Рішення № 6253756, 22.09.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" вересня 2009 р. Справа № 61/177-09

вх. № 5762/4-61

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - не з"явився;

відповідача - не з"явився;

розглянувши справу за позовом Приватного підприємства "Актівсерв", м. Київ

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Харків

про стягнення 142952,46 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ПП "Актівсерв", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до ФОП ОСОБА_2 про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 142952,46 грн., яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов"язань, передбачених договором оренди №А2 від 27.02.2008р. Також позивач просить судові витрати покласти на відповідача.

Представник позивача в судове засідання, призначене на 22.09.2009р. не з"явився, через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

Відповідач в судове засідання , призначене на 22.09.09р. не з"явився, свого повноважного представника не направив, документів, витребуваних ухвалами суду та відзиву на позовну заяву, не надав.

З наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місцем проживання відповідача є: 61058, м.Харків, АДРЕСА_1, саме на цю адресу були надіслані процесуальні документи, але ухвали суду повернулись на адресу суду з відміткою пошти "повернуто в зв”язку із закінченням строку зберігання”.

Оскільки Господарським процесуальним кодексом України на господарський суд не покладено обовязок зясування адреси фактичного місцезнаходження сторін у справі та надсилання сторонам копій процесуальних документів за цими адресами, суд вважає, що відповідач ФОП ОСОБА_2 належним чином була повідомлена про час та місце судового засідання.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обовязок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також те, що ухвалою суду від 18.08.2009 року сторони було повідомлено , що у разі неявки їх представників у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів, суд має право розглянути справу за наявними в ній матеріалами, суд згідно зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами без участі представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи позовної заяви, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

27 лютого 2008 року між Приватним підприємством "Іменс Плюс" (на підставі рішення №1 компанії "ПУМАКОМ КОНСАЛТЕНТС ЛТД" (PUMACOM CONSULTANTS LTD) власника Приватного підприємства "Іменс Плюс" від 18.07.2008р. найменування Приватного підприємства "Іменс Плюс" було змінено на Приватне підприємство "Актівсерв"-позивач по справі) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (відповідач по справі) було укладено договір оренди №А2 (арк.спр.18-25) у відповідності до умов якого позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування нежитлові приміщення, загальною площею 200,4 кв.м., які розташовані на 3-му поверсі нежитлового будинку за адресою: м.Харків, АДРЕСА_2 на термін до 31.12.2009р.

Право власності ПП "Іменс Плюс" на об"єкт оренди підтверджується договором купівлі - продажу нежитлового приміщення (арк.спр.13-15), посвідченого 25.02.2008р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кривенчуком С.В. за реєстровим №987.

В зв"язку зі зміною найменування ПП "Іменс Плюс" на ПП "Актівсерв" та відповідно до наказу Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.2002р. "Про затвердження тимчасового положення про порядок реєстрації реєстрації прав власності на нерухоме майно ", ПП "Актівсерв" Виконавчим комітетом Харківської міської ради було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 01.04.2009р., яке підтверджує право власності ПП "Актівсерв" на об"єкт оренди.

Факт передачі майна в оренду підтверджується актом приймання-передачі (арк.спр.26), підписаним сторонами договору 27.02.2008р.

Відповідно до п.3.1 договору загальний розмір місячної орендної плати становить 19228,38 грн., в тому числі ПДВ.

Згідно з п.3.2. договору в період з 27.02.08р. по 29.02.08р. розмір орендної плати складає 1727,41 грн., в тому числі ПДВ.

Відповідно до п.3.5 договору орендна плата сплачується таким чином : у період з 27.02.08р. по 31.03.08р. - до 31.03.08р. , за наступні місяці оренди не пізніше 20-го числа поточного місяця.

Згідно з п.3.12 виплата орендної плати та платежів за єлектроенергію, воду , каналізацію , опалення та витрати по утриманню приміщення здійснюється щляхом перерахування відповідних сумм з банківського рахунку відповідача на банківський рахунок позивача.

Пунктом 4.1.7 договору відповідач зобов"язався своєчасно та в повному обсязі здійснювати платежі по договору.

Відповідно до п.6.1 договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2009р.

04.02.2009р. позивач направив на адресу відповідача, зазначену в договорі та в свідоцтві про державну реєстрацію відповідача, претензію №1 вих.№37 про стягнення заборгованості по орендній платі , проте цей лист було повернуто позивачеві через закінчення строку його зберігання.

Позивачем належним чином виконано умови вищевказаного договору, що підтверджується відсутністю будь - яких недоліків чи претензій з боку відповідача щодо якості, обєму виконаних робіт, строку виконання робіт, тощо.

Відповідач свої зобовязання щодо своєчасного внесення орендної плати, не виконав внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем у сумі 127097,69 грн.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обовязку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обовязків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконати її обовязку.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського суду України, одним із способів захисту права є примусове виконання обовязку в натурі (присудження до виконання обовязку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 вказаної норми передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 284 Господарського кодексу України орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлені частиною 3 статті 285 Господарського кодексу України.

Станом на момент розгляду справи, відповідач 127097,69 грн. заборгованості не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобовязання з оплати орендної плати за договором оренди №А2, який був укладений між сторонами по справі 27.02.2008р.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобовязання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би підтверджував сплату заборгованості за договором оренди №А2 від 27.02.08р. у сумі 127097,69 грн., документів, що спростовували викладене у позові, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 127097,69 грн. заборгованості з орендної плати, належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 1399,55 грн. та 14455,22 грн. інфляційних витрат, нарахованих вірно згідно ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України за прострочення виконання грошового зобовязання, підлягають задоволенню як правомірні та обґрунтовані.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними і підлягаючими задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позовних вимог, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, статтями 11,15, 16, 509, 525, 526, 530, 546, 548, 598, 629, 764 Цивільного кодексу України, статтями 20, 173, 174, 179, 193, 198, 283, 284, 285, 286 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (61058, м.Харків, АДРЕСА_1, ідент. код НОМЕР_1, відомості про відкриті рахунки в матеріалах справи відсутні) на користь Приватного підприємства "Актівсерв" (01133, м.Київ, бульвар Лесі Українки,24, код ЄДРПОУ 35143060, п/р № 26005262400325 в ВАТ "ВіЕйБі Банк" м.Києва, МФО 380537) - 127097,69 грн. -основного боргу , 14455,22 грн. інфляційних витрат, 1399,55 грн. - 3% річних, 1429,52 грн. державного мита та 315,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Повний текст рішення підписано 25.09.2009р.

Справа №61/177-09.