Ухвала суду № 62542576, 31.10.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2016 р.Справа № 820/3854/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Рєзнікової С.С.

Суддів: Старостіна В.В. , Бегунца А.О.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.08.2016р. по справі № 820/3854/16

за позовом ОСОБА_1

до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській № 85-1303 від 08.04.2016р.

Постановою Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області від 04.08.2016р. адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській №85-1303 від 08.04.2016 року, прийняте щодо ОСОБА_1.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог позивача.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та невірне з'ясування обставин справи.

Позивач не скористався своїм правом на заперечення.

Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 08.04.2016 р. Центральною ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 85-1303 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання зі сплати орендної плати з фізичних у розмірі 230081,95 грн.

Підставою для прийняття вказаного рішення слугувало те, що згідно договору оренди землі від 15.06.2005р. № 63154/05 Харківська міська рада передала в оренду ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 0,3533 га, за адресою: АДРЕСА_1, у зв'язку з чим позивачка повинна була сплатити орендну плату на вказану земельну ділянку за 2016 р.

Судовим розглядом встановлено, що позивач до 20.1.0.2015р. була власником нежитлової будівлі літ. "З-1" загальною площею 193,7 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

З матеріалів справи вбачається, що 15.06.2015р. між ОСОБА_1 (орендар) та Харківською міською радою (орендодавець) укладено договір оренди землі № 63154/05, за умовами якого Харківська міська рада передала в оренду ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 0,3533 га, за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 9-13).

Крім того, 25.10.2015р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір дарування нежитлової будівлі, відповідно до якого за цим договором право власності на нежитлову будівлю літ. «З-1» загальною площею 193,7 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, перейшло до ОСОБА_2 (а.с. 16-17).

Так, відповідно до ст. 120 ЗК України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

З матеріалів справи встановлено, що згідно з актом обстеження земельної ділянки №47/16 від 22.01.2016р. земельною ділянкою по вул. Сумська, 81 м. Харкова, загальною площею 0,3533 га, ОСОБА_1 не користується (а.с. 8).

Колегія суддів звертає увагу, що рішенням ІV сесії 7-го скликання Харківської міської ради від 24.02.2016 р. припинено договір оренди землі від 15.06.2005 р., але додаткова угода про його розірвання не була підписана (а.с.6).

Однак, відповідно до наявної в матеріалах справи копії рішення Апеляційного суду Харківської області від 06.07.2016р. по справі №638/19482/14-ц Розірвано договір оренди землі від 15 червня 2005 року, укладений між Харківською міською радою та ОСОБА_1, який зареєстрований у Харківській регіональній філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельним ресурсам» в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі (книга № 4) 15 червня 2005 року за № 63154/05.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 653 ЦК України договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

З наявної в матеріалах справи копії листа Центральної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області від 19.05.2016р. наявний розрахунок орендної плати на землю на 2016р., однак судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним розглядом, що позивач у 2016р. не була користувачем даної земельної ділянки, виходячи з акту обстеження земельної ділянки № 47/16 від 22.01.2016р. та в силу того, що договір оренди землі від 15.06.2005р. було розірвано за рішенням суду.

Також, судовим розглядом встановлено, що розмір орендної плати визначається договором оренди землі та складає 8252,98 грн., однак відповідач у листі від 19.05.2016р. вказує про збільшення податкового зобов'язання шляхом застосування коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки починаючи з 1996р., з вказаним збільшенням колегія суддів не погоджується, виходячи з наступного..

В позиції судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у справі №1170/2а-3151/12 від 16.03.2016р. передбачено, що з набранням чинності ПК річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати. При цьому виходячи із принципу пріоритетності норм ПК над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 ПК, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК.

Таким чином, якщо контролюючий орган вважав, що орендна плата менша ніж встановлено в підпункті 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового Кодексу, то він мав встановити розмір нормативної грошової оцінки землі та обрахувати орендну плату в розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки, чинної на момент здійснення відповідного донарахування.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, відповідачем, в супереч визначного ст. 72 КАС України обов'язку, не доведено правомірності прийнятого ним рішення.

Таким чином, суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 04.08.2016р. відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновком суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків, щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.08.2016р. по справі №820/3854/16 залишити без змін.

Стягнути з Державного бюджету за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (банківські реквізити отримувач УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, МФО 851011, код ЄДРПОУ 37999628, банк: ГУ ДКСУ в Харківській області, рахунок - 31210206781011, код класифікації доходів бюджету - 22030001, код ЄДРПОУ Харківського апеляційного адміністративного суду 3433117) судовий збір у розмірі 2530,91 грн. (дві тисячі п'ятсот тридцять грн. дев'яноста одну коп.).

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Рєзнікова С.С.Судді Старостін В.В. Бегунц А.О. Повний текст ухвали виготовлений 07.11.2016 р.