Ухвала суду № 62560718, 09.11.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Шембелян В.С.

Суддя-доповідач - Сіваченко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2016 року справа №812/338/16

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Сіваченка І.В.,

суддів Шишова О.О., Чебанова О.О.,

секретар судового засідання Куленко О.Д.,

за участі представника позивача та третьої особи Деріглазової М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області та Рубіжанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 6 вересня 2016 року у справі № 812/338/16 за позовом Рубіжанської міської виконавчої дирекції Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до Рубіжанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області, Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Луганське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області про скасування рішення № 0007171703 від 02.11.2015,

ВСТАНОВИВ:

Рубіжанська міська виконавча дирекція Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі за текстом - Позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Рубіжанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області (далі за текстом - Відповідач №1, Рубіжанська ОДПІ), Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області (далі за текстом - Відповідач №2, ГУ ДФС у Луганській області), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Луганське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області, в якому Позивач просив скасувати рішення від 02.11.2015 №0007171703 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

В обґрунтування позову посилається на таке.

Виконуючим обов'язки начальника Рубіжанської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області 02 листопада 2015 року винесено відносно Позивача Рішення № 0007171703 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску (далі - Рішення №0007171703). Зазначене рішення Позивачем отримано 02.11.2015.

Не погоджуючись з Рішенням № 0007171703, Рубіжанською міською Дирекцією у відповідності з вимогами ст. 25 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464-VI) на адресу ГУ ДФС у Луганській області відправлено 12.11.2015 рекомендованим листом Скаргу за вих. № 574-01-09 від 12.11.2015.

26.11.2015 на адресу Рубіжанської міської дирекції від Головного управління ДФС у Луганській області надійшло Рішення про залишення скарги без розгляду за вих. № 610/9/12-32-10-04-22 від 23.11.2015. В Рішенні зазначалось, що скарга Рубіжанської міської Дирекції подана з порушенням законодавчо встановленого 10-ти денного терміну для подання скарги, оскільки згідно з відбитком штемпеля пошти на конверті вона відправлена 13.11.2015.

Положеннями п.2.3 Порядку розгляду органами доходів і зборів скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України № 452 від 09.09.2013 (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин) визначено: "Первинна скарга повинна бути подана до відповідного головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим, області, містах Києві та Севастополі протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання скаржником вимоги або рішення територіальних органів доходів і зборів про нарахування пені та накладення штрафу. Строк, встановлений для подання первинної скарги, не вважається пропущеним, якщо до його закінчення скаргу та інші документи до неї передано на пошту."

Скаргу на Рішення № 0007171703 для відправлення Відповідачу №2 Позивачем було передано до Відділення поштового зв'язку "Рубіжне-11" 12.11.2015, даний факт підтверджується фіскальним чеком № 000005585 00212 від 12.11.2015 та відбитком штемпеля пошти на реєстрі рекомендованих листів Рубіжанської міської Дирекції від 12.11.2015.

На думку Позивача, Відповідач №2 безпідставно та неправомірно залишив скаргу Позивача на Рішення № 0007171703 без розгляду та виніс незаконне рішення за вих. № 610/9/12-32-10-04-22 від 23.11.2015. Просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 6 вересня 2016 року у справі № 812/338/16 позов задоволено повністю, внаслідок чого скасовано рішення Рубіжанської ОДПІ про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № 0007171703 від 02.11.2015.

Судове рішення мотивовано тим, що податковий орган, вирішуючи питання встановлення порушення Позивачем термінів сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, повинен був керуватися нормами Конституції України, усіма положеннями Закону № 2464-VI та Закону України від 02.09.2014 № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (далі - Закон № 1669-VII) та усіма розпорядженнями Кабінету Міністрів України, які регулюють спірні правовідносини, а не окремими статтями Закону № 2464-VI та Інструкцією, тому прийняте Рішення № 0007171703 від 02.11.2015 підлягає скасуванню.

Крім того, судом першої інстанції зроблений такий висновок, що відповідно до Закону № 2464-VI достатньою підставою для звільнення платника єдиного внеску від відповідальності, штрафних та фінансових санкцій, передбаченим цим Законом за невиконання (несвоєчасне виконання) обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, є перебування на обліку в податкових органах, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону № 1669-VII.

Відповідачі, не погодившись з судовим рішенням, подали апеляційні скарги, в яких посилаються на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просять скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

На обґрунтування вимог апеляційних скарг відповідачі зазначають, що рішення від 02.11.2015 №0007171703 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в сумі 3615.87 грн. прийнято ним відповідно до норми чинного законодавства та скасовано судом неправомірно, оскільки Позивач, всупереч вимог діючого законодавства, не подавав до Рубіжаноської ОДПІ заяву про звільнення його від виконання обов'язків по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а також документ, що підтверджує настання обставин непереборної сили, що мали місце на території проведення антитерористичної операції, а саме сертифікат Торгово-промислової палати України.

Преамбула Закону № 2464-VI визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Пунктом 3-1 частини 1 статті 1 Закону № 2464-VI визначено, що органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що формує податкову і митну політику (в частині адміністрування податків і зборів, платежів, єдиного внеску) та забезпечує її реалізацію (центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), та його територіальні органи.

Частиною 12 статті 9 Закону № 2464-VI встановлено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

З огляду на вищенаведену норму, Рубіжанська міська виконавча дирекція Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та несе обов'язки з нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску в установлені строки та в повному обсязі.

Згідно з ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. При цьому пунктом 1 частини 10 статті 9 Закону № 2464-VI встановлено, що днем сплати єдиного внеску вважається у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої в пади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.

Згідно положень п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464-VI (у редакції, що діяла до 01.01.2015) за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладався штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення, починаючи з 01 січня 2015 року та надалі, накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум за правилами ч.10 ст.25 цього Закону на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

З урахуванням вищевикладених норм, Рубіжанською ОДПІ і було прийняте рішення від 02.11.2015 № 0007171703 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску до Рубіжанської міської виконавчої дирекції Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Відповідним рішенням на Позивача накладено штраф у сумі 2974,77 грн. та пеня 641,10 грн. за період з 22.09.2014 по 31.10.2014. Факт несвоєчасної сплати єдиного внеску за серпень та вересень 2014 року Позивачем не заперечується.

З метою забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення прийнято Закон № 1669-VII.

Відповідно до статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону передбачено внесення змін до деяких законів України.

Зокрема, частиною 4 статті 11 передбачено внесення змін до Закону № 2464-VI, а саме Розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" доповнено пунктом 9-3 такого змісту:

Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону № 2464-VI, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону № 2464-VI, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 №405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску, в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону № 1669-VII, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу".

Згідно зі статтею 10 Закону № 1669-VII протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Тому саме по собі включення того чи іншого населеного пункту до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, не є безумовною підставою для невиконання чи виконання не в повному обсязі платниками єдиного внеску своїх обов'язків, передбачених частиною 2 статті 6 Закону № 2464-VI.

В свою чергу слід зазначити, що розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 1079-р "Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р" не регулює питання щодо умов та порядку сплати єдиного внеску. Зазначені правовідносини врегульовані Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", в силу п. 9-3 Розділу VIII якого, Позивач може бути звільнений від його сплати за умови дотримання відповідної процедури, - надання документу, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали, місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань, а саме - є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Таким чином, єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Позивачем відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України до Рубіжанської ОДПІ не надавався, тобто форс-мажорні обставини не підтверджені.

Тому, на думку відповідачів, Рубіжанською ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області на законних підставах було прийняте рішення від 02.11.2015 № 0007171703 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у сумі 3615,87 грн. у т.ч. штраф - 2974,77 грн., пеня - 641,10 грн.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу позивачем висловлено згоду з висновками місцевого суду та прохання залишити апеляційні скарги без задоволення, а судове рішення - без змін.

В судовому засіданні представник позивача та третьої особи Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності заперечував проти задоволення апеляційних скарг. Інші особи, які беруть участь в справі, до апеляційного суду не прибули.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, вважає за необхідне у задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити, а постанову суду залишити без змін з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що Рішенням № 0007171703 від 02 листопада 2015 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску було нараховано позивачу штраф у розмірі 2974,77 грн. за період з 22.09.2014 року по 31.10.2014 року, а також пеню у розмірі 641,10 грн. - загальна сума 3615,87 грн. (а.с.10).

На адресу ГУ ДФС у Луганській області позивачем відправлено 12.11.2015 рекомендованим листом Скаргу за вих. № 574-01-09 від 12.11.2015, що підтверджено фіскальним чеком № 000005585 00212 від 12.11.2015 та відбитком штемпеля пошти на реєстрі рекомендованих листів Рубіжанської міської Дирекції від 12.11.2015 (а.с.17).

26.11.2015 р. на адресу позивача від ГУ ДФС у Луганській області надійшло Рішення про залишення скарги без розгляду за вих. № 610/9/12-32-10-04-22 від 23.11.2015. В Рішенні зазначалось, що скарга Рубіжанської міської Дирекції подана з порушенням законодавчо встановленого 10-ти денного терміну для подання скарги, оскільки згідно з відбитком штемпеля пошти на конверті вона відправлена 13.11.2015 (а.с.14-15).

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Позивач зареєстрований за адресою: Луганська область, місто Рубіжне, площа Леніна, 2а (а.с.16).

Як вбачається з матеріалів справи, сторони не заперечують тих обставин, що Позивач не отримував сертифікату Торгово-промислової палати щодо настання обставин непереборної сили, які унеможливлюють сплату ним єдиного соціального внеску в цей період. Заяви про звільнення позивача від сплати єдиного внеску до податкового органу ними подано не було.

Суд приймає рішення на підставі таких норм чинного законодавства.

Частиною 2 статті 6 Закону № 2464-VI серед іншого встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Частиною 10 статті 25 Закону № 2464-VI передбачено, що на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Пунктом 2 частини 11 статті 25 Закону № 2464-VI встановлено, що орган доходів і зборів за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладає на платника єдиного внеску штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Пункт 9-4 Розділу VIII "ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ" Закону № 2464-VI має наступну редакцію:

«Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону № 2464-VI, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону № 1669-VII, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року N 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.».

Слід зазначити, що з моменту прийняття Закону № 1669-VII до 01.01.2016, в тому числі на час несплати своєчасно єдиного внеску позивачем та на час ухвалення Відповідачем-1 оскаржуваного рішення в Розділі VIII "ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ" Закону № 2464-VI існував пункт 9-3 з ідентичним з нині діючим пунктом 9-4 змістом.

Преамбулою Закону № 1669-VII, який набув чинності 15.10.2014, визначено, що цей Закон визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Статтею 1 Закону № 1669-VII (Визначення термінів) встановлено наступне.

Період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Статтею 11 Закону № 1669-VII (Прикінцеві та перехідні положення) визначено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування (14.10.2014), і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.

Дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення.

Закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Частиною 5 статті 11 Закону № 1669-VII (Прикінцеві та перехідні положення) визначено наступне.

Кабінету Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону:

забезпечити прийняття відповідно до своєї компетенції нормативно-правових актів, що випливають із цього Закону;

затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення;

у десятиденний строк з дня закінчення антитерористичної операції прийняти остаточний перелік;

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити розробку і перегляд міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади України їх нормативно-правових актів, що випливають із цього Закону.

Відповідно до п. 3 Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 цей Указ набирає чинності з дня його опублікування.

Зазначений Указ Президента України був опублікований у офіційному виданні "Офіційний вісник Президента України" від 14.04.2014.

Таким чином, Указ Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 набув чинності 14.04.2014.

Розпорядженням КМУ від 30 жовтня 2014 року № 1053-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція" на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закон N 1669-VII був затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком.

Згідно з Додатком в розділі "Луганська область" 1. Міста обласного значення: під номером 11 зазначене м. Рубіжне (Рубіжанська міська рада).

Розпорядженням КМУ від 05 листопада 2014 року № 1079-р "Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053" зупинена дія розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053 "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція".

Розпорядженням КМУ від 2 грудня 2015 року № 1275-р, "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України" на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" був затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком.

Згідно Додатку в розділі "Луганська область" 1. Міста обласного значення: під номером 11 зазначене м. Рубіжне (Рубіжанська міська рада).

Також пунктом 3 визнано такими, що втратили чинність:

розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053 "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція";

розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 р. № 1079 "Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053".

Таким чином, з аналізу норм Закону № 1669-VII відносно спірних правовідносин можна зробити наступні висновки.

Цей Закон визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції.

Оскільки Указ Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 набув чинності 14.04.2014, відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 1669-VII від 02.09.2014 можна достовірно стверджувати, що період проведення антитерористичної операції розпочався. Оскільки Указ Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не видавався, можна достовірно стверджувати, що проведення антитерористичної операції триває.

Якщо достовірно встановлено, що антитерористична операція триває, відповідно обов'язково повинна бути територія проведення такої операції.

Розпорядженням КМУ від 30 жовтня 2014 року № 1053-р був затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком, в якому зазначене місто Рубіжне. При цьому в самому змісті цього розпорядження прямо вказано, що воно прийняте на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 Закону № 1669-VII від 02.09.2014.

Розпорядженням КМУ від 05 листопада 2014 року № 1079-р зупинена дія розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р.

Розпорядженням КМУ від 2 грудня 2015 р. № 1275-р визнано такими, що втратили чинність: розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053 та від 05.11.2014 № 1079 та знову був затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком, в якому зазначене місто Рубіжне. При цьому знову в самому змісті цього розпорядження (№ 1275-р від 02.12.2015) прямо вказано, що воно прийняте на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 Закону № 1669-VII від 02.09.2014.

Прийнявши розпорядження КМУ від 05.11.2014 № 1079-р про зупинення дії розпорядження КМУ від 30.10.2014 № 1053-р, Кабінет Міністрів України до 02.12.2015 не прийняв жодного іншого розпорядження, яким би був затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Наявність такого розпорядження обумовлена фактом тривання в цей період антитерористичної операції відповідно до Указу Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та дією норм Закону № 1669-VII від 02.09.2014, зокрема, частини 5 статті 11.

Таким чином, в період з 05.11.2014 по 18.12.2015 (дата набрання чинності розпорядження № 1275-р від 02.12.2015) розпорядження КМУ від 05.11.2014 № 1079-р суперечило Закону № 1669-VII. Як наслідок, в силу приписів ч. 3 ст. 11 Закону № 1669-VII від 02.09.2014 вказане розпорядження не діяло, що автоматично в силу приписів закону надає статус чинності розпорядженню КМУ від 30.10.2014 № 1053-р, яким місто Рубіжне Луганської області віднесено до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

При цьому суд зауважує, що розпорядження КМУ від 30.10.2014 № 1053-р в період з 05.11.2014 по 18.12.2015 не було скасоване або визнане таким, яке втратило чинність. Тобто, в наявності всі підстави для твердження, що в силу приписів ч. 3 ст. 11 Закону № 1669-VII від 02.09.2014 у вказаний вище період часу розпорядження КМУ від 30.10.2014 № 1053-р діяло.

У зв'язку з вище викладеним, можна достовірно стверджувати, що в період, за який нараховані штрафні санкції, а також на момент винесення спірного рішення Позивач знаходився на території здійснення антитерористичної операції, що підтверджується законодавчо встановленими положеннями.

Відповідно до ст. 92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України.

Згідно з ч. 3 ст. 113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

Норми Закону № 2464-VII та Закону № 1669-VII мають вищу юридичну силу, ніж норми постанов Кабінету Міністрів України, які розвивають чи деталізують окремі положення зазначених Законів.

При вирішенні питання відносно Позивача щодо застосування чи незастосування заходів зі стягнення штрафу та пені Відповідач повинен був керуватися положеннями п. 9-3 Розділу VIII Закону № 2464-VI та нормами Закону № 1669-VII. Тобто, Відповідач не повинен був однозначно застосовувати положення ч. 11 ст. 9 та ч. 10, 11 ст. 25 Закону № 2464-VI, а повинен надати повний та об'єктивний аналіз усім нормам законів та підзаконних нормативних актів, які регулюють спірні правовідносини, і лише після цього приймати рішення щодо наявності підстав для стягнення штрафу та пені.

При даних спірних правовідносинах мало місце виключно звільнення від сплати штрафних та фінансових санкцій на час проведення антитерористичної операції певної категорії осіб.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що податковий орган, вирішуючи питання встановлення порушення Позивачем термінів сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, повинен був керуватися нормами Конституції України, усіма положеннями Закону № 2464-VI і Закону № 1669-VII та усіма розпорядженнями Кабінету Міністрів України, які регулюють спірні правовідносини, а не окремими статтями Закону № 2464-VI та Інструкцією, тому прийняте Рішення № 0007171703 від 02.11.2015 підлягає скасуванню.

Посилання Відповідачів на ст. 10 Закону № 1669-VII в частині необхідності обов'язкового надання сертифікату Торгово-промислової палати України для підтвердження настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань відповідно до положень Закону № 2464-VI є незмістовним з наступних підстав.

Дані спірні правовідносини стосуються обов'язку Позивача щодо своєчасності сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та врегульовані нормами Закону № 2464-VI, які є спеціальними в даному випадку.

Пункт 9-3 Розділу VIII Закону № 2464-VI має посилання на Закон № 1669-VII лише в частині визначення розташування конкретного населеного пункту, який може бути включений у перелік, зазначений у статті 2 Закону № 1669-VII.

Як встановлено в судовому засіданні, м. Рубіжне Луганської області включено у перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, відповідно до положень Закону № 1669-VII.

Стаття 10 Закону № 1669-VII визначає сертифікат Торгово-промислової палати України як єдиний належний та достатній документ, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань.

Зі змісту вказаної статті чітко вбачається, що нею визначений конкретний документ як підстава для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань. При цьому цією нормою не визначено, за невиконання (неналежне виконання) від якого саме зобов'язання звільняється певна особа. Тобто, для спірних правовідносин стаття 10 Закону № 1669-VII є загальною нормою.

Пункт 9-3 Розділу VIII Закону № 2464-VI, як спеціальна норма законодавства, не містить жодного посилання на необхідність надання платником єдиного внеску до податкового органу сертифікату Торгово-промислової палати України як необхідного документу в якості підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань щодо сплати (несвоєчасної сплати) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Натомість, підпунктом 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі за текстом - ПК України) однією з ознак безнадійної заборгованості визначена заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством.

Тобто, положення статті 10 Закону № 1669-VII можуть бути застосовані при вирішенні правовідносин, врегульованих Податковим кодексом України.

Однак, відповідно до положень п. 1.3 ст. 1 ПК України цей Кодекс не регулює питання погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що виключає можливість застосування положень статті 10 Закону № 1669-VII при вирішенні спірних правовідносин, врегульованих нормами Закону № 2464-VI.

Посилання представника Відповідача на пункт 9 розділу VІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 1669-VІІ як підставу для не застосування за невиконання, несвоєчасне виконання, виконання не в повному обсязі обов'язків платників єдиного внеску у період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції є незмістовним, оскільки до спірних правовідносин повинні застосовуватися положення норм Закону № 2464-VI як спеціальні норми законодавства з наведених вище підстав, зокрема, положення 9-4 Розділу VIII Закону № 2464-VI.

Посилання Відповідачів на необхідність подання Позивачем заяви у довільній формі до органу доходів і зборів як обов'язкової підстави для звільнення від штрафних та фінансових санкцій є необґрунтованим з наступних підстав.

Згідно положень абзацу 2 пункту 9-3 Розділу VIII Закону № 2464-VI вказана заява подається до відповідного органу як підстава для звільнення від виконання обов'язків, визначених частиною другою статті 6 цього Закону, тобто від обов'язків своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Частина друга статті 6 Закону № 2464-VI, яка не містить положень щодо обов'язку платника сплати штрафних санкцій.

Застосування ж штрафних та фінансових санкцій передбачено частиною 10 та пунктом 2 частини 11 статті 25 вказаного Закону, про що безпосередньо зазначено в самому оскаржуваному рішенні від 29.10.2015 за № 0015161703.

Тому, відповідно, оскільки норма абзацу 3 пункту 9-3 Розділу VIII Закону № 2464-VI, якою передбачено звільнення платника єдиного внеску від сплати штрафних та фінансових санкцій, не містить вимог щодо наявності заяви платника про звільнення як передумови такого звільнення, таке звільнення є безумовним і не вимагає наявності вказаної заяви платника.

Таким чином, відповідно до пункту 9-3 Розділу VIII Закону № 2464-VI достатньою підставою для звільнення платника єдиного внеску від відповідальності, штрафних та фінансових санкцій, передбачених цим Законом за невиконання (несвоєчасне виконання) обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, є перебування на обліку в податкових органах, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону № 1669 VIІ.

Зазначена підстава відносно Позивача була встановлена при розгляді даної справи, що вказує на відсутність у Відповідача законних підстав для застосування штрафних санкцій та нарахування пені за періоди та в сумах, зазначених в оскарженому Рішенні від 02.11.2015.

Таким чином, місцевим судом вірно встановлено, що Відповідач не мав правових підстав для винесення Рішення від 02.11.2015 відносно Позивача, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, судова колегія робить висновок, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

В повному обсязі ухвалу виготовлено 9 листопада 2016 року.

Керуючись ст. ст. 195, 198, 200, 205, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області та Рубіжанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 6 вересня 2016 року у справі № 812/338/16 за позовом Рубіжанської міської виконавчої дирекції Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до Рубіжанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області, Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Луганське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області про скасування рішення № 0007171703 від 02.11.2015 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі.

Головуючий: І.В.Сіваченко

Судді: О.О.Шишов

О.О.Чебанов