Постанова № 62542359, 02.11.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2016 року Справа № 876/10292/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Гуляка В.В.,Коваля Р.Й.

за участі секретаря судового засідання Федчук М.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу державного підприємства «Львіввугілля» в особі відокремленого підрозділу «Червоноградське управління виробничо-технологічного зв'язку» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02.10.2015 року у справі за позовом скаргу державного підприємства «Львіввугілля» в особі відокремленого підрозділу «Червоноградське управління виробничо-технологічного зв'язку» до Державної податкової інспекції у м. Червонограді Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

01.07.2015 року позивач звернувся до суду з позовом та з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.04.2015 року № 0002941702 частково в частині штрафних санкцій в сумі 58979,47 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що контролюючий орган протиправно нарахував позивачу суму штрафних (фінансових) санкцій на підставі ст. 127 Податкового кодексу України за несвоєчасну сплату податку на доходи фізичних осіб, оскільки до позивача штраф в розмірі 25%, 50% та 75% відповідно за перше, друге, третє і подальші порушення, так як відповідачем не виносилось податкового повідомлення-рішення, яким позивачу була б збільшена сума грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб двічі протягом року, що передував прийняттю оскарженого податкового повідомлення-рішення.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 02.10.2015 року в задоволенні позовних вимог відмовлено. Судові витрати покладено на позивача.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням державним підприємством «Львіввугілля» в особі відокремленого підрозділу «Червоноградське управління виробничо-технологічного зв'язку» подано апеляційну скаргу, в якій зазначається, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити з підстав зазначених в апеляційній скарзі.

В судове засідання сторони не з'явились, хоча були повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи у суді, а тому суд вважає за можливе розглянути справу без їх участі та відповідно до вимог ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.

Судом першої інстанції та матеріалами справи встановлено, що Державною податковою інспекцією у м. Червонограді Головного управління ДФС у Львівській області проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2011 року по 30.09.2014 року, за наслідками якої складено акт від 26.03.2015 року № 159/2301/26307859.

В ході проведеної перевірки встановлено порушення п. 54.2 ст. 54, п.57.1 ст.57, п.п.168.1.2, п.п. 168.1.5, п. 168.1 ст. 168, абзацом «а» 171.2 ст.171, «а» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України в частині несвоєчасної сплати податку на доходи фізичних осіб в сумі 207516,37 грн., та в частині заборгованості по податку на доходи фізичних осіб в сумі 181,56 грн..

За наслідками проведеної перевірки відповідач 18.04.2015 року прийняв податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0002941702, яким визначив позивачу грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 59671,03 грн., в тому числі основне зобов'язання - 181,56 грн., штрафні (фінансові) санкції - 59489,47 грн.

Позивач оскаржив вищевказане податкове повідомлення-рішення в судовому порядку в частині штрафних санкцій в сумі 58 979,47 грн., основне зобов'язання сплатив.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зокрема зазначив, що позивач визнав основний борг та сплатив його відповідно до платіжного доручення №60 від 17.04.2015 року. Також позивачем повністю визнано штрафну санкцію в сумі 510 грн. за подання з порушенням встановлених вимог податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків (1-ДФ) за І-ІУ кв. 2013 року.

Відтак, суд дійшов висновку, що оскільки факт несвоєчасної сплати (несплати) податку з доходів фізичних осіб (з урахуванням місячного податкового періоду) мав місце два і більше рази за період з березня 2012 року по вересень 2014 року, то податковий орган обґрунтовано застосував до позивача штраф в розмірі 25%, 50% та 75% відповідно за перше, друге, третє і подальші порушення.

Колегія суддів надаючи правову оцінку підставам відповідальності і розміру штрафної (фінансової) санкції, застосованої контролюючим органом, не погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Стаття 127 ПК України встановлює відповідальність за порушення правил нарахування та сплати податків у джерела виплати. Згідно цієї статті, підставою відповідальності є ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків.

Тобто, дане правопорушення може бути вчинено шляхом бездіяльності та полягати в не нарахуванні, неутриманні та/або несплаті податкового зобов'язання. Крім того, додатково встановлено умови вчинення такого правопорушення : до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків.

Випадки оподаткування у джерела виплати встановлюються Кодексом зокрема для оподаткування податком на доходи фізичних осіб податковим агентом, у тому числі роботодавцем (стаття 168).

Фактично це правопорушення може проявлятись у відсутності первинних та інших бухгалтерських документів щодо нарахування податку, відсутності факту його утримання із доходів отримувача доходу, а також у відсутності факту сплати такого податку в порядку, визначеному цим Кодексом.

Таким чином, як можна зробити висновок з матеріалів справи, позивача притягнуто до відповідальності в порядку ст. 127 ПК України за несплату податкового зобов'язання до виплати доходу на користь іншого платника податків.

Обов'язок сплачувати податкове зобов'язання до виплати доходу передбачений ст. 168 ПК України. За загальним порядком, податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом (п.168.1.2). Проте, згідно п.168.1.5 (в редакції Закону України від 07.07.2011 № 3609-VI «Про внесення змін до ПК України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм ПК України»), якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Відтак, з огляду на наведене, чинне на момент виникнення спірних правовідносин законодавство ставить до податкових агентів вимогу перераховувати податок на доходи фізичних осіб (у випадку нарахування, але не виплати доходу платнику податків) саме в межах строків, передбачених для місячного податкового періоду, в якому нарахований такий дохід.

Такий строк слід вираховувати наступним чином. Відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Податковий агент зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.

Згідно з положеннями п.п. 49.18.1 п.49.18 ст. 49 ПК України, податкові декларації подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

З урахуванням наведеного, податок, який підлягає утриманню з нарахованого, але не виплаченого (не наданого) доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки для місячного податкового періоду, тобто 10 календарних днів для сплати податкового зобов'язання, які починають розраховуватись після 20 числа (як граничного строку, передбаченого ПК України для подання місячної податкової декларації), незалежно від того, чи передбачено подання самої декларації.

Отже, посилання п.168.1.5 ПК України на місячний податковий період слід розуміти таким чином, що податкове зобов'язання податковим агентом повинне бути сплачене протягом 30 днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до п.57.1 ст. 57 ПК України, податковий агент зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.

Відповідно до п.176.2 ст. 176 ПК України, особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані, зокрема, своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Згідно п.126.1 ст. 126 ПК України, у разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

В той же час, п.127.1 ст. 127 ПК передбачено, що не нарахування і неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягне за собою накладення штрафу у розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1096 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Положення статті 126 ПК України щодо застосування штрафної санкції застосовується у випадку, коли має місце несвоєчасність сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання. При цьому розмір такої санкції прямо залежить від часу затримки такої сплати.

Тобто, у разі, якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, передбачених ПК України, такий платник податків притягується до відповідальності відповідно до статті 126 ПК України.

Положення статті 127 ПК України встановлюється як міра відповідальності, яка покладається на платника податків, в тому числі і на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при чому відповідність розміру штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) не з часу затримки такої несплати, як передбачено статтею 126 ПК України, а з кількості разів допущених таких порушень протягом певного періоду часу. Тобто склад порушення передбачає, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом України у постанові від 10.11.2015 в справі № 21/2919а15.

Відповідно до ч.1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

За таких умов колегія суддів дійшла висновку про неправомірність застосування відповідачем до спірних правовідносин положень ст. 127 ПК України, відповідно неправомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в частині накладення штрафних санкцій.

Згідно ст. 159 КАСУ, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 202 цього Кодексу підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.ст. 41, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу державного підприємства «Львіввугілля» в особі відокремленого підрозділу «Червоноградське управління виробничо-технологічного зв'язку» задовольнити частково. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02.10.2015 року у адміністративній справі №813/3293/15 - скасувати.

Позов Державного підприємства «Львіввугілля» в особі відокремленого підрозділу «Червоноградське управління виробничо-технологічного зв'язку» - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Червонограді Головного управління ДФС у Львівській області № 0002941702 від 08 квітня 2015 року в частині накладення штрафних санкції на суму 58979,47 грн..

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя Н.М. Судова-Хомюк

Судді В.В. Гуляк

Р.Й. Коваль

Повний текст

виготовлено 07.11.2016 року.