Ухвала суду № 62541689, 26.10.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

26 жовтня 2016 рокусправа № 804/13701/15 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чабаненко С.В.

суддів: Прокопчук Т.С. Шлай А.В.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Прем'єр» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2016 року у справі за позовом Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прем'єр» про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

Державна фінансова інспекція в Дніпропетровській області звернулася до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прем'єр», в якому просила стягнути з відповідача недоотримані міським бюджетом кошти пайової участі у сумі 188 005,59 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2016 року адміністративний позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Прем'єр» недоотримані міським бюджетом кошти пайової участі у сумі 188 005,59 грн. (код доходів бюджету 24170000 "Надходження коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту", р/р 31519921700002).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову та прийняти нову, якою в задоволені позову відмовити повністю.

В судовому засіданні представник позивача за довіреністю (Малофей І.А.) підтримала вимоги апеляційної скарги в повному обсязі, просила її задовольнити.

Представник позивача за довіреністю (Лебідь О.П.) заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, та доводи апеляційної скарги колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, постанова суду першої інстанції - скасуванню, провадження по справі - закриттю, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено письмовими доказами, наявними в матеріалах справи, на підставі ухвали Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 21.04.2015 р. по справі №200/8204/15-к та направлень від 22.05.2015 р. №550 та від 15.05.2015 р. №540, виданих в.о. начальника Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області, позивачем проведено позапланову ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності фінансово-економічного департаменту Дніпропетровської міської ради за період з 01.01.2009 року по 30.04.2015 року, про що складено акт від 19.06.2015 №08-20/11.

В акті ревізії, серед інших порушень встановлено, що за Договором від 04.09.2009 року №190/3, укладеним управлінням економіки Дніпропетровської міської ради, в особі начальника Теперчука В.І., із забудовником - ТОВ "Прем'єр", величина внеску по об'єкту "Будівництво будівлі офісу за адресою вул. Воронезька, у районі буд. №2" становить 207 057,96 гривень.

Відповідно до графіка сплати (Додаток №1 до Договору), обов'язковий внесок у сумі 62 117,39 грн. підлягає сплаті до прийняття відповідного рішення виконкому міської ради по об'єкту (сплачено 04.09.2009), залишок коштів у сумі 144 940,57 грн. - під час введення об'єкта в експлуатацію, але не пізніше одного місяця після прийняття об'єкта в експлуатацію.

Згідно з виписками казначейства по рахунку з обліку надходжень залучених пайових коштів, залишок внеску у загальній сумі 144 940,57 грн. сплачено ТОВ "Прем'єр" 04.01.2013 та 10.01.2013 (у період дії нової редакції Порядку, перехідними положеннями якого передбачено, що норми Порядку розповсюджуються на усі об'єкти, що були залучені до пайової участі на умовах попередніх порядків чи Положень, але на момент набрання чинності цього Порядку не прийняті в експлуатацію. Укладені договори по таких об'єктах підлягають приведенню у відповідність до Порядку).

Відповідно до Декларації про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованої Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області від 07.08.2012 р. за №ДП 14212134362, зазначений об'єкт введений в експлуатацію в серпні 2012 року, тобто у період дії нової редакції Порядку.

Таким чином, розмір внеску, зазначений у Договорі від 04.09.2009 р.№190/3 підлягав коригуванню з урахуванням нормативів розміру пайової участі, передбачених цим Порядком.

Станом на момент проведення ревізії посадовими особами фінансово-економічного департаменту Дніпропетровської міської ради, документи про затвердження у встановленому порядку кошторисної вартості вищезазначеного об'єкта, визначеної згідно з державними будівельними нормами, стандартами і правилами, до перевірки не надані. Внаслідок зазначеного розрахунок величини пайової участі проведено за показниками створених потужностей, без застосування норм щодо граничного розміру пайової участі.

За результатами проведеного розрахунку, величина пайової участі по зазначеному вище об'єкту становить 395 063,55 гривень.

Таким чином, внаслідок не проведення коригування внеску, визначеного у Договорі від 04.09.2009року № 190/3, що є порушенням вимог р.3 Порядку міськім бюджетом недоотримано доходів у сумі 188 005,59грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, щодо обґрунтованості вимог позивача.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України № 2939-XII «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (далі - Закон № 2939-XII) здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Президентом України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 23.04.2011 № 499/2011 (далі - Положення, Держфінінспекція відповідно), визначено, що Держфінінспекція є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Держфінінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо та через територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах або міжрайонні, об'єднані в районах та містах територіальні органи, головних інспекторів у районах та містах (пункт 7 Положення).

Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція має право в установленому порядку, зокрема: пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства (підпункт 15); у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства (підпункт 18); при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України (підпункт 21).

Положенням установлено, що Держфінінспекція відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб і, у разі якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, має право звернутися до суду в інтересах держави.

Зазначені норми узгоджуються з положеннями статті 10 Закону № 2939-ХІІ, якою визначено права органу державного фінансового контролю. Зокрема, пунктом 7 передбачено право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Згідно з пунктом 10 статті 10 Закону № 2939-ХІІ органу державного фінансового контролю надано право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а відповідно до пункту 13 цієї норми - при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до частини другої статті 15 Закону № 2939-XII законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.

Отже, з вищенаведеного вбачається, що орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного і місцевих бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства має право пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Колегія суддів на підставі вищенаведеного доходить висновку щодо наявності у органу державного фінансового контролю права у межах своєї компетенції звертатись до суду для стягнення збитків, завданих державі, до підконтрольної установи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 15.04.2014 № 21-40а14, від 15.04.2014 № 21-63а14, від 13.05.2014 № 21-89а14, від 20.05.2014 № 21-93а14, від 28.10.2014 № 21-462а14.

Відповідно до положень частини першої статті 244-2 КАС України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Згідно з частиною другою статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Згідно з частиною першою статті 224 Господарського кодексу України (далі - ГК України) учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до частини першої статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Приписами ст. 2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав і охоронюваних законом інтересів; державних органів, які звертаються до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що даний спір за своїм характером не є адміністративним, незалежно від того, що стороною у справі є суб'єкт владних повноважень, а тому дана справа підлягає розгляду у порядку господарського судочинства.

Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, постанову суду слід скасувати та провадження у справі закрити.

Керуючись п.1ч.1 ст. 157, ст. 160, 196, 198, 203, 206 КАС України, суд,-

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Прем'єр" - задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2016 року у справі № 804/13701/15 - скасувати.

Провадження у справі за позовом Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області до Товариства з обмежено відповідальністю "Прем'єр" про стягнення заборгованості - закрити.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: С.В. Чабаненко

Суддя: Т.С. Прокопчук

Суддя: А.В. Шлай