Постанова № 62559094, 04.11.2016, Лисичанський міський суд Луганської області

Справа № 415/5565/16-а

Провадження № 2-а/415/135/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.11.16 року м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді - Калмикової Ю.О.,

за участю секретаря - Нескородової Г.А.,

позивача - ОСОБА_1,

відповідача - Мельника М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Лисичанська адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора патрульної поліції в м. Сєвєродонецьку, Лисичанську та Рубіжномому ДПП НПУ Мельника Миколи Ігоровича про визнання протиправними дії та скасування постанови, -

встановив:

24 жовтня 2016 року до Лисичанського міського суду Луганської області надійшли матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до інспектора патрульної поліції в м. Сєвєродонецьку, Лисичанську та Рубіжномому ДПП НПУ Мельника Миколи Ігоровича про визнання протиправними дії та скасування постанови.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на те, що 15.10.2016 року поліцейський батальйону УПП в м. Сєвєродонецьку, Лисичанську та Рубіжному Мельник Микола Ігорович застосував відносно нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн. за те, що, нібито, позивач скоїв адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Вважає, що ця постанова є пртиправною і підлягає скасуванню за таких підстав. Адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 126 КУпАП наступає за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), і тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Суб'єкт цього адміністративного правопорушення спеціальний - особа, яка керує транспортним засобом, тобто водій автомобіля.

Інші особи, які перебувають у транспортному засобі, але не керують ним, не є суб'єктами, які несуть відповідальність за ч. 1 ст. 126КУпАП.

Обставини справи фактично виглядали так. 14.10.2016 року у вечірній час він і його знайома ОСОБА_3 відпочивали в одному з барів м. Лисичанська. До бару вони приїхали на його власному автомобілі SKODA OCTAVIA держ.номер НОМЕР_3 Вони з Романюк раніше домовились, що вона керуватиме машиною, а позивач дозволить собі вжити алкогольні напої. ОСОБА_3 має посвідчення водія належної категорії, в барі алкогольні напої не вживала.

Приблизно опівночі вони вирішили їхати додому, живуть вони з Романюк в одному будинку. ОСОБА_3 керувала автомобілем, а він сидів на задньому сидінні автомобіля, бо випив і йому там було зручніше.

Від'їхавши від бару вони вирішили спочатку заїхати на бензоколонку заправити автомобіль, а вже з бензоколонки поїхали в напрямку стоянки автомобіля.

На дорогах майже не було інших транспортних засобів, вони їхали по вул. Сосюри і за ними в безпосередній близькості ніяких транспортних засобів, в тому числі і поліцейських, не було.

Якби за ними їхала поліцейська машина, то вона б мала ввімкненні проблискові вогні і вони б обов'язково її б побачили.

В процесі руху вони правил дорожнього руху не порушували, їх ніхто не зупиняв і ніхто ніяких претензій до них не пред'являв.

Вони повернули на вул. Пустишева, на якій знаходиться автостоянка позивача, і під'їхали до воріт стоянки. Миттєво за ними під'їхала поліцейська машина із ввімкнутими проблисковими приладами червоного та синього кольору.

Цей автомобіль став позаду їхньої автомашини навкіс, передом до сторони водія, перекривши їм дорогу назад, фактично їх заблокувавши.

Цей момент був для них раптовим і незрозумілим, бо вони нічого не зробили для того, щоб їх так заблокували.

ОСОБА_3 перелякалась і була готова розплакатись, бо не могла знайти своє водійське посвідчення, боялась вийти з машини.

Позивач її заспокоїв тим, що сам розбереться з проблемою, яка трапилась і звелів їй йти додому. ОСОБА_3 пересіла з місця водія, через місце пасажира вийшла з машини і пішла у напрямку свого будинку. За нею погнався один з поліцейських, але не став її зупиняти і повернувся до машини.

Він вийшов з машини і тут же його заблокували поліцейські, яких було двоє і які заявили йому, що саме він керував автомобілем і був у машині один.

Ця заява була наглою брехнею, бо поліцейські обидва бачили, що позивач сидів на задньому сидінні автомобіля, а не за кермом, обидва бачили Романюк, і всі ці факти зафіксовані їхніми відеоспостережувачами.

Маючи докази того, що він не керував автомобілем, і ці докази поліцейські самі ж зафіксували, вони стали вимагати від його посвідчення водія, при цьому один з них схопив його за рукав його куртки і утримував.

Такі вчинки не можна назвати інакше, як свавілля працівників правоохоронних органів, їм все дозволено - і вимагати те, на що вони не мають права, і утримувати людей без законних на те підстав, законів для них не існує і людей вони зневажають. Безсумнівно, такі дії поліцейських є протиправними, і в результаті цих протиправних дій було прийнято пртиправне рішення - постанова від 15.10.2016 року № 032129 серії АР.

Сама постанова, яку він оскаржує, не відповідає не тільки вимогам ст. 256 КУпАП, а навіть здоровому глузду.

По-перше, в постанові вказано, що якась справа, нібито, розглядалась, 15.10.2016 року в м. Лисичанську і абревіатура ЛОНД. Що таке ЛОНД знає лише той, хто розглядав якусь справу.

Відносно нього ніяких справ ніхто ніде не розглядав, навіть протоколу про скоєння ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, ніхто не складав. Тому не є зрозумілим, яку справу хтось розглядав, але постанова існує і її пред'явили саме їй.

По-друге, в постанові вказано, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

Можливо і існує на світі ОСОБА_1, який народився в цей день, але це не позивач, бо він народився 09.01.1982 року. Отже, очевидно, що ця постанова складена не відносно позивача.

По-третє, в постанові вказано дослівно: «.... Керуючи транспортним засобом SKODA OCTAVIA держ.номер НОМЕР_2, о 01 год. 05 хв. в м. Лисичанську на вул. Пустишева, буд. 20, водій не пред'явив для перевірки посвідчення водія......».

Хто був цим водієм, який о 01 год. 05 хв. керував автомобілем і не пред'явив посвідчення водія, в постанові не вказано, бо ця особа не була встановлена.

Він не керував автомобілем взагалі і о 01 год. 05 хв., зокрема, бо вже о 00 год. 45 хв. його машина була заблокована біля автостоянки на вул. Пустишева і в цей час його автомобілем ніхто не керував взагалі. Він сам вже о 00 од. 45 хв. був затриманий поліцейським і не рухався навіть пішки, бо його утримував силою поліцейський. Водночас, вул. Пустишева, як вказано в постанові, в м. Лисичанську взагалі не існує.

Оскільки така постанова хоч і складена не відносно його, але його пред'явлена, він має право її оскаржити і оскаржує.

Окрім того, патрульні поліцейські вчинили відносно нього і інші неправомірні дії, які також потягли за собою прийняття неправомірних рішень.

Позивача незаконно затримали і утримували більше трьох годин, не склавши протоколу затримання.

Позивачу не роз'яснили його процесуальних прав, не надали змоги скористатися послугою адвоката, не надали змоги надати будь - яких доказів, які він мав право надати.

Позивача протягом всієї ночі возили по м. Лисичанську то у відділення поліції, то у наркологічний диспансер, не маючи для цього ніяких законних підстав. Позивача безпідставно і незаконно змусили зробити аналіз крові, та ще й запросили для фіксації цього факту телебачення. Лише коли він відмовився від здачі крові на аналіз в присутності телекамер, лікар змусив тележурналістів покинути приміщення кабінету.

Позивач вважає, що такими діями працівники поліції принизили його як людину, принизили його честь і гідність, принизили його ділову репутацію, бо він теж являється працівником правоохоронного органу.

Просив суд 1) визнати дії патрульного поліцейського Мельника Миколи Ігоровича щодо його затримання, застосування до нього фізичного впливу, безпідставного утримання більше як на три години, безпідставного примусу здачі крові на аналіз, складання постанови про притягнення до адміністративної відповідальності протиправними, постанову № 032129 серії АР від 15.10.2016 року про застосування адміністративного штрафу в розмірі 425 грн. відносно ОСОБА_1 - скасувати; 2) адміністративне провадження відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 126 КУпАП закрити за відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним в адміністративному позові, та просив суд задовольнити його позов у повному обсязі. Додатково пояснив, що дійсно 15.10.2016 року він не керував транспортним засобом SKODA OCTAVIA держ.номер НОМЕР_3 Транспортним засобом керувала ОСОБА_3 15.10.2016 року посвідчення водія при собі він мав, але не пред'явив його інспектору патрульної поліції, адже тієї ночі він не був водієм, а був пасажиром, у зв'язку з чим не був зобов'язаним пред'явити посвідчення водія для перевірки інспектору патрульної поліції. Вважає, що в його бездіяльності не було складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.

В судовому засіданні відповідач інспектор патрульної поліції в м. Сєвєродонецьку, Лисичанську та Рубіжномому ДПП НПУ Мельник М.І. адміністративний позов не визнав, пояснив, що з 14.10.206 року з 20 год. 00 хв. до 15.10.2016 року до 08 год. 00 хв. він заступив на чергування. Приблизно о 00 год. 00 хв. йому подзвонив інспектор Рак Н.Г. та попросив його допомоги. Дійсно ним особисто була складена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії АР № 032129 від 15.10.2016 року про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу на позивача ОСОБА_1 Особисто він не просив позивача пред'явити посвідчення водія, це було зроблено інспектором Рак М.Г. Також зазначив, що він не бачив і правопорушень з боку позивача; не бачив і керування позивачем транспортного засобу або того факту, що позивач пересів із-за керма транспортного засобу на заднє пасажирське місто, оскільки він під'їхав пізніше і виконав лише технічну роботу, яка полягала у складанні постанови серії АР № 032129 від 15.10.2016 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 Висновку стосовного того, що позивач керував транспортним засобом, відповідач дійшов з пояснень його колег, наданих йому 15.10.2016 року, та є його припущенням щодо можливості керування позивачем транспортним засобом. Перед складанням постанови АР № 032129 від 15.10.2016 року про накладення адміністративного стягнення відносно позивача за ч. 1 ст. 126 КУпАП інших протоколів чи постанов 15.10.2016 року, в яких би були зафіксовані адміністративні правопорушення, вчинені позивачем 15.10.2016 року, складено не було. Тільки після складання оскаржуваної постанови були складені інші протоколи про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1. Вважає, що все достатньо відображено на відео, яке долучено до матеріалів даної адміністративної справи. Причиною перевірки даного транспортного засобу та вимоги щодо пред'явлення ОСОБА_1 посвідчення водія як йому відомо стало анонімне повідомлення на планшет його колег. Вважає постанову АР № 032129 від 15.10.2016 року про накладення адміністративного стягнення відносно позивача за ч. 1 ст. 126 КУпАП правомірною, а позов таким, що задоволенню не підлягає.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснив, що працює лікарем-наркологом. Позивача по справі знає, як особу яка була доставлена до нього для проведення експертизи на стан алкогольного сп'яніння. Відповідача по справі не знає. Пояснив, що о 15.10.2013 року 02 год. 20 хв. позивач ОСОБА_1 був доставлений до лікарні для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння. Огляд було проведено о 03 год. 30 хв. Після чого 17.10.2010 року був складений висновок.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_3 пояснила, що позивача по справі знає, він є її сусідом. Відповідача по справі не знає. Пояснила, що вона з відповідачем 14.10.2016 року приїхала на його транспортному засобі SKODA OCTAVIA державний номер НОМЕР_2 до кафе, де перебували деякий час. У кафе вона не вживала алкогольні напої, а відповідач вживав. Після цього вони поїхали до автозаправочної станції, а після поїхали на автостоянку. Автомобілем керувала вона. Під час керування транспортним засобом SKODA OCTAVIA по вул. Свердлова у м. Лисичанську вона Правил дорожнього руху не порушувала. Вона під'їхала до воріт автостоянки, що знаходиться по вул. Пустишева в м. Лисичанську, та зупинилася. До них під'їхала патрульна служба. До цього під час руху вона не бачила патрульних машин. Вона почала шукати посвідчення водія, дуже хвилювалася. Після чого, вона перелякалася та пересіла з місяця водія на переднє пасажирське місце, а потім взагалі вийшла з транспортного засобу і пішла. У неї водійське посвідчення ніхто не перевіряв і відносно неї протоколів про адміністративне правопорушення ніхто не складав.

Вислухавши сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Спір між позивачем та відповідачем виник з приводу того, що позивач вважає постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії АР № 032129 від 15.10.2016 року, яка була складена інспектором патрульної поліції в м. Сєвєродонецьку, Лисичанську та Рубіжномому ДПП НПУ Мельником Миколою Ігоровичем протиправною, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного проавопоршення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.

З матеріалів справи судом встановлено та не заперечувалось сторонами по справі, що згідно з постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії АР № 032129 від 15.10.2016 року особа, щодо якої розглядається справа ОСОБА_1, керуючи транспортним засобом SKODA OCTAVIA державний номер НОМЕР_2 15 жовтня 2016 року о 01 годині 05 хвилин в м. Лисичанськ по вул. Пустишева, буд. № 20, не пред'явив для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив вимоги п. 2.1 «а» ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення врегульований статтею 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Відповідно до пункту третього частини першої цієї норми, постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Позивач не погоджуючись з обставинами, викладеними в постанові серії АР № 032129 від 15.10.2016 року від 15.10.2016 року, посилаючись на не порушення ним Правил дорожнього руху та відсутність складу адміністративного правопорушення в його бездіяльності, скористався своїм правом і звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Винність особи у вчиненні правопорушення має бути доведена доказами, передбаченими ст. 251 КУпАП, відповідно до якої доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Судом були заслухані позивач, відповідач, свідки, досліджені письмові докази, наявні в матеріалах адміністративної справи та відеозаписи, на підставі чого судом було встановлено наступне.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до п. 4 Інструкції з оформлення поліцейських матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07.11.2015 року, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.

Оскаржувана постанова була складена відповідачем по справі, який в судовому засіданні пояснив, що з 14.10.206 року з 20 год. 00 хв. до 15.10.2016 року до 08 год. 00 хв. він заступив на чергування. Водночас, в порушення вимог зазначеної інструкції, що передбачає ухвалення постанови поліцейським у разі виявлення правопорушення, відповідач Мельник М.І. не виявляв правопорушення з боку позивача, адже з пояснень відповідача, наданих суду, встановлено, що особисто він не просив позивача пред'явити посвідчення водія, це було зроблено інспектором Рак М.Г. Також зазначив, що він не бачив правопорушень з боку позивача; не бачив і керування позивачем транспортного засобу або того факту, що позивач пересів із-за керма транспортного засобу на заднє пасажирське місто, оскільки він під'їхав пізніше і виконав лише технічну роботу, яка полягала у складанні постанови серії АР № 032129 від 15.10.2016 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що оскаржувана постанова була складена відповідачем Мельник М.І. в порушення вимог п. 4 Р. І Інструкції з оформлення поліцейських матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07.11.2015 року.

Відповідно до п. 2 Р. ІІІ Інструкції з оформлення поліцейських матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07.11.2015 року, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Для з'ясування факту дотримання відповідачем п. 2 Р. ІІІ Інструкції з оформлення поліцейських матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07.11.2015 року, суд вважає необхідним та доцільним з'ясувати чи містила бездіяльність позивача склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 126 КУпАП, керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Об'єктом правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Кожен водій транспортного засобу повинен мати про собі та, у визначених законодавством випадках, пред'явити чи передати для перевірки посадовим особам наступні документи - посвідчення водія, тощо.

Вимогу пред'явити чи передати для перевірки посвідчення водія посадова особа може зажадати у випадках, передбачених законодавством.

Вимога до позивача пред'явити посвідчення водія, відповідачем Мельником М.І. в судовому засіданні аргументована не була, адже вимозі щодо пред'явлення позивачем посвідчення водія не передувало складання протоколів чи постанов про адміністративне правопорушення відносно позивача. Суду не є зрозумілим, у зв'язку з чим від позивача зажадали пред'явити посвідчення водія.

З пояснень позивача та свідка ОСОБА_5, наданих в судовому засіданні судом встановлено, що позивач не керував 15.10.2016 року транспортним засобом, ним керувала свідок ОСОБА_5

Так, позивач ОСОБА_1 суду пояснив, що 15.10.2016 року він не керував транспортним засобом SKODA OCTAVIA держ.номер НОМЕР_3 Транспортним засобом керувала ОСОБА_3 15.10.2016 року посвідчення водія при собі він мав, але не пред'явив його інспектору патрульної поліції, адже тієї ночі він не був водієм, а був пасажиром. Аналогічні пояснення надала суду і свідок ОСОБА_5

Відповідач Мельник М.І. заперечував проти даних пояснень позивача та свідка, адже вважає, що позивач керував транспортним засобом.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Одночасно з тим, що відповідач Мельник М.І. вважає, що позивач керував транспортним засобом, ним суду були надані пояснення, що він не бачив правопорушень з боку позивача; не бачив і керування позивачем транспортного засобу або того факту, що позивач пересів із-за керма транспортного засобу на заднє пасажирське місто, оскільки він під'їхав пізніше і виконав лише технічну роботу, яка полягала у складанні постанови. Окрім цього, вважає, що факт керування транспортним засобом саме позивачем по справі, підтверджується відеозаписом.

Втім, в судовому засіданні був переглянутий відеозапис, з якого чітко вбачається, що позивач ОСОБА_1 15.10.2016 року весь перебував на задньому пасажирському сидінні транспортного засобу SKODA OCTAVIA державний номер НОМЕР_2. Факт керування транспортним засобом позивачем на відеозаписі, наданому відповідачем суду, не зафіксовано.

Висновку стосовного того, що позивач керував транспортним засобом, відповідач, як пояснив суду, дійшов з пояснень його колег, наданих йому 15.10.2016 року, та є його припущенням щодо можливості керування позивачем транспортним засобом, адже в транспорті окрім ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_5 більше нікого не було.

Окрім цього, відповідач в судовому засіданні як на доказ керування позивачем транспортним засобом посилався на відеозапис від 17.10.2016 року, який був переглянутий в судовому засіданні та з якого не вбачається факту керування позивачем транспортного засобу. З даного відеозапису встановлено, що 17.10.2016 року були опитані працівники заправки, які пояснили, що бачили вночі позивача ОСОБА_1 на заправці. Втім, з урахуванням того, що даний відеозапис зроблений 17.10.2016 року, а особи, які були опитані не зазначають дати, коли вони бачили позивача на заправці, отже не є зрозумілим у який період часу починаючи з 15.10.2016 року і до 17.10.2016 року опитані особи бачили позивача на заправці. Вони також не зазначають і того факту, що позивач керував транспортним засобом. У зв'язку з чим, суд не приймає до уваги даний відеозапис, як доказ керування транспортним засобом позивачем.

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що відповідачем Мельник М.І. не надано суду належних та допустимих доказів керування позивачем 15.10.2016 року транспортним засобом SKODA OCTAVIA держ.номер НОМЕР_2, а отже, не є доведеним факт того, що позивач ОСОБА_1 15.10.2016 року керував транспортним засобом SKODA OCTAVIA держ.номер НОМЕР_2 15.10.2016 року, у зв'язку з чим не набув статусу водія, а дійсно був лише пасажиром даного транспортного засобу.

Об'єктивну сторону правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, становить керування транспортним засобом водіями, які не мають при собі або не пред'явили чи не передали для перевірки посвідчення водія відповідної категорії тощо.

Судом встановлено, що 15.10.2016 року позивач ОСОБА_1 не керував транспортним засобом SKODA OCTAVIA держ.номер НОМЕР_2 15.10.2016 року та не мав статусу водія 15.10.2016 року.

Окрім цього, зі змісту постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії АР № 032129 від 15.10.2016 року вбачається, що, особа, щодо якої розглядається справа ОСОБА_1, керуючи транспортним засобом SKODA OCTAVIA державний номер НОМЕР_2 15 жовтня 2016 року о 01 годині 05 хвилин в м. Лисичанськ вул. Пустишева, буд. № 20, не пред'явив для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив вимоги п. 2.1 «а» ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Тобто, відповідачем в даній постанові зазначено саме факт непред'явлення ОСОБА_1 для перевірки посвідчення водія відповідної категорії.

Втім, відповідно до п. 2.1. «а» Правил дорожнього руху України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Отже, п. 2.1. «а» Правил дорожнього руху України не передбачено пред'явлення для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, водночас п. 2.4. «а» Правил дорожнього руху передбачає, що на вимогу працівника міліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: а) пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.

Таким чином, відповідачем по справі Мельник М.І. неправильно застосовані Правила дорожнього руху України, у зв'язку з чим неправильно обрана кваліфікація бездіяльності позивача (з помилковим застосуванням п. 2.1 «а» ПДР, замість належного п. 2.4 «а»), що відображена в постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії АР № 032129 від 15.10.2016 року.

Суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП у формі умислу. Однак, позивач не керував транспортним засобом, не мав статусу водія, у зв'язку з чим не був зобов'язаний мати при собі посвідчення водія та не повинен був пред'являти його для перевірки.

Суб'єктом правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, може бути особа, якій виповнилось 16 років, спеціальний суб'єкт. Позивач ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1, 15.10.2016 року не керував транспортним засобом, а лише був особою, яка перебувала у транспортному засобі в якості пасажира.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що в бездіяльності позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Отже, суд доходить висновку, що оскаржувана постанова була складена відповідачем Мельник М.І. з порушенням вимог п. 2 Р. ІІІ Інструкції з оформлення поліцейських матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07.11.2015 року, що передбачає що постанова про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАп виноситься на місці, вчинення адміністративного правопорушення, адже позивачем не було скоєне адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відповідачем не надано доказів того, що прийняте ним рішення є правомірним, оскільки на думку суду, відповідач прийняв рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності при відсутності належних доказів, з порушенням вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, Інструкції з оформлення поліцейських матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07.11.2015 року, не врахувавши при цьому пояснення водія та відсутності в бездіяльності позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, у зв'язку з чим суд вважає позовні вимоги в частині визнання протиправною та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення серії АР № 032129 від 1.10.2016 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладенні адміністративного стягнення у виді штрафу у сумі 425 гривень, такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог позивача в частині визнання дій патрульного поліцейського Мельника Миколи Ігоровича щодо його затримання, застосування до нього фізичного впливу, безпідставного утримання більше як на три години, безпідставного примусу здачі крові на аналіз, то позивачем не надано пояснень та доказів на підтвердження даних позовних вимог, окрім цього вони не є предметом даної позовної заяви, у зв'язку з чим, позовні вимоги в даній частині задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 11, 12, 69-71, 158-163, 288 КАС України, ст.ст. 126, 251 КУпАП, Інструкцією з оформлення поліцейських матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07.11.2015 року, Правилами дорожнього руху України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора патрульної поліції в м. Сєвєродонецьку, Лисичанську та Рубіжномому ДПП НПУ Мельника Миколи Ігоровича про визнання протиправними дії та скасування постанови, задовольнити частково.

Постанову в справі про адміністративне правопорушення серії АР № 032129 від 1.10.2016 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладенні адміністративного стягнення у виді штрафу у сумі 425 гривень, визнати протиправною та скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

В решті позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Донецького апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у скороченому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

СУДДЯ Ю.О. КАЛМИКОВА