Рішення № 62559640, 25.10.2016, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.10.2016 Справа № 905/2215/16

Господарський суд Донецької області у складі судді Огороднік Д.М., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Південна Промислова компанія» доПриватного акціонерного товариства «Докучаєвський флюсо доломітний комбінат»про представники сторін:стягнення 6708,61грн. не з'явились.ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Південна Промислова компанія» до Приватного акціонерного товариства «Докучаєвський флюсо доломітний комбінат» про стягнення основного боргу у розмірі 6499,20грн., інфляційних втрат у розмірі 5733,29грн., 3% річних у розмірі 473,00грн., пені у розмірі 502,32грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за договором придбання матеріально - технічних ресурсів №432 від 09.12.2013 щодо здійснення своєчасної оплати вартості поставленого товару.

На підтвердження вищезазначених обставин, позивач надає належним чином засвідчені копії наступних документів: договору придбання матеріально - технічних ресурсів №432 від 09.12.2013, специфікацій №1 від 09.12.2013, №3 від 23.12.2013, №4 від 23.12.2013, видаткових накладних №Ю-00005969 від 17.12.2013, № Ю-00006107 від 25.12.2013, №Ю-00006108 від 25.12.2013, рахунків - фактури № Ю-00011065 від 16.12.2013, №Ю-00011257 від 25.12.2013, № Ю-00011259 від 25.12.2013, довіреностей на отримання товаро - матеріальних цінностей, розрахунку суми позову.

За результатами автоматичного розподілу справ, справу №905/2215/16 передано на розгляд судді Гринько С.Ю.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 20.07.2016 порушено провадження та призначено справу до розгляду.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду Донецької області №01-02/959 від 13.09.2016 відповідно до п. 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та Засад використання автоматизованої системи документообігу суду в господарському суді Донецької області у звязку зі звільненням судді ГринькоС.Ю. (постанова Верховної Ради України «Про звільнення суддів» №4697 5 від 08.09.2016) призначено повторний автоматичний розподіл справи №905/2215/16.

За результатами повторного автоматичного розподілу справ від 13.09.2016, справу №905/2215/16 передано на розгляд судді Огороднік Д.М.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 14.09.2016 справу №905/2215/16 прийнято до свого провадження суддею Огороднік Д.М.

12.09.2016 від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій останній просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 502,32грн., інфляційні втрати у розмірі 5733,29грн., 3% річних у розмірі 473,00грн.

Заява мотивована тим, що відповідачем сплачена сума основного боргу у розмірі 6499,20грн. вже після звернення позивача до суду.

Відповідно до ч.4 ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього кодексу в цій частині, відмовитися від позову або зменшити розмір позовних вимог.

За таких обставин, судом прийнята до розгляду заява позивача про зменшення позовних вимог.

Подальший розгляд спору здійснюється в межах вимог про стягнення пені у розмірі 502,32грн., інфляційних втрат у розмірі 5733,29грн., 3% річних у розмірі 473,00грн.

Позивач у судове засідання, призначене на 25.10.2016 явку свого повноважного представника не забезпечив, про дату, час та місце проведення останнього повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, яке наявне в матеріалах справи.

Відповідач явку свого уповноваженого представника у судове засідання 25.10.2016 не забезпечив, відзив на позов не надав, про дату, час та місце проведення останнього повідомлений належним чином.

Разом з тим, 15.09.2016 відповідач подав клопотання про зменшення штрафних санкцій до 100,00грн.

Місцезнаходженням відповідача є: 85740, Донецька область, м.Докучаєвськ, вул.Тельмана, буд.2, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами, в тому числі витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Господарський суд Донецької області, з метою своєчасного повідомлення відповідача про порушення провадження по справі, направив на адресу відповідача, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб субєктів підприємницької діяльності, відповідну ухвалу. Так, начальник відділу документального забезпечення та контролю (канцелярія) господарського суду Донецької області ОСОБА_1, помічник судді СальніковаГ.А., секретар судового засідання ВоронаяІ.В. склали акт, відповідно, про неможливість направлення кореспонденції за адресою відповідача: 85740, Донецька область, м.Докучаєвськ, вул.Тельмана, буд.2. Складання акту мотивовано листом Харківської дирекції Українського державного підприємства поштового звязку Укрпошта №7-14-286 від 24.06.2016 про припинення приймання поштових відправлень на /з територію (ї) Донецької та Луганської областей, у т.ч. м.Донецьк.

Відтак, на офіційному веб-порталі Судова влада України (dn.arbitr.gov.ua), у розділі Новини та події суду були розміщені оголошення про дату та час судових засідань по справі №905/2215/16.

В порядку Закону України Про доступ до судових рішень, ухвала про порушення провадження у справі та ухвали про відкладання розгляду справи були розміщені на офіційному сайті Єдиного державного реєстру судових рішень (http://www.reyestr.court.gov.ua).

Таким чином, господарським судом було вжито всіх можливих та залежних від суду заходів для повідомлення відповідача про наявність порушеної справи № 905/2215/16 та призначених до розгляду судових засідань (про день, місце та час кожного судового засідання).

У відповідності до п.п.2, 3, 4 ч.2 ст.129 Конституції України, ст.ст.42,43 Господарського процесуального кодексу України, ст.33 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

09.12.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Південна Промислова компанія» (постачальник, позивач) та Приватним акціонерним товариством «Докучаєвський флюсо доломітний комбінат» (покупець, відповідач) підписаний договір на придбання матеріально - технічних ресурсів №432 (далі Договір).

За умовами вказаного договору постачальник зобовязався передати, а покупець прийняти та оплатити матеріально - технічні ресурси (далі ресурси) на умовах, передбачених діючим договором (п.1.1. договору).

Відповідно до п.2.1. договору кількість, номенклатура ресурсів вказується у специфікаціях до договору, що є його невідємними частинами.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що поставка ресурсів здійснюється по цінам, вказаним у відповідності з умовами поставки, вказаними у специфікації та включають в себе всі податки та інші обовязкові платежі, а також вартість тари, пакування, маркування та інши видатки постачальника, повязані з поставкою ресурсів.

Згідно з п.п.5.1., 5.2. договору оплата покупцем ресурсів здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний у діючому договорі. Оплата за поставлені ресурси здійснюється протягом строку, вказаного у специфікації, який відраховується з моменту поставки ресурсів.

Відповідно до п.10.4. договору останній вступає в закону силу з моменту підписання його сторонами, проте не раніше виконання вимог засновницьких документів сторін про необхідність надання згоди на його укладення органами управління сторін, що мають відповідні повноваження.

Згідно з п.10.5. договору останній діє до 30.11.2016. Закінчення строку дії договору не звільняє сторін від виконання прийнятих на себе зобовязань (в тому числі гарантійних) по діючому договорі.

Належним чином засвідчена копія договору на придбання матеріально технічних ресурсів №432 від 09.12.2013 підписана сторонами та наявна в матеріалах справи.

Між сторонами підписані специфікації до договору, якими затверджені наступні умови:

специфікація №1 від 09.12.2013, вартість товару 3672,00грн ресурси поставляються на умовах поставки СРТ у відповідності з міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів "ІНКОТЕРМС" в редакції 2010 року; строк поставки: протягом 30 календарних днів від дати підписання специфікації; строк оплати: протягом 5 календарних днів з моменту поставки. Датою поставки вважається дата видаткової накладної з відміткою про прийняття;

специфікація №3 від 23.12.2013, вартість товару 532,80грн.; умови поставки СРТ у відповідності з міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів "ІНКОТЕРМС" в редакції 2010 року; строк поставки: протягом 30 календарних днів від дати підписання специфікації; строк оплати: протягом 15 календарних днів з моменту поставки. Датою поставки вважається дата видаткової накладної з відміткою про прийняття.

специфікація №4 від 23.12.2013, вартість товару 2294,40грн.; умови поставки СРТ у відповідності з міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів "ІНКОТЕРМС" в редакції 2010 року; строк поставки: протягом 5 календарних днів від дати підписання специфікації; строк оплати: протягом 10 календарних днів з моменту поставки. Датою поставки вважається дата видаткової накладної з відміткою про прийняття.

Оцінивши зміст зазначеної угоди, з якої виникли цивільні права та обовязки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм ст. 712 Цивільного кодексу України та ст.ст. 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (ст.ст. 655-697 Цивільного кодексу України).

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Як визначено положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобовязання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 Цивільного кодексу України щодо обовязковості договору для виконання сторонами.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товари.

Відповідно до специфікації №1 від 09.12.2013: позивач виставив рахунок фактуру №Ю 00011065 від 16.12.2013 та здійснив поставку за видатковою накладною №Ю-00005969 від 17.12.2013 на суму 3672,00грн.

Відповідно до специфікації №3 від 23.12.2013: позивач виставив рахунок фактуру № Ю-00011259 від 25.12.2013 та здійснив поставку за видатковою накладною №Ю-00006108 від 25.12.2013 на суму 532,80грн.

Відповідно до специфікації №4 від 23.12.2013: позивач виставив рахунок фактуру №Ю-00011257 від 25.12.2013 та здійснив поставку за видатковою накладною №Ю-00006107 від 25.12.2013 на суму 2294,40грн.

Відповідач отримав вказані товари, про що свідчить підпис його уповноваженого представника за довіреностями №0736 від 16.12.2013, №0758 від 24.12.2013 - ОСОБА_2.

За таких обставин, матеріалами справи підтверджується, що товари за договором на придбання матеріально технічних ресурсів №432 від 09.12.2013 передані належним чином позивачем та отримані відповідачем на загальну суму 6499,20грн.

Судом встановлено, що за видатковою накладною №Ю-00005969 від 17.12.2013 на суму 3672,00грн. строк оплати настав 23.12.2013 (оскільки 22.12.2013 - не банківський день), за видатковою накладною №Ю-00006108 від 25.12.2013 на суму 532,80грн. строк оплати настав 08.01.2014 (з 04.01.2014 по 07.01.2014 не банківські дні), за видатковою накладною № Ю-00006107 від 25.12.2013 на суму 2294,40грн. строк оплати настав 08.01.2013 (з 04.01.2014 по 07.01.2014 не банківські дні).

Проте відповідачем сплачена сума основного боргу лише під час розгляду даної справи судом, а саме позивач здійснив платежі відповідно до платіжних доручень: №2000006803 від 16.08.2016 на суму 2294,40грн., №2000006802 від 16.08.2016 на суму 3672,00грн. та №2000006804 від 16.08.2016 на суму 532,80грн., тобто з простроченням строку виконання зобовязання більше, ніж на 30 календарних днів.

Відповідно до п.7.2. договору у випадку порушення більше, ніж на 30 календарних днів строку оплати ресурсів покупець виплачує пеню у розмірі 0,04% від суми заборгованості за кожний день прострочки, проте не більше подвійної облікової ставки НБУ, діючої у відповідний період.

Отже, у звязку з простроченням відповідачем строку оплату позивач нараховує останньому пеню, а саме на суму 3672,00грн. за період з 22.12.2013 по 22.06.2014 у розмірі 280,98грн.; на суму 2294,40грн. за період з 04.01.2014 по 04.07.2014 у розмірі 179,27грн.; на суму 532,80грн. за період з 09.01.2014 по 09.07.2014 у розмірі 42,07грн.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобовязань є належною підставою у розумінні ст.218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені позивача, суд визнає його арифметично невірним, оскільки позивачем невірно визначений строк оплати ресурсів (не враховано чи є строк оплати банківським днем), як наслідок, період прострочення та кількість днів прострочення забовязання.

За розрахунком суду пеня нараховується: на суму 3672,00грн. за період з 24.12.2013 по 22.06.2014 у розмірі 265,85грн., на суму 2294,40грн. за період з 09.01.2014 по 04.07.2014 у розмірі 162,44грн., на суму 532,80грн. за період з 09.01.2014 по 09.07.2014 у розмірі 38,79грн. Загальна сума пені, що підлягає стягненню з відповідача складає 467,08грн.

Окрім того, позивачем у звязку з простроченням відповідачем зобовязання заявлено до стягнення 3% річних, які нараховані на суму 3672,00грн. за період з 22.12.2013 по 01.06.2016 у розмірі 269,21грн.; на суму 2294,40грн. за період з 04.01.2014 по 01.06.2016 у розмірі 165,57грн.; на суму 532,80грн. за період з 09.01.2014 по 01.06.2016 у розмірі 38,22грн. та інфляційні втрати, які нараховані на суму 6499,20грн. за період з 01.01.2014 по 01.06.2016 у розмірі 5733,29грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобовязання, за вимогою кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Судом перевірений розрахунок 3 % річних та визнано його арифметично невірним, оскільки позивачем не вірно визначений початок періоду прострочення зобовязання та як наслідок період існування заборгованості, також, не враховано, що 2016 рік містить 366 днів. Проте, за розрахунком суду, сума є більшою, тому за відсутності відповідної заяви, суд не виходить за межі позовних вимог. За таких обставин, з відповідача підлягають стягненню 3% річних у розмірі 473,00грн.

Судом перевірений розрахунок інфляційних втрат та визнано його арифметично невірним, оскільки позивачем не вірно визначений сукупний індекс інфляції, який дорівнює 188,187%.

Отже, за розрахунком суду інфляційні втрати, що нараховуються на суму 6499,20грн. з 01.01.2014 по 01.06.2016 складають 5731,42грн.

За таких обставин, сума інфляційних втрат, що підлягає стягненню з відповідача складає 5731,42грн.

Відповідачем подане клопотання про зменшення штрафних санкцій до 100,00грн.

Згідно з ч.1 ст.233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Стаття 83 Господарського процесуального кодексу України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Клопотанням мотивовано тим, що позивач у своєму позові не вказує на настання у нього негативних наслідків від прострочення виконання зобов'язань та на настання збитків у інших учасників господарських відносин. Окрім того, відповідач просить врахувати той факт, що ним вже погашено суму основного боргу та те, що він з 2014 року знаходиться на тимчасово окупованій території України, а відтак не може повноцінно здійснювати свою господарську діяльність. Також, в умовах тимчасової окупації території, на якій розміщено підприємство, значно зменшились об'єми виробництва та прибуток підприємства. Крім того, відповідно до ОСОБА_3 ТПП України №2013 від 04.12.2014 для відповідача з 27.11.2014 при здійсненні господарської діяльності засвідчено настання форс - мажорних обставин. Отже, понесення додаткових витрат у вигляді штрафних санкцій може стати на заваді виконанню основних функцій підприємства, в тому числі виплати заробітної плати та податків до місцевого та державного бюджету.

На підтвердження викладених обставин відповідач надає до матеріалів справи належним чином засвідчені копії: платіжних доручень з оплати основного боргу, Звіту про фінансові результати за 2015 рік, ОСОБА_3 (висновку) №2031 про форс мажорні обставини.

Відповідно п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно до ст. 10 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Оскільки, відповідно до Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обстави (обставин непереборної сили), затверджений рішенням президії Торгово-промислової палати України від 15.07.2014 №40 (3), що кореспондується та витікає з положень Закону України Про торгово-промислові палати в Україні від 02.12.1997 №671/97-ВР, форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (Force Majeure) це надзвичайні та невідворотні обставини, які обєктивно впливають на виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків за законодавчими і іншими нормативними актами, дію яких неможливо було передбачити та дія яких унеможливлює їх виконання протягом певного періоду часу.

Аналіз приведеного вказаного Регламенту та положень Закону України Про торгово-промислові палати в Україні свідчить про те, що сертифікат засвідчує певні форс-мажорні обставини, які звільняють від відповідальності за чітко визначеними зобовязаннями та на які вказано заявником.

За змістом представленого відповідачем ОСОБА_3 (висновоку) №2031 про форс мажорні обставини від 04.01.2014 засвідчено настання обставин непереборної сили з 27.11.2014 заявнику при здійснені господарської діяльності на території м.Докучаєвськ Донецької області та дотриманні законодавчих актів України, які стосуються справлення та сплати податків та обовязкових платежів. Крім того, підставою настання таких обставин заявником визначено неможливість справляння податків та обовязкових платежів у звязку з проведенням антитерористичної операції, зокрема, в Донецькій області, задіяні сили та засоби субєктів боротьби з тероризмом та інших субєктів, відповідно до Законів України, загроза життю і здоровю людей, збереженню їх майна, обмеження пересування територією зазначеної області.

Відповідно до змісту ОСОБА_3 (висновок) №2031 про форс мажорні обставини від 04.01.2014 настання форс-мажорних обставин стосується, безпосередньо, в частині сплати податків та обовязкових платежів, з огляду на безпеку та можливість пересування, а саме можливість виконання означених обовязків за місцем податкового обліку, яким є Спеціалізована Державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м.Донецьку міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області. Мова, про неможливість виконання договірних зобовязань, порушення яких стало підставою для звернення позивачем з позовом чи інших обставин, не йдеться.

Отже, наданий відповідачем до матеріалів справи ОСОБА_3 (висновок) №2031 про форс мажорні обставини від 04.01.2014, не є належним доказом на підтвердження настання для відповідача форс мажорних обставин в частині виконання договору на придбання матеріально - технічних ресурсів №432 від 09.1.2013.

За таких обставин, враховуючи надані до матеріалів справи докази, приймаючи до уваги вжиття відповідачем усіх необхідних та можливих заходів перед позивачем для погашення боргу, а також відсутність відомостей щодо понесення позивачем у зв'язку з цим збитків понад сум, на які позивач нараховує пеню, 3% річних, інфляційні втрати, інтереси позивача та відповідача, суд дійшов висновку про наявність виняткових підстав для зменшення розміру заявленого до стягнення позивачем розміру пені до 300,00грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Беручи до уваги викладене, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково.

У звязку із задоволенням позову частково, судовий збір відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторін пропорційно задоволеним вимогам. Як розяснено п.4.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено. Окрім того, судом відзначається те, що оскільки позивачем сплачено мінімальний розмір судового збору за майнові вимоги, то судовий збір за зменшення ціни позову не повертається позивачу.

Керуючисьст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарськогопроцесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Докучаєвський флюсо доломітний комбінат» (85740, Донецька обл., м. Докучаєвськ, вул.Тельмана, буд.2, код ЄДРПОУ 00191856) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Південна Промислова Компанія» (юридична адреса: 69120, АДРЕСА_1, поштова адреса: 69006, м.Запоріжжя, вул.Північне шосе, 3-г, код ЄДРПОУ 31507980) пеню у розмірі 300 (триста)грн. 00коп., 3% річних у розмірі 473(чотириста сімдесят три)грн. 00коп., інфляційні втрати у розмірі 5731(пять тисяч сімсот тридцять одна)грн. 42коп. та судовий збір у розмірі 1370 (одна тисяча триста сімдесят)грн. 38коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Дата складення повного тексту 28.10.2016

Суддя Д.М. Огороднік