Рішення № 62540218, 26.10.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.10.2016№910/14713/16

За позовом Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів

Шевченківського району»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «АІС-СП»

про стягнення 37 953,40 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача: Лєгостаєв І.В. за довіреністю № 63-Д від 26.09.2016 р.;

від відповідача: Порхун В.М. за довіреністю від 05.09.2016 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АІС-СП» (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за фактично спожиті комунальні послуги за період з 01.09.2010 р. по 01.05.2011 р. в сумі 37 953,40 грн., з яких 27 010, 19 грн. сума основного боргу, 6 365,88 грн. інфляційних втрат та 4 577,33 грн. 3% річних.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.08.2016 р. порушено провадження у справі № 910/14713/16, її розгляд призначено на 12.09.2016 р.

25.08.2016 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

09.09.2016 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

В судовому засіданні 12.09.2016 р. на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 26.09.2016 р.

23.09.2016 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подано відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого відповідач зазначає, що за даними бухгалтерського обліку його підприємства заборгованість перед позивачем за період з 01.09.2010 р. по 01.05.2011 р. відсутня, у зв'язку з чим проти задоволення позову заперечує.

В судовому засіданні 26.09.2016 р. представником відповідача подано заяву про застосування строків позовної давності.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.09.2016 р. на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 10.10.2016 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.10.2016 р. в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України продовжено строк розгляду спору у справі № 910/14317/16 на 15 днів, на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 24.10.2016 р.

21.10.2016 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

В судовому засіданні 24.10.2016 р. на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 26.10.2016 р.

Представник позивача в судовому засіданні 26.10.2016 р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 26.10.2016 р. проти задоволення позову заперечив, просив суд застосувати строки позовної давності.

У судовому засіданні 26.10.2016 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" відповідно до рішення Київської міської ради від 22.09.2011 року № 24/6240 "Про питання діяльності комунальних підприємств, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва" перейменоване з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у місті Києві ради, зареєстрованого Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією 31.10.2001 року.

Відповідно до п. 2.1. Статуту Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району", Підприємство створене з метою отримання прибутку від господарської діяльності, спрямованої на задоволення суспільних потреб, надання послуг населенню у сфері житлово-комунального господарства в якості виконавця цих послуг.

У позовній заяві позивач вказує на те, що відповідач є користувачем нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Київ, вулиця Половецька, 14, загальною площею 541,2 м.кв. та споживає комунальні послуги, які надаються споживачем. У період з квітня 2007 р. по жовтень 2010 р. облік, нарахування та збір платежів від власників (орендарів) нежитлових приміщень від імені КП УЖГ здійснювали КП «ЖЕКи», що діяли на підставі договорів доручення.

Відповідно до Окремого доручення першого заступника голови Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації від 13.09.2010 р. № 905 з метою підвищення контролю за рівнем платіжної дисципліни і недопущенням безоплатного використання теплової енергії та водопостачання КП УЖГ (КП «ЦОС Шевченківського району») було зобов'язано укласти прямі договори з орендарями та власниками нежитлових приміщень Шевченківського району. КП ЖЕКи було зобов'язано передати КП УЖГ всю первинну документацію, провести звірку з орендарями та власниками нежитлових приміщень Шевченківського району, скласти акти звіряння станом на 01.10.2010 р.

На виконання окремого доручення КП «ЖЕК «Татарка» було складено Зведений перелік сальдо відмовлених в підписанні актів звірок станом на 30.09.2010 р., відповідно до якого заборгованість відповідача за комунальні послуги становить 5 487, 36 грн.

Позивач також стверджує, що у період з 01.09.2010 року по 01.05.2011 року відбувалось фактичне споживання комунальних послуг відповідачем. На підтвердження означених доводів Комунальним підприємством "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" було додано до матеріалів справи копії облікових карток та (табуляграм) від виробників комунальних послуг - ПАТ «Київенерго» та ПАТ «Київводоканал», а також Рахунки на оплату № 440 від 20.10.2010 р. на суму 4 241,98 грн., № 1001 від 30.11.2010 р. на суму 10 314,19 грн., № 7344 від 27.12.2010 р. на суму 11 816,42 грн., № 2587 від 27.01.2011 р. на суму 14 693,45 грн., № 5221 від 23.02.2011 р. на суму 13 960,53 грн., № 6636 від 25.03.2011 р. на суму 14 180,68 грн., № 11225 від 29.04.2011 р. на суму 13 287,20 грн.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Статтею 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", житлово-комунальні послуги поділяються за функціональним призначенням та порядком затвердження цін/тарифів.

Частиною 1 статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:

1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);

2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо);

3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо);

4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (виконавець), і фізичною та юридичною особою (споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (послуги) регулюються Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, далі Правила.

Відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов'язку оплати послуги, якими він фактично користується у повному обсязі.

Згідно з ч. 3 ст. 20 Закону споживач зобов'язаний, зокрема, оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Зобов`язання в силу вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у ч. 1 ст. 193 ГК України.

За приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

При цьому, ч. 2 ст. 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Недійсність договору з надання житлово-комунальних послуг у зв'язку з недодержанням юридичними особами письмової форми законом не встановлена, а тому виниклі між сторонами зобов'язання є дійсними і їх виконання повинне здійснюватися у відповідності до норм цивільного законодавства (Постанова Верховного Суду України від 25.11.2014 року у справі № 3-184ГС14).

Матеріалами справи підтверджується факт надання позивачем комунальних послуг та споживання цих послуг відповідачем, а отже судом встановлено наявність порушеного права позивача.

При цьому, суд не приймає до уваги доводи відповідача щодо відсутності заборгованості перед позивачем, оскільки відповідачем не надано належних доказів в підтвердження повної оплати спожитих комунальний послуг за спірний період.

Водночас, частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом (відповідно до п. 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів").

Законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Відтак її може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного. В останньому випадку воно обов'язково має бути зазначене в протоколі судового засідання (пункт 6 частини другої статті 811 ГПК); господарський суд може також запропонувати відповідачеві викласти таку заяву в письмовій формі та долучити її до матеріалів справи.

Положеннями ст. 256 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За приписами п. 2.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Таким чином, при застосуванні позовної давності та наслідків її спливу (ст. 267 Цивільного кодексу України) необхідно досліджувати та встановлювати насамперед обставини про те, чи порушено право особи, про захист якого вона просить, і лише після цього - у випадку встановленого порушення, і наявності заяви сторони про застосування позовної давності - застосовувати позовну давність та наслідки її спливу.

Як вже зазначалось, суд встановив наявність порушеного права позивача.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України встановлений загальний строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (позовна давність), у три роки.

За приписами ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно приписів пункту 2.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарський спорів", якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму ЦК України).

Пунктом 4.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарський спорів" передбачено, що у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане.

Якщо договором чи іншим правочином визначено різні строки виконання окремих зобов'язань, що з нього виникають (наприклад, у зв'язку з поетапним виконанням робіт або з розстроченням оплати), позовна давність обчислюється окремо стосовно кожного з таких строків.

Так, відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за користування вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Як стверджує позивач, та підтверджується матеріалами справи, комунальні послуги надавалися позивачем та споживалися відповідачем у період з 01.09.2010 р. по 01.05.2011 р.

Проте, позивач звернувся до господарського суду міста Києва із позовною заявою лише 11.08.2016 року.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем було пропущено строк позовної давності для звернення із вимогами, які викладені у позовній заяві. При цьому, поважності причин пропуску позовної давності позивачем не доведено.

Водночас, суд не приймає до уваги доводи позивача щодо переривання строку позовної давності у зв'язку з частковою оплатою боргу відповідачем, оскільки навіть після здійсненої відповідачем останньої оплати трирічний строк позовної давності сплинув і в подальшому не переривався.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у зв'язку із пропуском строку позовної давності.

Згідно зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 378, 00 грн. покладаються на позивача.

При цьому, суд вважає за необхідне повернути позивачу зайве сплачений судовий збір у розмірі 449, 00 грн., виходячи з наступного.

Позивачем у позовній заяві було визначено ціну позову у розмірі 37 953,40 грн. та сплачено відповідно судовий збір у розмірі 1 827,00 грн., тоді як відповідно до частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір встановлюється у розмірі 1,5 % ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати.

Таким чином, за поданий позов необхідно було сплатити 1 378, 00 грн.

Пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Оскільки позивачем помилково сплачено судовий збір у більшому розмірі ніж це передбачено чинним законодавством, і враховуючи викладене в п. 4 прохальної частини позовної заяви клопотання про його повернення, зайво сплачена сума у розмірі 449, 00 грн. підлягає поверненню позивачу.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Повернути Комунальному підприємству "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" (03190, м. Київ, вул. Кирпоноса, буд. 10/8; код ЄДРПОУ 31731838) судовий збір у розмірі 449 (чотириста сорок дев'ять) грн. 00 коп., перерахований згідно платіжного доручення № 314 від 27.08.2014 року, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 31.10.2016

Суддя М.Є. Літвінова