Рішення № 62550605, 03.11.2016, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/2193/16Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 19 ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2016 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоОСОБА_2суддівОСОБА_3, ОСОБА_4 при секретаріОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 22 квітня 2016 року у справі за позовом МПП "Рапід" до ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_6 (попереднє ім'я ОСОБА_15) про стягнення коштів, -

в с т а н о в и л а :

У грудні 2015 року МПП «Рапід» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_8, ОСОБА_16, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_17, ОСОБА_15 про стягнення коштів, посилаючись на те, що рішенням арбітражного суду Черкаської області від 4 серпня 2000 року у справі № 02/670 стягнуто із ЖБК № 5 «Юність» м. Звенигородка на користь МПП «Рапід» борг в розмірі 201 063 грн. 34 коп.

Ухвалою арбітражного суду від 20 грудня 2000 року змінено спосіб виконання зазначеного рішення шляхом звернення стягнення на майно ЖБК-5 «Юність» на суму 201063 грн. 34 коп.

В звязку з відсутністю грошових коштів у Звенигородського ЖБК-5 «Юність» загальними зборами членів кооперативу було прийнято рішення про виплату існуючого боргу МП «Рапід» за рахунок особистих коштів членів Звенигородського ЖБК-5 «Юність».

Вказане рішення членів кооперативу було оформлено протоколом загальних зборів Звенигородського ЖБК-5 «Юність № 331 від 18 серпня 2004 року та є правомочним відповідно ч.5 п.3 Статуту кооперативу ЖБК-5 «Юність».

З метою визначення сум грошових зобовязань перед МП «Рапід» кожного окремого члена ЖБК-5 «Юність» було складено реєстр про сплату боргу, відповідно до якого відповідачі ОСОБА_17 зобовязаний сплатити на користь МПП «Рапід» 4265 грн.; ОСОБА_8 - 3411 грн.; ОСОБА_16 - 2275 грн.; ОСОБА_10 - 3411 грн.; ОСОБА_11 - 2575 грн.; ОСОБА_12 - 3411 грн.; ОСОБА_13 - 2843 грн. та ОСОБА_15 - 3411 грн.

Відповідачі виконали своє зобовязання лише частково, сплативши певну суму, а тому МП «Рапід» неодноразово зверталось до відповідачів з письмовою вимогою провести повний розрахунок. Однак, відповідачі жодним чином не відреагувала на вказані вимоги та відповідно станом на сьогоднішній день так і не розрахувалась з МПП «Рапід» в повному обсязі.

Ухвалою суду від 9 березня 2016 року до участі в справі залучено правноступника ОСОБА_16 ОСОБА_9, а ухвалою суду від 12 квітня 2016 року замінено відповідача ОСОБА_17 на відповідача ОСОБА_14

Рішенням Звенигородського районного суду Черкаської області від 22 квітня 2016 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_14 на користь МПП «Рапід» 4265 грн. основного боргу.; з ОСОБА_8 - 1911 грн. основного боргу, 5 331 грн. 69 коп. інфляційних втрат та 599 грн. 84 коп. 3 % річних, а всього 7842 грн. 53 коп.; з ОСОБА_9 - 275 грн. основного боргу, 767 25 коп. інфляційних втрат та 86 грн. 30 коп. 3 % річних, а всього 1128 грн. 55 коп.; з ОСОБА_10 - 1411 грн. основного боргу, 3936 грн. 69 коп. інфляційних втрат та 442 грн. 90 коп. 3 % річних, а всього 5790 грн. 59 коп.; з ОСОБА_11 1475 грн. основного боргу, 4115 грн. 25 коп. інфляційних втрат та 462 грн. 99 коп. 3 % річних, а всього 6053 грн. 24 коп.; з ОСОБА_12 - 1811 грн. основного боргу, 5052 грн. 69 коп. інфляційних втрат та 570 грн. 54 коп. 3 % річних, а всього 7434 грн. 23 коп.; з ОСОБА_13 343 грн. основного боргу, 956 грн. 97 коп. інфляційних втрат та 107 грн. 66 коп. 3 % річних, а всього 1407 грн. 63 коп.; з ОСОБА_15 3411 грн. основного боргу, 9516 грн. 69 коп. інфляційних втрат та 1074 грн. 61 коп. 3 % річних, а всього 14 002 грн. 30 коп. В іншій частині позову відмовлено.

Стягнуто з відповідачів на користь МПП «Рапід» понесені судові витрати, а саме: з ОСОБА_14В, 42 грн. 65 коп. судового збору та витрати направову допомогув сумі 116 грн. 66 коп.; з ОСОБА_8 78 грн. 43 коп. судового збору та витрати на правову допомогу в сумі 116 грн. 66 коп.; з ОСОБА_9А, 11 грн. 29 коп. судового збору та витрати на правову допомогу в сумі 116 грн. 66 коп.; з ОСОБА_10 57 грн. 91 коп. судового збору та витрати на правову допомогу в сумі 116 грн. 66 коп.; з ОСОБА_11 60 грн. 53 коп. судового збору та витрати на правову допомогу в сумі 116 грн. 66 коп.; з ОСОБА_12 74 грн. 34 коп. судового збору та витрати на правову допомогу в сумі 116 грн. 66 коп.; з ОСОБА_13 14 грн. 08 коп. судового збору та витрати на правову допомогу в сумі 116 грн. 66 коп.; з ОСОБА_15 140 грн. 02 коп. судового збору та витрати на правову допомогу в сумі 116 грн. 66 коп.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник ОСОБА_6 ОСОБА_7 оскаржив його в апеляційному порядку, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив суд скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_6 на користь МПП «Рапід» 3 411 грн. основного боргу, 9 516 грн. 69 коп. грн. інфляційних втрат та 1 074 грн. 61 коп. 3% річних , а всього 14 002 грн. 30 коп., а також судового збору в розмірі 140 грн. 02 коп. та 116 грн. 66 коп. витрат на правову допомогу та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у вказаній частині.

В апеляційній скарзі зазначив, що згідно свідоцтва про зміну імені від 11 липня 20013 року, виданого відділом ДРАЦС Звенигородського РУЮ у Черкаській області ОСОБА_15 змінила прізвище, імя та по-батькові на «Лазнюк Ада Анатоліївна», про що складено відповідний актовий запис №11. За таких обставин відповідачем по даній справі є ОСОБА_6

Також зазначив, що позивач звернувся до суду про стягнення з ОСОБА_6 3411 грн. основного боргу, при цьому не врахувавши, що остання у 2004 році сплатила на користь позивача грошові кошти в розмірі 2000 грн., що підтверджується відповідними квитанціями. Факт отримання вказаної суми підтверджується самим відповідачем у вимозі від 24 вересня 2008 року №27. Крім того, позивач вже звертався з аналогічним позовом до ОСОБА_6 у 2008 році про стягнення боргу в розмірі 1411 грн., що також у свою чергу підтверджує факт отримання позивачем грошових коштів.

Заслухавши представника відповідачки, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення повинно бути законним і обгрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону ухвалене судове рішення повністю не відповідає.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову та стягуючи із відповідачів на користь позивача основний борг, інфляційні витрати та 3 % річних, суд першої інстанції виходив з доведеності вимог позивачем, посилаючись, що ЖБК № 5 «Юність» мав невиконані грошові зобов'язання перед МП «Рапід» і внаслідок своєї фінансової неспроможності не мав можливості виконати такі зобов'язання, тому зобов'язання в силу ст. 27 Закону України «Про кооперацію» мало бути виконано членами кооперативу в межах їх внесків на підставі рішення загальних зборів кооперативу .

Рішення суду оскаржується лише в частині стягнення боргу з ОСОБА_6 , а тому в іншій частині на предмет законності та обґрунтованості судом апеляційної інстанції не перевіряється.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням арбітражного суду Черкаської області від 4 серпня 2000 року з ЖБК-5 «Юність» м. Звенигородка Черкаської області стягнуто на користь МПП «Рапід» 201 063 грн. 34 коп.

Ухвалою арбітражного суду Черкаської області від 20 грудня 2000 року змінено спосіб виконання вказаного рішення та звернуто стягнення на майно ЖБК-5 «Юність» в сумі 201063 грн. 34 грн.

7 вересня 2004 року загальними зборами членів ЖБК № 5 «Юність» було ухвалено рішення про сплату заборгованості кооперативу перед МПП «Рапід» у зв'язку з відсутністю грошових коштів у Звенигородського ЖБК-5 «Юність» за рахунок особистих коштів членів кооперативу. Дане рішення було оформлено протоколом загальних зборів Звенигородського ЖБК-5 «Юність».

З метою визначення сум грошових зобов`язань перед МПП «Рапід» кожного окремого члена ЖБК-5 «Юність», було складено реєстр про сплату боргу, відповідно до якого ОСОБА_17 зобовязаний сплатити на користь МПП «Рапід» 4265 грн.; ОСОБА_8 - 3411 грн.; ОСОБА_16 - 2275 грн.; ОСОБА_10 - 3411 грн.; ОСОБА_11 - 2575 грн.; ОСОБА_12 - 3411 грн.; ОСОБА_13 - 2843 грн. та ОСОБА_15 - 3411 грн.

Відповідно до ст.27 Закону України «Про кооперацію» в редакції чинній на час виникнення правовідносин, кооператив відповідає за своїми зобов'язаннями всім належним йому майном. Порядок покриття завданих кооперативом збитків визначається його статутом. Члени кооперативу відповідають за зобов'язаннями кооперативу в межах внесеного ними паю, якщо інше не передбачено статутом кооперативу або законом. Кооператив не несе відповідальність за зобов'язання своїх членів.

Кооператив, як юридична особа, не несе відповідальності за зобов'язаннями його членів, а члени кооперативу несуть субсидіарну відповідальність за збитки, вчинені кооперативом в межах внесеного ними паю.

Оскільки ЖБК-5 «Юність» мав невиконані грошові зобов'язання перед МПП «Рапід» і внаслідок своєї фінансової неспроможності не мав можливості виконати такі зобов'язання, то таке зобов'язання у відповідності до положень ст.27 ЗУ «Про кооперацію» мало бути виконано членами кооперативу в межах їх внесків.

Встановлено, що відповідачка ОСОБА_6 була членом ЖБК-5 «Юність» до моменту його припинення.

На виконання своїх обов'язків члена кооперативу, вищевказаних положень закону і рішення загальних зборів кооперативу ОСОБА_6 зобов'язана була сплатити на користь МПП «Рапід» визначену їй суму 3 411 грн.

Проте, покладаючи такий обовязок на ОСОБА_6 судом не було встановлено, що остання, на виконання своїх обов'язків члена кооперативу та вищевказаних положень закону і рішення загальних зборів кооперативу сплатила на користь МПП «Рапід» сумарно 2000 грн., що підтверджується заявою на переказ готівки №457688 від 6 жовтня 2004 року та заявою на переказ готівки № 527699 від 3 грудня 2004 року.(а.с. 240-241). Крім того, даний факт визнається відповідачем і в зверненні до ОСОБА_6 від 24 вересня 2008 року про погашення заборгованості, що залишилась в розмірі 1411 грн. (а.с. 242). Тобто, непогашена сума заборгованості ОСОБА_6 перед МПП «Рапід» складає 1 411 грн.

Твердження апелянта стосовно наявності рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 18 грудня 2008 року, з якого вбачається, що МПП «Рапід» вже зверталось до суду із аналогічним позовом про стягнення, зокрема, з ОСОБА_6 боргу в розмірі 1 411 грн., в задоволенні якого позивачу було відмовлено, є безпідставними, оскільки позовні вимоги позивачем були обгрунтовані іншими підставами. Крім цього, ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 12 лютого 2009 року зазначене рішення суду скасоване.

Згідно з положенням ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки судом було невірно встановлено суму основної заборгованості ОСОБА_6, відповідно не вірно і вирахувано інфляційні втрати та 3% річних за час прострочення сплати суми боргу.

Так, враховуючи, що основний борг ОСОБА_6 становить 1411 грн., розмір інфляційних втрат за період з 26 квітня 2005 року по 31 жовтня 2015 року, при загальному індексі інфляції за цей період 3,742., складає 3868 грн. 96 коп., а розмір 3% річних за вказаний період 445 грн. 45 коп.

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_6 на користь МПП «Рапід» основного боргу, інфляційних втрат та 3% річних, зменшивши розмір основного боргу з 3 411 грн. до 1 411 грн., інфляційні втрати з 9 516 грн. 69 коп. до 3868 грн. 96 коп. та 3% річних з 1 074 грн. 61 коп. до 445 грн. 45 коп.

Враховуючи пропорційність задоволених позовних вимог, відповідно до вимог ст.88 ЦПК України, рішення суду підлягає зміні і в частині стягнення з ОСОБА_6А понесених позивачем судових витрат, а саме: зменшивши розмір судового збору з 140 грн. 02 коп. до 57 грн. 40 коп. та витрат на правову допомогу з 116 грн. 66 коп. до 47 грн. 83 коп.

Аналізуючи застосування апеляційним судом статті 267 ЦК України, судова палата виходить з такого.

Відповідно до частини першої статі 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Нові матеріально-правові вимоги, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції, судом апеляційної інстанції не приймаються та не розглядаються.

Оскільки стаття 267 ЦК України є нормою матеріального права, то суд апеляційної інстанції не має права розглядати заяву про застосування цієї норми.

Така правова позиція була висловлена у постанові Верховного Суду України від 30 вересня 2015 року у справі № 6-780цс15.

З огляду на вищевказане колегія суддів вважає, що в решті рішення суду є законним і обґрунтованим і підстав для його скасування за наведеними у скарзі доводами колегія суддів судової палати не вбачає.

Відповідно до вимог ст.309 ЦПК України, підставами для зміни рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є неповне зясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 309, 315, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 задовольнити частково.

Рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 22 квітня 2016 року у даній справі в частині стягнення з ОСОБА_6 на користь Малого приватного підприємства «Рапід» основного боргу, інфляційних втрат, 3 % річних та судових витрат змінити.

Зменшити визначений судом розмір боргу, що підлягає стягненню з ОСОБА_6 на користь Малого приватного підприємства «Рапід»: основного боргу з 3 411 грн. до 1 411 грн., інфляційні втрати за період з 26 квітня 2005 року по 31 жовтня 2015 року з 9 516 грн. 69 коп. до 3868 грн. 96 коп. , 3% річних за період з 26 квітня 2005 року по 31 жовтня 2015 року з 1 074 грн. 61 коп. до 445 грн. 45 коп., а всього з 14002 грн. 20 коп. до 5 725 грн. 41 коп.

Зменшити розмір судового збору, що підлягає стягненню з ОСОБА_6 на користь Малого приватного підприємства «Рапід» з 140 грн. 02 коп. до 57 грн. 41 коп. та розмір витрат на правову допомогу з 116 грн. 66 коп. до 47 грн. 83 коп.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.

Головуючий :

Судді :