Постанова № 62559953, 04.11.2016, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2016 р. Справа № 903/545/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Олексюк Г.Є.

суддів Гулова А.Г.

суддів Бучинська Г.Б.

при секретарі судового засідання Вох В.С.

розглянувши апеляційну скаргу позивача на ухвалу господарського суду Волинської області від 13.09.16 р.

у справі № 903/545/16 (суддя Шум Микола Сергійович )

позивач ОСОБА_1 акціонерне товариство "ОСОБА_2 Дніпро"

до відповідача 1: спільного українсько швейцарського підприємства товариства з обмеженою відповідальністю Луцькенергоком

до відповідача 2: товариства з обмеженою відповідальністю Майстер ЗБК Україна

до відповідача 3: товариства з обмеженою відповідальністю Атлас

до відповідача 4: товариства з обмеженою відповідальністю Світязь,

про про стягнення 183 861 879,42 грн

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача 1 - не з"явився

відповідача 2- не з"явився

відповідача 3- не з"явився

відповідача 4- не з"явився

Заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Волинської області від 13.09.2016 р. ( суддя Шум М.С.) у задоволенні заяви про забезпечення позову по справі № 903/545/16 за позовом публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 Дніпро, до відповідача 1: спільного українсько швейцарського підприємства товариства з обмеженою відповідальністю Луцькенергоком, до відповідача 2: товариства з обмеженою відповідальністю Майстер ЗБК Україна, до відповідача 3: товариства з обмеженою відповідальністю Атлас та до відповідача 4: товариства з обмеженою відповідальністю Світязь про стягнення 183861879,42грн. відмовлено.

При постановленні ухвали , місцевий господарський суд керувався положеннями ст. ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" та прийшов до висновку, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Місцевий суд зауважив, що саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви, у звязку з чим відмовив у задоволенні заяви заявника про вжиття заходів до забезпечення позову.

Не погодившись з винесеною ухвалою, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій вказує, що ухвала господарського суду Волинської області від 13.09.2016 року винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права і підлягає скасуванню.

Апелянт просить накласти арешт на грошові кошти , у межах суми заборгованості за Кредитними договорами накласти арешт на обладнання, що передано у заставу Банку під забезпечення виконання зобов'язань та передати його на відповідальне зберігання Банку.

Підставами для такої передачі є те, що відповідачі не вчиняють будь-якіх дій, направлених на погашення заборгованості, вимоги банку залишились без задоволення та відповіді з 2013 року, відповідачі не визнають заборгованості перед Банком.

Наголошує, що в порушення умов Кредитного договору Позичальник несвоєчасно і не в повному обсязі сплачує проценти за користування кредитом, не здійснює щомісячне погашення кредиту, а також простроченої кредитної заборгованості та пені.

Відповідно до норм господарського та цивільного законодавства, зобов'язання за договором повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору. Банк добросовісно виконав вимоги кредитного договору, добросовісно користується своїми процесуальними правами, у звязку з чим просить задовольнити заяву про забезпечення позову.

ПАТ ОСОБА_2 Дніпро звертає увагу, що відповідачами не вчиняються будь-які дії, направлені на погашення заборгованості, вимоги банку залишились без задоволення та відповіді і тому є побоювання, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у Відповідачів на момент пред'явлення позову до них може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент винесення рішення.

Вищенаведені обставини під час винесення ухвали господарського суду Волинської області від 13.09.2016 року, якою в задоволені заяви про забезпечення позову ПАТ ОСОБА_2 Дніпро відмовлено, були судом проігноровані та їм не надано відповідної оцінки, а тому ухвала підлягає скасуванню.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач 1 Спільне Українсько швейцарське Товариство з обмеженою відповідальністю "Луцькенергоком" зазначив, що апеляційна скарга ПАТ ОСОБА_2 Дніпро підлягає відхиленню.

На думку відповідача 1, позивачем не обґрунтовано та не підтверджено доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову , наголошує, що у заяві зазначено тільки про побоювання з боку банку.

Вказує, що оскільки майно є предметом застави, відповідно до ст. 17 Закону України Про заставу, СП ТОВ Луцькенергоком є й так обмеженим у розпорядження (відчуженні) предметом застави. Більш того, вказане обладнання є складовою частиною процесу виробництва, а отже його вилучення та передання на відповідальне зберігання банку є практично неможливим та буде мати наслідком повне припинення діяльності відповідача.

Крім того, відповідач зауважив, що в рамках досудового розслідування кримінального провадження № 3203020000000156, що було порушено за заявою банку, 22.12.2015 року було здійснено огляд вказаного обладнання. У протоколі огляду зафіксовано фактичну наявність обладнання за адресою м. Дніпропетровськ вул. Курсантська, 7, перелік якого зазначений у Договорі застави № 290408-3 від 29.01.2008 року. Відповідач наголошує, що обладнання є у наявності, відповідачем не відчужено, його стан не погіршено. Посилання апелянта на встановлення даним протоколом факту передання обладнання в оренду іншій компанії не відповідає дійсності.

Крім того, на думку відповідача 1 до спірних правовідносин застосовується загальний строк позовної давності-3 роки , а тому, строк щодо вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором сплинув 2.10.2015 року.

Просить апеляційну скаргу ПАТ ОСОБА_2 Дніпро відхилити, а ухвалу господарського суду Волинської області від 13.09.2016 року залишити без змін.

Інших відзивів на апеляційну скаргу не надійшло , що відповідно до ч.2 ст. 96 ГПК України не перешкоджає перегляду ухвали місцевого господарського суду.

06.10.2016р. на адресу суду надійшли клопотання від Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлас" та СП ТОВ Луцькенергоком, в якому вони просили провести судове засідання в режимі відеоконференції ( а.с.48-49,57-58).

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 07.10.2016 р. клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлас" та СП ТОВ Луцькенергоком задоволено, доручено Дніпропетровському апеляційному господарському суду забезпечити проведення судового засідання у справі № 903/515/16, яке призначено ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду, в режимі відеоконференції у приміщенні Дніпропетровського апеляційного господарського суду ( а.с. 61, зворот).

Розпорядженням керівника апарату від 11.10.2016 р. у зв'язку із перебуванням у відпустці судді - члена колегії Гудак А.В. у період з 10.10.2016 р. по 25.10.2016 р. включно та відповідно до п. 2.3.25 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п. 8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Рівненському апеляційному господарському суді призначено автоматичну зміну складу колегії суддів автоматизованою системою документообігу суду.

11.10.2016 р. ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.10.2016 р. у справі № 903/545/16 прийнято апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_2 Дніпро" на ухвалу господарського суду Волинської області від 13.09.2016р. у зазначеній справі до провадження у складі колегії суддів : 1. ОСОБА_3-головуюча суддя, судді -2. ОСОБА_4, 3.- ОСОБА_5 ( а.с. 69-70).

Ухвалою суду від 12.10.2016р. у справі № 903/545/16 розгляд справи відкладено на 26.10.2016 р. об 15 год.00 хв. , у зв"язку із неможливістю проведення судового засідання в режимі відеоконіференції ( через замінуванням Дніпропетровського апеляційного господарського суду працівники суду та відвідувачі були евакуйовані )( а.с.73-74).

В подальшому, розпорядженням керівника апарату від 25.10.2016 року, у зв'язку із перебуванням у відпустці судді - члена колегії Розізнаної І.В. у період з 24 жовтня 2016 року по 31 жовтня 2016 року включно та відповідно до п. 2.3.25 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п. 8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Рівненському апеляційному господарському суді призначено автоматичну зміну колегії суддів автоматизованою системою документообігу суду.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 25.10.2016р. у справі № 903/545/16 прийнято апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_2 Дніпро" на ухвалу господарського суду Волинської області від 13.09.2016 року у справі № 903/545/16 до провадження в складі колегії суддів: 1. ОСОБА_3 - головуюча суддя, судді - 2. ОСОБА_4, 3. ОСОБА_6 ( а.с.236-237).

26.10.2016 р. ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 26.10.2016р. у справі № 903/545/16 розгляд справи відкладено на 04.11.2016 р. об 11 год., у зв"язку з тим, що відбулась відеоконференція стосовно електронного декларування, котра тривала до 15 год. 50 хв., що зумовило технічну неможливість проведення судового засідання в режимі відеоконференції з Дніпропетровським апеляційним господарським судом ( а.с.238-239).

У судове засідання 04.11.2016р. сторони черговий раз не з"явились.

Крім того, колегія суддів зауважує, що відсутня технічна можливості для проведення судового засідання в режимі відеоконференції , у зв"язку із відсутністю мережі інтернету, про що свідчить ОСОБА_4 від 04.11.206р.

В свою чергу, з телефонної розмови з відповідальним працівником за проведення відеоконференції Дніпропетровського апеляційного господарського суду стало відомо, що в судове засідання в м. Дніпро, представник товариства з обмеженою відповідальності "Атлас" та СП ТОВ Луцькенергоком" не з"явились, про що також свідчить лист про надання інформації.

Сторони повідомлялись про час та місце розгляду справи, про що свідчать поштові повідомлення про вручення поштового відправлення ( а.с. 243,244,245,246).

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи викладене у п.п.3.9.1., 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18, судова колегія встановила, що в матеріалах справи відсутні докази неможливості розгляду справи без участі сторін.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість ухвали місцевого господарського суду у повному обсязі. У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Згідно ч.2 ст. 102 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на ухвалу місцевого суду розглядається протягом п"ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскарженої ухвали, судова колегія вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач - публічне акціонерне товариство ОСОБА_2 Дніпро, звернувся до суду з позовною заявою до відповідачів: спільного українсько - швейцарського підприємства товариства з обмеженою відповідальністю Луцькенергоком, м. Луцьк, товариства з обмеженою відповідальністю Майстер ЗБК Україна, м. Новомосковськ, товариства з обмеженою відповідальністю Атлас, м. Дніпро, товариства з обмеженою відповідальністю Світязь, м. Дніпро та просив суд стягнути солідарно з відповідачів 183861879,42грн.:

-за кредитним договором № 220807-Л від 22.08.2007р. 130740590,12грн. заборгованість за основною сумою кредиту, 48602458,86грн. прострочена заборгованість по процентам, 977000,00грн. заборгованість за основною сумою кредиту, 656390,86грн. заборгованість по процентам, 21032,45грн. пеня за несплаченими процентами.

-за кредитним договором № 220409-К від 22.04.2009р. 1771039,00грн. заборгованість за основною сумою кредиту, 1055241,94грн. заборгованість по процентам, 38126,18грн. пеня за несплаченими процентами.

Крім того, 09.09.2016р. в матеріалах справи міститься зустрічний позов товариства з обмеженою відповідальністю Атлас до публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 Дніпро, спільного українсько швейцарського підприємства товариства з обмеженою відповідальністю Луцькенергоком, товариства з обмеженою відповідальністю Майстер ЗБК Україна, товариства з обмеженою відповідальністю Світязь про визнання поруки припиненою.

Листом від 01.08.2016р. за вх.№01-67/30/16 представник позивача ПАТ "ОСОБА_2 Дніпро"подав суду клопотання про забезпечення позову.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 13.09.2016 р. у даній відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Аналізуючи зазначені обставини, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Відпопідно до положень ст.66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно зі ст.67 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до п. 3 вищевказаної постанови встановлено, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем, з'ясувати обсяг позовних вимог, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи. Вирішуючи питання про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Накладення господарським судом арешту на рахунки боржника чинним законодавством не передбачене, але господарський суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат. Відомості про наявність рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті, надаються суду заявником.

Звертаючись із заявою про забезпечення позову, позивач у даній справі виходив із того, що : - існує зв'язок між визначеним предметом спору й заходами щодо забезпечення позову; - заходи забезпечення позову є адекватними позовним вимогам та спрямовані на попередження порушень прав і охоронюваних законом інтересів позивача й забезпечення виконання рішення суду у разі задоволення заяви; відповідачі не вчиняють будь-яких дій, направлених на погашення заборгованості, крім того, має місце побоювання, що в майбутньому рішення у справі буде не можливо виконати.

Посилаючись на встановлення в рамках кримінального провадження за № 32013020000000156 від 16 вересня 2013 р., внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за вчинення кримінальних правопорушень,передбачених ч.2 ст.192,ч.3ст.212 КК України проведення огляду заставного майна та встановлення ,що воно передано в оренду іншій компанії, апелянт не надав тому жодного доказу ,не обгрунтував належними доказами, яким чином наведені обставини можуть засвідчувати, що майно та грошові кошти на рахунках відповідача можуть зменшитись або зникнути.

Отже, позивачем не вказано, які докази свідчать про те, що без вжиття відповідних заходів до забезпечення позову відповідачі можуть уникнути виконання рішення суду та не зазначено, в чому полягає загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду в разі задоволення вимог позивача без вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти на рахунках відповідача та обладнання.

Крім того, позивач, звертаючись із заявою про забезпечення позову, повинен був обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову і з цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст.33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з яким пов'язується застосування заходу до забезпечення позову.

Колегія суддів Рівненського апеляційного господарського підтримує висновок суду першої інстанції, що саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви,оскільки всупереч положенням ст.ст.33, 66 ГПК України заява позивача про забезпечення позову нічим не обґрунтована та базується лише на власних міркуваннях та припущеннях.

З огляду на вимоги процесуального закону самі лише повідомлення та припущення позивача без їх документального підтвердження належними та допустимими доказами не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Крім того, не можуть бути задоволені вимоги як заяви, так і апеляційної скарги про заборону відповідачам відкривати нові рахунки у будь-яких інших фінансових установах, крім ПАТ ОСОБА_2 "ОСОБА_2 Дніпро , оскільки є безпідставними .

Як вже зазначалось, відповідно до вимог ст. 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу;забороною відповідачеві вчиняти певні дії;забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Не допускається забезпечення позову заходами, не передбаченими цим Кодексом.

З аналізу даної норми права вбачається, що арешт може накладатись на майно або грошові суми, що належать тільки відповідачеві, а заборона на вчинення дій може стосуватись лише предмета спору.

Отже, дана вимога є такою, що суперечить законодавству України, оскільки не передбачено можливості заборони відкривати нові рахунки у будь -яких інших фінансових установах, крім банку позивача і це є фактично втручанням в господарську діяльність відповідачів.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що ухвала господарського суду першої інстанції прийнята з урахуванням всіх обставин справи, доводи апеляційної скарги не спростовують вірних висновків суду першої інстанції , а тому підстави для її скасування відсутні.

В силу ст.ст. 33, 38, 43, 47 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, коли кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а суд, оцінивши подані по справі докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, повинен прийняти рішення за результатами обговорення усіх цих обставин.

Апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи та вірно застосовані норми процесуального і матеріального права, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни ухвали господарського суду Волинської області від 13 вересня 2016 року у справі № 903/545/16.

Керуючись ст.ст. 49,99,101,103,105,106 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу господарського суду Волинської області від 13 вересня 2016 року у справі № 903/545/166 залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_2 Дніпро" залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Гулова А.Г.

Суддя Бучинська Г.Б.