Ухвала суду № 62541884, 12.10.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"12" жовтня 2016 р. справа № 808/8750/15 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Чередниченка В.Є., Коршуна А.О.,

при секретарі судового засідання Яковенко О.М.,

за участю представника відповідача Школової Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12.01.2016 р. у справі №808/8750/15

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в:

У листопаді 2015 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач, ФОП ОСОБА_2) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі- відповідач, Бердянська ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове-повідомлення-рішення відповідача №0000462201 від 19.10.2015 року (а.с. 4-6).

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 12.01.2016 р. позов задоволено (а.с. 66-68).

Постанова мотивована тим, що ОСОБА_2, як фізична-особа підприємець, не міг здійснювати підприємницьку у період з 03.03.2015 р. по 25.10.2015 р., оскільки в даний період перебував за кордоном України, а отже, податкове повідомлення-рішення відповідача не ґрунтується на вимогах закону.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку (а.с. 73-74).

В апеляційній скарзі відповідач посилається порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач, зокрема, зазначив, що судом першої інстанції проігноровано той факт, що діяльність в торгівельному об'єкті за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до свідоцтва платника єдиного податку серії НОМЕР_2, виданого Бердянською ОДПІ 05.03.2013 р., здійснює саме ФОП ОСОБА_2, що підтверджується щомісячною сплатою протягом 2015 р. єдиного податку з фізичних осіб за кодом платежу 53 18050400 - єдиний податок з фізичних осіб (а.с. 73 зворот. стор. арк.).

Просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову - про залишення позову без задоволення в повному обсязі (а.с.74).

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, просив скасувати постанову першої інстанції та ухвалити нову - про відмову у задоволенні позову.

Позивач, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи (а.с. 119), у судове засідання не з'явився, що не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) зареєстрований як фізична особа-підприємець 14 квітня 2011 року Виконавчим комітетом Бердянської міської ради Запорізької області, що підтверджується копією Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця Серія НОМЕР_3, наданою представником відповідача та долученою до матеріалів справи (а.с. 7-10).

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що 19.08.2015 р. на підставі наказу від 18.08.2015р. №554, направлень від 18.08.2015р. №334, проведено фактичну перевірку торгівельного об'єкту, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, суб'єкта підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_2, за результатами якої складено акт від 28 серпня 2015 року №0091/08/01/22/НОМЕР_1 (№083/08-22-22-01-06/НОМЕР_1) (а.с.54, 56, 57-58 ).

Згідно з висновками вказаного акту, перевіркою встановлено порушення ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» №481/95-ВР від 19.12.1995 р. (зі змінами та доповненнями), а саме: встановлено факт реалізації продавцем ОСОБА_3 пива на розлив «Жигулівське» - 1л., в кількості 1 пляшка за ціною 13,0 грн. за літр без наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі пивом (а.с. 58).

Крім того, співробітниками відповідача складено також Акт відмови від підписання направлень на перевірку №56/08/01/22/НОМЕР_1 від 31 серпня 2015 року, Акт відмови від підписання матеріалів перевірки №57/08/01/22/НОМЕР_1 від 31 серпня 2015 року та Акт відмови від отриманні матеріалів перевірки №58/08/01/22/НОМЕР_1 від 31 серпня 2015 року (а.с. 54 звор. Стор. арк., 55).

Таким чином, у зв'язку з зазначеними відмовами, акт фактичної перевірки від 28.08.2015 р. № №0091/08/01/22/НОМЕР_1 відповідачем надсилався ФОП ОСОБА_2 засобами поштового зв'язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення 01 вересня 2015 року на адресу: АДРЕСА_2 (а.с. 61-62).

На підставі акта від 28.08.2015 р. № №0091/08/01/22/НОМЕР_1 перевірки Бердянською ОДПІ винесено податкове повідомлення - рішення форми «С» від 19.10.2015 року №0000462201, яким до ФОП ОСОБА_2 застосовані штрафні (фінансові) санкції (штраф) у сумі 17000,00 грн. (а.с. 12).

Вважаючи зазначене податкове повідомлення - рішення протиправним ФОП ОСОБА_2 звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень у даних правовідносинах, не доведено законність та обґрунтованість оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, таким чином, докази позивача не спростовані, а отже, позовні вимоги є доведеними та обґрунтованими.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені), зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначає Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" №481/95-ВР від 19 грудня 1995 року.

Відповідно до статті 15 Закону України №481/95-ВР роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

За приписами статті 17 Закону України №481/95-ВР за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Стаття 17 Закону України №481/95-ВР встановлює, що у разі оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій, - до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у розмірі

200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень.

За правилами цієї ж статті Закону України №481/95-ВР рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються органами доходів і зборів та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції визначеної законами України.

Судом встановлено, що відповідач обґрунтовує правомірність прийнятого ним рішення наявністю трудового договору від 11 серпня 2015 року, укладеного між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_3, яка є продавцем в торгівельному об'єкті за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 60).

Крім того, відповідач зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення №15 від 02 листопада 2015 року Серія КН№880046, складений на ОСОБА_2, в якому зазначено, що ФОП ОСОБА_2 в період з 11 серпня 2015 року по 19 серпня 2015 року за адресою: АДРЕСА_1 у торгівельному павільйоні здійснював діяльність з роздрібної торгівлі пивом без наявності відповідної ліцензії (а.с. 17).

Проте, колегія суддів критично ставиться до зазначених тверджень відповідача, з огляду на таке.

Судом встановлено, що з 04.03.2015 р. по 25.10.2015 р. ОСОБА_2 не перебував на території України, що підтверджується відмітками про отримання ним візи у паспорті для виїзду за кордон (а.с. 19-23); копією посвідчення особи моряка НОМЕР_4, виданим 01.11.2007 р. (а.с. 34); копією послужної книжки моряка НОМЕР_5, віданої 09.11.2007 р. (а.с. 35); проїзним документом ЛД №207706 на потяг «Бердянськ-Київ» (а.с. 24); квитком «Київ-Істанбул» від 04.03.2015 р. ( а.с. 24); квитком «Істамбул-Куала Лумпур» від 05.03.2015 р. (а.с. 24); проїзним документом «Торонто-Амстердам-Київ» (а.с. 24).

Отже, позивач був відсутній на території України у період з 04.03.2015 р. по 25.10.2015 р., що в свою чергу унеможливлює укладання ним трудового договору від 11 серпня 2015 року з продавцем ОСОБА_3, який також не був зареєстрований у державній службі зайнятості за місцем проживання позивача у відповідності до Порядку реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 08 червня 2001 року №260, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 червня 2001 р. за № 554/5745.

Крім того, твердження відповідача, що позивач в період з 11.08.2015 р. по 19.08.2015 р. за адресою: АДРЕСА_1 у торгівельному павільйоні здійснював діяльність з роздрібної торгівлі пивом без наявності відповідної ліцензії, що на думку відповідача, підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення №15 від 02 листопада 2015 року Серія КН№880046 складеного на ОСОБА_2, спростовується обставинами, встановленими постановою Бердянського міськрайонного суду від 30 листопада 2015 року по справі №310/10336/15-п (3/310/2692/15) про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за частиною 1 статті 164 КУпАП на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП, яка 01.12.2015 року набрала законної сили. У цій постанові, зокрема, зазначено, що під час судового розгляду доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_2 та обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення №15 від 02 листопада 2015 року, складеного на ОСОБА_2, здобуто не було, зазначені обставини згідно в ч. 1 ст. 72 КАС не потребують доказування (а.с. 45).

Отже, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами, що саме ОСОБА_2, як фізична особа-підприємець, у спірний період здійснював незаконну торгівельну діяльність на об'єкті за адресою: АДРЕСА_3., та не використовувал найману працю у торгівельному павільйоні.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що згідно акту про відмову від підписання матеріалів перевірки №57/08/01/22/32390096736 від 31.08.2015 р. (а.с. 54, 55, 58 зворот. стор. арк.) ФОП ОСОБА_2 нібито був присутнім під час перевірки, що не відповідає дійсності.

Доводи відповідача, зазначені в апеляційній скарзі, стосовно щомісячної податкової звітності, не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги з огляду на те, що по-перше, позивачем у січні 2015 року було втрачено реєстраційні документи, що підтверджується оголошенням у газеті «Ринг-Експрес» №1 (1539) від 08.01.2015 р. (а.с. 25), по-друге, торгівельний павільйон за адресою: АДРЕСА_3 не перебуває ні у власності, ні в оренді позивача, дані обставини не спростовано відповідачем у судовому порядку.

Крім того, наданий відповідачем в підтвердження своєї позиції витяг з облікової картки платника податків свідчить лише про те, що ФОП ОСОБА_2 у період з 31.12.2014 р. по 30.11.2015 р. сплачував єдиний податок з фізичних осіб за кодом платежу 53 18050400 - єдиний податок з фізичних осіб. Проте, це не спростовує висновків суду.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи; доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12.01.2016 р. у справі № 808/8750/15 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: О.М. Панченко

Суддя: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун