Постанова № 62541469, 01.11.2016, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" листопада 2016 р.Справа № 923/1062/14Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: В.В. Лашина

Суддів: О.Л. Воронюк

' Т.А. Величко

при секретарі І.М. Станковій

За участю представників сторін:

Від ТОВ "ОЛК-Альфа" - Сядро О.В.

Від ПАТ "Дельта Банк" - Пасацька В.В.

Від ТОВ "Консалтинг- Гамма" - Сологуб О.В.

Від ПАТ "Херсонський суднобудівний завод" - Тодавчич С.М.,

Ліквідатор - Менчак В.В.

Інші представники учасників процесу у справі про банкрутство в судове засідання не з'явились, про день, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»

на постанову господарського суду Херсонської області

від 19.07.2016.

по справі №923/1062/14

за заявою: Приватного акціонерного товариства "Балаклавське рудоуправління ім.Горького"

до: Публічного акціонерного товариства "Херсонський суднобудівний завод"

про банкрутство

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 04 серпня 2014 року за заявою приватного акціонерного товариства «Балаклавське рудоуправління ім. О. М. Горького» порушено провадження у справі про банкрутство публічного акціонерного товариства «Херсонський суднобудівний завод» (у наступному за текстом - ПАТ «Херсонський суднобудівний завод») на загальних підставах, передбачених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду Херсонської області від 19 липня 2016 року (суддя Пінтеліна Т.Г.) припинені повноваження розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Дикого І.А., ПАТ «Херсонський суднобудівний завод» визнано банкрутом та відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Менчака В.В. (свідоцтво на право здійснення діяльності арбітражного керуючого № 590 від 20.03.2013 р.).

Не погоджуючись із даним судовим рішенням, публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», яке є заставним кредитором, в апеляційній скарзі просить його скасувати, повернувши справу на стадію розпорядження майном, посилаючись на неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального і процесуального права, оскільки збори кредиторів, на яких вирішено питання щодо звернення до суду з клопотанням про перехід до ліквідаційної процедури проведені без участі ПАТ «Дельта Банк». Скаржник вказує, що розпорядником майна арбітражним керуючим не проведено інвентаризацію майна боржника, відсутній аудиторський висновок, не здійснено належним чином аналізу фінансового стану боржника, не досліджені ознаки фіктивного банкрутства, а також не виявлено майно боржника та не проведено його оцінку. Крім цього, скаржник наголошує на тому, що оскаржувану постанову винесено без його участі, не повідомленого належним чином.

Дикий І.А. не погоджується з доводами викладеними в апеляційній скарзі та просить відмовити в її задоволенні, з мотивів викладених у запереченнях.

Також з апеляційною скаргою ПАТ «Дельта Банк» не погоджується ТОВ "Консалтинг-Гамма" яке також просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги Банку вважаючи її необгрунтованою та просить залишити оскаржувану постанову без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи, судова ко легія вважає апеляційну скаргу не обґрунтованою та не підлягаючою задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Аналогічні положення містяться у статті 9 Закону про банкрутство.

Відповідно до ч. 14 статті 16 Закону про банкрутство процедура розпорядження майном вводиться господарським судом на строк, визначений частиною другою статті 22 цього Закону, одночасно з винесенням ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство.

Згідно до ч. 1 ст. 22 названого Закону під розпорядженням майном розуміється система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, проведення аналізу його фінансового становища, а також визначення наступної оптимальної процедури (санації, мирової угоди чи ліквідації) для задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів. Розпорядник майна - фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду забезпечує здійснення процедури розпорядження майном.

Процедура розпорядження майном боржника вводиться строком на сто п'ятнадцять календарних днів і може бути продовжена господарським судом за вмотивованим клопотанням розпорядника майна, комітету кредиторів або боржника не більше ніж на два місяці (ч. 2 ст. 22 Закону про банкрутство).

Частиною 3 статті 22 Закону про банкрутство визначені обов'язки розпорядника майна, а саме: розглядати заяви кредиторів про грошові вимоги до боржника, які надійшли в установленому цим Законом порядку; вести реєстр вимог кредиторів; повідомляти кредиторів про результати розгляду їхніх вимог; вживати заходів для захисту майна боржника; аналізувати фінансово-господарську діяльність, інвестиційне становище боржника та його становище на ринках; виявляти (за наявності) ознаки фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства; скликати збори кредиторів та організовувати їх проведення; надавати державному органу з питань банкрутства відомості, необхідні для ведення Єдиного реєстру підприємств, щодо яких порушено справу про банкрутство; надавати господарському суду та комітету кредиторів звіт про свою діяльність, відомості про фінансове становище боржника, пропозиції щодо можливості відновлення платоспроможності боржника; не пізніше двох місяців від дня порушення провадження у справі про банкрутство разом з боржником організувати та забезпечити проведення інвентаризації майна боржника та визначити його вартість; брати участь у розробці плану санації у випадках, передбачених цим Законом, та за можливості проведення санації боржника розробити разом з боржником не пізніше двох місяців від дня порушення провадження у справі про банкрутство план санації боржника та подати його на розгляд комітету кредиторів; виконувати інші повноваження, що передбачені цим Законом.

Згідно до ч. 8 ст. 26 Закону про банкрутство до компетенції комітету кредиторів належить прийняття рішення, зокрема, про звернення до господарського суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у випадках, передбачених цим Законом.

У випадках, передбачених цим Законом, господарський суд у судовому засіданні за участю сторін приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців. Банкрут - боржник, неспроможність якого виконати свої грошові зобов'язання встановлена господарським судом. Неявка у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про час і місце такого засідання, не перешкоджає провадженню у справі (частина перша статті 37 Закону про банкрутство).

Відповідно до ч. 4 ст. 205 Господарського кодексу України у разі неспроможності суб'єкта господарювання через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів він може бути оголошений за рішенням суду банкрутом.

Як вбачається з матеріалів справи, розпорядником майна арбітражним керуючим Диким І.А. здійснено аналіз фінансово-господарської діяльності ПАТ «Херсонський суднобудівний завод», висновки якого викладені у відповідних звітах про результати аналізу фінансового стану боржника за 2014, 2015, 2016 роки /а.с. 172-178, 179-186, 195-216, т. 15/.

Зокрема, встановлено, що власний капітал товариства постійно скорочувався та у 2014-2015 роках мав від'ємне значення, що свідчить про критичну фінансову нестійкість ПАТ «Херсонський суднобудівний завод», негативною також є тенденція збільшення кредиторської заборгованості. Арбітражним керуючим розглянуто співвідношення між власним та позичковим капіталом товариства, здійснено аналіз необоротних та оборотних активів, стан дебіторської та кредиторської заборгованості, прибутковості товариства, витрат на виробництво, інвестицій та інновацій. Розпорядником встановлено, що ПАТ «Херсонський суднобудівний завод» є неліквідним, а його фінансовий стан характеризується ознаками критичної неплатоспроможності та фінансової нестійкості.

26 квітня 2016 року відбулися збори ПАТ «Херсонський суднобудівний завод», на яких розглянутий звіт розпорядника щодо виконаної ним роботи, у тому числі розглянуті питання щодо фінансового стану боржника. Між тим, питання щодо подальшої процедури банкрутства постановлено вирішити на наступних зборах.

На зборах комітету кредиторів ПАТ «Херсонський суднобудівний завод», що відбулися 18 липня 2016 року, також досліджувалися питання фінансового стану боржника та за результатами обговорення цих питань вирішено звернутися до господарського суду з клопотанням про визнання ПАТ «Херсонський суднобудівний завод» банкрутом та з клопотанням щодо призначення ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Менчака В.В.

Приймаючи постанову про визнання боржника банкрутом, місцевий господарський суд виходив з рішення комітету кредиторів та аналізу фінансового становища боржника, викладених у звітах розпорядника майна, того, що боржником не спростовано свою неплатоспроможність, а також, що пропозицій від інвесторів щодо можливості відновлення платоспроможності боржника не надходило, клопотання щодо укладення мирової угоди комітетом кредиторів не подано.

Колегія суддів погоджується з такими висновками господарського суду, з огляду на наступне.

У статті 1 Закону про банкрутство міститься суттєве визначення, за яким суб'єкт господарської діяльності може бути визнаний банкрутом тільки в разі встановлення господарським судом його неспроможності відновити свою платоспроможність і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Відтак, визнаючи боржника банкрутом, суд має встановити його неоплатність, тобто недостатність майна для задоволення вимог кредиторів.

Тому, при винесенні постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури суд в обов'язковому порядку повинен з'ясувати як актив, так і пасив боржника, розмір якого підлягає визначенню відповідно до затвердженого судом реєстру вимог кредиторів, та співставити дані обох величин.

Приписи Закону про банкрутство покладають на розпорядника майна обов'язок здійснення аналізу фінансової та господарської діяльності боржника та надання господарському суду і комітету кредиторів звіту про свою діяльність, відомості про фінансове становище боржника.

Суд приймає рішення, виходячи з клопотання комітету кредиторів, однак остаточна оцінка згідно з вимогами статті 43 ГПК України надається саме судом.

При цьому, у відповідності до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

З матеріалів вбачається що, були виявлені ознаки неплатоспроможності, а також те, що підприємство не має можливості погасити усі короткострокові зобов'язання, навіть при умові реалізації усіх оборотних активів, включаючи витребування дебіторської заборгованості.

Також слід зазначити, що відомості про наявність можливих інвесторів чи заяви потенційних інвесторів не надходили.

Згідно аналізу арбітражного керуючого відсутні ознаки фіктивного банкрутства, відсутні економічні та, як наслідок, правові ознаки доведення до банкрутства у розумінні ст. 219 КК України, ознаки приховування стійкої фінансової неспроможності (банкрутства) у розумінні ст. 164-15 КУпАП.

Докази, які б спростовували фінансову спроможність боржника, матеріали спарви не містять.

Господарським судом зазначено, що кредиторами підтримано рішення комітету кредиторів про введення процедури ліквідації відносно боржника у судовому засіданні; аналіз фінансового стану боржника свідчить про відсутність реальної можливості відновити платоспроможність без інвесторів, яких не виявлено, та пропозицій власника, тобто підстав, які є достатніми, щоб вважати, що платоспроможність боржника може бути відновлена.

Аналізуючи матеріали справи, судова колегія вважає, що судом першої інстанції вірно встановлені обставини справи та ним дана належна юридична оцінка при дотриманні норм процесуального законодавства України.

Доводи скаржника щодо залучення судом апеляційної інстанції до матеріалів справи документів з інвентаризації майна боржника в порушення вимог ст..101 ГПК України є безпідставними, оскільки при прийнятті оскаржуваного рішення такі документи були в полі зору суду та враховувалися арбітражним керуючим при складанні аналізу фінансового стану підприємства.

Також не приймаються судовою колегією твердження ПАТ «Дельта Банк» щодо неповідомлення Банку про час, дату та місце розгляду справи 19.07.2016 , оскільки спростовуються присутністю в судовому засіданні представника Банку, що підтверджується протоколом судового засідання.

Інші доводи скаржника щодо ненадання йому арбітражним керуючим можливості взяти участь у зборах комітету кредиторів, тощо - також спростовуються матеріалами справи.

За таких обставин, судова колегія вважає, що достатні правові підстави для скасування оскаржуваної постанови скаржником не доведені.

Керуючись ст.ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» залишити без задоволення, а постанову господарського суду Херсонської області від 19.07.2016 р. по справі № 923/1062/14 - без змін.

Головуючий суддя В.В. Лашин

Суддя О.Л. Воронюк

Суддя Т.А. Величко