Постанова № 62560227, 02.11.2016, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" листопада 2016 р. № 809/879/16

11 год. 10 хв. м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - Гундяка В.Д.

при секретарі Бунич Т.В.,

за участю: представника позивача Кудли О.Й.,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

22.07.2016 року Долинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС в Івано-Франківській області звернулася до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_3 про стягнення коштів.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за відповідачем рахується податкова заборгованість перед бюджетом, яка виникла у зв'язку з несплатою податку на доходи фізичних осіб та штрафу.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав, наведених в адміністративному позові. Суду пояснила, що проведеною податковим органом позаплановою невиїзною перевіркою ОСОБА_3 виявлено порушення відповідачем положень Податкового кодексу України, внаслідок чого донараховано 56 254,96 грн. податку з доходів та застосовано відповідні штрафні санкції. Зазначила, що у зв'язку з неподанням ОСОБА_3 податкової декларації контролюючим органом нараховано штрафні санкції в розмірі 170 грн. За результатами вищевказаної перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення за №№0000791701, 0000801701 від 31.07.2015 року, якими визначено податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб. Вказала, що дані податкові зобов'язання відповідача є узгодженими, однак залишились несплаченими, тому набули статусу податкового боргу, який згідно законодавством України стягується в судовому порядку. Позов просила задовольнити повністю.

Представник відповідача позов не визнав з мотивів, викладених в поданому запереченні. Суду пояснив, що відповідно до повідомлення за №31-4-21/117 від 22.08.2013 року ПАТ «УкрСиббанк» прийнято рішення про анулювання кредитної заборгованості ОСОБА_3, яка виникла відповідно до кредитних договорів за №11220707000 та №11221571000. Вказав, що сума анульованої заборгованості не є додатковим благом, так як відповідно до положень Податкового кодексу України таким благом є фактичне отримання доходу платником податку в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формі. З огляду на зазначене вважає, що позивачем відсотки за користування кредитом, які були нараховані банком відповідно до умов договорів та в подальшому анульовані за його рішенням, позивачем віднесені до доходу відповідача неправомірно, а відтак податкові повідомлення-рішення прийнято протиправно. Просив в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних мотивів.

Конституційний обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, визначений частиною 1 статті 67 Конституції України.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами з приводу сплати податкових зобов'язань, регулюються в першу чергу Податковим кодексом України, а також іншими нормативно-правовими актами, прийнятими на виконання цього Кодексу.

Згідно пункту 6.1. статті 6 Податкового кодексу України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 8.1. статті 8 Податкового кодексу України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

Згідно підпункту 9.1.2. пункту 9.1. статті 9 Податкового кодексу України до загальнодержавних податків належить податок на доходи фізичних осіб.

Підпунктом 16.1.3. пункту 16.1. статті 16 Податкового кодексу України визначено, що платники податків і зборів зобов'язані подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до підпункту 16.1.4. пункту 16.1. статті 16 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи, що, у відповідності до статті 36 Кодексу, є податковим обов'язком. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком, збором та є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Підстави припинення податкового обов'язку, крім його виконання, визначені пунктом 37.3. статті 37 Податкового кодексу України. Згідно пункту 38.1. статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк. Пунктом 38.2. статті 38 Податкового кодексу України визначено, що сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.

Згідно з п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПКУ податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Судом встановлено, що як вбачається з пояснень представника позивача, у ОСОБА_3 наявний податковий борг в розмірі 70 488,70 грн.

За наслідками судового розгляду суд погоджується з правомірністю виникнення вищевказаного податкового боргу з огляду на нижчевикладене.

Підпунктом 162.1.1. пункту 162.1. статті 162 розділу IV Податкового кодексу України встановлено, що платником податку в тому числі є фізична особа-резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Відповідно до підпункту 163.1.1. пункту 163.1. статті 163 цього Кодексу об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Згідно з абзацом "д" підпункту 164.2.17. пункту 164.2. статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається, зокрема, дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку-боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Підпунктом 54.3.5. пункту 54.3. статті 53 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом.

Згідно пункту 167.1. статті 167 Податкового кодексу ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.

Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 17 відсотків.

Пунктом 123.1. статті 123 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Крім того чинним законодавством визначено порядок подання податкової декларації до контролюючих органів.

Так відповідно до п.п.49.18.4 п.49.18 ст.49 ПКУ податкові декларації для платників податку на доходи фізичних осіб подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року до 1 травня року, що настає за звітним.

Згідно п 113.1. ст. 113 ПКУ строки застосування, сплата, стягнення та оскарження сум штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) здійснюються у порядку, визначеному цим Кодексом для сплати, стягнення та оскарження сум грошових зобов'язань. Суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) зараховуються до бюджетів, до яких згідно із законом зараховуються відповідні податки та збори.

Пунктом 120.1 ст.120 ПКУ України визначено, що неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори, податкових декларацій (розрахунків) тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 грн. за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

В судовому засіданні встановлено, що Долинською оДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку, щодо подання податкової декларації про доходи та майновий стан платником податків ОСОБА_3, за результатами проведення якої складено акт № 665/171/1987714456 від 16.04.2015 року.

Відповідно до даного акту перевірки платником порушено ппп. «д» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, в результаті чого отриманий ОСОБА_3 дохід у вигляді додаткового блага в розмірі 375 033,03 грн., підлягав оподаткуванню за ставками, визначеними пунктом 167.1 статті 167 Податкового кодексу України, а отже позивач зобов'язаний був сплатити 56 254,96 грн. податку на доходи фізичних осіб.

На підставі акту перевірки 31.07.2016 року Долинською оДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення за №0000791701, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 70 318,70 грн., в тому числі, за основним платежем - в розмірі 56 254,96 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 14 063,74 грн. та податкове повідомлення-рішення за № 0000801701, яким визначено суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 170 грн. (а.с. 7, 8).

Згідно пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

На підставі наведеного, податковим органом було надіслано відповідачу вищевказані податкові повідомлення - рішення, які не отримані останнім так як ОСОБА_3 за зазначеною адресою не проживає, що підтверджується відміткою Укрпошти, копія якої знаходиться в матеріалах справи та досліджена судом в якості письмового доказу (а.с. 9).

Підпунктом 58.3 ст.58 ПКУ встановлено, що податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення.

При цьому судом встановлено, що позивачем податкові повідомлення-рішення було надіслано ОСОБА_3 за адресою, яка міститься в інформаційній системі податкового органу та вказаною особисто відповідачем в договорах про надання кредиту №11220707000 та №11221571000. Водночас, як вбачається з наявних в матеріалах справи та досліджених в якості письмових доказів копій повідомлень про вручення поштових відправлень відповідачем були отримані запрошення до Долинської оДПІ з питань подання декларацій про доходи та майновий стан і проведення перевірки щодо подання такої декларації, які надсилались ОСОБА_3 за адресою: м. Долина, вул. Брочківська,3 та отримано особисто відповідачем.

Відповідно до п.58.3 ст.58 ПКУ у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Підпунктом 56.12 ст.56 ПКУ встановлено, що якщо відповідно до цього Кодексу контролюючий орган самостійно визначає грошове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, такий платник податків має право на адміністративне оскарження рішень контролюючого органу протягом 30 календарних днів, що настають за днем надходження податкового повідомлення-рішення (рішення) контролюючого органу.

Згідно підпункту 56.17.5 пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України процедура адміністративного оскарження закінчується в тому числі днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у зазначений строк.

День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків.

Як встановлено судом вищевказані податкові повідомлення-рішення в адміністративному чи судовому порядку ОСОБА_3 оскаржені не були.

Дана обставина відповідно до ч.3 ст.72 КАС України доказуванню не підлягає як така що визнається сторонами і в суду не виникає обставин щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Таким чином, грошові зобов'язання відповідача зі сплати податку на доходи фізичних осіб та штрафних санкцій, визначені податковими повідомленнями-рішеннями, які відповідачем не оскаржувались, у відповідності до підпункту 56.17.1 пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України є узгодженими.

У відповідності з п.п. 57.3 ст.57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Проте в порушення вимог вищезазначених норм податкові зобов'язання, визначені податковими повідомленнями-рішеннями, ОСОБА_3 погашені не були.

Згідно п.59.1 ст.59 ПКУ у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення рішення.

На підставі вищенаведеного податковим органом було надіслано відповідачу податкову вимогу форми Ф за №1647-23 від 11.09.2015 року на суму 70 488,70 грн., яка 22.09.2015 року повернулась без вручення, так як відповідач за зазначеною адресою не проживав, що підтверджується відміткою Укрпошти, копія якої знаходиться в матеріалах справи та досліджена судом в якості письмового доказу (а.с. 10).

Згідно підпункту 58.3.1 п.58.3 ст.58 та п.59.1 ст.59 ПКУ у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкову вимогу через незнаходження фактичного місця розташування платника податків податкова вимога вважається врученою платнику податків.

Таким чином податкова вимога вважається врученою 22.09.2016 року.

Відповідно до п.95.2 ст.95 ПКУ стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Судом встановлено, що зазначену в вимозі суму податкового боргу відповідач не погасив.

Таким чином, загальна сума заборгованості ОСОБА_3 складає 70 488,70 грн.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність та взаємний зв'язок суд погоджується з підставністю виникнення та розміром заборгованості, заявленої до стягнення. Наявність податкового боргу відповідача підтверджується витягами з облікової картки платника податків, розрахунками сум заборгованості та іншими письмовими доказами, наявними в матеріалах справи.

Підстав для звільнення відповідача від сплати заборгованості судом не встановлено.

Наявність податкового боргу та його розмір відповідач не спростував, доказів сплати заборгованості суду не представив, чим фактично не заперечив суму заборгованості, стягнення якої є предметом позову в даній справі.

Пунктом 87.11 статті 87 Податкового кодексу України встановлено, що орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

За таких обставин суд дійшов переконання, що відповідач зобов'язаний погасити вказану суму податкового боргу. Наявність такого обов'язку у відповідача є визначальною для вирішення такого спору, крім того, даний обов'язок забезпечується Конституцією України, стаття 67 якої передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

При цьому суд відхиляє як безпідставні доводи представника відповідача про протиправність винесених податкових повідомлень-рішень від 31.07.2015 року, стягнення заборгованості на підставі яких є предметом даного позову враховуючи на наступне.

Так згідно ч.2 ст.11 КАСУ суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Таким чином в даній справі суд позбавлений можливості вирішувати питання щодо неправомірності вищезгаданих рішень суб'єкта владних повноважень та застосування відповідних наслідків протиправності цих рішень.

З огляду на вказане, позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_3 податкового боргу в загальній сумі 70 488,70 гривень є обґрунтованими, а позов таким що підлягає до задоволення.

На підставі ст.67 Конституції України, п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14, ст.49, п.56.12 ст.56, п.58.3 ст.58, п.59.1, п.59.5 ст.59, п.120.1 ст.120, п.123.1 ст.123, п.250.1, ст.ст.164, 167 Податкового кодексу України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_3 в дохід Державного бюджету України податковий борг в загальній сумі 70 488 (сімдесят тисяч чотириста вісімдесят вісім) гривень 70 копійок.

Згідно ст.254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення встановлених строків подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя /підпис/ Гундяк В.Д.

Постанова складена в повному обсязі 07.11.2016 року.