Ухвала суду № 62554940, 26.10.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

№22-ц/796/10381/16 Головуючий у 1 інстанції - Трусова Т.О.

Доповідач - Панченко М.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2016 року м.Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м.Києва у складі:

головуючого судді - Панченка М.М.

суддів - Пікуль А.А., Ратнікової В.М.

при секретарі - Куркіній І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 19 травня 2016 року про задоволення подання державного виконавця Відділу Державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції в м. Києві ОлефіраОлександра Олександровича щодо звернення стягнення на грошові кошти боржника, заінтересовані особи: ОСОБА_1, ОСОБА_3,-

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2016 року державний виконавець Відділу Державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції в м. Києві Олефір Олександр Олександрович звернувся до суду з поданням про звернення стягнення на грошові кошти боржника в сумі 121 333 грн., які знаходяться на депозитному рахунку Дарницького районного суду м. Києва та належать ОСОБА_1 від ОСОБА_3, як компенсація вартості частки у спільному майні подружжя згідно рішення Дарницького районного суду м. Києва від 27 серпня 2015 року.

В обґрунтування вимог подання, державний виконавець зазначив, що на виконанні у ВДВС Дарницького РУЮ в м. Києві перебуває виконавчий лист, виданий 16 березня 2016 року Дарницьким районним судом м. Києва на підставі рішення цього ж суду від 26 січня 2016 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 пені за прострочення сплати аліментів в розмірі 353 932 грн. 43 коп. та 3539 грн. 32 коп. судових витрат. Враховуючи, що боржник у встановлений державним виконавцем строк добровільно рішення суду не виконав, останній звернувся до суду з даним поданням.

Ухвалою судді Дарницького районного суду м. Києва від 19 травня 2016 року зазначене клопотання задоволено у повному обсязі. З метою виконання рішення Дарницького районного суду м. Києва від 26 січня 2016 року звернуто стягнення на грошові кошти в розмірі 121 333 грн., що належать ОСОБА_1 від ОСОБА_3 та знаходяться на депозитному рахунку Дарницького районного суду м. Києва.

В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить оскаржувану ухвалу скасувати, а також скасувати арешт, накладений на належні йому грошові кошти. Посилається на те, що судом не враховано, що рішення Дарницького районного суду м. Києва від 26 січня 2016 року було змінено Апеляційним судом міста Києва. Крім того, зазначає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права в частині неналежного повідомлення боржника про розгляд даного подання.

Учасники судового розгляду, будучи належним чином повідомленими про день та час розгляду справи, у судове засідання не з'явилися, клопотання про перенесення судового розгляду не подавали, а тому, відповідно до положень ст. 305 ЦПК України,колегія суддів провела судовий розгляд у їх відсутність.

Заслухавши доповідь судді Панченка М.М., з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 27 серпня 2015 року задоволено позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя. Зокрема, припинено право власності ОСОБА_1 на 12/100 частини квартири АДРЕСА_1 та стягнуто з ОСОБА_3 на його користь компенсацію указаної частки в спільному майні у розмірі 121 333 грн. Зазначена сума була внесена позивачем на депозитний рахунок Дарницького районного суду м. Києва та згідно указаного рішення суду належить ОСОБА_1.

В 2015 році ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів.

24 листопада 2015 року ухвалою Дарницького районного суду м. Києва в порядку забезпечення указаного позову накладено арешт на грошові кошти відповідача у розмірі 121 333 грн., належні останньому від ОСОБА_3 та які знаходяться на депозитному рахунку суду.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 26 січня 2016 року зазначений позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 353 932 грн. 43 коп. неустойки(пені) по аліментам та 3539,32 грн. судових витрат.

На підставі зазначеного рішення суду Дарницьким районним судом м. Києва 16 березня 2016 року видано виконавчий лист, який перебуває на виконанні у ВДВС Дарницького РУЮ в м. Києві.

Задовольняючи подання державного виконавця про звернення стягнення на зазначені вище грошові кошти, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не виконує в добровільному порядку рішення суду про стягнення з нього 353 932 грн. 43 коп. неустойки(пені) по аліментам та 3539,32 грн. судових витрат, а тому доцільно звернути стягнення на належні йому грошові кошти в сумі 121 333 грн.

Проте, колегія суддів повністю з таким висновком суду погодитися не може з огляду на наступне.

Так, відповідно до ч.1 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження»(далі - Закон), у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Судом встановлено, що у наданий боржнику строк для добровільного виконання рішення суду, останній його не виконав.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 32 Закону, заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

За змістом ч.ч. 1, 4 ст. 55 Закону, державний виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб.

Зазначені особи зобов'язані подати на запит державного виконавця у визначений ним строк відомості про належне боржнику майно, що перебуває в них, та майно чи кошти, які вони мають передати боржнику.

На належні боржникові у разі передачі від інших осіб кошти, що перебувають на рахунках у банках та інших фінансових установах, стягнення звертається державним виконавцем на підставі ухвали суду в порядку, встановленому цим Законом.

Крім того, відповідно до ст. 377 ЦПК України, питання про звернення стягнення на належні боржнику від інших осіб грошові кошти, що знаходяться на рахунках цих осіб в установах банків та інших фінансових установах, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб), вирішуються судом за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

Суд негайно розглядає подання державного виконавця без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.

Таким чином, колегія суддів не може прийняти до уваги доводи скаржника про його неналежне повідомлення щодо розгляду подання.

Між тим, як вбачається з матеріалів справи, державним виконавцем внесено подання про звернення стягнення на грошові кошти боржника в сумі 121 333 грн. з метою виконання рішення Дарницького районного суду м. Києва від 26 січня 2016 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 353 932 грн. 43 коп. неустойки(пені) по аліментам та 3539,32 грн. судових витрат.

Проте, розглядаючи зазначене подання, суд першої інстанції належним чином не з'ясував питання чинності рішення Дарницького районного суду м. Києва від 26 січня 2016 року.

Так, рішенням Апеляційного суду міста Києва від 07 червня 2016 року указане рішення суду змінено шляхом зменшення суми стягнутої пені з 353 932,43 грн. до 17 532,00 грн. та судового збору з 3 539,32 грн. до 487,20 грн.

Таким чином, судом першої інстанції передчасно вирішено питання звернення стягнення на грошові кошти боржника в сумі 121 333 грн., не з'ясовано співмірність стягнутої суми із сумою заборгованості, чим порушено порядок вирішення указаного питання.

Згідно до п.3 ч. 1 ст.312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Щодо вимог скаржника про скасування арешту, накладеного на належні йому грошові кошти, то колегія вважає за необхідне зазначити, що в Апеляційного суду міста Києва відсутні повноваження для розгляду указаного питання, оскільки в силу положень ст. 154 ЦПК України заходи забезпечення позову в даному випадку можуть бути скасовані лише в межах розгляду відповідної справи про стягнення пені(неустойки) за прострочення сплати аліментів судом, яким відповідні заходи(накладення арешту) вжито.

Керуючись ст.ст.307,312 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 19 травня 2016 року скасувати, а питання передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:

Судді: