Ухвала суду № 62560854, 08.11.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2016 р. Справа № 876/9093/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіЗаверухи О.Б.,

суддівГінди О.М., Ніколіна В.В.,

за участю секретаря судового засіданняАндрушківа І.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Нововолинської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Воленерджі» до Нововолинської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

22 липня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Воленерджі» звернулося в суд з адміністративним позовом до Нововолинської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення(форми «Р» від 06 травня 2015 року № 00000721000 про збільшення суми грошового зобовязання по акцизному податку з реалізації субєктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизними товарами на 17874,36 грн за основним платежем та 4468,59 грн за штрафними санкціями, прийняте відповідачем.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що висновки викладені у акті від 21 квітня 2015 року №264/22.5/39465036 про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у декларації з реалізації субєктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів ТзОВ Воленерджі за лютий 2015 року, щодо порушення підприємством вимог статей 213, 214, підпункту 215.3.4 пункту 215.3 статті 215, статті 216 Податкового кодексу України (далі ПК України), внаслідок чого занижено акцизний податок, який підлягає сплаті до бюджету за лютий 2015 року в сумі 17874,36 грн, є хибними. Зазначає, що відображення в Декларації з акцизного податку вартості реалізації товарів, що не підлягають акцизному оподаткуванню, виключають виявлений інспекцією факт заниження акцизного податку ТзОВ Воленерджі, який підлягає сплаті до бюджету за лютий 2015 року в сумі 17874,36 грн і, відповідно, порушення підприємством положень ПК України щодо заниження акцизного податку. Вважає, що у відповідача не було належних правових підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, висновки акту перевірки базуються на припущеннях, доводи контролюючого органу щодо неправомірного відображення у Додатку 6 до декларації акцизного податку вартості від реалізації товарів для комерційного використання не підтверджені належними доказами. Також, зазначає, що камеральною перевіркою не можливо дослідити ціль придбання нафтопродуктів для комерційного чи не комерційного використання.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2015 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Нововолинської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області від 06 травня 2015 року № НОМЕР_1.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що під час проведеної Нововолинською ОДПІ камеральної перевірки неможливо було зробити висновок про реалізацію нафтопродуктів для комерційного чи не комерційного використання, тому суд вважає, що викладені в акті перевірки від 21 квітня 2015 року №264/22.5/39465036 висновки про порушення позивачем статей 213-216 ПК України є безпідставними та передчасними.

Не погодившись з прийнятою постановою, Нововолинська обєднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що продаючи пальне субєктам господарювання, позивач не зясовував подальше їх використання, зокрема факт їх комерційного використання, що передбачає саме продаж товару іншому кінцевому споживачу, або ж факт іншого господарського використання. Також, сам факт наявності письмово укладеного договору купівлі-продажу(поставки) та інших обовязково необхідних документів для відпуску споживачу нафтопродуктів через мережу АЗС за безготівковою формою розрахунків із використанням відомостей не свідчить і не може свідчити про оптовий продаж нафтопродуктів.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у звязку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, 21 квітня 2015 року головним державним інспектором Нововолинської ОДПІ була проведена камеральна перевірка податкової звітності з акцизного податку за лютий 2015 року ТзОВ Воленерджі, за результатами якої складено акт від 21 квітня 2015 року №264/22.5/39465036(а.с.7-8).

Відповідно до висновків акту перевірки контролюючим органом встановлено порушення підприємством вимог статей 213, 214, підпункту 215.3.4 пункту 215.3 статті 215, статті 216 ПК України ПК України, що призвело до заниження акцизного податку, який підлягає сплаті до бюджету за лютий 2015 року в сумі 17874,36 грн.

Не погодившись з висновками камеральної перевірки, викладеними в акті від 21 квітня 2015 року №264/22.5/39465036, позивач подав заперечення на даний акт до Луцької ОДПІ(а.с.9), однак, як слідує з відповіді Луцької ОДПІ від 29 квітня 2015 року №6692/10/03-18-21-00(а.с.10), податковий орган зазначив про ненадання товариством додаткових документів, які б спростовували висновки акту перевірки, з огляду на що не знайшов підстав для їх задоволення.

На підставі вищевказаного акту перевірки Нововолинською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 06 травня 2015 року №0000072100, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання по акцизному податку з реалізації субєктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів за основним платежем на 17874,36 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 4468,59 грн.(а.с.6).

Не погоджуючись із вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням позивач подав скаргу від 21 травня 2015 року №116 до Головного управління ДФС у Волинській області та повторну скаргу від 08 червня 2015 року №154 до ДФС України. Рішеннями від 26 травня 2015 року №33137/10/03-2010-03-06 Головне управління ДФС у Волинській області та від 22 червня 2015 року №12979/6/99-99-10-01-02-25 ДФС України податкове повідомлення-рішення Нововолинської ОДПІ від 06 травня 2015 року №0000072100 залишено без змін, а скарги позивача без задоволення(а.с.11-18).

Приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, при цьому, вважає за необхідне зазначити наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що порушення позивачем норм податкового законодавства в частині заниження акцизного податку було встановлено контролюючим органом за результатами проведення камеральної перевірки.

Право на проведення органами державної податкової служби камеральних перевірок встановлено пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, у відповідності до якого камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Згідно підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Порядок проведення камеральної перевірки встановлено статтею 76 Податкового кодексу України, пунктами 76.1 та 76.2 якої передбачено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова. Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Згідно пункту 76.1 статті 76 Податкового кодексу України камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби. (пп.75.1.2 п.75.1 ст. 75 Податкового кодексу України).

З наведеного вище слідує, що податковим законодавством відокремлено підстави для визначення податкових зобов'язань за наслідками камеральних перевірок, що проводяться виключно із застосуванням даних податкових декларацій та пов'язані лише з арифметичними або методологічними помилками у них.

При цьому колегія суддів зазначає, що під час проведення камеральної перевірки не можуть перевірятися інші питання, крім перевірки податкової звітності суцільним рядком. Документами, що мають відношення до такої перевірки, є саме податкові декларації (розрахунки) і ніякі інші. Якщо ж під час проведення камеральної перевірки буде виявлено порушення податкового законодавства, податковий орган має право призначити та провести документальну (виїзну, невиїзну або планову чи позапланову) перевірку платника податків.

Згідно з актом камеральної перевірки перевірці підлягала декларація з акцизного податку за лютий 2015 року.

Зі змісту акту слідує, що податковий орган не встановив наявність арифметичної або методологічної помилки у цій декларації, натомість контролюючим органом було перевірено порядок визначення складу податкового зобов'язання та повнота його нарахування. А це, відповідно до підпункту 75.1.2 Податкового кодексу України, є предметом документальної перевірки, а не камеральної.

Матеріалами справи підтверджується, що податкове повідомлення-рішення, з приводу правомірності якого виник спір, було прийнято за результатами камеральної перевірки.

Колегія суддів зауважує, що при перевірці декларації з акцизного податку за лютий 2015 року, податковий орган не використав право щодо ініціювання проведення позапланової виїзної перевірки (документальної) перевірки.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду приходить до переконливого висновку, що під час проведення камеральної перевірки неможливо було зробити висновок про реалізацію нафтопродуктів для комерціного чи не комерційного використання, а тому висновки про порушення статтей 213-216 ПК України є безпідставними, передчасними та грунтуються на припущеннях.

Колегія суддів, враховуючи норми податкового законодавства при проведенні перевірок контролюючими органами та відсутність арифметичної або методологічної помилки у спірній декларації, приходить до висновку, що спірне податкове повідомлення-рішення, прийняте за результатами камеральної перевірки, є таким, що не ґрунтується на нормах закону, а тому було вірно скасоване судом першої інстанції.

Такий висновок відповідає правовій позиції Веховного Суду України, яка викладена в постановах від 09 лютого 2016 року у справі № 826/5689/13-а та від 27 січня 2015 року у справі № 21-425а14, та правовій позиції Вищого адміністративного суду України, яка викладена в ухвалі від 16 травня 2016 року у справі № 2а-7753/11/1270.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. 160, ст. 195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 254 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Нововолинської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2015 року у справі № 803/1763/15 без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий:О.Б. Заверуха

Судді:О.М. Гінда

ОСОБА_1