Рішення № 62559710, 01.11.2016, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "01" листопада 2016 р. Справа № 906/964/16

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кудряшової Ю.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 01.11.2016;

від відповідача: не прибув.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Західукрвибухпром"

до Кооперативу "Горизонт"

про стягнення 329418,75 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 329418,75 грн. заборгованості, з яких: 290000,00 грн. основний борг, 27841,25 грн. - пеня, 2593,90 грн. - річні, 8983,60 грн. інфляційні.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, з підстав викладених у позові.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, вимог ухвали суду від 18.10.2016 не виконав, про причини неявки не повідомив, хоча про час і місце засідання суду повідомлений своєчасно та належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення Кооперативу "Горизонт".

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги те, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами згідно із ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 22.04.2016 між Приватним акціонерним товариством "Західукрвибухпром" (позивач/виконавець) та Кооперативом "Горизонт" (відповідач/ замовник) укладено договір №8 від 22.04.2016 на виконання буровибухових робіт (а.с. 9-13), відповідно до якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе виконання буровибухових робіт по подрібненню гірничої маси методом свердловинних зарядів без подрібнення негабариту. Місце проведення робіт: с. Романівка, Новоград-Волинський район, Житомирська область (п.п. 1.1 договору).

Згідно п.п. 1.1.1 договору, виконавець зобов'язався виконати роботи із застосуванням власних вибухових матеріалів та із застосуванням власної техніки.

Пунктом 4.4. договору 4.2 договору, фактичний обсяг виконаних робіт у щільному тілі визначається згідно тахеометричної зйомки, яка проводиться представниками (маркшейдерами) обох сторін та підтверджуються актами виконаних робіт, підписаними представниками замовника і виконавця.

Виконані виконавцем роботи оформляються актами виконаних робіт, підписаними представниками обох сторін не пізніше дня наступного за днем закінчення проведення вибухових робіт (п.п. 4.5. договору).

Відповідно до п.п. 5.1 договору, роботи виконуються в обсязі, необхідному замовнику, при наступних умовах оплати:

- за 3 дні до початку виконання бурових робіт попередня оплата вартості частини масового вибуху, що перевищує 10,0 тис. м куб;

- кінцевий розрахунок - протягом 30 календарних днів, починаючи з 15-го календарного дня після підписання акту виконаних робіт.

Пунктом 5.2. договору передбачено, що за прострочення в оплаті замовник сплачує виконавцю пеню за кожний прострочи, що відповідає рівню подвійної облікової ставки Національного банку України діє в період, за який сплачується пеня.

Даний договір діє до 31.12.2016, але в будь-якому випадку до повного виконання зобов'язань сторонами (п.п. 12.1. договору).

Згідно умов договору позивачем за період з 23.04.2016 по 26.04.2016 виконано буровибухові роботи по подрібненню гірничої маси методом свердловинних зарядів без подрібнення негабарту на загальну суму 320160,00 грн., що підтверджується актом здачі-приймання виконаних робіт по ділянці №21, складений 28.04.2016 (а.с. 15).

Згідно даних позивача, відповідач свої договірні зобов'язання по оплаті виконаних позивачем робіт неналежним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість перед позивачем, яка станом на день прийняття рішення у справі становить 290000,00 грн.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір №8 від 22.04.2016 на виконання буровибухових робіт є договором підряду.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.ст. 525 і 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ГПК України).

Таким чином, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 290000,00 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім цього, позивач просить стягнути з відповідача 27841,25 грн. пені, 2593,90 грн. річних, 8983,60 грн. інфляційних.

Згідно приписів ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 230 ГК України штраф та пеня є одними з видів штрафних санкцій, які визнаються як господарські санкції у вигляді грошової суми, котру учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно розрахунку пені (а.с. 17), виконаного позивачем остання складає 27841025грн.

Перевіривши даний розрахунок, суд прийшов до висновку, що обґрунтованим до стягнення є 27704,08 грн. пені. В задоволенні вимог щодо стягнення 137,17 грн. пені суд відмовляє.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

У відповідності до ч. 2 вказаної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних, господарський суд вважає останный вірним.

Щодо інфляційних, суд важає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (Постанова пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013).

Виходячи з наведеного вище та те, що в червні, липні та серпні 2016 року рівень інфляції складав менше одиниці (дефляція), нарахування інляційних є неправомірним, а вимоги в цій частині такими, що не підлягають задоволенню.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України oбставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Oбов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач не подав до суду жодного доказу на спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 290000,00 грн. - основного боргу, 27704,08 грн. - пені та 2593,90 грн. - 3% річних обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню. В іншій частині позову суд відмовляє.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33,43,44,49,75,82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Кооперативу "Горизонт" (11744, Житомирська область, Новоград-Волинський район, с. Романівка, вул. Гранітна, 1, ід. код 13579705)

- на користь Приватного акціонерного товариства "Західукрвибухпром" (10003, м.Житомир, вул. Лесі Українки, 19, ід. код 32744298) 290000,00 грн. основного боргу, 27704,08 грн. - пені, 2593,90 грн. - 3% річних, а також 4804,47 грн. сплаченого судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 07.11.16

Суддя Кудряшова Ю.В.

Віддрукувати:

1 - в справу;

2 - відповідачу (рек. з повід.)