Рішення № 62545683, 02.11.2016, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/7200/16-ц

Провадження № 2/521/3389/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" листопада 2016 р. Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Мазун І.А.,

за участю секретаря Бурдейного В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої недійсним правочином, -

В С Т А Н О В И В:

До Малиновського районного суду м.Одеси звернулася ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої недійсним правочином, в якому вказувала, що рішенням Малиновського районного суду м.Одеси від 22 липня 2010 року, яке набрало законної сили, у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкоди у користуванні власністю, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Першої Одеської державної нотаріальної контори про визнання договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 20 листопада 2007 року, посвідченого державним нотаріусом Першої Одеської державної нотаріальної контори ОСОБА_4, укладеним між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкоди в користуванні власністю, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням відмовлено; зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Першої Одеської державної нотаріальної контори про визнання договору купівлі-продажу недійсним задоволено. Суд вирішив визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири № 3, розташованої по вул. Генерала Ватутіна, 11 в м. Одесі від 20 листопада 2007 року, посвідчений державним нотаріусом Першою Одеської державної нотаріальної контори та зареєстрований в реєстрі за № 6-1269, за яким ОСОБА_2 продала, а ОСОБА_3 купила квартиру АДРЕСА_2; зобовязав ОСОБА_3 повернути ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_2 та зобовязав ОСОБА_2 повернути ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 108 575 грн., отримані за договором купівлі-продажу. Позивач зазначала, що при вирішенні спору по суті суд не застосував реституцію як наслідок недійсності оспорюваного правочину і, крім того, вказувала на те, що нею в нотаріальній конторі до підписання вищезазначеного договору відповідачці було передано грошові кошти в сумі 22000дол.США, про які відповідачка неодноразово зазначала в своїх заявах до правовоохоронних органів. Оскільки грошові кошти були передані в іноземній валюті просила стягнути з відповідачки на її користь 464965грн.

В судовому засіданні представник позивачки підтримав свою позовну заяву та просив її задовольнити.

Представник відповідачки позов не визнала, посилаючись на його недоведеність, просила в його задоволенні відмовити..

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку про необхідність відмови в задоволенні позову з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що в провадженні Малиновського районного суду м.Одеси знаходиться справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкоди у користуванні власністю, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Першої Одеської державної нотаріальної контори про визнання договору купівлі-продажу недійсним.

Рішенням Малиновського районного суду м.Одеси від 22 липня 2010 року, яке набрало законної сили, у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкоди в користуванні власністю, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням відмовлено; зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Першої Одеської державної нотаріальної контори про визнання договору купівлі-продажу недійсним задоволено. Суд вирішив визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири № 3, розташованої по вул. Генерала Ватутіна, 11 в м. Одесі від 20 листопада 2007 року, посвідчений державним нотаріусом Першою Одеської державної нотаріальної контори та зареєстрований в реєстрі за № 6-1269, за яким ОСОБА_2 продала, а ОСОБА_3 купила квартиру АДРЕСА_2; зобовязав ОСОБА_3 повернути ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_2 та зобовязав ОСОБА_2 повернути ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 108 575 грн., отримані за договором купівлі-продажу.

Цим рішенням встановлені наступні обставини, а саме: 20 листопада 2007 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3. Договір був посвідчений державним нотаріусом Першої Одеської державної нотаріальної контори та зареєстрований в реєстрі за номером №6-1269, а 28 листопада 2007 року у встановленому законом порядку зареєстрований ОСОБА_3 в КП «ОМБТІ та РОН» (реєстровий номер №6819972). Як вбачається з досліджених судом доказів під час укладення вищевказаного правочину ОСОБА_2 перебувала в стані, коли не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Вказані обставини підтверджуються висновком комісійної амбулаторної судово-психіатричної експертизи від 23 вересня 2009 року (акт 902), згідно з яким ОСОБА_2 має ознаки хронічного стійкого психічного розладу у вигляді судинної деменції з маревними включеннями (F01.1), яка позбавляє її можливості усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, розясненнями лікаря судово-психіатричного експерта вищої атестаційної категорії лікаря-доповідача ОСОБА_5 при проведенні комісійної амбулаторної судово-психіатричної експертизи (акт № 902), яка в судовому засіданні підтвердила обґрунтованість відповіді експертної комісії та зроблених на підставі досліджень висновків з питань, які вимагали спеціальних знань щодо можливості ОСОБА_6 усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними у момент вчинення правочину купівлі-продажу квартири та показаннями свідків. Оскільки за договором сторонами передавались гроші і майно відповідно до ст. 216 ЦК України та загальних засад цивільного законодавства, які узгоджуються із Постановою Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при вирішенні спору існують підстави для застосування судом реституції як наслідок недійсності оспорюваного правочину. Цим рішенням також встановлено, що з договору купівлі-продажу спірної квартири вбачається, що продаж було вчинено за 108 575 грн., які ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_3 повністю до підписання цього договору. Зазначені ж обставини підтвердила державний нотаріус Першої Одеської державної нотаріальної контори ОСОБА_4 та допитані судом свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, які були присутніми під час укладання спірного правочину та показали, що ОСОБА_2 отримувала кошти, обумовлені договором, жодних претензій стосовно їх розміру не мала.

У відповідності до вимог ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно до ст.ст. 215, 216 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009р. відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Саме до цього зводяться розяснення, надані Пленумом Верховного Суду України у п. 10 постанови «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009р. №9.

Виходячи з розяснень п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009р. вказівка в ч.3 ст.215 ЦК України на те, що правочин може бути визнаний судом недійсним не лише за позовом однієї із сторін договору, але і за позовом іншої заінтересованої особи, стосується тих випадків, коли заінтересована особа домагається відновлення порушеного договором її права, не вимагаючи повернення їй переданого на виконання цього договору майна, а вимагаючи повернути сторони договору до первісного стану. Крім того, у п.10 вказаної вище постанови зазначено, що реституція як спосіб захисту цивільного права (ч.1 ст.216 ЦК) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У звязку з чим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути предявлена тільки стороні недійсного правочину.

Таким чином, судом при винесенні рішення було застосовано реституцію, а саме суд зобовязав ОСОБА_3 повернути ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_2 та зобовязав ОСОБА_2 повернути ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 108 575 грн., отримані за договором купівлі-продажу. Крім того, суд зазначає, що еквівалент 22000 дол.США згідно курсу НБУ станом на 20 листопада 2007 року складав 111 100грн. З мотивувальної частини ухвали Малиновського районного суду м.Одеси від 21 грудня 2015 року вбачається, що ОСОБА_2 на депозитний рахунок Територіального управління державної судової адміністрації України в Одеській області внесено 108575грн., які ОСОБА_2 має повернути ОСОБА_3 у якості застосованої судом реституції визнання спірного договору недійсним.

Як вказувала в судовому засіданні представник позивача в апеляційній та касаційній скарзі на рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 22 липня 2010 року та на ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 29 жовтня 2015 року вимог щодо неправильності стягнутої суми позивачкою не ставилося.

Посилання представника позивача на кримінальну справу №05820080000126 за фактом шахрайських дій у відношенні ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.190 КК України, не може слугувати підставою для стягнення грошової суми в розмірі 22000 дол.США, оскільки зазначена кримінальна справа була оглянута Апеляційним судом Одеської області при перегляді рішення суду першої інстанції від 22 липня 2010 року.

Судом також була оглянута зазначена кримінальна справа, в якій, на думку представника позивача, містяться докази отримання 22000 дол.США ОСОБА_2 за продаж квартири АДРЕСА_2. У цій справі міститься заява відповідачки про те, що невстановлена жінка ОСОБА_2, знаходячись на вул..Ланжеронівській,26 в м.Одесі заволоділа грошовими коштами ОСОБА_2 в розмірі 22000 дол.США, що еквівалентно 111100грн. а також документами на квартиру, пообіцявши ОСОБА_2 придбати для неї за вказані кошти приватний будинок в ПМР. Суд зазначає, що заява ОСОБА_2 не містить посилань, на те, що зазначені кошти були отримані ОСОБА_2 саме від продажу квартири АДРЕСА_2. На даний час постановою Приморського РВ ОМУ ГУМВСУ в Одеській області від 01 листопада 2011року провадження досудового слідства по кримінальній справі №05820080000126 зупинено до встановлення особи, яка здійснила цей злочин.

Представником позивачки не надано інших доказів про отримання відповідачкою грошових коштів в розмірі 22000дол.США.

Таким чином, аналізуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги є недоведеними та необґрунтованими, а тому в їх задоволенні слід відмовити.

Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 208-209, 212-215, 218 ЦПК України, ст.ст.22, 216, 533 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої недійсним правочином залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк зі дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час оголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

ГОЛОВУЮЧИЙ І.А.МАЗУН