Ухвала суду № 62542448, 08.11.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/1024/16 Головуючий у 1-й інстанції: Соломко І.І. Суддя-доповідач: Аліменко В.О.

У Х В А Л А

Іменем України

08 листопада 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Аліменка В.О.,

суддів Безименної Н.,В., Кучми А.Ю.,

за участю секретаря Лебедєвої Ю.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 липня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області , треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Відділ державної виконавчої служби Ріпкинського районного управління юстиції, Державна податкова інспекція у м. Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби України у Чернігівській області про зняття арешту та заборони з майна, -

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області , треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Відділ державної виконавчої служби Ріпкинського районного управління юстиції, Державна податкова інспекція у м. Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби України у Чернігівській області, в якому просив суд:

зняти арешт та заборону з майна ОСОБА_5, накладеного постановами державного виконавця відділу ДВС від 29.08.2005 ВП № 1011660: будинку в АДРЕСА_1 (реєстраційний номер обтяжень -2353481) та земельної ділянки площею 49,42 га на території Петрушівської сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області (реєстраційний номер обтяжень 2353746).

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 липня 2016 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Відповідачем, Відділом примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області, подано апеляційну скаргу, у якій скаржник просить скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 липня 2016 року та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права та надано невірну правову оцінку діям відповідача щодо обов'язку зазначити про зняття арешту з майна при винесенні постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 01.03.2007 року, оскільки як зазначає скаржник, на момент винесення зазначеної постанови, такого обов'язку на державного виконавця законодавством не було передбачено.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд першої інстанції, задовольняючи адміністративний позов, виходив з того, що листом Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області від 08.07.2016 року № 02.1-14/37 повідомлено, що виконавче провадження № 1011660 у ЄДРВП не міститься, а Ухвалами Новозаводського районного суду міста Чернігова від 22.01.2016 року та від 05.07.2016 року скасовано арешт на все майно ОСОБА_5, де б воно не знаходилось, накладений постановами старшого слідчого СВ ПМ ДПІ у м. Чернігові від 02.03.2002 року та від 24.11.2003 року.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Так, як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_4 є єдиним спадкоємцем ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

ОСОБА_5 був асуджений Новозаводським районним судом м. Чернігова від 20 липня 2004 року за ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 358 КК України, із застосуванням ст.ст. 69, 70, 75 КК України, остаточно до чотирьох років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчою та підприємницькою діяльністю на строк три роки, без конфіскації майна, з іспитовим строком три роки.

В межах даної кримінальної справи 24 листопада 2003 року старшим слідчим СВ ПМ ДПІ у м. Чернігові О.О.Адам'юк з метою забезпечення позову (виконання вироку в частині конфіскації гайна) винесено постанову про накладення арешту на вклади, цінності та інше майно ОСОБА_5, де б воно не знаходилось.

28 листопада 2003 року дана постанова направлена на виконання до Ріпкинської державної нотаріальної контори, даним листом зазначено виявлене у ОСОБА_5 майно: чотири земельні ділянки сільськогосподарського призначення (земельні паї).

За постановою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 25.11.2004 року арешт, накладений на особисте майно ОСОБА_5 за постановою слідчого від 24.11.2003 року, залишено в силі.

Постановою Відділу державної виконавчої служби Ріпкинського районного управління юстиції від 29.08.2005 року ВП №1011660 накладено арешт на будинок в АДРЕСА_1, що зареєстрований за ОСОБА_5.

Постановою Відділу державної виконавчої служби Ріпкинського районного управління юстиції від 29.08.2005 року ВП №1011660 накладено арешт на земельну ділянку загальною площею 49, 42 га на території Петрушівської сільської ради, що належить ОСОБА_5.

Згідно довідки приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Матвієнко О.В. від 04.12.2015 року після смерті ОСОБА_5 відкрито спадкову справу за № 7/2015, єдиним спадкоємцем за заповітом є ОСОБА_4 (а.с.12).

При оформленні спадщини з'ясовано, що на виконання виконавчого листа від 10.08.2004 року № 1-73, виданого Новозаводським районним судом м. Чернігова постановами державного виконавця відділу ДВС від 29.08.2005 року ВП № 1011660 накладено арешт на майно померлого ОСОБА_5, а саме на будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер обтяжень -2353481) та земельну ділянку площею 49,42 га на території Петрушівської сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області (реєстраційний номер обтяжень 2353746), що підтверджується відомостями з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та копіями постанов про накладення арешту на майно боржника та постановою про накладення арешту на земельну ділянку від 29.08.2005 року ВП № 1011660 (а.с.18-22).

Ухвалою Новозаводського районного суду міста Чернігова від 22.01.2016 року по справі №1-73/2004 скасовано арешт, накладений на вклади, цінності та інше майно ОСОБА_5, де б воно не знаходилось, накладений за постановою старшого слідчого СВ ПМ ДПІ у м. Чернігові О.О. Адам'юк від 24 листопада 2003 року.

Ухвалою Новозаводського районного суду міста Чернігова від 05.07.2016 року скасовано арешт накладений постановою старшого слідчого СВ ПМ ДПІ у м. Чернігові Вершняк В.Л. від 02.03.2002 року, якою накладено арешт на все майно ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, де б воно не знаходилось і в чому б не виражалось.

14.07.2016 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Матвієнко О.В. на підставі п.п.4.17 п.4 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року винесено постанову № 116/02-31, якою відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельні ділянки площею 37,4004 га (кадастровий номер НОМЕР_2), площею 7,9200 га (кадастровий номер НОМЕР_3), площею 4,0999 га (кадастровий номер НОМЕР_4), які розташовані за адресою: Чернігівська область, Ріпкинський район, на території Петрушівської сільської ради, посилаючись на те що відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо вказаного суб'єкта містяться відомості про арешт майна (а.с.89).

Встановивши обставини справи, колегія суддів апеляційної інстанції переходить до визначення правового регулювання спірних правовідносин та оцінки доказів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-XIV (далі - Закон №606- XIV) - виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Частиною 1 ст. 2 Закону №606- XIV визначено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Відповідно до ст. 38 Закону №606- XIV (в редакції, що діяла на момент прийняття постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 01.03.2007 року) у разі закінчення виконавчого провадження згідно із статтею 37 цього Закону, крім направлення виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; повернення виконавчого документа стягувачу згідно із статтею 40 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, згідно із статтею 40 1 цього Закону, припиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку з завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем був накладений арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про скасування арешту, накладеного на майно боржника.

За заявою боржника державний виконавець видає йому додаткові копії постанови, вказаної у частині другій цієї статті, для її пред'явлення до органу нотаріату та інших органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження для зняття арешту з майна.

Відповідно до ст. 40 Закону №606- XIV (в редакції, що діяла на момент прийняття постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 01.03.2007 року) виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачеві:

1) за письмовою заявою стягувача;

2) якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, і здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;

3) якщо стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, не реалізоване під час виконання рішення, одержати певні предмети, що повинні бути передані йому від боржника згідно з рішенням;

4) у разі якщо стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснює авансування витрат на проведення виконавчих дій, якщо їх авансування передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа;

5) якщо в результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо з'ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання боржника - фізичної особи (за винятком виконавчих документів, зазначених у частині першій статті 42 цього Закону), а також виконавчих документів, за якими мають бути стягнені грошові кошти чи інше майно, та інших виконавчих документів, які можуть бути виконані без безпосередньої участі боржника;

6) якщо у боржника відсутнє майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу, або майно, визначене виконавчим документом, на яке необхідно звернути стягнення з метою погашення заборгованості (крім коштів), і здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Про наявність обставин, зазначених у пунктах 2 - 6 частини першої цієї статті, державний виконавець складає акт.

У разі повернення виконавчого документа з підстав, встановлених частиною першою цієї статті, стягувачу повертаються невикористані суми внесеного ним авансового внеску із звітом державного виконавця про його використання.

Про повернення виконавчого документа і авансового внеску стягувачеві державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, і може бути оскаржена до суду в 10-денний строк.

Повернення виконавчого документа стягувачеві з підстав, передбачених пунктами 2 - 6 частини першої цієї статті, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання в межах строків, встановлених статтею 21 цього Закону.

Тобто, з аналізу діючого на той час законодавства випливає, що у державного виконавця при винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві був відсутній обов'язок щодо зазначення будь-яких відомостей щодо арешту майна боржника.

Як вбачається з копії постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 01.03.2007 року у рамках виконавчого провадження ВП №1011660 причиною повернення виконавчого документа є те, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення і вжиті заходи такого розшуку майна виявилися безрезультатними. Також, у вказаній постанові зазначено, що виконавчий документ може бути повторно пред'явлений для виконання в строк до 01.03.2010 року.

Колегія суддів, зазначає, що з матеріалів справи та пояснень сторін вбачається, що виконавчий лист від 10.08.2004 року, виданий Новозаводським районним судом м. Чернігова повторно для виконання не пред'являвся.

Крім того, Листом Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області від 08.07.2016 року № 02.1-14/37 повідомлено, що виконавче провадження № 1011660 у ЄДРВП не міститься. Журнали обліку виконавчих проваджень за період 2005-2008 роки відсутні за закінченням терміну зберігання (а.с.86).

Ухвалами Новозаводського районного суду міста Чернігова від 22.01.2016 року та від 05.07.2016 року скасовано арешт на все майно ОСОБА_5 де б воно не знаходилось, накладений постановами старшого слідчого СВ ПМ ДПІ у м. Чернігові від 02.03.2002 року та від 24.11.2003 року (а.с.47-48, 90-92). Рішення набрали законної сили.

Також, стосовно інформації, наявної у відділі адміністрування доходів і зборів самозайнятих осіб управління доходів і зборів з фізичних осіб, згідно даних 1С «Податковий блок» ФОН ОСОБА_5 був зареєстрований з 30.01.1997 року по 23.12.1999 року платником ПДВ. 05.09.2008 року була подана заява про припинення підприємницької діяльності та 10.03.2009 року ОСОБА_5 знятий з обліку в ДПІ у м. Чернігові.

Станом на 08.07.2016 року в базі даних ДПІ у м. Чернігові ГУ ДФС у Чернігівській області ІКП по платнику ФОП ОСОБА_5 (пн НОМЕР_1) закриті.

Відділ реєстрації платників, електронних сервісів та звітності повідомив, що ОСОБА_5 станом на 07.07.2016 року має стан - «припинено (ліквідовано, закрито)». Також повідомлено, що платником прийнято рішення про припинення підприємницької діяльності за власним бажанням 05.09.2008 року, про що до СДР внесено ,запис № 20640050001021484 від 05.09.2008 року. Дата проведення державної реєстрації припинення платника - 20.02.2009 року про що до СДР внесено запис № 20640060002021484.

Отже, всі зазначені вище обставини свідчать про те, що наразі наявні підстави для зняття арешту з майна ОСОБА_5, яке накладено постановами Відділу державної виконавчої служби Ріпкинського районного управління юстиції від 29.08.2005 року про накладення арешту на майно боржника та про накладення арешту на земельну ділянку, оскільки держаний виконавець повторно не пред'являв до виконання виконавчий документ у рамках виконавчого провадження ВП №1011660, крім того, а в листах виконавчих служб, які містяться в матеріалах справи чітко зазначено, що будь-які документи щодо ВП №1011660 відсутні.

За правилами частин першої, другої статті 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача коштів; 5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Колегія суддів зазначає, що при зверненні до суду позивачу необхідно обирати такий спосіб захисту, який міг би відновити його становище та захистити порушене право.

Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Вказаний висновок відповідає такому принципу права як правосуддя, який за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

Саме по собі оскарження дій та рішення відповідача не є ефективним захистом прав позивача, оскільки правовідносини, що фактично пов'язані з поверненням майна, перейшли в іншу правову якість, а відтак не призведуть до повернення спірного майна.

На думку колегії суддів, правова оцінка таким актам та порушенням, допущеним при їх прийнятті, може бути дана при розгляді спору про право.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

В даному випадку, на думку суду апеляційної інстанції, Позивачем обрано вірний спосіб захисту свого порушеного права, оскільки ОСОБА_4 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв'язку з наявність арешту та заборони відчуження на спадкове майно, а судом встановлено, що наразі низка обставин свідчить про необхідність зняття арешту та заборони із майна ОСОБА_5

Підсумовуючи наведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята відповідно до норм матеріального та процесуального права, враховано всі обставини справи, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції немає.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 254, 265 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області на Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 липня 2016 року - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 липня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

А.Ю. Кучма

Головуючий суддя Аліменко В.О.

Судді: Кучма А.Ю.

Безименна Н.В.