Ухвала суду № 62560643, 09.11.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Бабіч С.І.

Суддя-доповідач - Арабей Т. Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2016 року справа №805/2658/15-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В., Міронової Г.М., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління ДФС на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2015 року у справі № 805/2658/15-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Систем Лоджистікс» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління ДФС про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000104200/1398/10/28-03-42 від 24 березня 2015 року, -

ВСТАНОВИВ:

02 липня2015року Товариство з обмеженою відповідальністю «Транс Систем Лоджистікс» звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління ДФС про скасування податкового повідомлення-рішення інспекції № 0000104200/1398/10/28-03-42 від 24 березня 2015 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 59 883,00 грн. (а.с. 4-8).

Ухвалою суду від 01 вересня 2015 року замінено відповідача по справі Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів його правонаступником - Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС (а.с. 208).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2015 року у справі № 805/2658/15-а адміністративний позов задоволено повністю.Скасовано податкове повідомлення-рішення податкової інспекції № 0000104200/1398/10/28-03-42 від 24 березня 2015 року (а.с. 216-220).

Не погодившись з судовим рішенням,Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління ДФС подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2015 року у справі № 805/2658/15-а та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невірного застосування норм ст. 14, 185, 187, 198, 200, 203 Податкового кодексу України, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зазначено, що однією з обов'язкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є фактичне надходження цих сум до Державного бюджету України.

Крім того,апелянтом зазначено, що у разі не відображення даних податкової накладної в податкових зобов'язаннях продавця, така податкова накладна не є податковим документом, що дає покупцю право на податковий кредит. Статус податкового документу податкова накладна набуває в момент відображення її даних в податкових зобов'язаннях контрагента.

Апелянт зазначає,що у випадку недобросовісності контрагента покупець несе ризик своєї бездіяльності не лише по виконанню господарське - правових зобов'язань, але і в рамках податкових правовідносин, позбавляється можливості скористатися пільговим порядком обчислення бази оподаткування у зв'язку з відсутністю належним чином оформлених первинних документів. Юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом п.44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку(а.с.226-231).

09 листопада 2016 року представник товариства, Ізвекова Я.Б., з'явилась до суду, надала заперечення на апеляційну скаргу та клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, з наступних підстав.

В суді першої та апеляційної інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Транс Систем Лоджистікс" (код ЄДРПОУ 37903066), місцезнаходження якого є: 83086, м. Донецьк, вул. Кобозєва, буд. 50,зареєстровано в якості юридичної особи 17 жовтня 2011 року (а.с.136-137, 138-139) та діє на підставі Статуту (а.с.125-135). Товариство є платником податку на додану вартість та знаходиться на обліку в Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку як платник податків (а.с. 143).

З 09 лютого 2015 року по 19 лютого 2015 року посадовими особами Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів проведено камеральну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Систем Лоджистікс" щодо податкової звітності з податку на додану вартість за грудень 2014 року, за результатами якої складено Акт №53/28-03-42/37903066 від 19 лютого 2015 року (а.с. 12-17).

Вказаною перевіркою встановлено порушення позивачем п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 Податкового кодексу України в результаті чого Товариством завищено податковий кредит за грудень 2014 року на суму податку на додану вартість у розмірі 47 906,00 грн. (а.с. 17). Як зазначено в акті перевірки, відповідно до додатку № 5 та реєстру отриманих податкових накладних до податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2014 року позивачем було включено до складу податкового кредиту суму ПДВ по податкових накладних, отриманих від ДП «Донецька залізниця» на суму ПДВ 47 789,92грн.Однак,згідно даних АС «Податковий блок», сума податкових зобов'язань ДП «Донецька залізниця» за грудень 2014 року становить 0,0 грн., оскільки ним не надано до СПДІ податкової декларації за грудень 2014 року та не було задекларовано своїх податкових зобов'язань.

З висновками акту позивач не погодився та надіслав заперечення до Акту перевірки до контролюючого органу № 326 від 12 березня 2015 року (а.с. 18-23), який відповіддю №10/28-03-42-10 від 19 березня 2015 року акт перевірки №53/28-03-42/37903066 від 19 лютого 2015 року залишено без змін(а.с.24-26).

На підставі акту перевірки сформоване податкове повідомлення-рішення № 0000104200/1398/10/28-03-42 від 24 березня 2015 року про збільшення суми грошового зобов'язання всього у розмірі 59 883, 00 грн., у т.ч. за основним платежем 47 906,00 грн., штрафні санкції - 11 977,00 грн. (а.с. 9).

Товариством для захисту своїх прав використано право на позасудове врегулювання спірних правовідносин шляхом адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Транс Систем Лоджистікс" 03 квітня 2015 року звернулось до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників зі скаргою на податкове повідомлення - рішення № 0000104200/1398/10/28-03-42 від 24 березня 2015 року (а.с. 27-33), яка рішенням № 12270/10/28-10-10-4/33 від 18 травня2015 року залишена без задоволення , а спірне податкове повідомлення-рішення залишено без змін (а.с. 35-39).

Не погодившись із висновками Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників позивач 29 травня 2015 року звернувся до Державної фіскальної служби України зі скаргою № 791 на податкове повідомлення - рішення 0000104200/1398/10/28-03-42 від 24 березня 2015 року (а.с. 40-47, 48, 51-58), яка листом № 12550/6/99-99-10-01-04-25 від 17 червня 2015 року Державною фіскальною службою України залишена без розгляду (а.с. 49-50).

Спірним питанням у справі є правомірність прийняття податковим органом податкового повідомлення-рішення.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, щопозивач мав всі правові підстави для формування податкового кредиту, з огляду на те, що спірні податкові накладні, видані позивачу його контрагентам були надані у паперовому вигляді та оформлені відповідно до вимог Податкового кодексу України, відтак, встановлених законом підстав для виключення зі складу податкового кредиту зазначених в них сум ПДВ немає.

Крім того, судом першої інстанції зазначено, що позивач, як добросовісний платник податку, не несе відповідальності у випадку заниження податкових зобов'язань іншими платниками податків,зокрема, розбіжності між податковим кредитом позивача та податковими зобов'язаннями його контрагента не можуть свідчить про відсутність факту придбання товариством товарів або надання послуг, і як наслідок, завишення податкового кредиту. Наявність належно оформлених первинних документів, а саме: договорів, податкових накладних, накладних, платіжних доручень підтверджує факт здійснення господарських операцій, порушень щодо ведення податкового обліку та оформлення первинних документів з боку позивача при здійсненні операцій з його постачальником відповідачем не встановлено.

Суд апеляційної інстанції погоджується з рішенням суду першої інстанції з наступних підстав.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Відповідно до п.198.3. ст.198 Податкового Кодексу (в редакції на час спірних правовідносин)податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами

Відповідно до положень п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 187.1 ст. 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Дата збільшення податкових зобов'язань та податкового кредиту платників податку, що здійснюють постачання/отримання товарів/послуг у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів та без права власності на такі товари/послуги, визначається за правилами, встановленими статтями 187 і 198цього Кодексу.

Відповідно до положень п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому,право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

В п. 201.1 ст. 201 ПК України( діючого на час виникнення спірних правовідносин), платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:а) у паперовому вигляді;б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно п. 201.8 статті 201 ПК України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 статті 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Суд вважає доведеним позивачем факт проведення господарських операцій в межах господарської діяльності, виходячи з наступного.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що між позивачем та Державним підприємством "Донецька залізниця" укладено договір № Е-120227 від 21 червня 2012 року відповідно до якого позивачем надавались послуги з перевезення вантажів у власних (орендованих) вагонах підприємств України або у власних вагонах підприємств країн СНД і Балтії, порожніх власних (орендованих) вагонів, вагонів парку залізниці та інші послуги надані Вантажовідправникам/Вантажоодержувачам, підтверджені гарантійними листами або телеграмами позивача (а.с. 60-64).

Факт надання послуг за договором № Е-120227 від 21 червня 2012 року підтверджується наданими Державним підприємством "Донецька залізниця" позивачу витягом з особового рахунку (а.с. 65) та рахунками - переліками (а.с. 66-77).

Розрахунки за даним договором здійснювались в безготівковій формі, що підтверджується наступними платіжними дорученнями:

- № 1241 від 12 грудня 2014 року на загальну суму 20 000, 00 грн. (а.с. 78, 157);

- № 1235 від 12 грудня 2014 року на загальну суму 21 000, 00 грн. (а.с. 79, 158);

- № 1252 від 16 грудня 2014 року на загальну суму 10 000, 00 грн. (а.с. 80, 159);

- № 749 від 17 грудня 2014 року на загальну суму 21 000, 00 грн. (а.с. 82);

- № 1266 від 17 грудня 2014 року на загальну суму 1 914,31 грн. (а.с. 81, 160)

- № 1277 від 18 грудня 2014 року на загальну суму 5 000, 00 грн. (а.с. 83, 161);

- № 1306 від 23 грудня 2014 року на загальну суму 30 000, 00 грн. (а.с. 84, 162);

- № 1319 від 25 грудня 2014 року на загальну суму 160 000, 00 грн. (а.с. 85, 163);

- № 6 від 26 грудня 2014 року на загальну суму 42 000, 00 грн. (а.с. 86, 164);

- № 26 від 29 грудня 2014 року на загальну суму 33 000, 00 грн. (а.с. 87, 165);

- № 35 від 30 грудня 2014 року на загальну суму 33 250, 00 грн. (а.с. 88, 166);

- № 39 від 30 грудня 2014 року на загальну суму 60 000, 00 грн. (а.с. 89, 167).

Для формування податкового кредиту за вищевказаними операціями Держаним підприємством «Донецька залізниця» виписано позивачу податкові накладні:

-№ 448/011 від 12 грудня 2014 року на загальну суму 21 000,00 грн., з яких ПДВ на суму 3 500,00 грн. (а.с. 91);

- № 483/011 від 12 грудня 2014 року на загальну суму 20 000,00 грн., з яких ПДВ на суму 3 333,33 грн. (а.с. 92);

-№ 579/011 від 16 грудня 2014 року на загальну суму 10 000,00 грн., з яких ПДВ на суму 1 666,67 грн. (а.с. 93);

- № 644/011 від 17 грудня 2014 року на загальну суму 21 000,00 грн., з яких ПДВ на суму 3 500,00 грн. (а.с. 94);

- № 694/011 від 18 грудня 2014 року на загальну суму 5 000,00 грн., з яких ПДВ на суму 833,33 грн. (а.с. 95);

- № 903/011 від 23 грудня 2014 року на загальну суму 30 000,00 грн., з яких ПДВ на суму 5 000,00 грн. (а.с. 96);

- № 1028/011 від 25 грудня 2014 року на загальну суму 160 000,00 грн., з яких ПДВ на суму 26 666,67 грн. (а.с. 97);

- № 1077/011 від 26 грудня 2014 року на загальну суму 42 000,00 грн., з яких ПДВ на суму 7 000,00 грн.(а.с. 98);

- № 1221/011 від 29 грудня 2014 року на загальну суму 33 000,00 грн., з яких ПДВ на суму 5 500,00 грн. (а.с. 99);

- № 1239/011 від 30 грудня 2014 року на загальну суму 33 250,00 грн., з яких ПДВ на суму 5 541,67 грн. (а.с. 100);

-№ 1240/011 від 30 грудня 2014 року на загальну суму 60 000,00 грн., з яких ПДВ на суму 10 000,00 грн. (а.с. 101).

Крім того, факт здійснення господарських операцій у грудні 2014 року між позивачем та його контрагентом підтверджується розрахунками коригування кількісних та вартісних показників до вищезазначених податкових накладних (а.с. 102-105).

Також між Товариством з обмеженою відповідальністю "Транс Систем Лоджистікс" та ДП "Донецька залізниця" був укладений договір про надання телекомунакіційних послуг № 3717 від 10 лютого 2012 року, за умовами якого ДП "Донецька залізниця" зобов'язувалась надавати телекомунікаційні послуги (а.с. 106-107, 108, 109).

Розрахунок між сторонами за договором проводився в безготівковій формі, що підтверджується податковою накладною № 1848/017 та платіжним дорученням № 1266 від 17 грудня 2014 року на загальну суму 1 914,31 грн., з яких ПДВ на суму 319, 05 грн.(а.с. 81,90).

Факт здійснення господарських операцій за цим договором також підтверджується: рахунком № 03-3717.12 (а.с. 110, 183) та відомістю обліку платних телефонних переговорів у грудні 2014 року (а.с. 111-115).

Підставою для прийняття інспекцією спірного повідомлення рішення послугувала відсутність у АІС "Податковий блок" даних щодо сум податкових зобов'язань Державного підприємства "Донецька залізниця" за грудень 2014 року (0,0 грн.), у зв'язку із не наданням та не декларуванням підприємством-контрагентом своїх податкових зобов'язань за грудень 2014 року.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неправомірності прийняття інспекцією спірного повідомлення-рішення з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п. 1.2, 2.1, 2.2, 2.15 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24 травня 1995 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи). Первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Таким чином, позивачем надані усі необхідні документи бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують його право на формування податкового кредиту.

З матеріалів справи вбачається, що наявні договори та складені на їх виконання первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, в тому числі і податкові накладні, які є належними доказами правомірності формування позивачем податкового кредиту по господарським операціям з його контрагентом, який,крім того, був зареєстрований (на час здійснення господарських операцій) як юридична особа та на момент проведення фінансово-господарських операцій був платником податків, а тому мав право здійснювати господарську діяльність шляхом укладення договорів.

Чинним законодавством України не встановлено обов'язку суб'єкта господарювання при укладенні договорів здійснювати перевірку справжності наданих контрагентами документів шляхом направлення запитів до державних органів, а також: не передбачений обов'язок здійснювати перевірку документів щодо всіх контрагентів по ланцюгу здійснення операції стосовно державної реєстрації платника податків, здійснення господарської діяльності, сплати ним податків тощо.

Також, належно допустимих доказів того, що угоди носять ознаки нікчемності, апелянт не зазначив.

Суд апеляційної інстанції вважає, що укладені між позивачем та Державним підприємством «Донецька залізниця» на момент розгляду справи є чинними, оскільки в судовому порядку недійсними не визнавались.

Видані позивачу належно оформлені податкові накладні зареєстрованим платником податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій, факт здійснення яких ніхто не спростував, не давали відповідачу підстав для висновку про завищення позивачем сум податкового кредиту з податку на додану вартість. Таким чином, з урахуванням наданих позивачем доказів колегія суддів вважає, що обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій, на які платник податку посилається як на підставу формування податкового кредиту, у судовому засіданні доведені повністю, у зв'язку з чим колегія не приймає до уваги доводи відповідача про нікчемність правочинів .

Документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається податкова накладна, яка підтверджує сплату податку на додану вартість.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених сум податку на додану вартість до податкового кредиту та відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо формування податкового кредиту, має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту та виконав законодавчі умови отримання такого відшкодування.

Крім того, чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів та фактичне здійснення господарських операцій, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів.

Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

У разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи. Чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми витрат до валових витрат та суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що в діях позивача як платника податку не вбачається порушень діючого законодавства, а господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, що підтверджується наявністю належним чином оформлених документів.

Аналогічної позиції дотримується Верховний суд України в своїй постанові від 31 січня 2011 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "ВІК" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень .

Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, рішення касаційного суду узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Суд апеляційної інстанції не приймає доводи апелянта щодо того, що у разі не відображення даних податкової накладної в податкових зобов'язаннях продавця, така податкова накладна не є податковим документом, що дає покупцю право на податковий кредит з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

Згідно з п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідачем у справі не доведено того, що ним своєчасно перевірено розбіжності в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, крім того, податковим органом не проведено документальну позапланову виїзну перевірки суб'єкта господарювання (контрагента) на вимоги чинного законодавства.

Згідно п.п.201.9 ст.201 ПК України не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, складена платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

При цьому, підприємства - постачальники є платниками податку на додану вартість та не звільнені від сплати податку за рішенням суду.

Іншої норми, стосовно не надання покупцю товарів/послуг права на віднесення сум податку до податкового кредиту за наявності первинних бухгалтерських документів, які свідчать про фактичне здійснення господарських операцій, у тому числі податкові накладні,- Податковий кодекс України не містить.

Оскільки, на підтвердження виконання вищезазначених договорів позивачем суду надані первинні бухгалтерські документи, які свідчать про фактичне здійснення даних господарських операцій, у тому й числі податкові накладні, платіжні доручення, рахунки, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про необґрунтованість висновку податкового органу щодо завищення позивачем податкового кредиту на суму податку на додану вартість у розмірі 47 906,00 грн. по взаємовідносинам позивача з ДП "Донецька залізниця".

В матеріалах справи наявний Витяг із Єдиного державного реєстру податкових накладних за грудень 2014 року з зареєстрованою податковою накладною від Державного підприємства «Донецька залізниця» (а.с. 116).

Крім того, суд зазначає, що в матеріалах справи міститься Сертифікат (висновок) № 1360 Торгово-промислової палати України про настання обставин непереборної сили, яким засвідчено настання обставин непереборної сили у Державного підприємства «Донецька залізниця» з 01 серпня 2014 року, яке здійснює господарську діяльність на території Донецької та Луганської областей, та яке звільнено від відповідальності за невиконання обов'язків, передбачених податковим кодексом України, у тому числі: звільнено від своєчасного подання податкової звітності до закінчення антитерористичної операції (а.с. 201).

Відтак, не подання Державним підприємством «Донецька залізниця» податкової звітності та не за реєстрування податкових накладних в Єдиному державному реєстрі податкових накладних, у даному випадку, не несе за собою порушення чинного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо неправомірності прийняття спірного повідомлення-рішення, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Приймаючи викладене до уваги суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та ухвалено постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

На підставі наведеного, керуючись статтями 184, 195, 197, п.1 ч. 1ст. 198, 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління ДФС- залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2015 року у справі № 805/2658/15-а - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили.

Судді Т.Г.Арабей

І.В.Геращенко

Г.М. Міронова