Постанова № 62541407, 03.11.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" листопада 2016 р. Справа№ 910/541/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Тищенко А.І.

Отрюха Б.В.

За участю представників:

від позивача: Бородкін Д.І. - за дов.

від відповідача: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Арт-Мастер»

на рішення Господарського суду міста Києва від 29.08.2016

у справі №910/541/16 (головуючий суддя Сташків Р.Б.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Арт-Мастер»

до Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України

про зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Арт-Мастер» (далі, позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом (із урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 04.04.2016; том 1, а.с. 21) до Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України (далі, відповідач або ДП «Інформаційний центр» МЮУ) про визнання протиправною бездіяльності відповідача в особі ліквідаційної комісії, щодо ухилення від розгляду кредиторських вимог позивача та зобов'язання відповідача, в особі ліквідаційної комісії, визнати позивача кредитором та включити його в проміжний ліквідаційний баланс відповідача з кредиторськими вимогами у сумі 192 320 628,20 грн.

Позов обгрунтований тим, що між сторонами було укладено тринадцять авторських (ліцензійних) договорів та три договори про надання послуг, по яким рахується непогашена заборгованість відповідача та нараховані на неї санкції, які (суму боргу і санкції) позивач заявив до відповідача як кредиторські вимоги у процесі ліквідації останнього. Однак, за твердженнями позивача, відповідач від розгляду його кредиторських вимог ухилився, а тому позивач просить суд визнати бездіяльність відповідача в особі ліквідаційної комісії, щодо ухилення від розгляду кредиторських вимог протиправною та зобов'язати відповідача включити ці вимоги до проміжного ліквідаційного балансу у примусовому порядку.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.08.2016 у справі №910/541/16 у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.

Рішення суду мотивоване тим, що станом на час звернення позивача до суду з даним позовом до відповідача, останнім, в особі його ліквідаційної комісії, не були порушені права позивача бездіяльністю у вигляді ухилення від розгляду кредиторських вимог позивача та визнання позивача кредитором на суму 186 369 021,37 грн., так як такі вимоги вже були розглянуті та відхилені відповідачем. Водночас, вимога позивача про зобов'язання відповідача, в особі ліквідаційної комісії, включити вимоги позивача на суму 186 369 021,37 грн. в проміжний ліквідаційний баланс, теж не підлягає задоволенню, оскільки на даний час є чинною та не оскарженою дія відповідача у вигляді відмови у визнанні позивача кредитором на суму 186 369 021,37 грн. та включенні його до реєстру.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Арт-Мастер» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 29.08.2016 у справі №910/541/16 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що частиною 6 статті 105 Цивільного кодексу України встановлено тридцятиденний строк, протягом якого ліквідатор зобов'язаний розглянути вимоги кредиторів, прийняти по ним рішення та надіслати рішення кредитору. Позивач наголошує на тому, що встановлений частиною 6 статті 105 Цивільного кодексу України строк визначено календарними днями, а не робочими, як зазначив суд першої інстанції.

Однак, як стверджує позивач, протягом тридцятиденного строку ліквідатор кредиторські вимоги позивача не розглянув, рішення по ним не прийняв, позивачу таке рішення не направив, що свідчить про бездіяльність ліквідатора з виконання ним свого обов'язку, встановленого частиною 6 статті 105 Цивільного кодексу України.

Лист відповідача №27468/01-08 від 30.12.2015, на думку апелянта, не може бути доказом виконання відповідачем вищезазначеного обов'язку.

Скаржник у апеляційній скарзі наголошує на тому, що суд першої інстанції фактично не розглянув вимогу позивача щодо зобов'язання включити його кредиторські вимоги до проміжного ліквідаційного балансу.

Відповідно до автоматизованого розподілу справ між суддями апеляційну Товариства з обмеженою відповідальністю «Арт-Мастер» у справі №910/541/16 було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Отрюх Б.В., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2016 апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 13.10.2016.

Представник відповідача у судове засідання 13.10.2016 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2016 у зв'язку з неявкою у судове засідання представника відповідача розгляд справи було відкладено на 18.10.2016.

17.10.2016 представник позивача подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду копію Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, яку колегією суддів було оглянуто та долучено до матеріалів справи.

18.10.2016 представник позивача подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду письмові пояснення, у яких наголосив на тому, що звернення до суду з позовом про визнання та включення кредиторських вимог до реєстру вимог кредиторів є належним способом захисту порушених прав та законних інтересів, який може застосовуватися у спірних правовідносинах. На підтвердження своєї правової позиції скаржник надав суду копії постанов Вищого господарського суду України від 15.12.2012 у справі №5006/37/66пн/2012, від 09.04.2014 у справі №913/2983/13, від 09.06.2015 у справі №922/4954/14.

Представник відповідача у судове засідання, призначене на 18.10.2016, не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

У зв'язку з неявкою у судове засідання представника відповідача, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2016 розгляд справи було відкладено на 03.11.2016.

Представник відповідача у судове засідання 03.11.2016 знову не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Як зазначено у пункті 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Відповідно до пункту 3.9.1. вказаної постанови, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Як зазначено у пункті 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 №01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» та пункті 19 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 №01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року» до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Ухвали Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2016, 13.10.2016 та 18.10.2016 направлялись відповідачу на адресу, зазначену у витягу з Єдиного державного реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань та були повернуті на адресу суду з відміткою «адресат вибув».

З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що у матеріалах справи містяться докази належного повідомлення відповідача про час і місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а саме повідомлення про вручення поштових відправлень, які повернулися на адресу суду з відміткою «адресат вибув», колегія суддів, зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.

Представник позивача у судових засіданнях підтримував доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, позов задовольнити повністю.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог та вважає, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, відповідач з 16.09.2015 перебуває у стані припинення та строк для заявлення кредиторських вимог було встановлено до 21.11.2015.

Позивачем у межах строку для заявлення кредиторських вимог було направлено відповідачу поштою 20.11.2015 заяву про визнання кредиторських вимог на суму 186 369 021,37 грн. вих. №01.1-171 та включення цих вимог до реєстру вимог кредиторів (том 1, а.с.15-18).

Як вбачається із матеріалів справи, кредиторські вимоги базуються на 13-ти авторських (ліцензійних) договорах та 3-х договорах про надання послуг, а саме:

1) авторський (ліцензійний) договір № А-1/26.12.12 від 26.12.2012;

2) авторський (ліцензійний) договір № А-2/26.12.12 від 26.12.2012;

3) авторський (ліцензійний) договір № А-3/26.12.12 від 26.12.2012;

4) авторський (ліцензійний) договір № А-4/26.12.12 від 26.12.2012;

5) авторський (ліцензійний) договір № А-5/26.12.12 від 26.12.2012;

6) авторський (ліцензійний) договір № А-6/26.12.12 від 26.12.2012;

7) авторський (ліцензійний) договір № А-7/26.12.12 від 26.12.2012;

8) авторський (ліцензійний) договір № А-8/26.12.12 від 26.12.2012;

9) авторський (ліцензійний) договір № А-9/26.12.12 від 26.12.2012;

10) авторський (ліцензійний) договір № А-10/26.12.12 від 26.12.2012;

11) авторський (ліцензійний) договір № А-11/26.12.12 від 26.12.2012;

12) авторський (ліцензійний) договір № А-12/26.12.12 від 26.12.2012;

13) авторський (ліцензійний) договір № А-1/23.11.12 від 23.11.2012;

14) договір № ЦСК-1/14.01.13 від 14.01.2013;

15) договір № КЗІ-1/26.06.13 від 26.06.2013;

16) договір № КЗІ-2/17.06.13 від 17.06.2013.

Відповідачем заяву про визнання кредиторських вимог на суму 186 369 021,37 грн. та включення цих вимог до реєстру вимог кредиторів було отримано 23.11.2015, що вбачається з роздруківки з бази відправлень Укрпошти та зі зворотного повідомлення про вручення поштового відправлення (том 1, а.с. 25-26).

Предметом спору у даній справі є визнання протиправною бездіяльності відповідача, в особі ліквідаційної комісії, що виявилась у не розгляді протягом встановленого законом строку кредиторської заяви позивача із заявленими ним вимогами (бездіяльність у вигляді ухилення від розгляду кредиторських вимог) та зобов'язання відповідача, в особі ліквідаційної комісії, визнати позивача кредитором та внаслідок чого - включити позивача до проміжного ліквідаційного балансу відповідача з кредиторськими вимогами у сумі 192 320 628,20 грн.

За приписами частин 3, 5 статті 105 Цивільного кодексу України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

При цьому, приписами частини 6 статті 105 Цивільного кодексу України унормовано, що кожна окрема вимога кредитора розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

Як вірно встановлено судом першої інстанції під час вирішення спору, відповідач з 16.09.2015 перебуває у стані припинення, строк для заявлення кредиторських вимог було встановлено до 21.11.2015 та позивачем у межах строку для заявлення кредиторських вимог було направлено Відповідачу поштою 20.11.2015 заяву про визнання кредиторських вимог на суму 186 369 021,37 грн. та включення цих вимог до реєстру вимог кредиторів, яку відповідачем було отримано 23.11.2015.

Відповідно до частини 1 статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина 1 статті 252 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Таким чином, якщо інше не визначено самою нормою права, за загальним правилом строк визначається саме календарними днями.

Приписи частини 6 статті 105 Цивільного кодексу України не містять вказівки на те, що обрахунок тридцятиденного строку, наданого ліквідатору для направлення кредитору рішення за результатами розгляду його вимог, повинен здійснюватись у робочих днях, а відтак, останній повинен бути обрахований саме календарними днями.

З огляду на зазначене, висновки суду першої інстанції з посиланням на норми глави IV КЗпП України стосовно того, що відповідно до статті 105 Цивільного кодексу України тридцятиденний строк, наданий ліквідатору, для направлення кредитору рішення за результатами розгляду його вимог, обраховується у робочих днях, колегія суддів вважає помилковими.

Відтак, отримавши 23.11.2015 кредиторську заяву позивача на суму вимог 186 369 021,37 грн., та враховуючи приписи статті 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку у тридцять календарних днів, наданий ліквідатору для направлення кредитору рішення за результатами розгляду його вимог, розпочався 24.11.2015 та закінчився 24.12.2015 (30-й календарний день).

Позивач звернувся до суду з даним позовом 14.01.2016 (дата вхідного штемпеля суду), з обґрунтуванням, що підставою позову є бездіяльність відповідача у вигляді ухилення від розгляду кредиторських вимог, і подаючи суду уточнення формулювання позовних вимог 03.02.2016 та заяву про збільшення позовних вимог (викладена у поясненні) від 04.04.2016, позивач також просив суд про визнання протиправною бездіяльності відповідача, в особі ліквідаційної комісії, щодо ухилення від розгляду кредиторських вимог позивача.

Разом із цим, як убачається з матеріалів справи, 30.12.2015 відповідачем було складено лист-відповідь №27468/01-08 за результатами розгляду вищевказаної заяви позивача з кредиторськими вимогами до відповідача на суму 186 369 021,37 грн., якою відмовлено у визнанні вимог обґрунтованими (відхилено документальну обгрунтованість вимог) та у включенні цих вимог до реєстру (проміжного) вимог кредиторів.

Вказаний лист-відповідь від 30.12.2015 за №27468/01-08 було направлено відповідачу 28.01.2016, що вбачається з опису вкладення у цінний лист та поштового чеку.

Отже, відповідачем дійсно було розглянуто заяву позивача про визнання кредиторських вимог з порушенням встановленого частиною 6 статті 105 Цивільного кодексу України тридцятиденного строку.

Водночас, факт розгляду кредиторських вимог з порушенням тридцятиденного строку не спростовує тієї обставини, що відповідачем кредиторські вимоги позивача все ж таки були розглянуті по суті та відмовлено у їх задоволенні листом-відповіддю від 30.12.2015 за №27468/01-08.

Відтак, заявлена позивачем бездіяльність відповідача щодо ухилення від розгляду кредиторських вимог була відсутня, натомість, зі сторони відповідача наявна відмова у задоволенні вимог кредитора, оформлена рішенням від 30.12.2015 за № 27468/01-08, а тому кредиторські вимоги позивача не можна вважати такими, що не розглянуті взагалі.

Колегія суддів зазначає, що рішення суду, як найважливіший акт правосуддя, покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.

Тобто, рішення суду має бути спрямоване на відновлення порушених прав та інтересів позивача.

Відповідно до частини 3 статті 112 Цивільного кодексу України у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.

Позивачем дія відповідача у вигляді відмови у визнанні його кредитором на суму 186 369 021,37 грн. не оскаржується.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що у даному конкретному випадку, вимога позивача про визнання протиправною бездіяльності відповідача в особі ліквідаційної комісії, щодо ухилення від розгляду кредиторських вимог позивача у встановлений законом тридцятиденний строк не може бути задоволена, оскільки її задоволення жодним чином не призведе до відновлення порушеного права позивача за умови того, що фактично відповідачем було відмовлено у задоволенні вимог кредитора рішенням від 30.12.2015 за № 27468/01-08 і зазначена дія відповідача у вигляді відмови у визнанні позивача його кредитором на суму 186 369 021,37 грн. не оскаржується.

Таким чином, оскільки рішення відповідача у вигляді відмови у визнанні позивача кредитором на суму 186 369 021,37 грн. та включенні його до реєстру є чинним та не оскаржено позивачем, позовні вимоги про визнання позивача кредитором та зобов'язання відповідача, в особі ліквідаційної комісії, включити вимоги позивача на суму 186 369 021,37 грн. в проміжний ліквідаційний баланс відповідача також не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог у частині визнання протиправною бездіяльності відповідача в особі ліквідаційної комісії щодо ухилення від розгляду кредиторських вимог позивача та зобов'язання відповідача, в особі ліквідаційної комісії, визнати позивача кредитором та включити його в проміжний ліквідаційний баланс відповідача з кредиторськими вимогами у сумі 5 951 606,83 грн. (192 320 628,20 грн. - 186 369 021,37 грн.) (враховуючи заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог від 04.04.2016 у зв'язку зі збільшенням нарахувань по трьом договорам), то суд у цій частині також в позові відмовляє, позаяк вимоги на дану суму до відповідача, в особі його ліквідаційної комісії не заявлялися, тому права позивача на розгляд відповідачем цих вимог останнім на даний час не порушені.

У зв'язку з відмовою у задоволенні позову по суті, судом відхиляється заява відповідача про застосування позовної давності, подана під час вирішення справи судом першої інстанції (том 5, а.с. 150-151), оскільки питання про застосування позовної давності може бути розглянуто тільки у випадку визнання позовних вимог обґрунтованими.

Відповідно до пункту 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №6 «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:

- чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;

- чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин;

- яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до абз. 6 пункту 12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 №7 «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» не підлягає скасуванню судове рішення, якщо апеляційною інстанцією буде з'ясовано, що його резолютивна частина є правильною, хоча б відповідні висновки місцевого господарського суду й не були належним чином обґрунтовані у мотивувальній частині рішення. Водночас, апеляційний господарський суд у мотивувальній частині своєї постанови не лише вправі, а й повинен зазначити власну правову кваліфікацію спірних відносин та правову оцінку обставин справи.

Таким чином, оскільки резолютивна частина рішення Господарського суду міста Києва від 29.08.2016 у справі №910/541/16 є правильною, колегія суддів не має підстав для скасування оскаржуваного рішення, не дивлячись на невідповідність деяких висновків суду першої інстанції обставинам справи, про що зазначалося вище.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції у даній справі підлягає залишенню без змін з підстав, викладених у мотивувальній частині постанови. Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Арт-Мастер» задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Арт-Мастер» на рішення Господарського суду міста Києва від 29.08.2016 у справі №910/541/16 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 29.08.2016 у справі №910/541/16 залишити без змін.

Матеріали справи №910/541/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді А.І. Тищенко

Б.В. Отрюх