауважень зазначених у висновку та погодженні у відповідності до зазначеного.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що висновок Управління Держгеокадастру у Жмеринському районі Вінницької області від 9 вересня 2015 року №281 про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок державної власності сільськогосподарського призначення (землі запасу) для ведення особистих селянських господарств на території Коростівецької сільської ради не є нормативно-правовим актом індивідуальної дії, що породжує права та обов'язки, тобто не є рішенням.

Разом з тим, Вищий адміністративний суд України, перевіривши оскаржувані рішення судів та матеріали справи в межах доводів касаційної скарги, зазначає наступне.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, без повного та всебічного з'ясування обставин у справі постановлене судом рішення не є обґрунтованим.

Згідно з п. «б» частини першої статті 121 Земельного кодексу України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до частини шостої статті 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної або комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно із частиною четвертою статті 122 Земельного кодексу України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або користування для всіх потреб.

Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 186-1 Земельного кодексу України, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно із частиною п'ятою та абзацом 1 частини шостої статті 186-1 Земельного кодексу України, органи, зазначені в частинах першій-третій цієї статті, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність йог положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Отже, частиною сьомою статті 186-1 Земельного кодексу України чітко встановлено, що територіальному органу Держгеокадастру забороняється вимагати надання погодження проекту щодо відведення земельної ділянки органам місцевого самоврядування.

Таким чином, Управління Держгеокадастру у Жмеринському районі Вінницької області є суб'єктом владних повноважень, органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин на території Жмеринського району Вінницької області.

Відповідно до статті 6 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Згідно із статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням викладеного, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про те, що судами попередніх інстанцій не перевірено, чи відповідає оскаржуваний висновок Управління Держземагенства у Жмеринському районі у Вінницькій області від 9 вересня 2015 року №281 "Про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок державної власності сільськогосподарського призначення (землі запасу) для ведення особистих селянських господарств на території Коростівецької сільської ради», а саме пункт 7 цього висновку вищеперерахованим критеріям, чи прийнятий вище вказаний висновок на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

З урахуванням викладеного, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про те, що для вирішення спору необхідно повно та всебічно встановити усі обставини справи.

Враховуючи, що судами попередніх інстанцій не було встановлено всіх обставин справи, що призвело до не обґрунтованих належним чином висновків а також те, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до положень частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 222, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 5 листопада 2015 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2015 року скасувати.

Справу №802/3690/15-а направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню не підлягає та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: