Постанова № 62541465, 01.11.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" листопада 2016 р. Справа№ 910/32578/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Гаврилюка О.М.

Коротун О.М.

за участю представників сторін

від позивача: Корчагін М.П. - представник за дов. б/н від 10.02.2016 року;

від відповідача : Сороколіт Є.М. - представник за дов. №14-75 від 21.04.2016 року;

від третьої особи: не з'явився,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.09.2016 року

у справі № 910/32578/15 (суддя: Бондарчук В.В.)

за заявою Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 29.02.2016 у справі № 910/32578/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТУТКОВСЬКИЙ ІНТЕГРОВАНІ РІШЕННЯ"

до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

третя особа, без самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Володар"

про стягнення 718 680, 00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТУТКОВСЬКИЙ ІНТЕГРОВАНІ РІШЕННЯ" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - відповідач), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Володар" (далі - третя особа) про стягнення заборгованості у розмірі 718 680, 00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.02.2016 року у справі №910/32578/15 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТУТКОВСЬКИЙ ІНТЕГРОВАНІ РІШЕННЯ" задоволено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТУТКОВСЬКИЙ ІНТЕГРОВАНІ РІШЕННЯ" 718 680,00 грн. - заборгованості, та 10780,21 грн - судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2016 року рішення Господарського суду міста Києва від 29.02.2016 року у справі № 910/32578/15 залишено без змін.

07.07.2016 року на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 29.02.2016 року у справі № 910/32578/15 видано наказ.

08.07.2016 року через загальний відділ діловодства суду першої інстанції від Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" надійшла заява про відстрочку виконання рішення, в якій заявник просить суд відстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2016 року у справі № 910/32578/15 на 6 (шість) місяців.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2016 року у справі № 910/32578/15 у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 29.02.2016 у справі № 910/32578/15 - відмовлено.

Не погодившись з прийнятою ухвалою, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу у даній справі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва неповно з'ясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи.

Так, скаржник вказав, що при прийнятті оскаржуваної ухвали судом першої інстанції не було надано належної оцінки фінансовому стану Компанії, не враховано матеріальні інтереси сторін, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інше.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2016 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" прийнято до провадження.

У судовому засіданні 01.11.2016 року відповідач підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, ухвалу місцевого господарського суду скасувати.

У відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.09.2016 року по справі №910/32578/15 залишити без змін а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" без задоволення

Представник третьої особи у судове засідання 01.11.2016 року не з'явився. Про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлявся належним чином, зокрема, надсиланням ухвали від 18.10.2016 року на відповідну адресу.

Пункт 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 встановлює, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

Згідно з п. 3.9.2. Постанови Пленуму, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Крім того, враховуючи, що судом явка уповноважених представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, третя особа не скористалася належними їй процесуальними правами приймати участь в судовому засіданні 01.11.2016 року, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника третьої особи за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що ухвала Господарського суду міста Києва від 12.09.2016 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - без задоволення, з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Згідно ст. 124 Конституції України та ст. 115 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначається Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно ч. 1 ст. 36 Закону України "Про виконавче провадження", за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.

Відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Відповідно до п. 7.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", господарський суд на підставі статті 121 Господарського процесуального кодексу України має право за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Так, в обґрунтування поданої заяви, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" зазначає, що відповідно до звіту про фінансові результати загальна сума дебіторської заборгованості станом на 31.12.2015 року перед Товариством з обмеженою відповідальністю "ТУТКОВСЬКИЙ ІНТЕГРОВАНІ РІШЕННЯ" становить 33 999 240, 00 грн. Крім того, боржник зазначає, що внаслідок зовнішньополітичних чинників, у зв'язку із втратою контролю над ПАТ "Чорноморнафтогаз" та інших підприємств, що знаходяться на території АР Крим, відбулося знецінення інвестицій у вказаних підприємствах на суму 899 806, 00 грн, а також запасів природного газу, розташованого у підземних сховищах АР Крим у сумі 1 903 484, 00 грн. Крім того, представник заявника просив суд врахувати, що у прохальній частині поданої заяви допущено описку у даті судового акту.

Так, пунктом 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" роз'яснено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Можливість розстрочення або відстрочення виконання рішення суду залежить виключно від винятковості обставин, які виникли у процесі виконання рішення суду.

При цьому, Київський апеляційний господарський суд відзначає, що ані до відповідної заяви ані до суду апеляційної інстанції не було надано належних допустимих доказів в розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, які підтверджують скрутне фінансове становище товариства та свідчить про неможливість виконання даного рішення (довідка про відсутність коштів на рахунку, тощо).

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження скаржника, що при прийнятті оскаржуваної ухвали судом першої інстанції не було надано належної оцінки фінансовому стану Компанії, не враховано матеріальні інтереси сторін, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інше.

Згідно з вимогами ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 року у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду".

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання відстрочки виконання рішення суду повинні бути об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Із підстав, умов та меж надання відстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Отже, питання щодо надання відстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі. Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати не тільки доводи боржника, а і заперечення кредитора, зокрема, щодо і його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення від 29.02.2016 року у даній справі на 6 місяців.

Так, в даному випадку, апелянт, всупереч вимог вказаної норми закону, не надав суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження своїх доводів та вимог, заявлених в апеляційній скарзі.

Таким чином, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що прийнята господарським судом ухвала відповідає ст. ст. 43, 85 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості, підстав для скасування чи зміни ухвали, в тому числі, з мотивів, наведених в апеляційній скарзі не вбачається.

За таких обставин, ухвала Господарського суду міста Києва від 12.09.2016 року у справі №910/32578/15 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - задоволенню не підлягає.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.09.2016 року у справі №910/32578/15 - залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/32578/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді О.М. Гаврилюк

О.М. Коротун