Рішення № 6254497, 07.10.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.09 Справа № 17/240/09

Суддя

за позовною заявою: товариства з обмеженою відповідальністю “Льодовий дім”, 69006, м. Запоріжжя, вул. Мала, 3

до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, 69000, АДРЕСА_1

про стягнення 3 660,28 грн.

суддя Корсун В.Л.

У засіданні приймали участь представники:

від позивача: Мартиненко О.О., довіреність від 12.01.09

від відповідача: не зявився

СУТЬ СПОРУ:

10.07.09 до господарського суду Запорізької області звернулось товариство з обмеженою відповідальністю “Льодовий дім” (надалі - ТОВ “Льодовий дім”) з позовною заявою до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1.) про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 3 660,28 грн., з яких 2 633,03 грн. основного боргу, 320,70 грн. витрат від інфляції, 311,64 грн. пені та 263,30 грн. штрафу.

Ухвалою від 10.07.09 судом порушено провадження в справі № 17/240/09, у сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та обєктивного розгляду і вирішення справи по суті, судове засідання призначено на 05.08.09.

Ухвалою від 10.07.09 заяву позивача про вжиття заходів щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача на суму 3 660,28 грн. у справі № 17/240/09 судом залишено без задоволення.

Ухвалою від 05.08.09, у звязку з неприбуттям в судове засідання представника відповідача, розгляд справи було відкладено на 13.08.09.

Ухвалою від 13.08.09 в. о. голови господарського суду Запорізької області продовжено строк вирішення спору у справі № 17/240/09 на один місяць.

Ухвалою суду від 13.08.09 розгляд справи відкладено на 07.10.09.

За заявою представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

У засіданні суду 07.10.09, на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено рішення в повному обсязі.

Позивач вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Свої вимоги обґрунтовує ст. ст. 525, 527, 625, 712 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зазначивши наступне. 26.10.07 між сторонами укладено договір поставки № 626/07/1, на виконання умов якого позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 7 660,13 грн. Зобовязання щодо оплати поставленого товару відповідач виконав частково в сумі 5 027,10 грн., внаслідок чого, станом на день звернення з позовом до суду, сума основного боргу складає 2 633,03 грн. За неналежне виконання грошового зобовязання щодо оплати товару відповідачу нараховано пеня в сумі 311,64 грн. за період з 16.10.08 по 14.04.09, індекс інфляції - 320,70 грн. за період з 16.10.08 по 30.05.09, відсотки річних - 131,61 грн. та 263,30 грн. штрафу. Враховуючи викладене, позивач просить суд позов задовольнити.

Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, представник відповідача в судове засідання жодного разу не зявився, правом надати відзив на позов не скористався. Про час та місце судового засідання відповідача судом повідомлено належним чином.

Згідно п. 26.4.7-1 Розяснення президії Вищого господарського суду України від 31.05.02 № 04-5/609 “Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких розяснень президії Вищого арбітражного суду України”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Судом були вжиті всі заходи повідомлення відповідача про дату, місце і час розгляду справи.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місця знаходження юридичних осіб - учасників судового процесу.

Згідно із ст. 75 ГПК України, справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

26.10.07 між товариством з обмеженою відповідальністю “Льодовий дім” (Постачальник) та приватним підприємцем ОСОБА_1 (Покупець) укладено договір поставки № 626/07/1, за умовами якого (п.1.1) Постачальник зобовязується передавати у власність Покупця, а Покупець зобовязується приймати та оплачувати продукцію, згідно асортименту, що є в наявності.

Пунктом 1.2 договору визначено, що асортимент, загальна кількість товару зазначається у рахунку - фактурі або накладних, які є невідємною частиною договору.

Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобовязання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобовязана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку. Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить Господарський кодекс України, частинами 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1). ... Одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається крім випадків, передбачених законом (ч. 7).

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов спірного договору № 626/07/1 ТОВ “Льдовий дім” поставлено, а ФОП ОСОБА_1 прийнято товар на загальну суму 7 660,13 грн., про що свідчать підписи та відбитки печатки відповідача (копії залучені до матеріалів справи).

Відповідно до п. 3.1.2 договору, Покупцю, що веде свою діяльність з печаткою, може бути надана відстрочка платежу в період травень - вересень 7 календарних днів з моменту передачі йому товару, в період жовтень квітень 10 календарних днів з моменту передачі йому товару.

Однак, відповідач взятих на себе договірних зобовязань належним чином не виконав, оплату за отриманий товар здійснив частково в сумі 5 027,10 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Решта вартості товару відповідачем не сплачена, внаслідок чого, станом на час розгляду справи в суді, заборгованість за поставлений товар на підставі спірного договору складає 2 633,03 грн. Факт наявності заборгованості у розмірі 2 633,03 грн. підтверджується матеріалами справи.

Відповідач не надав суду доказів сплати ним заборгованості за спірним договором у повному обсязі, доводів позивача не спростував.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 2 633,03 основного боргу на підставі договору поставки від 26.10.07 № 626/07/1 є доведеними, обґрунтованими, у звязку з чим підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, одним з наслідків порушення зобовязання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобовязаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобовязання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що за несвоєчасну або не повному обсязі оплати товару, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0,5 % від вартості несвоєчасно оплаченого товару за кожний день прострочки, але не більш подвійної облікової ставки НБУ.

У відповідності з вимогами Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.96 № 543/96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За розрахунком позивача (доданий до матеріалів справи) пеня за прострочку платежу становить 311,64 грн. за період з 16.10.08 по 14.04.09. Пеня розрахована позивачем з урахуванням вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, ст. 258 Цивільного кодексу України. Однак, пеня підлягає задоволенню частково в сумі 311,28 грн., оскільки за розрахунком суду розмір пені за період з 16.10.08 по 14.04.09. становить 311,28 грн. В іншій частині вимоги відхиляються.

Відповідно до п. 6.1.2 договору, за прострочку оплати вартості переданого Покупцю товару понад 30 календарних днів з дати настання строку оплати вартості переданого товару, Покупець додатково сплачує Постачальнику штраф в розмірі 10 % від вартості неоплаченого товару.

Так, позивачем надано суду розрахунок штрафу, який становить 263,30 грн. Розрахунок штрафу здійснено позивачем вірно, внаслідок чого вимоги в цій частині суд визнає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно із ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлено інший розмір відсотків.

Враховуючи розрахунок позивача, розмір інфляційних витрат за період з 16.10.08 по 30.05.09 складає 320,70 грн., 3 % річних 131,61 грн. Факт прострочення матеріалами справи доведений. Вимоги в частині стягнення інфляційних витрат за вказаний період підлягають задоволенню в повному обсязі в сумі 320,70 грн. Однак, за розрахунком суду розмір 3 % річних становить 131,36 грн. Отже, вимога про стягнення 3 % річних підлягає задоволенню частково в сумі 131,36 грн. В іншій частині вимоги відхиляються.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у справі 101,98 грн. державного мита та 314,95 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відносяться на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 45, 22, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуальногокодексуУкраїни, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (69000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Льодовий дім” (69006, м. Запоріжжя, вул. Мала, 3, код ЄДРПОУ 32878343, п/р 26009056820001 в АКБ “Індустріалбанк”, м. Запоріжжя, МФО 313849) основний борг у сумі 2 633 (дві тисячі шістсот тридцять три) грн. 03 коп., пеню у сумі 311 (триста одинадцять) грн. 28 коп., штраф 263 (двісті шістдесят три) грн. 30 коп., інфляційні втрати 320 (триста двадцять) грн. 70 коп., 3% річних у сумі 131 (сто тридцять одну) грн. 36 коп., 101 (сто одну) грн. 98 коп. державного мита та 314 (триста чотирнадцять) грн. 95 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя В.Л. Корсун