Ухвала суду № 6255922, 02.10.2009, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції суддя Смішлива Т. В.

Суддя - доповідач - Яманко В. Г.

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

2 жовтня 2009 року справа № 2-а-1770/09/1270

зал судових засідань № 7 у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Яманко В. Г.

суддів: Міронової Г. М.

при секретарі судового засідання Лях О. П.

Крючкової К. М. за участю представників від: позивача не зявився, надане клопотання про розгляд за відсутністю представника, відповідача Алейников О. В. за дов. № 3 від 8 січня 2009 року, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Свердловську

на постанову Луганського окружного адміністративного суду

від 14 липня 2009 року

по адміністративній справі № 2-а-1770/09/1270 (суддя Смішлива Т. В.)

за позовом Державного підприємства «Свердловантрацит»

до Державної податкової інспекції у місті Свердловську

про зарахування платежів за призначенням

ВСТАНОВИЛА:

29 жовтня 2008 року Державне підприємство «Свердловантрацит» звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом (арк. спр. 2-6) до Державної податкової інспекції у м. Свердловську про визнання неч инними повідомлень про розподіл сум № 112130025666503 від 18 квітня 2008 року, № 112130025679834 від 5 травня 2008 року, № 112130025713792 від 5 червня 2008 року, № 112130025745585 від 2 липня 2008 року, № 112130025763211 від 6 серпня 2008 року, № 112130025612948 від 19 лютого 2008 року, № 112130025695600 від 20 травня 2008 року, № 11213005766436 від 18 серпня 2008 року, зобовязання ДПІ у м. Свердловську зарахувати суми сплачені позивачем за платіжними дорученнями № 323 від 5 травня 2008 року в розмірі 171 грн. 08 коп., № 302 від 18 квітня 2008 року в розмірі 171 грн. 08 коп. у рахунок сплати податку на прибуток відповідно до графіку сплати розстроченого податкового боргу по договору розстрочки № 3 від 25 квітня 2006 року, спонукання ДПІ у м. Свердловську виключити з особового рахунку ВП «Автобаза» ДП «Свердловантрацит» пеню нараховану на розстрочену суму.

Позивач уточнив позовні вимоги 14 липня 2009 року (арк. спр. 80) та виклав їх в новій редакції, за якою просив визнати дії відповідача по зарахуванню платежів за платіжними дорученнями № 323 від 5 травня 2008 року, № 302 від 18 квітня 2008 року незаконними та зобовязати відповідача зарахувати сплату платежів за цими дорученнями з врахуванням призначення платежу.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 14 липня 2009 року (арк. спр. 89-91) позовні вимоги ДП «Свердловантрацит» були задоволені, а саме:

- визнані незаконними дії ДПІ у м. Свердловську щодо спрямування сплачених платіжними дорученнями № 323 від 5 травня 2008 року та № 302 від 18 квітня 2008 року сум у рахунок погашення податкового боргу за договором № 3 від 25 квітня 2006 року про реструктуризацію податкового боргу на погашення податкового боргу за забруднення навколишнього природного середовища в порядку календарної черговості,

- зобовязання ДПІ у м. Свердловську зарахувати сплачені суми платіжними дорученнями № 323 від 5 травня 2008 року та № 302 від 18 квітня 2008 року у розмірі 171 грн. 08 коп. за цільовим призначенням платежу на погашення реструктуризованого боргу за договором № 3 від 25 квітня 2006 року про реструктуризацію податкового боргу.

В апеляційній скарзі (арк. спр. 96-97) відповідач просив скасувати постанову суду першої інстанції як прийняту з порушенням норм матеріального та процесуального права, прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, встановила наступне.

Державне підприємство «Свердловантрацит» є юридичною особою (статут арк. спр. 8-9), яке включено до ЄДРПОУ за № 32355669 (довідка арк. спр. 7). Відокремлений підрозділ «Автобаза» ДП «Свердловантрацит» діє на підставі Положення (арк. спр. 12-14) та включений до ЄДРПОУ за № 26350097 (арк. спр. 11).

За договором про реструктуризацію податкового боргу № 3 від 25 квітня 2006 року (арк. спр. 15-16) ДПІ у м. Свердловську надало ДП «Свердловантрацит» розстрочення сплати податкового боргу (без пені і штрафних санкцій), що обліковуються за даними карток особових рахунків на підставі довідки № 7263/19 від 25 квітня 2006 року про суму податкового боргу станом на 1 січня 2005 року, який не погашено на день складання довідки на загальну суму 16424 грн. терміном на десять років з дня укладання цього договору, тобто з 25 квітня 2006 року по 25 квітня 2016 року з відстрочкою погашення на перші два роки, тобто з 25 квітня 2008 року. При цьому, ДПІ у м. Свердловську зобовязувалося зробити відповідні записи в картках особових рахунків ДП «Свердловантрацит», а саме виключити відстрочену заборгованість до 25 квітня 2008 року та відображати її щомісячно в сумах передбачених графіком погашення. В особливих умовах договору пункт 6.6 розділу 6 вказано, що реструктуризована заборгованість не підлягає індексації, на неї не нараховуються пеня, штрафні санкції, крім випадків розірвання договору про реструктуризацію заборгованості. Пеня передбачена підпунктом 12.1.2 пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не нараховується на додаткові податкові зобовязання, розраховані внаслідок збільшення валових доходів підприємств паливно-енергетичного комплексу, що внесені до Реєстру, при укладанні договорів про реструктуризацію заборгованості. Сплата податкової заборгованості позивачем повинна була відбуватися за графіком в розмірі 171 грн. 08 коп. щомісячно починаючи з 25 квітня 2008 року (арк. спр. 17-18) з відповідним відображенням податковим органом в обліковій картці платника податку щомісячного нарахування реструктуризованої суми та її сплати.

Платіжними дорученнями № 323 від 5 травня 2008 року та № 302 від 18 квітня 2008 року (арк. спр. 21) відокремлений підрозділ «Автобаза» ДП «Свердловантацит» сплатив податкову заборгованість в розмірі 171 грн. 08 коп. за кожним дорученням згідно договору про реструктуризацію податкового боргу № 3 від 25 квітня 2006 року. Відповідач в запереченнях на позов (арк. спр. 38-39) вказав, що перераховані за вказаними платіжними дорученнями платежі були зараховані в порядку календарної черговості виникнення податкового боргу зі збору за забруднення навколишнього природного середовища.

За актом розрахунків (арк. спр. 78) ДПІ у м. Свердловську сплату заборгованості за платіжним дорученням № 323 від 5 травня 2008 року зарахував у сплату боргу по пені на суму 5 грн. 73 коп., 165 грн. 35 коп. в оплату зобовязань за розрахунком № 25123 від 18 жовтня 2007 року та за платіжним дорученням № 302 від 18 квітня 2008 року зарахував у сплату боргу по пені на суму 5 грн. 74 коп., 165 грн. 34 коп. в оплату зобовязань за розрахунком № 25123 від 18 жовтня 2007 року, що підтверджено зворотнім боком облікової картки зі збору за забруднення навколишнього природного середовища, тобто сплачена за квітень та травень 2008 року за договором та графіком реструктуризована заборгованість станом на 1 січня 2005 року була зарахована в оплату зобовязань за розрахунком № 25123 від 18 жовтня 2007 року (арк. спр. 80-84).

В апеляційній скарзі відповідач вказав, що при зарахуванні платежів в рахунок погашення податкового боргу за терміном виникнення заборгованості діяв у відповідності до вимог пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до вимог пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) у рівних пропорціях.

З наведеного вбачається, що ця норма взагалі не визначає коло осіб, на яких розповсюджується її дія: чи то контролюючі органи, чи то платники податків. Вказана норма не позбавляє платника податку права самостійно визначати джерела та черговість погашення податкових зобов'язань. Ця норма не встановлює права контролюючого органу, всупереч напрямку, зазначеному платником податку у платіжному документі, зараховувати платежі у рахунок погашення податкового боргу.

Згідно пункту 2 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» на державні податкові інспекції покладено виконання функцій з забезпечення обліку платників податків, інших платежів, правильності обчислення і своєчасності надходження цих податків, платежів.

На виконання покладених на податкові органи функцій наказом Державної податкової адміністрації України від 18 липня 2005 року № 276 було затверджено Інструкцію про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, яку зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 серпня 2005 р. за N 843/11123. Наведена Інструкція також не містить у собі положень щодо прав податкового органу змінювати призначення платежу, визначеного платником податку у платіжних документах, та направляти ці суми на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів при веденні оперативного обліку платежів до бюджету.

Згідно пункту 6 частини 1 статті 7 Закону України “Про Національний банк України” від 20.05.99 року № 679-ХІV Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів. Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.04 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 25.03.04 за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.5 зазначеної Інструкції Реквізит “Призначення платежу” платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення “Призначення платежу”. Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками. З наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику .

Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що згідно статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості, конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Частиною 1 статті 317 Цивільного кодексу України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. За частинами 1, 2, 6, 7 статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, держава не втручається у здійснення власником права власності, діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Стаття 321 Цивільного кодексу України встановила, що право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу, а саме: у разі стихійного лиха, аварії, епідемії, епізоотії та за інших надзвичайних обставин, в умовах воєнного або надзвичайного стану.

Частинами 1, 5 статті 19 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству. Незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності суб'єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю та нагляду забороняються. Згідно частини 7 статті 66 Господарського кодексу України держава гарантує захист майнових прав підприємства. Вилучення державою у підприємства майна, що ним використовується, здійснюється лише у випадках і порядку, передбачених законом.

До того ж, Законом України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, який є спеціальним законом з питань оподаткування і який установлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків . Як визначено підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 вказаного Закону, джерелами самостійної сплати податкових зобовязань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобовязань і погашення податкового боргу.

Із аналізу норм Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, які встановлюють відповідальність за порушення податкового законодавства, вбачається, що перелік таких порушень є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. В свою чергу, серед розглядуваних порушень немає недотримання порядку погашення податкового боргу та податкових зобовязань, встановленого пунктом 7.7 статті 7 Закону, тобто, чинним законодавством України не передбачено застосування заходів відповідальності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобовязань у порядку календарної черговості їх виникнення.

Позивач здійснив у відповідності до вимог Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, на виконання умов діючого договору про реструктуризацію податкового боргу № 3 від 25 квітня 2006 року та доданого до нього графіку погашення боргу з 25 квітня 2008 року, оплату реструктуризованих сум за квітень та травень 2008 року платіжними дорученнями № 323 від 5 травня 2008 року та № 302 від 18 квітня 2008 року , тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення уточнених вимог позивачі. Платежі за договором про реструктуризацію податкового боргу є цільовими, підлягають відображенню в обліковій картці та зарахуванню в податкові періоди визначені графіком.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що постанова суду першої інстанції прийнята з додержанням норм матеріального і процесуального право, що є підставою для залишення її без змін.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у місті Свердловську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14 липня 2009 року у справі № 2-а-1770/09/1270 залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14 липня 2009 року у справі № 2-а-1770/09/1270 залишити без змін.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України відкласти з дня закінчення судового розгляду справи на строк пять днів складання ухвали у повному обсязі.

Вступна та резолютивна частини ухвали складені та підписані колегією суддів у нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 2 жовтня 2009 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення в повному обсязі.

Ухвала складена в повному обсязі та підписана колегією суддів 5 жовтня 2009 року

Головуючий: В.Г.Яманко

Судді Г.М.Міронова

О.П.Лях