Вирок № 62551952, 08.11.2016, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Єдиний унікальний номер № 263/4964/16-к

Провадження № 1-кп/263/12/2016

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2016 року м. Маріуполь

Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області в складі головуючого судді Скрипниченко Т.І., при секретарі Марцині Д.С., за участю прокурора Балджи О.М., захисника ОСОБА_1, представника потерпілого адвоката Соколова Р.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Маріуполя, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,

у вчинені злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,

В С Т А Н О В И В :

27 лютого 2011 року приблизно о 02 годині 15 хвилин, ОСОБА_3, за попередньою змовою групою осіб, з раніше знайомим ОСОБА_4, якого визнано винним та засуджено за вчинення злочину відносно потерпілого ОСОБА_5 вироком Жовтневого районного суду м.Маріуполя від 26.04.2012 року за ч. 2 ст. 187 КК України, знаходячись біля нічного клубу «Севентін», розташованого по б-ру Шевченка, 262а в Жовтневому районі м. Маріуполя, умисно, керуючись корисними мотивами, переслідуючи мету нападу та заволодіння майном ОСОБА_6, напали на останнього та застосовуючи насильство, небезпечне для його життя та здоров'я, що виразилось в нанесенні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 множинних ударів руками та ногами по голові та тулубу ОСОБА_6, спричинивши останньому тілесні ушкодження у вигляді: забитої рани правої надбрівної дуги з гематомою м'яких тканин, осколковий перелом стінок правої верхньощелепної пазухи, перелом нижньої стінки правої орбіти, гематома м'яких тканин правої тім'яної області, струс головного мозку, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, подавив таким чином волю потерпілого ОСОБА_6 до опору, після чого ОСОБА_4 разом з ОСОБА_7 відкрито заволоділи майном, що належить ОСОБА_6, а саме: мобільним телефоном «Самсунг D 900», вартістю 500 грнвень, з сім-карткою оператора мобільного зв'язку «Київ-Стар», вартістю 25 гривень, на рахунку якої були грошові кошти у сумі 5 гривень; грошовими коштами на суму 92 гривень; шапкою «Адідас», вартістю 154 гривні, всього загальну суму 776 гривень, та утримуючи при собі викрадене майно з місця скоєння злочину зникли, розпорядившись в подальшому викраденим майном на свій розсуд.

Кримінальна відповідальність за зазначене кримінальне правопорушення передбачена ч. 2 ст.187 КК України, а саме за напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством, небезпечним для життя і здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб.

Обвинувачений ОСОБА_3 у судовому засіданні свою вину визнав частково, в подальшому визнав себе винним повністю, щиро покаявся. Надав пояснення, що він працював охоронцем на ринку, 27.02.2011 року зателефонував товариш та попросив про допомогу, вони із ОСОБА_4 пішли до клубу «Севентін», там був чоловік, який поводив себе непристойно, вони попросили вийти його на вулицю, він не хотів виходити, тому вони його вивели. Там була компанія, між ними почалася бійка, вони били потерпілого, обвинувачений зайшов до клубу, спитав у товариша за що його бьють та він запропонував піти до нього та вкрасти що у нього є, вони хотіли йому помститися. Обвинувачений вдарив потерпілого в область торсу та потім побачив, що телефон лежав на землі на відстанні 1-1,5 метрів від потерпілого, він забрав телефон та пішов, потім його бив ОСОБА_4 Не думав, що це телефон потерпілого, бризгнув балончиком в обличчя потерпілого, коли той лежав на землі, гроші потерпілого не брав, шапку забрав ОСОБА_4 В подальшому овинувачений повністю визнав свою вину та надав пояснення, що скоїв злочин за обставн, наведених в обвинуваченні, повністю відшкодував шкоду потерпілому та приніс йому вибачення, останній його повністю пробачив.

Потерпілий ОСОБА_5 в судовоих засіданнях пояснив, що приблизно взимку 2012 року, точну дату не пам'ятає, його було побито біля нічного клубу «Севентін» на 17 ЖМР у м.Маріуполі. Первісно конфлік у нього виник із хлопцем на імя ОСОБА_11, він був на вулиці де було приблизно п'ять чоловік, у тому числі і ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Його вдарили у обличчя, бризнули в обличчя газовим балончиком, відтягнули під дерево, хтось крикнув та напугав тих осіб, які його били та він встав, обтряхнувся та пішов додому, свідомості не втрачав. Коли завернув за клуб та у нього вирвали телефон з руки, його сзаду вдарили по потилиці, він упав на правий бік, зверху на нього сів ОСОБА_3 та став наносити 5-6 ударів по обличчу, ОСОБА_4 стояв позаду зі спини та бив ногаи по тулобу 5-6 разів. У кого був телефон не бачив, потім вони втекли та через хвилину повернулися та ОСОБА_3 бризгнув в обличчя газовим балончиком, зірвав стікер клубу з руки , із заднього карману витягнув приблизно 100 грн. та з глови зірвав шапку, ОСОБА_4 стояв просто поруч. Раніше з ними знайомим не був, газовий балончик до ньго застосовував ОСОБА_3 Коли впав, то бачив, що його били ОСОБА_3 та ОСОБА_4, били руками та ногами, при цьому забрали його речі куртку, шапку, приблизно 100 грн., мобільний телефон, у якому було 2 сім-картки Зазначив, що били його двічі, речі забрали тоді, коли били, усі тілесні ушкодження йому були спричинені ОСОБА_3 та ОСОБА_4, після першого удару іншою особою він будь-яких пошкоджень не відчував на собі. Біля клубу він удари не пам'ятає, точно був лише один удар у челюсть, від чого він впав, в той день був тверезий. Звертався до лікарні, ОСОБА_3 у лікарні його не відвідував. Телефон та вартість речей йому було повернуто. В подальшому представником потерпілого суду було надано заяву про залишення позовних вимог потерпілого до ОСОБА_3 без розгляду, оскільки матерільана шкода повністю обвинуваченим була відшкодована, обвинувачений приніс потерпілому свої вибачення, потерпілий його пробачів та просив не обирати обвинуваченому покарання пов'язанне із позбавленням волі.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснив, що працював разом з ОСОБА_3 охоронцем на ринку 17 ЖМР. 27.02.2011 року вони зробили обхід. Приблизно в 0.00 годин ОСОБА_4 зателефонував охоронець клубу «Севентін» та запросив допомоги. Вони прийшли до клубу та вивели з приміщення клубу ОСОБА_5 який був випившим. Потім із клубу вийшли якісь хлопці та стали битися між собою, ОСОБА_3 комусь бризгнув балончиком у обличчя, ОСОБА_4 почав битися з ким-то, після чого они утрьох зайшли до клубу хвилин на 20, потім з клубу вийшли ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на шум за клубом та за ними вийшов і він, у нього була травма ноги, та побачив, що вони б'ють потерпілого, який лежав на землі, він зробив зауваження та вони пішли, будь-яких речей в руках у них він не бачив, вони нічого не показували. Через годину у кімнаті охорони він побачив шапку, ОСОБА_4 та ОСОБА_9 сказали, що це потерпілого. Перед клубом ОСОБА_5 впав один раз та тоді його ніхто не бив. Наступного дня 28.02.2011 року він побачив у ОСОБА_3 новий телефон, останній сказав, що знайшов його на місці бійки з ОСОБА_5 за клубом.

Крім, наведених свідчень допитаних в залі судового засідання осіб, винуватість ОСОБА_3 підтверджена сукупністю досліджених судом матеріалів криминального провадження, а саме:

Відповідно до протоколу огляду та вилучення від 28.03.2011 року вилучено листок непрацездатності, комп'ютерна томографія головного мозку та виписки з історії хвороби потерпілого ОСОБА_5 за період з 27.02.2011 року по 16.03.2011 року.

Відповідно до плану - схеми події, складеної за участю потерпілого ОСОБА_5 28.03.2011 року, зазначено розташування місць причинення тілесних ушкоджень потерпілому.

Згідно протоколу огляду та вилучення від 28.03.2011 року у гр.ОСОБА_10 вилучено мобільний телефон «Самсунг-Д900», який їй було передано її сином ОСОБА_3

За довідкою від 27.02.2011 року ОСОБА_5 надійшов до лікарні № 5 із струсом головного мозку, забитою раною правої надбровної дуги, осколковий перелом стінок правої верхньощелепної пазухи, перелом нижньої стінки правої орбіти.

Відповідно до протоколу пред'явлення особи для впізнання від 07.04.2011 року потерпілий ОСОБА_5 впізнав ОСОБА_4, як особу, яка скоїла відносно нього розбійний напад.

Згідно висновку судово-медичної експертизи №201/168 від 16.05.2011 року ОСОБА_5 було спричинено тілесні ушкодження у вигляді: гематоми м'яких тканей правої тіменної області, яка відносится до легких тілесних ушкоджень; забитої рани правої надбрівної дуги з гематомою м'яких тканин, струс головного мозку, які відносятся до легких тілесних ушкоджень, які потягли за собою короткочасний розлад здоров'я; осколковий перелом стінок правої верхньощелепної пазухи, перелом нижньої стінки правої орбіти, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, які не є небезпечними для життя в момент їх заподіяння, але які потягли за собою тривалий розлад здоров'я на строк більше двадцяти одного дня; які утворилися в наслідок не менше трьох ударів.

За висновком додаткової судово-медичної експертизи №201/168/93 від 23.05.2011 року виявлені у ОСОБА_5 тілесні ушкодження могли утворитися за обставин, на які вказує як він сам особисто так і ОСОБА_4 під час допитів та відтворення обстановки та обставин подій, розмежувати від чиїх саме ударів вони утворилися встановити не можливо.

Згідно протоколу огляду від 04.05.2011 року оглянуто мобільний телефон у корпусі чорного кольору «Самсунг-Д900».

Згідно протоколу відтворення обстановки та обставин подій від 18.05.2011 року за участю ОСОБА_4, останній послідовно вказав про заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_3 та ОСОБА_4, та про те, що ОСОБА_3 забрав у потерпілого мобільний телефон та гроші.

Під час відтворення обстановки та обставин подій від 23.05.2011 року за участю потерпілого ОСОБА_5, останній на місці у динаміці показав механізм заподіяння йому тілесних ушкоджень та викрадення його майна.

Відповідно до вироку Жовтневого районного суду м.Маріуполя від 26.04.2012 року визнано винним у скоєнні злочину ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 187 КК України за скоєння розбою за попередньою змовою групою осіб - з ОСОБА_3 відносно потерпілого ОСОБА_5 27.02.2011 року.

Згідно протоколу пред'явлення особи для впізнання від 08.04.2014 року потерпілий ОСОБА_5 впізнав ОСОБА_3, як особу, яка скоїла відносно нього розбійний напад.

Відповідно до акту судово-психіатричної експертизи № 303 від 29.04.2014 року ОСОБА_3 будь-якими психічним захворюванням в період інкримінованого правопорушення не страждав, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. Згідно дослідницької частини маються відомості, що ОСОБА_3 з 1997 року перебуває на обліку у психіатра.

Враховуючі, що потерпілий зазначає, що саме від ударів, які йому були нанесені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 він звертався за медичною допомогою, що від першого удару від іншої особи він не відчував на собі ушкоджень, суд приходить до висновку, що саме від дій обвинуваченого у потерпілого виникли тілесні ушкодження.

Потерпілим було заявлено позовні вимоги до винної особи у розмірі 276 грн. матеріальної шкоди та 50000 грн. моральної шкоди. Під час судового розгляду надано заяву про залишення позовних вимог без розгляду, оскільки обвинуваченим шкода відшкодована, матеріальних претензій не має.

Таким чином, суд приходе до висновку про те, що подія злочину мала місце, провина обвинуваченого доведена повністю, його дії вірно кваліфіковані за ч.2 ст.187 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством, небезпечним для життя і здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб.

Згідно ст.65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів. Виходячи із принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.

У відповідності до вимог ст.50 КК України при призначенні міри покарання обвинуваченому, суд вважає за необхідне призначити такий захід примусу, який би був відповідною мірою кари за скоєне, сприяв виправленню засудженого та запобігав вчиненню нових злочинів.

При визначенні покарання обвинуваченому суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного і обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.

Як пом'якшуючу обставину суд враховує щире каяття обвинуваченого, про що свідчить визнання ним вини в суді та не погджується із позицією прокурора про відсутність пом'якшуючих обставин, як щире каяття, оскільки обвинувасчений не визнавав себе винним повністю, а визнав свою вину лише вже під час закінчення судового розгляду. Обвинувачений не позбавлений права визнати свою вину на будь-якій стадії судового розгляду. Надання обвинуваченим показань при первісних його допитах у судовому засіданні, за якими він визнавав себе винним частково та які різнилися між собою, суд не приймає як підставу для відсутності пом'якшуючої обставини, оскільки у подальшому обвинувачений повністю визнав себе винним та зазначив, що скоїв злочин за обставин, вказаних у обвинуваченні. Крім того суд враховує відшкодування шкоди потерпілому та відсутність з боку потерпілого матеріальних претензій та позицію потерпілого не обирати покарання ОСОБА_3, пов'язаного із позбавленням волі.

Також суд визнає як обставини, що відповідно до ст.66 КК України, пом'якшують покарання, термін, який минув з часу скоєння злочину, який складає більш ніж 5 років та 8 місяців, наявність у обвинуваченого постійного місця проживання, обвинувачений раніше не судимий, а також тривалість тримання обвинуваченого під вартою у період з 08.04.2014 року по 05.08.2015 року.

ОСОБА_3 молода людина, характеризується позитивно, вчинив тяжкий злочин вперше, проживає разом із матір'ю ОСОБА_10, яка є інвалідом 3ї групи та потребує допомоги. ОСОБА_3 страждає на хронічну хворобу, перебуває на обліку у психіатра у консультативній групі.

Відповідно до ст.67 КК України обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_3, не встановлено.

В зв'язку з викладеним суд вважає, що ці обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, у зв'язку з чим, з урахуванням особи винного, та можливим визнати зазначені обставини винятковими і призначити обвинуваченому основне покарання із застосуванням ст.69 КК України, тобто нижче нижчої межі, встановленої в санкції статті Особливої частини Кримінального кодексу у вигляді позбавлення волі та не призначати додаткового покарання у вигляді конфіскації майна. Звільнити його від відбування покарання із випробуванням на підставі ст.75 КК України.

Цивільний позов потерпілого підлягає залишенню без розгляду за заявою потерпілого у судовому засіданні.

Враховуючі, що долю речового доказу - мобильного телефону «Самсунг-Д900», було вирішено вироком Жовтнеого районного суду м.Маріуполя від 26.04.2012 року, яикм визнано винним у скоєнні злочину ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 187 КК України, та передано речовий доказ потерпілому за належністю, суд приходить до висновку про відсутність підстав вирішувати зазначене питання цим вироком.

Керуючись ст.ст. 370,373,374 КПК України, суд -

З А С У Д И В:

ОСОБА_3 визнати винним у скоєні злочину за ч. 2 ст.187 КК України та призначити йому покарання із застосуванням ст.69 КК України у вигляді 5 років позбавлення волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням строком на 3 (три) роки.

На підставі ч.1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 такі обов'язки:

1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Цивільний позов ОСОБА_5 залишити без розгляду.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Донецької області через Жовтневий районний суд міста Маріуполя шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя підпис Т.І.Скрипниченко

З оригиналом згідно:

Суддя Т.І.Скрипниченко