Постанова № 62538767, 01.11.2016, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 листопада 2016 року м.Чернігів Справа № 825/1655/16

Чернігівськийокружнийадміністративний суд у складі:

головуючоїсудді Соломко І.І.,

за участю секретаря Пархомчука Д.А.,

позивача ОСОБА_2,

представникапозивача ОСОБА_3,

представникавідповідача Супруна Г.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до командира військової частини - польова пошта В1688 полковника Маленка С.А. про визнання протиправними та скасування наказів

В С Т А Н О В И В:

До Чернігівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_2 з адміністративним позовом до командира військової частини - польова пошта В1688 полковника Маленка С.А. про визнання протиправними та скасування наказів відповідача від 03.06.2016 № 122, від 14.06.2016 № 133 та від 25.06.2016 № 872.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 зазначає, що відповідачем було безпідставно призупинено виплату грошового забезпечення та позбавлено премії за травень 2016 року, оскільки позивач в період з 30.05.2016 по 10.06.2016 хворів, про що повідомив безпосереднього начальника, а відтак оскаржувані накази видані без належної на те правової підстави.

Відповідач надав письмові заперечення на адміністративний позов (а.с.49), в яких просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, обґрунтовуючи правомірність прийнятих наказів тим, що позивач самовільно залишив військову частину 30.05.2016, а також систематично був відсутній на службі без поважних причин, тому відповідно до вимог чинного законодавства України його знято з усіх видів забезпечення з 30.05.2016 та позбавлено премії за травень 2016 року.

В судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, та просили задовольнити адміністративний позов.

Представник відповідача у судовому засіданні заявлений адміністративний позов не визнав та просив суд відмовити в його задоволенні, посилаючись на обставини, викладені в запереченнях на адміністративний позов та надані докази.

Заслухавши пояснення позивача та представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_2 проходить військову службу у Збройних Силах України у званні капітана на посаді інженера ІТВ військової частини -польова пошта В1688 (далі- ВЧ 1688).

31.05.2016 тимчасово виконуючою обов'язки начальника ІТВ ОСОБА_6 подано рапорт начальнику зв'язку ВЧ1688 про відсутність на службі інженера ІТВ ОСОБА_2 30.05.2016 (а.с.51).

03.06.2016 командиром ВЧ 1688 видано наказ № 122, яким призупинено ОСОБА_2 виплату грошового забезпечення у зв'язку з самовільним залишенням військової служби 30.05.2016 (а.с. 41).

14.06.2016 командиром ВЧ1688 видано наказ № 133, яким капітану ОСОБА_2 поновлено виплату грошового забезпечення з 13.06.2016 (а.с. 40).

Наказом командира ВЧ 1688 від 25.06.2016 № 872 за систематичну відсутність на службі без поважних причин позивача позбавлено премії за травень 2016 року

Вважаючи вказані накази протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-ХІV «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» (далі - Статут) про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові.

Військовослужбовці зобов'язані негайно повідомити про захворювання безпосередньому начальникові (стаття 254 Статуту).

Таким чином, за змістом наведеної норми, на військовослужбовця покладено обов'язок з повідомлення про захворювання свого безпосереднього начальника.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.05.2016 у зв'язку з погіршенням стану здоров'я ОСОБА_2 звернувся до лікаря, про що свідчить відповідний запис в медичній книжці (а.с.20).

В цей же день в телефонній розмові позивач повідомив безпосереднього начальника ОСОБА_6 про те, що захворів.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні даний факт не заперечувала.

Відповідно до пункту 34.4 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 11.06.2008 №260, військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби на строк понад 10 діб, незалежно від причини залишення виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення. Про призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.

За змістом наведеної норми, підставою для призупинення виплати грошового забезпечення військовослужбовцю та, відповідно, видачі наказу є самовільне залишення військової частини або місця служби, строк якого перевищує 10 діб.

Однак, на час прийняття наказу № 122 від 03.06.2016 були відсутні правові підстави для призупинення виплати грошового забезпечення позивачу, оскільки строк з моменту якого позивач залишив місце служби (30.05.2016) та видачі наказу (03.06.2016) не перевищував 10 діб.

Таким чином, наказ командира ВЧ 1688 № 122 від 03.06.2016 прийнято без урахування вказаних обставин, тому є протиправним і підлягає скасуванню.

Оскільки наказ командира ВЧ 1688 № 133 від 14.06.2016 є похідним від наказу № 122 від 03.06.2016, тому також підлягає скасуванню.

Що стосується позовних вимог про визнання протиправним наказу командира ВЧ 1688 Маленка С.А. від 25.06.2016 № 872, то суд зазначає таке.

Згідно положень п.31.6 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 11.06.2008 № 260 командир військової частини позбавляє військовослужбовців премії повністю за невихід на службу без поважних причин.

Слід зазначити, що відповідно до наданих представником відповідача пояснень рішення про позбавлення премії позивача за травень 2016 року прийнято за результатами службового розслідування, оформленого актом від 06.06.2016, затвердженого командиром ВЧ 1688 від 25.06.2016 (а.с.50).

Так, в ході службового розслідування перевірявся факт відсутності позивача на службі без поважних причин 30.05.2016, проте в наказі № 872 від 25.06.2016 позивача позбавлено премії за травень 2016 року за систематичну відсутність на службі без поважних причин.

Слід зауважити, що норми п.31.6 Інструкції № 260 не містять такої підстави для позбавлення премії військовослужбовця як «за систематичну відсутність на службі без поважних причин».

Згідно частини першої пункту 31.7 Інструкції № 260 військовослужбовці не преміюються за той розрахунковий місяць, у якому вони допустили порушення чи проступок (за винятком випадків, передбачених абзацами четвертим - шостим пункту 31.6 розділу XXXI цієї Інструкції).

В даному випадку, факт вчинення позивачем порушення чи проступку у травні 2016 року, в силу частини другої статті 71 КАС України, має бути доведено відповідачем.

Частиною другою п. 31.7. Інструкції № 260 передбачено, що рішення про виплату премії, зменшення її розміру або позбавлення в повному розмірі оформлюється наказом командира військової частини на підставі поданих за командою в кінці місяця клопотань безпосередніх командирів (начальників) про виплату (позбавлення повністю або частково) премії підлеглим військовослужбовцям. У рапортах з клопотанням про позбавлення премії (повністю або частково) зазначаються конкретні причини, які стали підставою для цього.

Таким чином, позбавлення премії має бути обов'язково мотивованим.

Однак, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту систематичного невиходу позивача на службу без поважних причин у травні 2016 року.

В той же час, на підтвердження факту відсутності на службі з поважних причин в період з 30.05.2016 по 10.06.2016 позивачем в судовому засіданні надано медичну книжку, де міститься запис лікаря про звернення позивача за медичною допомогою 30.05.2016 (а.с.20), медичну картку хворого, виданої Чернігівським військовим госпіталем № 2907/413 від 31.05.2016 (а.с.21) та Виписний епікриз Чернігівської ЦРЛ № 5139 (а.с.23).

Встановлені вище фактичні обставини справи в повній мірі спростовують доводи відповідача про відсутність позивача на службі без поважних причин в період з 30.05.2015 по 10.06.2016.

Згідно з частиною другою статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, на якого покладено обов'язок доказування, не доведено правомірності прийнятого рішення про позбавлення премії позивача за травень 2016 року, тому суд дійшов висновку, що наказ командира ВЧ 1688 Маленка С.А. від 25.06.2016 № 872 також є протиправним та підлягає скасуванню, а позов задоволенню повністю.

Керуючись ст. ст. 69, 70, 71, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати накази командира військової частини - польова пошта В1688 від 03.06.2016 № 122, від 14.06.2016 № 133 та від 25.06.2016 № 872.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167,186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя І.І. Соломко