Постанова № 62560266, 01.11.2016, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" листопада 2016 р. Справа № 809/654/16

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Кишинського М.І.

за участю секретаря судового засіданя: Хоми О.В.

позивача: ОСОБА_2, ОСОБА_3

відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_2,

до відповідача: Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації АТ "Банк"Фінанси і кредит" Чернявської Олени Степанівни ,

про зобов"язання до вчинення дій.,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації АТ "Банк" Фінанси і кредит" Чернявської Олени Степанівни (далі - відповідачі) про зобов'язання до вчинення дій.

23.08.2016 року судом відмовлено в задоволенні клопотання про закриття провадження в даній адміністративній справі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачу протиправно відмовлено у включенні його до акцептованих вимог кредиторів АТ "Банк" Фінанси і кредит" під час його ліквідації, так як тридцятиденний термін з моменту опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку позивачем було пропущено в зв'язку з його перебуванням в іншій країні, а тому позивач не міг знати про початок процедури ліквідації з об'єктивних причин. Просить суд зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації АТ "Банк" Фінанси і кредит" Чернявську Олену Степанівну внести зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів та включити кредиторську вимогу ОСОБА_2 до реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ "Банк "Фінанси і кредит" для отримання грошових коштів згідно договору банківського вкладу №300131/200279/9-15 від 28.08.2015 року.

Позивач та його представник вимоги викладені в адміністративному позові підтримали повністю. Просили позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідачі в судове засіданні не з'явилися, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи повідомленні завчасно та належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, що наявні в матеріалах справи. Проте скористалися правом подання письмового заперечення в яких просили в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Також подали заяву про закриття провадження у справі у зв'язку з непідсудністю даної категорії справ адміністративним судам.

Відповідно до частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення позивача та його представника, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, дослідивши і оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

28 серпня 2015 року між АТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_2 укладено договір про банківський страховий вклад (депозит) «Стандрт» на 9 місяців в іноземній валюті, згідно з яким кошти у сумі 39250 євро які були вкладені за попереднім договором зарахувалися на рахунок №2630.9.191789.002 (а.с.13-15).

На підставі постанови Правління Національного банку України від 17 вересня 2015 року № 612 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 17 вересня 2015 року № 171 "Про запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".

Згідно з даним рішенням у ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" запроваджено тимчасову адміністрацію на три місяці з 18 вересня 2015 року до 17 грудня 2015 року включно, призначено Уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", визначені статтями 37-39 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", заступнику начальника відділу супроводження виведення неплатоспроможних банків з ринку департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Чернявській Олені Степанівні строком на три місяці з 18 вересня 2015 року до 17 грудня 2015 року включно.

Судом встановлено, що позивач фактично проживає у Німеччині у м. Бінсфельд, де має постійне місце роботи. Листом від 16 листопада 2015 року позивач будучи на Україні звернувся до Національного банку України з прохання повернути кошти за договором банківського вкладу. Вказаний лист було отримана НБУ 18.11.2015 року та відповідно до листа НБУ від 24.11.2015 року було надіслано Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (а.с.19,26). Листом від 24.11.2015 року позивач повторно звернувся до НБУ, AT «Банк «Фінанси та Кредит», Фонду гарантування вкладів із заявою про повернення коштів у сумі 39250,00 євро. Вказаний лист було отримана НБУ та відповідно до листа НБУ від 01.12.2015 року було надіслано Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (а.с.20,27).

Таким чином суд зазначає, що відповідачі були проінформовані про існування вкладника банку в особі позивача та існування неповернутого вкладу за договором банківського вкладу №300131/200279/9-15 від 28.08.2015.

01 грудня 2015 року позивач повернувся до ФРН. 19 березня 2016 року повернувшись на Україну, в установі банку «Фінанси та кредит» позивачу повідомили, що Постановою Правління Національного Банку України від 17 грудня 2015 року № 898 відповідно до статті 77 Закону України "Про банки та банківську діяльність" банківську ліцензію ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" відкликано та прийнято рішення про ліквідацію банку. Також позивачу було усно повідомлено, що вимогу щодо повернення вкладу в розмірі 39250 євро не включено до реєстру акцептованих кредиторів.

01.04.2016 року позивач звернувся із заявою до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ "Банк "Фінанси та Кредит" Чернявської О.С. про включення його вимоги (а.с.22). Листом від 08.04.2016 року №3-037610/4877 позивача повідомлено, що до реєстру акцептованих вимого кредиторів включено вимоги кредиторів, які заявили Фонду про свої вимоги до Банку протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про від клиння банківської ліцензії, ліквідацію банку.

Не погоджуючись із невключенням позивача до реєстру акцептованих вимоги кредиторів АТ "Банк "Фінанси та Кредит", останній звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права.

Щодо заяв відповідачів про закриття провадження у справі то суд зазначає, що ні Закон України «Про банки і банківську діяльність», ні Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не містить в собі норм, які б передбачали право чи можливість особи звертатися про господарського суду з метою захисту свого порушеного права як вкладника банку, що ліквідовується не в процедурі банкрутства.

Враховуючи, що процедура ліквідації банку відрізняється від процедури банкрутства юридичної особи та містить в собі адміністративне регулювання ліквідації банку за участю суб'єктів владних повноважень - Фонду гарантування вкладів та Національного банку України, суд приходить до переконання, що рішення уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо включення до акцептованих вимог кредиторів фізичної особи є рішенням суб'єкта владних повноважень, а тому даний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Окрім цього, звертаючи увагу на тривалий розгляд даної адміністративної справи, закриття даної адміністративної справи нівелює можливість позивача відстояти свої законні вимоги щодо повернення коштів які йому належать.

Крім того судом вже приймалась ухвала про відмову в закритті провадження в даній справі, дана ухвала ніким не оскаржена і залишена в силі. За таких обставин суд не може приймати з тих самих підстав іншу ухвалу, навіть якщо це обгрунтовується відповідачем тим, що Верховний суд висловив протилежну позицію по цій категорії справ.

Враховуючи, що правова позиція Верховного Суду України в справі №826/20410/14 висловлена після відкриття провадження в даній адміністративній справі, суд розглядає справи на підставі діючого законодавства та судової практики, яка існувала на момент звернення позивача до суду.

Правовідносини, пов'язані із відшкодуванням коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, регулюються Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон № 4452).

Частиною першою статті 3 Закону № 4452 визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.

Відповідно до частини третьої статті 12 Закону № 4452, виконавча дирекція Фонду має такі повноваження у сфері забезпечення відшкодування коштів за вкладами: 1) визначає порядок ведення реєстру учасників Фонду; 2) визначає порядок відшкодування Фондом коштів за вкладами відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів Фонду; 3) визначає порядок ведення банками бази даних про вкладників та ведення Фондом відповідної узагальненої бази даних; 3-1) призначає працівників, до повноважень яких належить проведення моніторингу стану дотримання банком вимог порядку формування та ведення баз даних про вкладників, проведення банком банківських операцій, у тому числі збір інформації та копій документів, необхідних для підготовки проекту плану врегулювання, забезпечення проведення оцінки активів банку в порядку, встановленому Фондом (у тому числі заборгованості за кредитами перед банком, наявності та вартості забезпечення виконання зобов'язань за кредитними договорами, заборгованості за цінними паперами, що є у власності банку, вимог банку до клієнта за списаною безнадійною заборгованістю та наявності і вартості забезпечення виконання зобов'язань за такою заборгованістю тощо); 4) приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами відповідно до цього Закону та затверджує реєстри відшкодувань вкладникам у порядку та у черговості, що встановлені нормативно-правовими актами Фонду; 5) затверджує порядок визначення банків-агентів та визначає на підставі цього порядку банків-агентів; 6) приймає рішення про оплату Фондом витрат, пов'язаних із процедурою виведення неплатоспроможного банку з ринку, у межах кошторису витрат Фонду, затвердженого адміністративною радою Фонду; 7) встановлює вимоги до змісту договорів банківського вкладу, договорів банківського рахунка з питань, що стосуються функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб; 8) встановлює додаткові вимоги до порядку розкриття банками інформації для вкладників про умови надання банківських послуг із залучення вкладів.

Згідно з частиною першою статті 26 Закону № 4452, Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

За правилами частин першої-третьої статті 27 Закону № 4452, Уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку.

Уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує: 1) перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню; 2) перелік рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4-6 частини четвертої статті 26 цього Закону; 3) переліки рахунків, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку відсотки за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", або мають інші фінансові привілеї від банку та осіб, які використовують вклад як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, що не виконане; 4) перелік рахунків вкладників, що перебувають під арештом за рішенням суду; 5) перелік рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 цього Закону. Кошти за такими вкладами виплачуються Фондом після проведення аналізу ознак, визначених статтею 38 цього Закону, у тому числі шляхом надіслання запитів клієнтам банку, у порядку та строки, встановлені Фондом, а також підтвердження відсутності таких ознак.

Згідно з частиною третьою статті 27 Закону № 4452, протягом трьох робочих днів (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - протягом 20 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Відповідно до частин першої - другої статті 45 Закону № 4452, Фонд не пізніше робочого дня, наступного за днем отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, розміщує інформацію про це на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет. Фонд здійснює опублікування відомостей про ліквідацію банку в газеті "Урядовий кур'єр" або "Голос України" не пізніше ніж через сім днів з дня початку процедури ліквідації банку.

В свою чергу, згідно із положеннями частини третьої статті 45 Закону № 4452, відомості про ліквідацію банку повинні містити: 1) найменування та інші реквізити банку, що ліквідується; 2) дату та номер рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; 3) дату та номер рішення виконавчої дирекції Фонду про початок процедури ліквідації банку; 4) інформацію про місце та строк прийняття вимог кредиторів.

Протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються. (ч.5 ст. 45 Закону № 4452-VI ).

Частиною першою статті 49 Закону № 4452-VI передбачено, що Фонд припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.

Підсумовуючи викладені вище норми чинного законодавства, слід зазначити, що законодавчо визначено чіткий порядок заявлення кредиторами своїх вимог до Фонду та правові підстави приймання таких вимог Фондом.

Судом встановлено, що 21.01.2016 є останнім днем строку приймання вимог кредиторів АТ «Банк «Фінанси та Кредит», як видно із матеріалів справи та не заперечується позивачем заява про включення його до реєстру вимог кредиторів подана до уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб Чернявської О.С. лише 01.04.2016, тобто із пропуском строку встановленого Законом № 4452.

Проте, позивач зазначає про неможливість вчасно подати відповідну заяву через те, що в період прийняття рішення про ліквідацію банку останній перебував на роботі і проживав з дружиною у Німечині, а також суд встановив, що позивачем направлялись заяви до Національного банку України про повернення йому коштів за банківським вкладом 300131/200279/9-15 від 28.08.2015 до початку процедури ліквідації.

Відповідно до частини першої статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

В свою чергу згідно частини другої цієї ж статті, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, прийнятого у Парижі 20 березня 1952 p., було гарантовано захист права власності. Згідно з нею кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Окрім цього, в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Спорронг і Льоннрот проти Швеції", від 23 вересня 1982 р., серія А, №52, зазначено, що у випадку позбавлення власності, встановленні обмежень на користування нею чи в інших подібних випадках справедливість вимагає, щоб особам, які постраждали, було надано право оскаржувати рішення уряду з питань позбавлення власності, встановленням контролю за її використанням і було надане відшкодування.

Суд звертає увагу, що вклади позивача у АТ «Банк «Фінанси та Кредит» є його власністю, право на яке гарантоване державою України відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, норми якої згідно положень статті 8 Конституції України та статті 9 КАС України є пріоритетними над нормами вітчизняного законодавства, в тому числі тими, які встановлюють певні обмеження в часі щодо звернення власника за отриманням відповідної компенсації втраченого майна.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Брумареску проти Румунії" (GC), п.78 наголошено на необхідності підтримання "справедливої рівноваги" між загальним інтересом суспільства та захистом основних прав конкретної особи. Необхідну рівновагу не буде забезпечено, якщо відповідна особа несе "особистий і надмірний тягар".

Відтак, приймаючи до уваги практику Єропейського суду з прав людини, суд вирішуючи даний спір враховує, що відповідно до статті 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

А тому, підсумовуючи вищевикладене суд вважає, що подання позивачем заяви з пропуском строку встановленого Законом № 4452 із урахуванням відсутності позивача на території України у період з дня відліку вказаного строку не є підставою для позбавлення його законних прав на включення до реєстру акцептованих вимог кредиторів.

За таких обставин суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації АТ "Банк "Фінанси і кредит" Чернявську Олену Степанівну внести зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів та включити кредиторську вимогу ОСОБА_2 до реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ "Банк "Фінанси і кредит" для отримання грошових коштів згідно договору банківського вкладу №300131/200279/9-15 від 28.08.2015 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: Кишинський М.І.

Постанова складена в повному обсязі 07.11.2016 року.