Рішення № 62559639, 25.10.2016, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.10.2016 Справа № 905/2172/16

Господарський суд Донецької області, у складі судді Огороднік Д.М., розглянувши матеріали

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Гірничі машини»доДержавного підприємства «Селидіввугілля» простягнення 10919951,27грн.за участю представників:

від позивачаОСОБА_1 представник за довіреністю;від відповідачане з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Гірничі машини» до Державного підприємства «Селидіввугілля» про стягнення 3% річних у розмірі 980010,56грн., втрат від інфляції у розмірі 142892,92грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у зв'язку з не належним виконанням відповідачем грошових зобов'язань по договору про закупівлю товарів за державні кошти за результатами відкритих торгів, які відбулися 15.11.2012 №Т1/123-41-12П від 04.12.2012, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення основного боргу у розмірі 12666280,00грн., інфляційних втрат у розмірі 97536,73грн., 3% річних у розмірі 157872,51грн. Рішенням господарського суду Донецької області від 22.02.2016 у справі №905/2555/15 стягнуто з Державного підприємства «Селидіввугілля» на користь позивача основний борг у розмірі 12666280,00грн., 3% річних у розмірі 157872,51грн., інфляційні втрати у розмірі 97536,73грн. Рішення суду відповідачем не виконано, заборгованість не сплачена. За таких обставин, позивач нарахував відповідачу на не сплачену заборгованість у розмірі 12666280,00грн. витрати позивача, пов'язані з інфляційними процесами та 3% річних.

На підтвердження вказаних обставин, позивач надав належним чином завірені копії: рішення господарського суду Донецької області від 22.02.2016 у справі №905/2555/15, наказу господарського суду Донецької області від 23.03.2016, позовної заяви за вих.№100 від 01.10.2015.

За результатами автоматичного розподілу справ, справу №905/2172/16 передано на розгляд судді Гринько С.Ю.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 13.07.2016 порушено провадження та призначено справу до розгляду.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду Донецької області №01-02/953 від 12.09.2016 відповідно до п. 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та Засад використання автоматизованої системи документообігу суду в господарському суді Донецької області у звязку зі звільненням судді ГринькоС.Ю. (постанова Верховної Ради України «Про звільнення суддів» №4697 5 від 08.09.2016) призначено повторний автоматичний розподіл справи №905/2172/16.

За результатами повторного автоматичного розподілу справ від 12.09.2016, справу №905/2172/16 передано на розгляд судді Огороднік Д.М.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 12.09.2016 справу прийнято до розгляду суддею Огороднік Д.М.

30.08.2016 позивач звернувся до господарського суду Донецької області із заявою про зменшення позовних вимог, в якій останній просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 9940309,95грн., 3% річних у розмірі 979641,32грн.

Заява мотивована тим, що позивачем здійснений арифметичний перерахунок інфляційних втрат та 3% річних.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього кодексу в цій частині, відмовитися від позову або зменшити розмір позовних вимог.

За таких обставин, судом прийнята до розгляду заява позивача про зменшення позовних вимог.

Подальший розгляд спору здійснюється в межах вимог про стягнення інфляційних втрат у розмірі 9940309,95грн., 3% річних у розмірі 979641,32грн.

Позивач у судове засідання 25.10.2016 зявився та підтримав свою правову позицію, викладену у позовній заяві у повному обсягу.

Відповідач у судове засідання 25.10.2016 не з'явився, разом з тим, 25.07.2016 та 10.10.2016, через канцелярію суду, подав заперечення на позовну заяву. В своїх запереченнях відповідач не погоджується з розмірами 3% річних та інфляційних втрат, які позивач нарахував у позовній заяві, оскільки не вірно визначив дату (28.12.2012) виникнення обовязку відповідача по оплаті отриманого товару за договором №Т1/123 -41-12П від 04.12.2012. Оскільки, сплата суми за поставлений товар відповідачем мала бути здійснена протягом семи календарних днів з моменту отримання відповідної вимоги позивача (22.04.2015), тобто до 29.04.2015, а вимога у цей період не виконана, тому розрахунок 3% річних повинен здійснюватись, починаючи з 30.04.2015, а розрахунок інфляційних втрат з травня 2015 року. Окрім того, відповідач просить звернути увагу суду на вкрай важке фінансове становище підприємства, що повязане з негативною динамікою виробничих показників, а також недодержання бюджетного асигнування, яке призвело до відсутності коштів. Значне перевищення кредиторської заборгованості над дебіторською свідчить про залежність підприємства від кредиторів. Також, відповідач є одним з містоутворюючих підприємств для м.Новгородівка Донецької області. Місячний фонд заробітної плати підприємства з нарахуванням становить близько 27 млн.грн. Внаслідок відсутності держпідтримки і коштів від реалізації вугільної продукції зросла заборгованість з заробітної плати перед працівниками підприємства. Майно підприємства знаходиться у податковій заставі, на все рухоме та нерухоме майно підприємства накладено арешт та оголошено заборону його відчуження, на кошти, що містяться на рахунках підприємства накладено арешт. Враховуючи викладене, реальних фінансових можливостей щодо сплати додатково стягнутих сум за рішенням суду, підприємство не має.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до матеріалів справи, 22.02.2016 господарським судом Донецької області прийнято рішення по справі №905/2555/15 про стягнення з Державного підприємства «Селидіввугілля» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Гірничі машини» основного боргу у розмірі 12666280,00грн., 3% річних у розмірі 157872,51грн., інфляційних втрат у розмірі 97536,73грн.

23.03.2016 господарським судом Донецької області виданий відповідний наказ про примусове виконання рішення суду по справі №905/2555/15.

Як вбачається зі змісту судового рішення по справі №905/2555/15 вказана сума заборгованості виникла у зв'язку з невиконанням у повному обсязі відповідачем грошових зобов'язань по договору про закупівлю товарів за державні кошти за результатами відкритих торгів, які відбулися 15.11.2012 №Т1/123-41-12П від 04.12.2012.

Судовим рішенням по справі №905/2555/15 встановлено наступне.

04.12.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія Гірничі машини (постачальник, позивач) та Державним підприємством Селидіввугілля (покупець, відповідач) підписаний договір постачання № Т1/123-41-12П, укладений на підставі конкурсних торгів, проведених 15.11.2012 Обладнання для проведення технічного переоснащення прохідницьких вибоїв по ВП Шахта 1-3 Новогродівська (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобовязується поставити покупцеві товар, зазначений у специфікаціях, а покупець прийняти та оплатити такий товар за наявності затверджених та отриманих відповідних бюджетних асигнувань.

Згідно з п. 5.1 Договору постачання узгодженої партії товару здійснюється протягом 90 календарних днів, з моменту надходження на рахунок постачальника 100% передплати, але не пізніше 31.12.2012. Постачання партії товару здійснюється за умови повної оплати вартості партії товару до моменту постачання.

На виконання умов договору, позивачем 28.12.2012 поставлений товар, обумовлений Договором на загальну суму 12666280,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи накладними №2817012К від 28.12.2012 на суму 12130000,00 грн, №286312К від 28.12.2012 на суму 55000,00 грн., №286412К від 28.12.2012 на суму 376280,00 грн. та №286512 від 28.12.2012 на суму 105000,00 грн.

Факт отримання відповідачем товару, зазначеного у накладних, підтверджується підписом його представника на зазначених накладних скріпленим печаткою підприємства та довіреностями відповідача на отримання товару від позивача, в яких міститься посилання, що довіреності видані на отримання товарно-матеріальних цінностей за Договором №Т1/123-41-12П від 04.12.2012.

Згідно з ч. 4 ст. 538 Цивільного кодексу України якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Отже, внаслідок приписів закону про зустрічне виконання зобовязань та ст. 692 Цивільного кодексу України обовязок відповідача в повному обсязі оплатити поставлений товар за видатковими накладними: №2817012К, №286312К, №286412К, №286512 від 28.12.2012 на загальну суму 12666280,00 грн/ виник з дати отримання товару видатковими накладними.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 07.10.2014 у справі № 904/4451/13 та постанові Вищого господарського суду України від 17.06.2014 у справі № 904/4451/13.У звязку з викладеним, посилання відповідача на те, що позивач неправомірно здійснив поставку товару без отримання 100% попередньої оплати, судом не приймається.

Крім того, за умовами п. 6.4.2 Договору постачальник має право на дострокову поставку товару за письмовим погодженням з покупцем.

Відповідачем були виписані довіреності на отримання товару від позивача на отримання товарно-матеріальних цінностей за Договором №Т1/123-41-12П від 04.12.2012, що свідчить про наявність письмового погодження на дострокову поставку товару.

Відповідач отримав продукцію, але у визначений у договорі строк за неї в повному обсязі не сплатив, своїх договірних зобов'язань перед позивачем не виконав, чим порушив умови договору.

Як вбачається з матеріалів справи №905/2555/15, позивачем, з метою досудового врегулювання спору, 16.04.2015 направлена на адресу відповідача вимога від 15.04.2015 про сплату вартості поставленого обладнання в сумі 12666280,00грн.

Відповідачем вказана вимога залишена без відповіді та задоволення.

За таких обставин, господарським судом Донецької області під час вирішення справи №905/2555/15 встановлено, що матеріалами справи доведено факт прострочення виконання відповідачем обов'язку з оплати товару в день отимання товару, а саме 28.12.2012 по договору №Т1/123-41-12П, тому прийнято рішення про стягнення з відповідача на користь позивача основний борг у розмірі 12666280,00грн., 3% річних у розмірі 157872,51грн., інфляційні втрати у розмірі 97536,73грн.

Відповідно до ст.35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи викладене, станом на момент прийняття рішення господарським судом Донецької області, факт прострочення виконання відповідачем грошових зобов'язань з оплати вартості товару отриманого по договору №Т1/123-41-12П за видатковими накладними №2817012К, №286312К, №286412К, №286512 від 28.12.2012 на загальну суму 12666280,00грн. з наступного дня після отримання товару, не доказується знову при вирішення цієї справи.

За таких обставин, судом відхиляються доводи відповідача про , що строк порушення відповідачем грошових зобовязань слід рахувати з восьмого дня після отримання вимоги від позивача про сплату коштів, оскільки як встановлено судом під час вирішення справи № 905/2555/15 строк виконання відповідачем грошового зобовязання слід встановлювати з урахуванням правила ст. 538 Цивільного кодексу України, тобто з дати отримання товару по видатковим накладним від 28.12.2012.

Судом встановлено, що станом на 25.10.2016 заборгованість, яка була стягнута за рішенням господарського суду Донецької області по справі № 905/2555/15 та складається з основного боргу у розмірі 12666280,00грн., 3% річних у розмірі 157872,51грн., інфляційних втрат у розмірі 97536,73грн. не сплачена а ні в добровільному порядку, а ні в примусовому порядку. Окрім того, позивачем до матеріалів справи надана відповідь Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на запит позивача від 25.07.2016. У вказаній відповіді ВПВР повідомило, що на виконанні у відділі перебуває наказ господарського суду Донецької області від 23.03.2016 №905/2555/15 про стягнення з Державного підприємства «Селидіввугілля» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Гірничі машини» основного боргу у розмірі 12666280,00грн., 3% річних у розмірі 157872,51грн., інфляційних втрат у розмірі 97536,73грн. Постановою державного виконавця від 04.05.2016 відкрито виконавче провадження №51004487, копію постанови направлено боржнику для виконання. Станом на 03.08.2016 стягнення коштів з боржника в рахунок погашення заборгованості за наказом господарського суду Донецької області від 23.03.2016 №905/2555/15 не здійснювалося. Вказані обставини не заперечуються та не спростовуються відповідачем.

Таким чином, у зв'язку з не виконанням відповідачем грошових зобов'язань по договору №Т1/123-41-12П від 04.12.2012, позивач просить стягнути з відповідача: 3% річних у розмірі 979641,32грн. за період з 05.07.2013 по 29.04.2015 та з 30.09.2015 по 01.07.2016; інфляційні витрати у розмірі 9940309,95грн. за період з липня 2013 року по квітень 2015 року та з вересня 2015 року по червень 2016 року.

Як визначено положеннями ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України субєкти господарювання повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Згідно зі ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 4 ст. 538 Цивільного кодексу України якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Як встановлено судовим рішенням під час вирішення справи №905/2555/15, внаслідок приписів закону про зустрічне виконання зобовязань та ст. 692 Цивільного кодексу України обовязок відповідача в повному обсязі оплатити поставлений товар за видатковими накладними: №2817012К, №286312К, №286412К, №286512 від 28.12.2012 на загальну суму 12666280,00 грн. виник з дати отримання товару видатковими накладними, тобто з 28.12.2012.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобовязання, за вимогою кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобовязальних правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобовязання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України. Вказана правова позиція висвітлена в постанові Верховного суду України від 20.12.2010 по справі №10/25.

За таких обставин, оскільки основний борг відповідачем не сплачений, то вимоги позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат за період існування боргу за виключенням того періоду, за порушення сплати якого рішенням господарського суду Донецької області по справі № 905/2555/15 вже стягнуті інфляційні втрати та 3% річних, є правомірними.

Судом перевіряється правильність нарахування інфляційних витрат та3% річних в розрізі арифметики та періодів нарахування.

Позивач нараховує відповідачу 3% річних за період з 05.07.2013 по 29.04.2015 у розмірі 687208,64грн. та за період з 30.09.2015 по 01.07.2016 у розмірі 293625,51грн., інфляційні втрати за період з липня 2013 року по квітень 2015 року у розмірі 9086741,91грн. та з вересня 2015 року по червень 2016 року у розмірі 810083,80грн.

Судом перевірено вірність зробленого позивачем розрахунку 3% за період з 05.07.2013 по 29.04.2015 у розмірі 687208,64грн. та за період з 30.09.2015 по 01.07.2016 у розмірі 293625,51грн. та визнано його арифметично невірним, оскільки при розрахунку позивачем не враховано, що 2016 рік містить 366 день. Окрім того, 3% річних нараховуються на суму основного боргу, встановленого рішенням господарського суду Донецької області у справі №905/2555/15, а саме на суму 12666280,00грн., а не на суму 31068240,00грн.

За розрахунком суду на суму 12666280,00грн.: за період з 05.07.2013 по 29.04.2015 у розмірі 691266,57грн., за період з 30.09.2015 по 31.12.2015 у розмірі 96818,96грн., за період з 01.01.2016 по 01.07.2016 у розмірі 188956,04грн. Загальний розмір 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача складає 977041,57грн.

Судом перевірений розрахунок інфляційного збільшення боргу та визнано їх арифметично не вірним, оскільки позивачем не вірно визначений сукупний індекс інфляції за період з вересня 2015 року по червень 2016 року, а саме 106,4%, замість вірного 108,843%. Не вірне визначення сукупного індексу інфляції виникло у звязку з тим, що позивачем помилково включено до періоду нарахування інфляційних втрат індекс інфляції (99,2%) за серпень 2015 року. Окрім того, при розрахунку за вказаний період позивач застосував навіть не той сукупний індекс інфляції, який визначив самостійно (106,4%), а невірний 171,7%. Проте розрахунок інфляційних втрат виявився арифметично більшим, тому без відповідного клопотання, суд не виходить за межі позовних вимог та приходить до висновку про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 9940309,95грн.

Відповідач заперечує проти задоволення позову також у звязку з тим, що він знаходиться у тяжкому фінансовому становище та має велику кількість виконавчих проваджень щодо відповідача.

На підтвердження своїх доводів відповідачем до матеріалів справи Баланси (Звіти про фінансовий стан) на 31.12.2015, на 30.06.2016, Звіт про фінансові результати за 2015 рік, постанови державного виконавця, довідки про залишки коштів на рахунках та про заборгованість із заробітної плати.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання (ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України).

Слід зазначити, що нормами чинного законодавства не передбачено не нарахування та не стягнення 3% річних та інфляційних втрат у звязку з тяжким фінансовим становищем боржника. За таких обставин, такі заперечення відповідача проти позову не приймаються судом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Беручи до уваги викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам. Окрім того, 12.09.2016 позивач звернувся з клопотанням про повернення надмірно сплаченого судового збору, посилаючись на подання заяви про зменшення позовних вимог.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Судом встановлено, що позивачем заявлено до стягнення заборгованість у розмірі 12122903,48грн., тобто відповідно до ст.4 Закону України «Про судовий збір» необхідна сума судового збору за вказану ціну позову складає 181843,55грн., фактично ж позивачем сплачений судовий збір у розмірі 206700,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №227 від 06.07.2016, яке наявне в матеріалах справи. Окрім того, позивачем відповідно до заяви про зменшення позовних вимог зменшено ціну позову до 10919951,27грн. Тобто, необхідна сума судового збору до сплати складає 163799,27грн. Отже, сума судового збору, що підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України становить 42900,73грн., а решта судового збору підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково .

2.Стягнути з Державного підприємства «Селидіввугілля» (85400, Донецька область, м.Селидове, вул.К.Маркса, 41; код ЄДРПОУ 33426253 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Гірничі машини» (юридична адреса: 83047, м.Донецьк, вул.Елеваторна,1, адреса для листування: 01015, м.Київ. а/с №79, код ЄДРПОУ 30202875) 3% річних у розмірі 977041 (девятсот сімдесят сім тисяч сорок одна)грн. 57коп., інфляційні втрати у розмірі 9940309(девять мільйонів девятсот сорок тисяч триста девять)грн. 95коп. та судовий збір у 163760(сто шістдесят три тисячі сімсот шістдесят)грн. 27 коп.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія «Гірничі машини» (юридична адреса: 83047, м.Донецьк, вул.Елеваторна,1, адреса для листування: 01015, м.Київ. а/с №79, код ЄДРПОУ 30202875) з Державного бюджету України надмірно сплачений судовий збір у розмірі 42900(сорок дві тисячі девятсот)грн. 73коп.

4.В іншій частині позову відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України

Дата складення повного рішення: 07.11.2016 (28.10.2016 в приміщенні суду відсутнє освітлення, період з 31.11.2016 по 04.11.2016 суддя перебувала у відпустці та лікарняному).

Суддя Д.М. Огороднік