Ухвала суду № 62541634, 19.10.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"19" жовтня 2016 р. справа № 804/2212/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Коршуна А.О., Ясенової Т.І.,

при секретарі судового засідання Яковенко О.М.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

за участю представника третьої особи - ТОВ Колос-М» Булевича Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос-М»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2016 року у справі №804/2212/16

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3

до відділу реєстрації Апостолівської районної державної адміністрації

треті особи ОСОБА_4 (третя особа-1), Товариство з обмеженою відповідальністю «Колос-М» (третя особа-2)

про визнання протиправним та скасування рішення, -

в с т а н о в и в:

У квітні 2016 року позивач звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відділу реєстрації Апостолівської районної державної адміністрації (далі - відповідач), треті особи ОСОБА_4, Товариство з обмеженою відповідальністю «Колос-М», в якому, просив визнати протиправним та скасувати рішення №2775234 про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, що розташована на території Апостолівської міської ради, площею 6,042 га. Кадастровий номер НОМЕР_1 ( а.с.5-8).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем при проведенні державної реєстрації речового права за договором оренди землі, зареєстрованим 28.12.2015р. між третіми особами, належним чином не перевірив, чи вже зареєстроване право оренди на дану земельну ділянку, внаслідок чого неправомірно здійснено реєстрацію договору оренди однієї і тієї самої земельної ділянки.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2016 року адміністративний позов задоволено повністю ( а.с.156-160)

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Колос-М» (третя особа-2) оскаржило її в апеляційному порядку, зазначаючи, що оскаржувана постанова є безпідставною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, звертає увагу суду на ту обставину, що при наданні договору оренди ФОП ОСОБА_3 до позову, даний договір було не підписано з його сторони. Крім того, позивачем жодного разу не подано розрахунок розміру орендної плати та доказу оплати по договору оренди землі та отримання такої оплати орендодавцем. Згідно з п. «д» ч.2 ст. 141 Земельного кодексу України підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплати земельного податку або орендної плати. Таким чином, на думку заявника апеляційної скарги, договори на які посилається позивач є недійсними, у зв'язку із тим, що ними неналежним чином виконувались обов'язки по договорам оренди, орендодавець не отримувала орендної плати за договором оренди.

На підставі зазначеного, просить скасувати постанову суду першої інстанції від 03.08.2016 року, як таку, що винесена без всебічного та повного дослідження матеріалів справи та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі (а.с.167-168).

У судовому засіданні представник третьої особи-2 доводи, зазначені в апеляційній скарзі підтримав у повному обсязі, просив суд скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити вимоги апеляційної скарги у повному обсязі.

Представник відповідача та третя особа-1, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи (а.с. 181, 183), у судове засідання не з'явився, що не перешкоджає розгляду справи.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив суд рішення суду першої інстанції залишити без змін, з огляду на те, що вважає його законним та обґрунтованим.

Згідно частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що між ОСОБА_4 (орендодавець) та приватним підприємцем ОСОБА_3 (орендар) укладено типовий договір оренди землі від 29.09.2009р., зареєстрований Апостолівським відділом ДРФ ДП ЦДЗК 27.08.2010р. за №041011701705, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться: м.Апостолово по КСП "Апостолівське", площею 6,0423 га., згідно з Держактом НОМЕР_2 від 19.03.2007р., код №12203101100-01-002-0006, строком на 10 років (а.с. 11-14).

Згідно з Держактом НОМЕР_2 від 19.03.2007р., земельна ділянка площею 6,0423 га., передана в оренду на 10 років, земельна ділянка знаходиться в незораному стані, придатному для ви користування за цільовим призначенням, що підтверджується Актом прийому-передачі земельної ділянки (додаток №1 до договору оренди земельної ділянки від 29.09.2009р.) від 29.09.2009р.(а.с. 15).

Крім того, 28.12.2015р. між ОСОБА_4 (орендодавець) та ТОВ "Колос-М" (орендар) укладено договір оренди землі, згідно якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Апостолівської міської ради, площею 6,0423 га., в тому числі ріллі 6,0423 га. відповідно до державного акту НОМЕР_2 від 19.03.2007р., кад.НОМЕР_3, строком на 10 років (а.с. 25-28).

Актом прийому-передачі земельної ділянки згідно договору від 04.01.2016р. земельна ділянка площею 6,0423 га. відповідно до державного акту НОМЕР_2 від 19.03.2007р., кад.НОМЕР_3 передана в оренду терміном на 10 років, у задовільному стані (а.с. 29).

Однак, в період дії зазначених договорів, державний реєстратор ОСОБА_5 Апостолівського районного управління юстиції 04.01.2016р. прийняв рішення - індексний №27752434 про реєстрацію за ТОВ «Колос-М» права оренди на вищевказану земельну ділянку, на підставі договору оренди від 28.12.2015р., що був укладений вказаним товариством з ОСОБА_4 (а.с. 47).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що державним реєстратором було повторно зареєстровано право оренди земельної ділянки (за ТОВ "Колос-М") на ту ж саму ділянку, на яку вже було зареєстровано аналогічне право за фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3, адже одночасне існування державної реєстрації кількох прав оренди на одну і ту ж земельну ділянку суперечить вимогам Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою речових та інших прав, які підлягають державній реєстрації, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 6 Закону України «Про оренду землі», орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Право оренди земельної ділянки, як передбачено ч. 5 ст. 6 цього Закону, підлягає державній реєстрації відповідно до закону. Вказана норма повністю кореспондується з приписами п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень».

У відповідності до ч. 4 ст. 334 Цивільного кодексу України, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Згідно частини 4 статті 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 ЗК України).

Аналіз наведених норм свідчить, що право особи на оренду земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації відповідного права на підставі договору оренди землі.

Положеннями пункту 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Разом з тим, право оренди спірною земельною ділянкою на час прийняття спірного рішення було зареєстровано за ФОП ОСОБА_3 Тобто, договір оренди укладений 29.09.2009 р. між позивачем та ОСОБА_4 був чинним станом на 28.12.2015 р. так як набрав чинності саме з моменту його державної реєстрації - 27.08.2010р. та відсутні докази його припинення у встановленому законом або договором порядку.

В свою чергу, колегія суддів зауважує на тому, що державній реєстрації підлягає виключно діюче речове право і за умови, що відносно його предмета в цей період відсутні інші діючі зареєстровані цього виду речові права.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про оренду землі», об'єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

В контексті вказаної вище норми слідує, що ТОВ «Колос М» набуло права оренди спірної земельної ділянки в січні 2016 року, після прийняття реєстратором оскаржуваного рішення. Таким чином, саме з цього моменту земельна ділянка вважається переданою в користування Товариству.

Таким чином, реєстрація права оренди спірної земельної ділянки за ТОВ «Колос М» зумовила одночасне існування права користування земельною ділянкою декількома суб'єктами господарювання, що є порушенням чинного законодавства, а також інтересів позивача, за яким право оренди земельної ділянки зареєстровано первинно.

При цьому, колегія суддів враховує, що на час прийняття спірного рішення зареєстрований договір оренди землі від 29.09.2009 року (між ОСОБА_4 - орендодавець та ФОП «ОСОБА_3 - орендар) був чинним, а тому реєстрація ще одного договору оренди тієї ж землі за новим орендарем є неможливою.

Згідно ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (в редакції на час реєстрації договору), державний реєстратор встановлював відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Статтею 15 цього Закону передбачалось, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень.

За ч. 4 ст. 15 даного Закону, державній реєстрації підлягали виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

В силу вимог п. 3 ч. 3 ст. 10 зазначеного Закону, під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, державний реєстратор запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних інформаційних систем, документів та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником. Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов'язані безоплатно протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі.

Крім того, Верховний суд України в постанові від 29.09.2015 року звертає увагу судів, що державний реєстратор під час проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно зобов'язаний перевірити інформацію про наявність або відсутність вже зареєстрованих речових прав з метою недопущення одночасного існування їх подвійної державної реєстрації.

Таким чином, здійснення запиту для встановлення наявності або відсутності вже зареєстрованих речових прав, які виникли до 01.01.2013 року, на об'єкт нерухомого майна є не правом, а обов'язком державного реєстратора.

В даному випадку, проведення державної реєстрації типового договору оренди землі між ОСОБА_4 (орендодавець) та приватним підприємцем ОСОБА_3 (орендар) від 29.09.2009р. здійснено 27.08.2010 року Апостолівським відділом ДРФ ДП ЦДЗК, тобто державний реєстратор, з урахуванням вищевказаних положень, був зобов'язаний здійснити відповідну перевірку.

Однак, в порушення вимог чинного законодавства, державний реєстратор при проведенні реєстрації речового права за договором оренди землі, укладеного 28.12.2015 року між ТОВ «Колос-М» та ОСОБА_4 належним чином не перевірив наявність права оренди на дану земельну ділянку, внаслідок чого неправомірно здійснив повторну реєстрацію договору оренди однієї і тієї самої земельної ділянки, що є неприпустимим.

При цьому, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо недійсності та наявності підстав для розірвання укладеного договору оренди землі між ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_3, адже оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду, також він не є розірваним на час розгляду справи в суді.

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог ФОП ОСОБА_3 та наявність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос-М» залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.08.2016 р. у справі №804/2212/16 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги в порядку визначеному ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М. Панченко

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: Т.І. Ясенова