Ухвала суду № 62542789, 02.11.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2016 р.Справа № 816/4840/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Спаскіна О.А.

Суддів: Любчич Л.В. , Сіренко О.І.

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.

представників позивача Терези Ю.О., Тімакіної Л.В.

представників відповідача Боровик Ю.Є., Біленко Н.О., Пилипенка С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.07.2016р. по справі № 816/4840/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідалністю "Агропромислове об'єднання "Цукровик Полтавщини"

до Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області

про часткове визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.07.2016 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислове об'єднання "Цукровик Полтавщини" до Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про часткове визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 01.09.2015 №0001182200 в частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Агропромислове об'єднання "Цукровик Полтавщини" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 2 580 875,16 грн. (два мільйона п'ятсот вісімдесят тисяч вісімсот сімдесят п'ять гривень шістнадцять копійок), за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 1 290 437,58 грн. (один мільйон двісті дев'яносто тисяч чотириста тридцять сім гривень п'ятдесят вісім копійок).

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислове об'єднання "Цукровик Полтавщини" (код ЄДРПОУ 30811110) за рахунок бюджетних асигнувань Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області (код ЄДРПОУ 39740766) витрати зі сплати судового збору в розмірі 61 583,02 грн.(шістдесят одна тисяча п"ятсот вісімдесят три гривні дві копійки).

Відповідач, не погодившись з даною постановою суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права. Вважає, що задовольняючи позовні вимог, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про необґрунтованість встановлених податковим органом за наслідком проведеної перевірки порушень позивачем вимог діючого законодавства, та як наслідок, незаконності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення про нарахування позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість. Зазначив, що підприємством допущено порушення податкового законодавства, господарські операції з контрагентами не мали реальний характер та безпідставно відображені у податковій звітності позивача з ПДВ.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, посилаючись на мотиви та доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів апеляційної скарги відповідно до вимог ст.195 КАС України та керуючись ч.1 ст.41 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ТОВ "АПО "Цукровик Полтавщини" (ідентифікаційний код 30811110) зареєстроване Шишацькою районною державною адміністрацією Полтавської області 30.06.2000, перебуває на податковому обліку у Миргородській ОДПІ (Шишацьке відділення) та є, зокрема, платником податку на додану вартість відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100334771, виданого Миргородською ОДПІ, індивідуальний податковий номер 308111116301.

У період з 24.03.2015 по 07.05.2015 (термін проведення перевірки продовжувався з 22.04.2015 терміном на десять календарних днів відповідно до наказу Миргородської ОДПІ від 21.04.2015 №85) посадовими особами Миргородської ОДПІ на підставі направлення від 23.03.2015 №148, №150, №149, №151, №154, №153, №152, від 30.03.2015 №181, від 06.04.2015 №200, від 24.04.2015 №245, відповідно до плану-графіка проведення планових перевірок суб'єктів господарювання та згідно наказу №50 від 10.03.2015 проведено виїзну планову перевірку ТОВ "АПО "Цукровик Полтавщини" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014.

За наслідками проведеної перевірки ТОВ "АПО "Цукровик Полтавщини" відповідачем складено акт від 15.05.2015 № 925/16-20-22-01-11/30811110/22, яким зафіксовані порушення, зокрема, п.23 р. ХХ Перехідних положень, ст. 187, ст. 188 Кодексу, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету на загальну суму 52610,00 грн. та п.185.1 ст.185, п.198.1, п. 198.3, п 198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 Кодексу, в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму 2575318,00 грн.

На підставі даних висновків акту перевірки Миргородською ОДПІ було винесено податкове повідомлення-рішення №0000732200 від 04.06.2015, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в загальному розмірі 3950290,50 грн., в т.ч. основного платежу в розмірі 2633527,00 грн., штрафної санкції в розмірі 1316763,50 грн.

Не погодившись з встановленими порушеннями ТОВ "АПО "Цукровик Полтавщини" подано скаргу до ГУ ДФС у Полтавській області, за результатами розгляду якої рішенням від 18.08.2015 №3129/10/16-31-10-04-11 скасовано податкове повідомлення-рішення №0000732200 від 04.06.2015 в частині нарахованого основного платежу в сумі 42018,00 грн. та штрафної санкції в сумі 21009,00 грн., в іншій частині зазначене повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу ТОВ "АПО "Цукровик Полтавщини" - без задоволення.

Згідно вищевказаного рішення ГУ ДФС у Полтавській області, Миргородською ОДПІ 01.09.2015 винесено податкове повідомлення - рішення №0001182200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в загальному розмірі 3 887 263,50 грн, з яких за основним платежем в розмірі 2 591 509 грн, застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1 295754,50 грн.

Із даним рішенням в частині збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 2 580 875,16 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 1 290 437,58 грн. позивач не погодився та звернувся до суду із даним позовом.

Як було встановлено під час розгляду справи, фактичною підставою для визначення позивачу суми грошового зобов'язання, слугували висновки податкового органу про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентами (ТОВ "Агрофірма ім. Довженка", ТОВ Фірма "Астарта-Київ", ТОВ "Міжнародна юридична фірма "Інтегрітес", ПП "Салфіт", ТОВ "Сахавтомат", ПП "Укрспецпоставка-М", ТОВ "Монрей", ПП "Завод українських виробів "Хартехкомплект", ПП "Кременчукбудкомплект", ТОВ "БП Стройіндустрія", ТОВ "ВКП Підйом Сервіс", ТОВ "Будтеплоінвест", ТОВ "НВФ АМГ ЛТД", ПП "Монтажсервіс", ТОВ "Промрудмаш") у перевіряємий період не мають на меті реального настання правових наслідків.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог ТОВ "АПО "Цукровик Полтавщини" та недоведеності відповідачем в ході судового розгляду справи правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення від 01.09.2015 №0001182200, а відтак позовні вимоги ТОВ "АПО "Цукровик Полтавщини" є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до положень 14.1.36 ст.14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п. 22.1 ст. 22 ПК України, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Пунктом 200.1 ст. 200 вказаного Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а саме по зазначених операціях придбання результатів робіт (товарів) повинні бути в наявності як і акти виконаних робіт, так і результати таких виконаних робіт (товарів).

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "АПО "Цукровик Полтавщини" у перевіряємий період мало господарські відносини із ТОВ "Агрофірма ім. Довженка", ТОВ Фірма "Астарта-Київ", ТОВ "Міжнародна юридична фірма "Інтегрітес", ПП "Салфіт", ТОВ "Сахавтомат", ПП "Укрспецпоставка-М", ТОВ "Монрей", ПП "Завод українських виробів "Хартехкомплект", ПП "Кременчукбудкомплект", ТОВ "БП Стройіндустрія", ТОВ "ВКП Підйом Сервіс", ТОВ "Будтеплоінвест", ТОВ "НВФ АМГ ЛТД", ПП "Монтажсервіс", ТОВ "Промрудмаш".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі - Закон України №996-XIV), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно до ст. 3 Закону України №996-XIV, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України №996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, документальному підтвердженню підлягає одна із вищезазначених подій, і якщо дана подія оформлена первинним документом, що містить усі обов'язкові реквізити, визначені ч. 2. ст. 9 Закону України №996-XIV, то дана обставина є належним доказом реальності господарської операції.

Відповідно до вимог п. 1.2 ст. 1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Відповідно до пункту 2.1 зазначеного Положення, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення; господарські операції -це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (сторона 1) та ТОВ фірма "Астарта-Київ" (сторона 2) укладено договір про відшкодування витрат від 01.10.2010 №3/1010/49 /т. 3 а.с. 62-63/, за умовами якого сторона 2 забезпечує виконання робіт і сплачує послуги по ремонту обладнання цукрового заводу, що знаходяться за адресою: Полтавська область, смт. Білики, вул. Миру, 1, а сторона 1 зобов'язується відшкодувати вартість наданих послуг згідно наданого рахунку та копії акту приймання-передачі виконаних робіт /п. 1.1 договору/.

Згідно додаткової угоди №1 від 03.03.2011 до вказаного договору п. 1.1 договору викладено в новій редакції, а саме: сторна 2 забезпечує виконання робіт і сплачує послуги по ремонту обладнання монтажу та демонтажу обладнання, комплектуючих на цукрових заводах, що знаходяться за адресою: Кобеляцький цукровий завод - Полтавська область, смт. Білики, вул. Миру, 1, Глобинський цукровий завод - вул. Заводська, 1, м. Глобине, Полтавська область, Яреськівський цукровий завод - вул. Новаторів, 24, с. Яреськи, Шишацький район, Полтавська область , а сторона 1 зобов'язується відшкодувати вартість наданих послуг згідно наданого рахунку та копії акту приймання-передачі виконаних робіт /т. 3 а.с. 64/.

Матеріалами справи встановлено, що для виконання зазначених робіт між ТОВ фірма "Астарта-Київ" (надалі- замовник) і ТОВ "Теплоком" (надалі- підрядник) було укладено договір від 01.02.2011 №11/02/01-М, згідно якого підрядник зобов'язується за завданням замовника на свій ризик, власними (та залученими) силами та засобами виконати монтажні роботи при впровадженні складу безтарного зберігання цукру на Яреськівському цукровому заводі (с. Яреськи, Шишацький район, Полтавська область), відповідно до умов цього договору і здати їх замовнику у встановлений договором термін, а замовник зобов'язується прийняти та сплатити виконані роботи у порядку та розмірах, відповідно умовам даного договору /т. 3 а.с. 79-84/.

Виконання умов вищенаведеного договору підтверджується наявними в матеріалах справи копіями акта приймання виконаних будівельних робіт та актів приймання-передавання робіт /т. 3 а.с. 88-97/.

На підтвердження господарських операцій по проведенню зазначених робіт позивачем було отримано від ТОВ фірма "Астарта-Київ" податкові накладні на загальну суму 845 846,96 грн., в т.ч. ПДВ 140974,49 грн. /т. 3 а.с. 67, 69, 71, 73, 75/ та підписано акти виконання робіт /т. 3 а.с. 66,68,70,72,74/.

З номенклатури, вказаної у графі 3 податкових накладних вбачається, що предметом господарських операцій фактично є надання послуг, які спрямовані на забезпечення модернізації складу-силосу, що належить позивачу.

Позивачем оплату за виконання вищевказаних робіт проведено в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями /т. 3 а.с. 76-78/.

Також судовим розглядом встановлено, що 01.04.2009 між ТОВ "АФ ім. Довженка" (виконавець) та ТОВ "АПО "Цукровик Полтавщини" (замовник) було укладено договір №27/04-ЦП/1 про надання послуг, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання з надання послуг, що вказуються у письмовому та усному замовленні /т. 3 а.с. 121-122/.

Відповідно до додаткової угоди №28/12-2009-1 від 28.12.2009 предмет вищевказаного договору викладено в новій редакції: в порядку та на умовах, визначених цим договором, виконавець зобов'язується за усним чи письмовим завданням замовника протягом визначеного договором строку надати послуги, а замовник зобов'язується прийняти надані послуги та провести розрахунок на умовах даного договору /т. 3 а.с. 124/.

Господарські операції по отриманню послуг за вищенаведеним договором оформлено податковими накладними на загальну суму 10554265,80 грн., в т.ч. ПДВ 1 759 044,30 грн. /т. 3 а.с. 130, 133, 136, 139, 142, 145, 148, 151, 154, 157, 160, 163, 166, 169, 172, 175, 178, 181, 184, 187, 190, 192/, актами виконання робіт (надання послуг) із розшифровкою до вказаних актів /т. 3 а.с. 128, 131, 134, 137, 140, 143, 146, 149, 152, 155, 158, 161, 164, 167, 170, 173, 176, 179, 182, 185, 188/.

Оплата вищенаведених послуг підтверджується платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи /т. 3 а.с. 193-197/.

Згідно бухгалтерської довідки /т. 10 а.с. 191/ підтверджено, що внаслідок одержання послуг від ТОВ "АФ ім. Довженка" було створено склад зберігання цукру-піску в мішках.

Крім того, фактичне повне виконання ТОВ "АФ ім. Довженка" та ТОВ фірма "Астарта-Київ" договорів на виконання робіт для замовника ТОВ "АПО "Цукровик Полтавщини" підтверджується також деклараціями про початок виконання будівельних робіт та про готовність об'єктів до експлуатації /т. 10 а.с. 153-164, 192-203/.

З матеріалів справи, зокрема, журналів-ордерів по рахунку 631 за перевіряємий період та даних складського обліку, вбачається оприбуткування послуг, придбаних у ТОВ "АФ ім. Довженка" та ТОВ фірма "Астарта-Київ".

Матеріали справи також свідчать, що 01.03.2012 між позивачем (замовник) та ТОВ "АФ ім. Довженка" (виконавець) укладено договір про надання послуг № 13/0412/59, згідно якого виконавець зобов'язаний за рахунок замовника надати послуги по обслуговуванню приміщення гуртожитку, що знаходиться на балансі замовника та розташованого за адресою: Полтавська область, Шишацький район, с. Яреськи, вул. Жовтнева 6.20, а замовник зобов'язується прийняти вказані послуги та розрахуватися за них /т. 3 а.с. 198/.

Реальність зазначеної господарської операції підтверджується податковими накладними, актами здачі - приймання робіт (надання послуг), актами звірки взаємних розрахунків, оборотно - сальдовими відомостями. Оплата послуг здійснено в повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень /т. 3 а.с. 202-218, т. 10 а.с. 208-237/.

Судовим розглядом встановлено, що послуги з обслуговування гуртожитку були придбані позивачем для забезпечення одного з видів власної господарської діяльності, а саме: одержання прибутку від надання послуг з проживання у гуртожитку, оскільки статутом ТОВ "Агропромислове об'єднання "Цукровик Полтавщини" затверджено, що предметом діяльності позивача також є і діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщення та діяльність засобів розміщення на період відпустки та іншого тимчасового розміщення.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ Фірма "Астарта-Київ" 09.02.2010 укладено договір оренди №11/02010/66, за змістом якого орендодавець (ТОВ Фірма "Астарта-Київ") передає, а орендар (ТОВ "АПО "Цукровик Полтавщини") приймає в тимчасове користування легковий автомобіль: марка автомобіля Skoda, шасі (кузов, рама) ТМ ВОХ41U08В00740, модель Octavia Tour 1,6, державний номер АА 4202ЕЕ, 2007 року випуску /т. 3, а.с. 101/.

30.04.2014 ТОВ Фірма "Астарта-Київ" виписано податкову накладну №1824 про "оренду ОЗ 003401000004; автомобіль Skoda Octavia Tour АА 42-02 ЕЕ" загальною вартістю 2412,00 грн, у т.ч. ПДВ - 402,00 грн /т. 3, а.с. 100/.

21.08.2014 між позивачем (покупець) та ТОВ Фірма "Астарта-Київ" (продавець) укладено договір купівлі-продажу №5/0814/48, за змістом якого продавець зобов'язується передати у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити основні засоби, асортимент, кількість, ціна та загальна вартість якого буде визначено у видаткових накладних та/або додаткових угодах, та/або актах приймання-передачі, які є невід'ємною частиною цього договору /т. 3, а.с. 107-111/.

Згідно додаткової угоди №23/0814-1 від 23.08.2014 сторони дійшли згоди, що продавець на умовах та в порядку передбачених договором продає, а покупець купує основні засоби з 23.08.2014: автомобілі Fiat Doblo Carbo 2011 року випуску, серійні номери ZFA22300005727561, ZFA22300005727517, автомобіль Skoda Octavia Tour 2007 року випуску, серійний номер ТМBDX41U08B007407, автомобілі Renault Logan Van 2010 року випуску, серійні номери VF1FSK1K542618423, VF1FSK1K542618425, VF1FSK1K542618421, VF1FSK1K542618426, VF1FSK1K542618427.

До матеріалів справи залучено копії виписаних ТОВ Фірма "Астарта-Київ" видаткової накладної від 23.08.2014 №3138 та податкової накладної від 23.08.2014 №3138 на загальну суму 403403,45 грн., в т.ч. ПДВ 67233,91 грн. /т. 3, а.с. 112,113/.

Реальність вищезазначених операцій не заперечувалася відповідачем, натомість останній посилався на невідповідність виданих податкових накладних, якими сторони оформили свої відносини.

З матеріалів справ, зокрема, з копії податкової накладної від 30.04.2014 №1824, вбачається, що до графи "номенклатура товарів/послуг продавця" даної податкової накладної занесено запис: "оренда ОЗ 003401000004; автомобіль Skoda Octavia Tour АА 42-02 ЕЕ".

30.04.2014 позивачем підписано акт виконання робіт (надання послуг) №1824 від 30.04.2014, згідно якого розмір орендної плати з оренди вищевказаного автомобіля складає 2412 грн, в т.ч. ПДВ 402 грн. /т. 3 а.с. 106/.

З копії виписаної ТОВ Фірма "Астарта-Київ" податкової накладної від 23.08.2014 №3138, суд встановив, що у графі "код товару згідно УКТ ЗЕД" зазначено код УКТ ЗЕД 8703101800 щодо кожного придбаного автомобіля /т. 3, а.с. 113/.

Також, матеріалами справи встановлено, що у травні 2015 року позивачем отримано розрахунок коригування від 07.05.2015 №944 до податкової накладної від 23.08.2014 №3138 /т. 12 а.с. 184/, в якому виправлено помилки, зокрема, вказано коди УКТ ЗЕТ, ідентичні кодам УКТ ЗЕД зазначеним у податковій накладній.

З матеріалів справи також слідує, що 03.06.2014 між ТОВ "Міжнародна юридична фірма "Інтегрітес" (фірма) та ТОВ "АПО "Цукровик Полтавщини" (замовник) укладено договір про надання юридичних послуг № 89/14-LS-1/14 /т. 4 а.с. 146-156), відповідно до умов якого фірма зобов'язується надати замовнику юридичні послуги, визначені у п. 1.2 даного договору, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити послуги в порядку, строки та на умовах, визначених цим договором.

Пунктом 1.2 зазначеного договору визначено, що фірма надає замовнику наступні послуги:

1.2.1 участь у справі про визнання банкрутом ВАТ "Павлівське", що включає: аналіз документів, наданих замовником; надання замовнику консультацій із законодавства України щодо супроводження процедури ліквідації ВАТ "Павлівське"; підготовка процесуальних документів та участь у справі про визнання банкрутом ВАТ "Павлівське"; періодичне інформування замовника про хід та проміжні результати надання послуг;

1.2.2 участь у справі про визнання недійсним договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу ВАТ "Павлівське" від 06.12.2007, що включає: аналіз документів, наданих замовником; підготовка процесуальних документів та участь у справі про визнання договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу ВАТ "Павлівське" від 06.12.2007; періодичне інформування замовника про хід та проміжні результати надання послуг.

На підтвердження господарських операцій по проведенню зазначених робіт позивачем було отримано від ТОВ "Міжнародна юридична фірма "Інтегрітес" податкові накладні (т. 4 а.с. 157-158 ), які включено до податкового кредиту відповідних періодів, які відповідають даним додатку №5 до податкової декларації з ПДВ.

Дані податкові накладні підписано та скріплено печаткою ТОВ "Міжнародна юридична фірма "Інтегрітес", яке на момент їх видачі було зареєстроване як юридична особа та мало статус платника ПДВ.

Оплата позивачем вартості отриманих послуг ТОВ "Міжнародна юридична фірма "Інтегрітес" підтверджується платіжними дорученнями (т. 4 а.с. 168-170).

Результати вищезазначених господарських в повному обсязі було відображено в бухгалтерському (відображені проведенням Дт 92 Кт 631) та податковому обліках позивача, що не заперечується відповідачем.

Виконання робіт сторонами було оформлено актами надання послуг /т. 4 а.с.161,162,164,166/.

До актів про надання послуг ТОВ "Міжнародна юридична фірма "Інтегрітес" надавало звіти виконавця, де зазначено конкретні надання вказаних послуг /т. 4, т. 26 а.с. 163,165,167.

Зі змісту звітів до актів надання послуг вбачається, що ТОВ "Міжнародна юридична фірма "Інтегрітес" проведено роботи з аналізу матеріалів справи про визнання договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу ВАТ "Павлівське" від 06.12.2007, взято участь у судових засіданнях, здійснено ознайомлення з матеріалами справи, розроблено загальну юридичну стратегію процесуальних дій позивача у справі про банкрутство ВАТ "Павлівське" та пов'язаних з нею судових справ.

Додатково до документів, що підтверджують факт надання вказаних послуг позивачем надано копії довіреностей на представництво інтересів позивача, які надавалися співробітниками ТОВ "Міжнародна юридична фірма "Інтегрітес", копії судових рішень, що підтверджують участь у судових засіданнях вказаних працівників ТОВ "Міжнародна юридична фірма "Інтегрітес", накази про прийом на роботу, які підтверджують факт перебування осіб, які надавали юридичні послуги у трудових відносинах з ТОВ "Міжнародна юридична фірма "Інтегрітес" /т. 8 а.с. 181-242, т. 12 а.с. 187-191).

Матеріалами справи встановлено, що 16.05.2013 між ТОВ "АПО "Цукровик Полтавщини" (покупець) та ТОВ "Полтавський завод продтоварів "Світанок" (постачальник) укладено договір поставки №86, предметом якого є товар, який передається у власність покупця на умовах, передбачених цим договором відповідно до заявки покупця /т. 4 а.с. 79-80/.

На виконання умов цього договору ТОВ "Полтавський завод продтоварів "Світанок" надано податкові накладні про придбання питної води "Полтавська Джерельна" 18,9 л /т. 4 а.с. 124-140/.

Оплата придбаного товару здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на користь ТОВ "Полтавський завод продтоварів "Світанок", що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень /т. 4 а.с. 141-145/, що не заперечується відповідачем.

Факт постачання питної води підтверджується матеріалами справи, а саме копіями товарно-транспортних накладних, в яких відображено відомості про вантаж, пункти відвантаження, ПІБ водія, який здійснював перевезення, марку автомобіля, печатки вантажовідправника та вантажоотримувача./т. 4 а.с. 81-123/.

При цьому матеріали справи свідчать, що зазначені юридичні послуги безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю позивача, придбання даних послуг було викликане об'єктивною необхідністю, оскільки супроводження справ у судах, у тому числі складання процесуальних документів, участь у судових засіданнях, потребує певних професійних знань, яким працівники позивача не володіють та штатним розписом позивача не передбачено посаду юрисконсульта. Справа про банкрутство ВАТ "Павлівське" та визнання договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу ВАТ "Павлівське" від 06.12.2007 недійсним пов'язані з реалізацією позивачем права на одержання задоволення своїх кредиторських вимог за рахунок майна вказаного підприємства, а також стосується майна позивача, а саме: визнання недійсним договору, за яким позивачем придбано активи, що на сьогоднішній день використовуються у господарській діяльності з метою одержання доходу від такої діяльності.

За твердженням представника позивача, питна вода у ТОВ "Полтавський завод продтоварів "Світанок" придбавалася позивачем з метою забезпечення питною водою працівників товариства у процесі трудової діяльності, що підтверджується актами списання /т. 10 а.с. 238-250, т. 11 а.с. 1-38/.

Матеріалами справи встановлено, що між позивачем та ПП "Салфіт" укладено договір купівлі-продажу від 01.04.2013 №7/0413/50, за умовами якого продавець (ПП "Салфіт") зобов'язується у порядку та на умовах визначених цим договором передати у власність покупця (ТОВ "АПО "Цукровик Полтавщини") товарно-матеріальні цінності (металопрокат), покупець зобов'язується в порядку та на умовах визначених цим договором прийняти товар та оплатити його вартість. Товар поставляється для Яреськівського цукрового заводу /т. 4 а.с. 171-175/.

Крім того, 03.06.2013 між позивачем та ПП "Салфіт" укладено договір поставки №08/06/13-ЦП, за умовами якого постачальник (ПП "Салфіт") зобов'язується поставити та передати у власність покупця (ТОВ "АПО "Цукровик Полтавщини") металопродукцію, покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах, визначених цим договором прийняти товар та оплатити його вартість. /т. 4 а.с. 227-229/.

Як вбачається із матеріалів справи, за результатами здійснення господарської операції між позивачем та ПП "Салфіт" з придбання металопрокату, останнім надано наступні первинні бухгалтерські документи: видаткові накладні /т. 4 а.с. 176-186, 230-236/; податкові накладні /т. 4 а.с. 187-210, 237-246/.

Поставка металопродукції здійснювалася контрагентом за його рахунок, що підтверджується товарно-транспортними накладними /т. 9 а.с. 1-37/.

Отриманий металопрокат було використано в господарській діяльності позивача на ремонт обладнання, що знаходяться на Яреськівському та Глобинському цукрових заводах

У жовтні 2013 року на виконання договору купівлі-продажу від 27.11.2012 №2711/2 ТОВ "АПО "Цукровик Полтавщини" отримано від ПП "Укрспецпоставка-М" товар /мінераловатний утеплювач ТЛ Кровля (1000*600*150)/, про що свідчать долучені до матеріалів справи копії договору купівлі-продажу, податкової накладної від 23.10.2013 №156 на загальну суму 38554,32 грн., в т.ч. ПДВ 6425,72 грн. /т. 6 а.с. 95-97, 100/.

На підтвердження факту отримання товару позивачем долучено до матеріалів справи копію видаткової накладної №ХП-0001578 від 08.11.2013 /т. 6 а.с. 98/.

Судовим розглядом встановлено, що підприємство позивача має у користуванні виробничий підрозділ Глобинський цукровий завод, який використовує у виробничих цілях для здійснення господарської діяльності з виробництва цукру.

Саме для здійснення комплексу будівельно-монтажних робіт Глобинського цукрового заводу та на виконання договору генерального підряду від 19.03.2013 №БГ-1 19/03/13, укладеного з ПАТ "Українська технологічна компанія", і було придбано позивачем мінераловатний утеплювач та передано матеріал для ремонту, що підтверджується копіями договорів, актами приймання виконаних робіт, довідками про вартість виконаних будівельних робіт, накладною на передачу матеріалів для ремонту /т. 6 а.с. 101-107, т. 9 а.с. 69-84/.

Крім того, 11.12.2013 між ПП "Завод українських виробів "Хартехкомплект" (продавець) та ТОВ "АПО "Цукровик Полтавщини" (покупець) укладений договір купівлі-продажу №161/12, згідно якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах даного договору /т. 6 а.с. 119-123/.

На виконання вказаного договору ПП "Завод українських виробів "Хартехкомплект" у грудні 2013 року було відвантажено позивачу рами до бурякорізки "Моген" в кількості 7 штук, всього на суму 58800 грн, в т.ч. ПДВ на суму 9800 грн., та надано наступні первинні документи: накладну від 17.12.2013 №1712-1; податкову накладну від 16.12.2013 №16 /т. 6 а.с. 124, 126/.

Фактична поставка здійснювалась ТОВ "АФ ім. Довженка", на підтвердження чого останнім до матеріалів справи долучено товарно-транспортну накладну №415 від 17.12.2013 /т.9 а.с. 91/.

Матеріалами справи також встановлено, що рами до бурякорізки "Моген" у ПП "Завод українських виробів "Хартехкомплект" придбавався з метою використання у господарській діяльності, з яких 5 рам використано для виконання ремонту бурякорізок, які змонтовано та встановлено на Яреськівському цукровому заводі, що підтверджується наданими до матеріалів справи копіями накладних на передачу обладнання в монтаж, актами списання ТМЦ, а дві рами на даний час знаходяться на складі позивача, що підтверджується картками складського обліку /т. 6 а.с. 127-130, 132-133/.

09.08.2013 між позивачем (покупець) та ТОВ "Монрей" (продавець) укладено договір купівлі-продажу №9/21, згідно умов якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність (повне господарське відання) покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору. Найменування товару: ворота розпашні з калиткою внутрі /з установкою/.

На підставі вищевказаного договору ТОВ "АПО "Цукровик Полтавщини" придбало у ТОВ "Монрей" ворота розпашні з калиткою в середині кількістю 2 штуки на загальну суму 37989 грн., в т.ч. ПДВ 6331 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, за результатами здійснення господарської операції між ТОВ "Кремуніверсалпостач" та ТОВ "Монрей" з ТМЦ, останнім виписані наступні первинні бухгалтерські документи: видаткова накладна від 09.10.2013 №09.10.1; податкова накладна від 09.10.2013 №1504 /т. 6 а.с. 111, 113/.

Перевезення придбаного товару здійснювалося ТОВ "АФ ім. Довженка" на Яреськівський цукровий завод за адресою смт. Яреськи, Полтавська область, на підтвердження чого позивачем до матеріалів справи долучено товарно-транспортну накладну №б/н від 09.10.2013 /т.9 а.с. 87/.

В подальшому вищевказані ворота було змонтовано та встановлено безпосередньо постачальником, на підтвердження чого надано накладну та акти приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів /т. 6 а.с. 114-118/.

26 листопада 2013 року між ПП "Кременчукбудкомплект" (продавець) та ТОВ "АПО "Цукровик Полтавщини" (покупець) укладений договір №9 купівлі-продажу товару, а саме елементів верхнього будівництва залізничних колій /т. 6 а.с. 134-135/.

В рамках виконання вказаного договору, ТОВ "АПО "Цукровик Полтавщини" у грудні 2013 року придбало у ПП "Кременчукбудкомплект" брус дерев'яний просочений типу 2А в кількості 2 штуки на загальну суму 36480 грн., в т.ч. ПДВ 6080 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, за результатами здійснення господарської операції між позивачем та ПП "Кременчукбудкомплект" з придбання товару, останнім виписані наступні первинні бухгалтерські документи: видаткову накладну від 18.12.2013 №34 /т. 6 а.с. 136/; податкову накладну від 12.12.2013 №38 /т. 6 а.с. 138/; накладну на передачу товару від постачальника /т. 6 а.с. 136/, акт приймання-передачі ТМЦ від 18.12.2013 /т. 6 а.с. 139/.

На підтвердження реальності транспортування придбаного позивачем товару надано до матеріалів справи належним чином завірену копію товарно - транспортної накладної №б/н від 18.12.2013 /т. 9 а.с. 96/.

Придбаний у ПП "Кременчукбудкомплект" брус дерев'яний просочений було використані у підприємницькій діяльності для ремонту залізничної колії, яка належить на праві власності позивачу, що підтверджується накладною на передачу брусу дерев'яного просоченого для ремонту залізничної колії від 24.12.2013, актом списання ТМЦ на модернізацію від 24.12.2013 /т. 6 а.с. 140, т. 9 а.с. 94/.

22.07.2014 між ТОВ "ВКП Підйом Сервіс" (постачальник) та ТОВ "АПО "Цукровик Полтавщини" (покупець) укладено договір поставки № 7/0714/198, згідно якого постачальник зобов'язується поставити покупцю обладнання, а покупець прийняти товар та сплатити його вартість згідно з умовами цього договору. /т. 6 а.с. 180-182/.

Відповідно до Специфікації №1 до даного договору ТОВ "ВКП Підйом Сервіс" поставлено на адресу позивача кран-балку підвісну в/п 2тн, проліт 6,0 м, консолі по 0,6 м, висота підйому 12 м. /т. 6 а.с. 183/.

На виконання умов вищевказаного договору ТОВ "ВКП Підйом Сервіс" було відвантажено позивачу кран-балку підвісну та надано видаткову накладну від 11.08.2014 №ПС-0000011 /т. 6 а.с. 184/, податкові накладні від 29.07.2014 №74 про попередню оплату за кран-балку підвісну в/п 2тн, проліт 6,0 м, консолі по 0,6 м, висота підйому 12 м та від 11.08.2014 №83 про придбання кран-балки підвісної в/п 2тн, проліт 6,0 м, консолі по 0,6 м, висота підйому 12 м на загальну суму 51900 грн, в т.ч. ПДВ 8650 грн. /т. 6 а.с. 187-188/.

Транспортування відбувалося на підставі товарно-транспортної накладної б/н від 11.08.2013 /т. 6 а.с. 189-190/.

В підтвердження того, що придбаний у ТОВ "ВКП Підйом Сервіс" товар використовувався позивачем у його господарській діяльності, надано докази подальшого змонтування ТОВ "Цукоренергомонтаж" вищевказаної кран-балки на Яреськівському цукровому заводі із підтвердженням копіями накладної на внутрішнє переміщення товару, акту приймання-передачі основних засобів, акту приймання виконаних робіт, довідкою про вартість виконаих робіт /т.6 а.с. 191-204/.

Також, матеріалами справи встановлено, що у серпні 2013 року позивач придбав у ТОВ "Радомир Телеком" телефон Polycom SoundStation2 на загальну суму 4999,50 грн., в т.ч. ПДВ - 833,25 грн. При цьому письмовий договір між контрагентами не укладався.

За результатами здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ "Радомир Телеком" з придбання телефону, останнім надано наступні первинні бухгалтерські документи: видаткову накладну від 27.08.2013 №29-08; податкову накладну від 15.08.2013 №19; рахунок - фактуру від 02.08.2013 №РТ-04 /т.6 а.с.91,92, 94/.

На продукцію ТОВ "Радомир Телеком" надано гарантійний талон /т. 9 а.с. 67/.

Оплата придбаного товару здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на користь ПП "Салфіт", ПП "Укрспецпоставка-М", ПП "Завод українських виробів "Хартехкомплект", ТОВ "Монрей", ПП "Кременчукбудкомплект", ТОВ "ВКП Підйом Сервіс", ТОВ "Радомир Телеком", що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень /т 4 а.с. 211-226, 247-251, т. 6 а.с. 93, 99, 112, 125, 137, 185-186/.

Зі змісту вказаних платіжних доручень слідує, що позивач в повному обсязі розрахувався з ПП "Салфіт", ПП "Укрспецпоставка-М", ПП "Завод українських виробів "Хартехкомплект", ТОВ "Монрей", ПП "Кременчукбудкомплект", ТОВ "ВКП Підйом Сервіс", ТОВ "Радомир Телеком" за придбані товарно-матеріальні цінності, що не заперечується відповідачем в акті перевірки.

Представником позивача до матеріалів справи надано журнали-ордера по рахунку 631 за перевіряємий період та дані складського обліку, з яких вбачається оприбуткування товару, придбаного у вищевказаних контрагентів за 2013-2014 роки, згідно яких відображено прихід та розхід товару по вказаних постачальниках, а операції по поставці в повному обсязі відображені в бухгалтерському обліку позивача, що не заперечується відповідачем.

Матеріалами справи також встановлено, що між ТОВ "АПО "Цукровик Полтавщини" (замовник) та ТОВ "Сахавтомат" (підрядник) укладено договір підряду №12ЦП від 17.04.2013, згідно п. 1.1 якого підрядник зобов'язується за завданням замовника власними силами та засобами на свій ризик якісно виконати підрядні роботи по модернізації сушильного відділення на Глобинському цукровому заводі відповідно до вимог ДБН для таких робіт. Роботи по модернізації сушильного відділення включають в себе: демонтаж, навантаження та перевезення цукросушильного комплексу з Веселоподільського цукрового заводу; демонтаж цукросушильного комплексу на Глобинському цукровому заводі; монтаж цукросушильного комплексу на Глобинському цукровому заводі, в т.ч. загально-будівельні роботи; пусконаладжувальні роботи /т. 6 а.с. 64-69/.

Відповідно до додаткових угод №1 від 25.07.2013, №2 від 23.08.2013, №3 від 02.08.2013 доповнено п. 1.1 вищевказаного договору, а саме: замовник доручає, а підрядник забезпечує виконання додаткових робіт по модернізації сушильного відділення на Глобинському цукровому заводі; по монтажу обладнання КИП сушильного відділення на Глобинському цукровому заводі; по ремонту паточних баків на Глобинському цукровому заводі /т. 6 а.с. 70-72/.

01.08.2014 між ТОВ "АПО "Цукровик Полтавщини" (замовник) та ТОВ "Будтеплоінвест" (підрядник) укладено договір підряду № Г 1/08, за яким підрядник зобов'язується за завданням замовника власними силами та засобами з використанням власних матеріалів на свій ризик якісно виконати підрядні роботи з ремонту побутового приміщення пакувального цеху на Глобинському цукровому заводі відповідно до вимог ДБН для таких робіт /т. 6 а.с. 208-212/.

16.06.2014 між ТОВ "Будівельне підприємство Стройіндустрія" (підрядник) і ТОВ "АПО "Цукровик Полтавщини" (замовник) було укладено договори підряду №01/06 та №02/06, згідно яких підрядник зобов'язується за завданням замовника своїми та/або залученими силами та засобами на свій ризик якісно виконати наступні роботи: ремонт кладки та футерування вапняної печі топки №1 та №2 на об'єкті: Яреськівський цукровий завод, відповідно до вимог державних будівельних норм (ДБН), а також інших вимог чинного законодавства України для таких видів робіт /т. 6 а.с. 142-159/.

Крім того, між ТОВ "АПО "Цукровик Полтавщини" (замовник) та ТОВ " НВФ АМГ ЛТД" (підрядник) укладено низку договорів підряду, згідно яких підрядник зобов'язується за завданням замовника своїми силами та/або залученими силами та засобами на свій ризик якісно виконати роботи, відповідно до вимог державних будівельних норм (ДБН), а також інших вимог чинного законодавства України для таких видів робіт:

- №15 від 15.04.2014 по ремонту димової труби ТЕЦ для потреб ВП "Яреськівський цукровий завод" /т. 6 а.с. 234-241/;

- №7/08104/231 від 18.08.2014 по реконструкції світлового ліхтаря у цеху мийки Яреськівського цукрового заводу /т. 6 а.с. 243-251/;

- №29 від 11.09.2014 по улаштуванню підсилосної споруди у Яреськівському цукровому заводі /т. 7 а.с. 1-13/.

Реальність зазначених господарських операцій підтверджується податковими накладними, актами здачі - приймання робіт (надання послуг), накладними на видачу матеріалів для ремонту, акту надання послуг машин та механізмів, змінним рапортом, талонами замовника, реєстром робіт, оборотно - сальдовими відомостями. Оплата послуг здійснено в повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень /т. 6 а.с. 73-89, 160-179, 213-233, т. 7 а.с. 18-62, т. 9 а.с. 38-49, 97-102, 105-116/.

Послуги по капітальному і поточному ремонту, модернізації та реконструкції заводів були придбані позивачем для забезпечення обслуговування Глобинського цукрового заводу та Яреськівського цукрового заводу, які належать позивачу на праві власності та на виконання договору оренди рухомого та нерухомого майна №9/1211/2 ві 01.12.2011, укладеного позивачем з ТОВ "АФ ім. Довженка" /т. 11 а.с. 62-250, т. 12 а.с. 1-32/; договору найму (оренди) нерухомого майна №01/03-ЦЗ від 01.03.2012, укладеного з ТОВ "Полтавазернопродукт" /т. 12 а.с. 33-183/.

Отже, придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей відповідає меті та змісту господарської діяльності товариства.

Крім того, матеріалами справи підтверджено, що послуги з проживання в гуртожитку працівників ТОВ "Сахавтомат", ТОВ "Будтеплоінвест" не надавалися. Послуги з проживання у гуртожитку працівників ТОВ "Будівельне підприємство Стройіндустрія" та ТОВ "НВФ АМГ ЛТД" підтверджуються реєстрами фізичних осіб на проживання в гуртожитку, актами здачі - приймання робіт, платіжними дорученнями /т. 3 а.с. 236-251, т. 4 а.с. 8-19, т. 9 а.с. 103-104/.

14.11.2014 між ТОВ "АПО "Цукровик Полтавщини" (замовник) та ТОВ "Промрудмаш" (виконавець) укладений договір на виконання робіт №14-11-14, згідно якого виконавець зобов'язується за завданням замовника на умовах цього договору виконати роботи по виготовленню та відновленню деталей та вузлів редукторів Babbini P-18, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити ці роботи /т. 7 а.с. 197-200/.

На виконання умов зазначеного договору складено акти здачі-прийомки виконаних робі /т. 7 а.с. 203, 204/ та отримано від ТОВ "Промрудмаш " податкові накладні, згідно яких вартість придбаних послуг склала 607 350 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 101 225 грн /т. 7 а.с. 205,206/.

Реальність зазначених господарських операцій підтверджується також актом здачі - приймання обладнання в ремонт, подорожнім листом вантажного автомобіля, товарно-транспортною накладною та актом здачі - приймання обладнання з ремонту, оборотно - сальдовими відомостями. /т. 7 а.с. 207-209, т. 9 а.с. 169-173/.

Також судом встановлено, що розрахунок за придбані роботи здійснювався позивачем у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "АФ ім. Довженка", що підтверджується платіжним дорученням /т.9 а.с. 183/ та згідно договору про відступлення права вимоги №10/1214/323 від 22.12.2014 /т.9 а.с. 174-176/, повідомлення про відступлення права вимоги /т.9 а.с. 177/ договору поставки від 22.12.2014 №20/1214/72 і видатквої накладної від 25.12.2014 №7495 /т. 178-182/.

Крім того, між ТОВ "АПО "Цукровик Полтавщини" (замовник) з ПП "Монтажсервіс" (підрядник) укладено низку договорів підряду, згідно умов яких підрядник зобов'язується за завданням замовника своїми силами та засобами/матеріалами на свій ризик якісно виконати роботи відповідно до вимог ДБН для таких робіт:

- №7/0613/137 від 03.06.2013 по ремонту камневловлювача (бурякоцех) на Яреськівському цукровому заводі /т. 7 а.с. 78-86/;

- №7/0714/184 від 11.07.2014 по заміні насосного парку на об'єкті Яреськівський цукровий завод /т. 7 а.с. 87-95/;

- №7/0214/17 від 19.02.2014 по заміні бандажа жомосушильного барабана на об'єкті Яреськівський цукровий завод /т. 7 а.с. 96-104/;

- №7/1213/318 від 05.11.2013 по монтажу та обв'язці гідробаків на пожежотушіння силосу Яреськівського цукрового заводу /т. 7 а.с. 105-113/;

- №7/1213/316 від 05.11.2013 по монтажу дренажних лотків на Яреськівському цукровому заводі /т. 7 а.с. 120-128/;

- №7/1213/1317 від 05.11.2013 по виготовленню та монтажу перекриття в складі зберігання хімреакторів, заміні огородження на ТП зв'язку на Яреськівському цукровому заводі /т. 7 а.с. 134-141/.

На виконання умов вищевказаних договорів ПП "Монтажсервіс" видано позивачу наступні первинні документи: кошториси до договорів, довідки про вартість виконаних робіт, акти виконаних робіт та податкові накладні /т. 7 а.с. 114-119, 129-133, 142-144, 147-171, т. 12 а.с. 204-250, т.13 а.с. 1-19/.

Всього згідно актів виконаних робіт та податкових накладних загальна сума фінансово-господарських відносин позивача з ПП "Монтажсервіс" складала 328871,18 грн., в тому числі ПДВ - 54811,86 грн.

Оплата за виконані роботи позивачем проведена в повному обсязі на загальну суму, що підтверджується платіжними дорученнями /т. 7 а.с. 190-196/.

Також матеріали справи містять докази проживання в гуртожитку позивача працівників ПП "Монтажсервіс", зокрема реєстри фізичних осіб на проживання в гуртожитку, акти здачі - приймання робіт, платіжні дорученнями /т. 3 а.с. 219-235, т. 4 а.с. 28-40, т. 9 а.с. 136-168/.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, колегія суддів дійшла висновку про те, що вони не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази.

На підставі викладеного, колегія суддів зазначає, що надані позивачем первинні документи у повній мірі розкривають зміст господарських операцій, а тому посилання податкового органу, з якими правомірно не погодився суд першої інстанції, на те, що подані платником документи не дозволяють встановити реальність виконання розглядуваних операцій та факт їх використання у господарській діяльності товариства, є помилковими.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне вказати, що незначні недоліки у заповненні бухгалтерських документів, виявлені контролюючим органом у результаті перевірки позивача, не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів. Більш того, вони не є підставою для висновку про нереальність здійснення господарської операції та про обґрунтованість рішення органу доходів і зборів щодо нарахування податкового зобов'язання. Таким чином, помилки у їх оформленні не можуть бути підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у зобов'язаннях платника податків.

Натомість, відповідачем не надано доказів та не наведено жодних обставин, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, про не вчинення операцій, про відсутність факту надання послуг.

На виконання договірних відносин контрагентами позивача виписано на адресу ТОВ АПО «Цукровик Полтавщини» податкові накладні.

На час виконання умов договорів та видачі податкових накладних підприємства були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

З огляду на зазначене, колегія суддів зазначає, що позивачем під час судового розгляду було доведено належними та допустимими доказами факт реальності укладених із контрагентом господарських операцій, та як наслідок, правомірність формування суми податкового кредиту з податку на додану вартість суми витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Поміж іншого, колегія суддів вважає безпідставними посилання податкового органу в обґрунтування висновків щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства на акти про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів позивача, оскільки позивач як платник податку не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Отже, платник податків, який придбав товар та або/послуги в особи, що порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію та не знав про певні порушення правил ведення господарської діяльності та оподаткування своїм контрагентом або постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання .

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та праві на отримання бюджетного відшкодування. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Разом з тим, матеріали справи не містять аналізу конкретних обставин здійснення господарських операцій між ТОВ "АПО Цукровик Полтавщини" та ПП "НВФ "Інтро-сервіс", а також жодних доказів, які свідчили б про безтоварність таких операцій.

Також колегія суддів зазначає, що у відповідності до ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

За змістом ст.ст. 138, 198 Податкового кодексу України, для декларування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ платник податків має підтвердити понесення ним витрати на придбання товарів та нарахований постачальниками товарів (робіт, послуг) ПДВ належним чином складеними податковими накладними, платіжними документами та іншими первинними документами, а також довести зв'язок такого придбання з власною оподатковуваною господарською діяльністю.

Отже, в силу закону отримання податковим органом акту перевірки, довідки зустрічної звірки або акту про неможливість проведення зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента або акт про неможливість проведення зустрічної звірки тощо, не має преюдиціального значення при розгляді справи судом та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Таким чином, не можуть бути єдиним та безумовним свідченням правомірності висновків податкового органу результати актів перевірок контрагента позивача та їх контрагентів по ланцюгу постачання або результати автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДФС України.

Відповідно до положень п. 14.1.18 ст.14 ПК України, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (п.п. 14.1.181 ст.14 ПК України).

З огляду на зазначене колегія суддів дійшла висновку, що наявність податкових накладних, платіжних доручень щодо сплати податку на додану вартість в ціні товару хоч і є обов'язковими підставами для визначення податкового кредиту та бюджетного відшкодування, але не вичерпними, оскільки предметом доказування у даній справі є обставини, що підтверджують обґрунтованість визначення суми бюджетного відшкодування

Законом передбачено чіткий перелік підстав, які дають право на податковий кредит. Ці підстави дотримані позивачем в повному обсязі.

Листом Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" зазначено, що у разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних. При цьому не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку.

Крім того, виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства та сплатою податку до бюджету іншими суб'єктами господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо декларування чи сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Адже, Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням, так само відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. І в разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи. Оскільки, позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами господарювання зі статусом юридичної особи, окремими платниками податку на додану вартість, кожен з яких має свої межі юридичної відповідальності, яка є індивідуальною, виходячи з вимог ст.61 Конституції України.

В силу ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємці", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Колегія суддів також зауважує, що чинне законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми до складу витрат, що підлягають оподаткуванню та формування суми податкового кредиту з податку на додану вартість.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентами мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарської операції не мали, що зумовлює хибність висновків податкового органу.

Відповідно до ч. 2 ст.8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Колегія суддів звертає увагу на те, що збільшення суми грошового зобов'язання (шляхом прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення) порушує право позивача мирно володіти своїм майном, визначення якого міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20 березня 1952 року (надалі також "Протокол 1 до Конвенції"), яка є частиною національного законодавства України згідно із статтею 9 Конституції України.

Зокрема, стаття 1 Протоколу 1 до Конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права"

Роз'яснення цієї норми містяться в рішеннях Європейського суду з прав людини (надалі також "ЄСПЛ"). Дані рішення згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" мають в Україні значення джерела права. Більше того, ч.2 ст.8 КАС України вимагає врахування практики ЄСПЛ при вирішенні справ.

Так, у пункті 53 рішення в справі "Булвес" АД проти Болгарії ЄСПЛ визначив поняття власності, вказавши, що "власність" може включати як існуючу власність, так і активи, включаючи вимоги стосовно яких заявник може стверджувати, що у нього чи у неї є принаймні "правомірні очікування"отримати ефективне здійснення свого майнового права.

У рішенні в справі "Щокін проти України"(п. 49) ЄСПЛ вказав, що збільшення податковим органом зобов'язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання за Конвенцією може бути визнане тільки якщо здійснене на умовах, передбачених законом. Так, у пп. 50-51 згаданого рішення ЄСПЛ зазначає: "Найпершою та найбільш важливою вимогою ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції є те, що будь-яке втручання державних органів у мирне володіння майном повинне бути законним: друге речення першого параграфу наділяє правом позбавляти майна лише "на умовах, передбачених законом" і другий параграф визначає, що Держава має право контролювати використання майна шляхом введення в дію "законів". Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, притаманний всім статтям Конвенції. Це поняття (поняття "закону") вимагає, перш за все, щоб заходи, що застосовуються, ґрунтувалися на національному законодавстві. Воно також посилається на якість закону, що застосовується, вимагаючи його доступності для осіб, яких він стосується, точності та передбачуваності в його застосуванні."

Таким чином, будь-які дії, спрямовані на позбавлення особи її майна є незаконними, якщо контролюючі органи діють не у відповідності до закону.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" ЄСПЛ дійшов такого висновку: "...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Оцінюючи дії відповідача на відповідність критеріям зазначеним в ч. 3 ст. 2 КАС України, колегія суддів прийшла до висновку, що приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення про нарахування позивачу суми грошового зобов'язання, податковий орган дійшов до неправомірного висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства, а тому воно є незаконним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, колегія суддів вважає, що правочин відповідає положенням норм чинного законодавства України.

Натомість позивач, на виконання вимог ч.1 ст. 71 КАС України, довів обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов до правомірного висновку щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги про те, що підприємством допущено порушення податкового законодавства, господарські операції з контрагентами не мали реальний характер не знайшли свого підтвердження ні в ході судового розгляду справи судом першої інстанції, ні під час апеляційного провадження. Крім того, зазначені висновки спростовуються наявними в матеріалах справи належним чином оформленими податковими накладними та іншими первинними бухгалтерськими документами.

Твердження скаржника про те, що задовольняючи позовні вимог, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про необґрунтованість встановлених податковим органом за наслідком проведеної перевірки порушень позивачем вимог діючого законодавства, та як наслідок, незаконності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення про нарахування позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Інші доводи апеляційної скарги не впливають на прийняте колегією суддів рішення.

Таким чином, постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.07.2016р. по справі № 816/4840/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Спаскін О.А.Судді(підпис) (підпис) Любчич Л.В. Сіренко О.І. Повний текст ухвали виготовлений 07.11.2016 р.