Постанова № 62539114, 04.11.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 листопада 2016 року № 826/8691/16

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області до публічного акціонерного товариства «Укрнафта» про застосування арешту коштів на рахунках платника податків,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась Державна податкова інспекція у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області (далі також - ДПІ у м. Полтаві ГУ ДФС у Полтавській області, позивач) з позовом до публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (далі також - ПАТ «Укрнафта», відповідач), в якому позивач просив:

- застосувати арешт коштів на рахунках ПАТ «Укрнафта» (00135390);

- застосувати арешт коштів на рахунках НГВУ «Полтаванафтогаз» ПАТ «Укрнафта» (22525915);

- застосувати арешт коштів на рахунках НГВУ «Полтаванафтогаз» ПАТ «Укрнафта» (22525915) відповідальний за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору № 999/97 «Про спільну інвестиційну і виробничу діяльність, не пов'язану із створенням юридичної особи з освоєння та розробки родовищ» від 24 грудня 1997 року, код ЄДРПОУ 403739509.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що договором №999/97 «Про спільну інвестиційну і виробничу діяльність, не пов'язану із створенням юридичної особи з освоєння та розробки родовищ» від 24 грудня 1997 року, відповідальне за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору - НГВУ «Полтаванафтогаз» ПАТ «Укрнафта», рахується податковий борг на загальну суму 615 745 674, 09 грн. (в т.ч. пеня 984 048, 74 грн.), який виник в результаті несплати узгоджених сум грошових зобов'язань по податку на прибуток приватних підприємств, податку на додану вартість та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, який справляється за поставлений природний газ споживачам на підставі укладених з ним договорів до 01 січня 2016 року.

А оскільки платником податків договором № 999/97 «Про спільну інвестиційну і виробничу діяльність, не пов'язану із створенням юридичної особи з освоєння та розробки родовищ» від 24 грудня 1997 року, відповідальне за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору - НГВУ «Полтаванафтогаз» ПАТ «Укрнафта» (22525915) не було допущено податкового керуючого до складання акту опису майна в податкову заставу, позивач вважає наявними підстави для звернення до суду з даним адміністративним позовом.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх в повному обсязі.

Відповідачем були надані суду письмові заперечення на позовну заяву, в яких він просив відмовити в задоволенні позовних вимог з огляду на обставини, наведені в поданих ним документах. Зокрема відповідач вказував не безпідставність звернення позивача до суду з огляду на те, що вартість вже описаного майна НГВУ «Полтаванафтогаз» ПАТ «Укрнафта» (22525915), відповідальний за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору №999/97 «Про спільну інвестиційну і виробничу діяльність, не пов'язану із створенням юридичної особи з освоєння та розробки родовищ» від 24 грудня 1997 року, перевищує розмір податкової заборгованості такого платника податків.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

У судове засідання, призначене на 20 жовтня 2016 року, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи представник відповідача не з'явився.

Відповідно до вимог ч. 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на зазначене, оскільки у судове засідання 20 жовтня 2016 року не з'явився представник відповідача, належним чином повідомлений про дату, час та місце його проведення, та враховуючи відсутність необхідності заслухати свідка чи експерта, з урахуванням вимог статті 128 КАС України, суд, дослідивши матеріали справи, перейшов до розгляду справи в подальшому у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Платник податків НГВУ «Полтаванафтогаз» ПАТ «Укрнафта» (22525915), відповідальний за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору № 999/97 «Про спільну інвестиційну і виробничу діяльність, не пов'язану із створенням юридичної особи з освоєння та розробки родовищ» від 24 грудня 1997 року (код ЄДРПОУ 403739509) перебуває на податковому обліку у ДПІ у м. Полтаві ГУ ДФС у Полтавській області.

Як зазначає позивач, що не заперечується відповідачем, станом на день звернення податкового органу до суду, за платником податків НГВУ «Полтаванафтогаз» ПАТ «Укрнафта» (22525915), відповідальний за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору № 999/97 «Про спільну інвестиційну і виробничу діяльність, не пов'язану із створенням юридичної особи з освоєння та розробки родовищ» від 24 грудня 1997 року рахується податковий борг на загальну суму 615 745 674, 09 грн. (в т.ч. пеня 984 048, 74 грн.), який виник в результаті несплати узгоджених сум грошових зобов'язань по податку на прибуток приватних підприємств, податку на додану вартість та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, який справляється за поставлений природний газ споживачам на підставі укладених з ним договорів до 01 січня 2016 року.

03 квітня 2015 року відповідачем була прийнята податкова вимога форми «Ю» №1632/25, якою сума податкового боргу такого платника податків була визначена на рівні 47 384 408, 92 грн. (отримана платником податків 06 квітня 2015 року).

Згідно наявних в матеріалах справи актів опису майна (активів) № 9 від 27 травня 2015 року, № 36 від 17 серпня 2015 року, № 4 від 28 січня 2016 року та № 11 від 03 лютого 2016 року, складених на підставі рішення відповідача про опис майна у податкову заставу від 03 квітня 2015 року № 5499/10/16-01-25-02-30, загальна сума описаного у податкову заставу майна платника податків НГВУ «Полтаванафтогаз» ПАТ «Укрнафта» (22525915), відповідальний за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору № 999/97 «Про спільну інвестиційну і виробничу діяльність, не пов'язану із створенням юридичної особи з освоєння та розробки родовищ» від 24 грудня 1997 року, складає 856 779 126, 48 грн.

Наказом відповідача від 17 лютого 2016 року № 20 за боржником призначені податкові керуючі Головко І.В. та Білай C.B.

Податковим керуючим Білай C.B. 06 червня 2016 року з метою опису активів в податкову заставу на прирощену суму податкового боргу здійснений вихід за податковою адресою такого платника податків: м. Полтава, вул. Монастирська, буд. 12.

Між тим платник податків НГВУ «Полтаванафтогаз» ПАТ «Укрнафта» (22525915), відповідальний за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору № 999/97 «Про спільну інвестиційну і виробничу діяльність, не пов'язану із створенням юридичної особи з освоєння та розробки родовищ» від 24 грудня 1997 року не допустив податкового керуючого до складання акту опису майна в податкову заставу, про що було складено акт відмови платника податків від опису майна в податкову заставу № 3 від 06 червня 2016 року.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача виходячи з наступного.

Відповідно до п. 46.1 статті 46 Податкового кодексу України (далі - ПК України) (тут і далі нормативно-правові акти наведені в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно з п. 54.1 статті 54 ПК України, податкове зобов'язання визначене самостійно платником в податковій декларації не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку і вважається узгодженим.

За приписами п. 57.1 статті 57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Разом з тим, у відповідності до пп. 14.1.175 п. 14.1 статті 14 ПК України, податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Підпунктом 59.1 статті 59 ПК України визначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 88.1 статті 88 ПК України, з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Згідно із визначенням, наведеним у пп. 14.1.155 п. 14.1 статті 14 ПК України, податкова застава - це спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом.

За змістом п. 88.2 статті 88 ПК України, право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

Підпунктом 89.1.1 п. 89.1 статті 89 ПК України визначено, що у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації право податкової застави виникає з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку.

З урахуванням положень п. 89.2 статті 89 ПК України, право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Відповідно до п. 89.3 статті 89 ПК України, майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.

Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику.

Відмова платника податків від підписання акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави, не звільняє такого платника податків від поширення права податкової застави на описане майно. У такому випадку опис здійснюється у присутності не менш як двох понятих.

Разом з тим, за приписами статті 19-1 ПК України, до функцій контролюючих органів, зокрема, віднесено: здійснення контролю за своєчасністю подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів; організація роботи та здійснюють контроль за застосуванням арешту майна платника податків, що має податковий борг, та/або зупинення видаткових операцій на його рахунках у банку; здійснюють погашення податкового боргу, стягнення своєчасно ненарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску та інших платежів.

Відповідно до пп. 20.1.33 п. 20.1 статті 20 ПК України, право контролюючого органу звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

З аналізу наведеної норми, вбачається, що обов'язковими умовами (обставинами) наявність яких в своїй сукупності зумовлює виникнення у контролюючого органу права на звернення до суду із даним позовом є: наявність у платника податків боргу зі сплати податків (зборів, обов'язкових платежів); сума заборгованості платника податків на момент звернення контролюючого органу до суду із позовом про щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків має бути узгодженою у встановленому законодавством порядку; наявність у платника податків станом на день звернення до суду із даним позовом відкритих в установах банках розрахункових рахунків; відсутність у платника податків майна та/або підтверджені документально факти які свідчать, що балансова вартість такого майна менша суми податкового боргу та/або наявне у платника податків майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Тобто, податковий орган має право звернутися до суду з позовом щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків лише за наявності усіх вищенаведених обставин.

Разом з тим, як вже було зазначено вище, відповідно до наявних в матеріалах справи актів опису майна (активів) № 9 від 27 травня 2015 року, № 36 від 17 серпня 2015 року, № 4 від 28 січня 2016 року та № 11 від 03 лютого 2016 року, складених на підставі рішення відповідача про опис майна у податкову заставу від 03 квітня 2015 року №5499/10/16-01-25-02-30, загальна сума описаного у податкову заставу майна платника податків НГВУ «Полтаванафтогаз» ПАТ «Укрнафта» (22525915), відповідальний за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору № 999/97 «Про спільну інвестиційну і виробничу діяльність, не пов'язану із створенням юридичної особи з освоєння та розробки родовищ» від 24 грудня 1997 року, складає 856 779 126, 48 грн., в той час як податкова заборгованість такого платника податків визначається позивачем на рівні 615 745 674, 09 грн.

Таким чином, оскільки розмір балансової вартості вже описаного у податкову заставу майна НГВУ «Полтаванафтогаз» ПАТ «Укрнафта» (22525915), відповідальний за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору №999/97 «Про спільну інвестиційну і виробничу діяльність, не пов'язану із створенням юридичної особи з освоєння та розробки родовищ» від 24 грудня 1997 року, перевищує розмір податкової заборгованості такого платника податків, суд вважає, з урахуванням наведених вище положень законодавства, що у позивача відсутні правові підстави на звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Крім того, необхідно звернути увагу на те, що не може бути визнаний належним та допустимим доказом на підтвердження обставин, з якими законодавець пов'язує виникнення у контролюючого органу права на звернення до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку боржника, акт відмови платника податків від опису майна у податкову заставу. При цьому необхідно враховувати наступне.

Згідно з п. 89.4 статті 89 ПК України, у разі якщо платник податків не допускає податкового керуючого для здійснення опису майна такого платника податків у податкову заставу та/або не подає документів, необхідних для такого опису, податковий керуючий складає акт відмови платника податків від опису майна у податкову заставу.

Пунктом 91.4 статті 94 ПК України встановлено, що у разі якщо платник податків, що має податковий борг, перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, визначених цим Кодексом, такий податковий керуючий складає акт про перешкоджання платником податків виконанню таких повноважень у порядку та за формою, що встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику.

Відповідно до п. 89.4 статті 89 ПК України, контролюючий орган звертається до суду щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків, заборону відчуження таким платником податків майна та зобов'язання такого платника податків допустити податкового керуючого для опису майна у податкову заставу.

Підпунктом 20.1.32 п. 20.1 статті 20 ПК України закріплено право контролюючого органу звертатися до суду, якщо платник податків перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, визначених цим Кодексом, щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків шляхом накладення арешту на цінні папери та/або кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку (крім операцій з видачі заробітної плати та сплати податків, зборів, єдиного внеску, а також визначених контролюючим органом грошових зобов'язань платника податків, погашення податкового боргу), та зобов'язання такого платника податків виконати законні вимоги податкового керуючого, передбачені цим Кодексом.

В свою чергу, процедура реалізації такого права контролюючого органу також регламентована Порядком застосування податкової застави органами доходів і зборів, затвердженим наказом Міністерства доходів і зборів України від 10 жовтня 2013 року №572, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 31 жовтня 2013 року за №1841/24373.

За таких обставин, контролюючий орган, в разі якщо платник податків перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, визначених цим Кодексом, має звертатись до суду щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків, заборони відчуження таким платником податків майна та зобов'язання такого платника податків допустити податкового керуючого для опису майна у податкову заставу, а не з позовом про застосування арешту коштів на рахунках платника податків.

Наведені у даному рішенні правові позиції повністю узгоджуються зі сталою судовою практикою, відображеною, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 29 липня 2015 року по справі № К/800/4373/15.

Беручи до уваги все наведене вище, суд приходить до висновку про те, що позивач не довів обґрунтованість своїх позовних вимог, обравши невідповідний спосіб реалізації своїх повноважень, а відтак підстави для задоволення позовних вимог шляхом застосування арешту коштів відповідача відсутні.

Відповідно до статті 161 КАС України, під час прийняття постанови суд вирішує наступні питання, зокрема:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень ч. 1 статті 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці данні встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів та висновків експертів.

Згідно положень статті 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7-12, 71, 122, 128, 158-163 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області відмовити.

Постанова, відповідно до ч. 1 статті 254 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня отримання копії постанови за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Є.В. Аблов