Рішення № 62535306, 25.10.2016, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. Симона Петлюри, 16 тел. 235-95-51РІШЕННЯ

Іменем України

"25" жовтня 2016 р. Справа № 911/3119/16

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Приватного підприємства «Агрономіка», Черкаська обл., м. Кам'янка до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-ІВ», Київська обл., Обухівський р-н, с. Мала Вільшанка про стягнення 85545,46 грн.за участю представників:

позивача:не зявились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чиномвідповідача:ОСОБА_1 дов. від 04.03.2016 № 6суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Приватного підприємства «Агрономіка» (далі позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-ІВ» (далі відповідач) про стягнення 85545,46 грн., з яких 58275 грн. основний борг, 5153,08 грн. інфляційні втрати та 22117,38 грн. пеня.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобовязань за договором купівлі-продажу від 29.07.2015 № 25/07 щодо здійснення розрахунку за поставлений товар у строк визначений договором.

Позивач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, в судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив.

Присутній в судовому засіданні представник відповідача проти позовних вимог заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, які зводяться до того, що у відповідача не настав строк оплати вартості поставленого позивачем товару. Також, відповідач зазначає, що вимоги позивача про стягнення пені заявлені за період, що перевищує шестимісячний строк нарахування штрафних санкцій, що є порушенням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, та вимоги про стягнення пені за період 10.09.1015 по 18.09.2015 заявлені з пропуском позовної давності. За вказаних підстав відповідач просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Враховуючи, що неявка позивача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності представника позивача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, присутнього в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між сторонами у справі укладено договір купівлі-продажу від 29.07.2015 № 25/07 (далі договір), відповідно до умов якого, позивач виробник, у визначений за згодою сторін термін, виробляє, а відповідач замовник купує замовлену біопродукцію для біологічної боротьби з шкідниками і хворобами сільськогосподарських культур (п. 1.1 договору).

Пунктом 2.1 договору виробник зобов'язався виробити та продати замовнику біопродукцію на загальну суму 58275 грн. з ПДВ.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що замовник проводить попередню оплату вартості біопродукції в розмірі 50% на протязі семи банківських днів з моменту підписання даного договору.

Повну оплату вартості біопродукції замовник проводить після підписання актів прийому-передачі біопродукції. Кінцевий термін проведення розрахунків 10.09.2015 (п. 3.2 договору).

Відповідно до п. 3.3 договору оплата по даному договору здійснюється шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок виробника. Датою оплати вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок виробника.

Строк дії цього договору встановлений з моменту його підписання і діє до 31.12.2015, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобовязань (п. 8.1 договору).

На виконання умов договору позивач по видатковій накладній від 29.07.2015 № 21 на суму 58275 грн. передав відповідачу товар на суму 58275 грн., а останній на підставі довіреності від 29.07.2015 № 19 його отримав. Видаткова накладна від 29.07.2015 № 21 на суму 58275 грн. підписана в двохсторонньому порядку повноважними представниками сторін та скріплена печатками підприємств. Завірені копії перелічених документів залучені до матеріалів справи.

Разом з тим, відповідач свої договірні зобовязання щодо здійснення розрахунку за отриманий товар не виконав, в звязку з чим позивач надіслав відповідачу вимогу від 08.08.2016 про сплату боргу. Надіслання вказаної кореспонденції на адресу відповідача підтверджується описом вкладення у цінний лист. Завірені копії перелічених документів залучені до матеріалів справи.

Проте, відповідач вказану вимогу про оплату заборгованості залишив без відповіді та задоволення, в звязку з чим, за ним за ним рахується борг в розмірі 58275 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх договірних зобовязань щодо здійснення розрахунку за отриманий товар, в звязку з чим за ним на час розгляду справи рахується борг в розмірі 58275 грн. Доказів сплати вказаного боргу відповідач суду не надав.

Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 58275 грн. заборгованості за поставлений товар.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобовязання щодо здійснення розрахунку за отриманий товар, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати з простроченої суми грошового зобовязання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача інфляційні втрати з простроченої суми за період прострочення з 10.09.2015 по 08.08.2016 включно складають 5153,08 грн.

Згідно ч. 1 ст. 252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Положеннями ч. 1 ст. 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Судом встановлено, що позивачем невірно визначено початок прострочення виконання відповідачем грошового зобовязання, оскільки відповідно до п. 3.2 договору кінцевим терміном проведення розрахунків є 10.09.2015, а тому прострочення у даному випадку виникає 11.09.2015.

Згідно з правильним арифметичним розрахунком, який зроблений судом з врахуванням встановленого судом початку прострочення виконання відповідачем грошового зобовязання щодо здійснення розрахунку за отриманий товар, періоду нарахування інфляційних втрат заявленого позивачем, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати в розмірі 5089,65 грн.

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період1Інфляційне збільшення суми боргу2Сума боргу з врахуванням індексу інфляції311.09.2015 - 08.08.201658275.00 1.087 5089.65 63364.65 В решті заявлених до стягнення сум інфляційних втрат в розмірі 63,43 грн. суд відмовляє, з огляду на їх безпідставність.

Також, позивач на підставі п. 5.3 договору просить суд, за прострочення відповідачем виконання грошового зобовязання щодо здійснення розрахунку за отриманий товар, стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення, розмір якої за розрахунком позивача за період прострочки з 10.09.2015 по 08.08.2016 складає 22117,38 грн.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязань припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Положеннями ч. 1 ст. 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Судом встановлено, що позивачем невірно визначено початок прострочення виконання відповідачем грошового зобовязання, оскільки відповідно до п. 3.2 договору кінцевим терміном проведення розрахунків є 10.09.2015, а тому прострочення у даному випадку виникає 11.09.2015 та відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Згідно з правильним арифметичним розрахунком, який зроблений судом з врахуванням встановленого судом початку прострочення виконання відповідачем грошового зобовязання щодо здійснення розрахунку за отриманий товар, періоду нарахування пені заявленого позивачем, вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, пеня нарахована за період прострочення з 11.09.2015 по 11.03.2016 становить 13070,89 грн.

Сума боргу (грн) Період простроченняКількість днів прострочення Розмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в день Сума пені за період прострочення58275.0011.09.2015 - 24.09.20151427.0000 %0.148 %*1207.0158275.0025.09.2015 - 29.10.20153522.0000 %0.121 %*2458.7358275.0030.10.2015 - 17.12.20154922.0000 %0.121 %*3442.2258275.0018.12.2015 - 28.01.20164222.0000 %0.121 %*2950.4758275.0029.01.2016 - 03.03.20163522.0000 %0.120 %*2452.0158275.0004.03.2016 - 11.03.2016822.0000 %0.120 %*560.46В решті вимог щодо заявленої до стягнення суми пені в сумі 9046,49 грн. за період з 12.03.2016 по 08.08.2016 суд відмовляє, з огляду на їх безпідставність, позаяк здійснений позивачем розрахунок пені за вказаний період знаходиться поза межами шестимісячного періоду, визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України.

Крім того, відповідач заявив про застосування до вказаних вимог наслідків спливу строків позовної давності.

Відповідно до п. 2.2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» від 29.05.2013р. № 10 за змістом частини 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність це строк у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).

Статтею 258 Цивільного Кодексу України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Частиною 2 вказаної норми ЦК України встановлено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до п. 4.3 Постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» від 29.05.2013р. № 10 якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін. При цьому, однак, слід мати на увазі положення частини шостої статті 232 ГК України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення розрахунку за отриманий товар, позивач заявляє до стягнення пеню в сумі 22117,38 грн. за період прострочення з 10.09.2015 по 08.08.2016.

Судом за допомогою штрихкодового ідентифікатора № 1800803000611, який міститься на конверті в якому надійшла позовна заява до суду встановлено, що позивач звернувся до суду з даним позовом 19.09.2016. Роздруківка відстеження пересилання поштових відправлень з сайту Українського державного підприємства поштового звязку «Укрпошта» залучена до матеріалів справи.

Таким чином, враховуючи встановлений судом період нарахування пені та її належний, доведений та обгрунтований розмір 13070,89 грн., та те, що позовна давність за позовними вимогами щодо стягнення пені, обчислюється щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, який подано 19.09.2016, суд дійшов висновку, що позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення пені за період з 11.09.2015 по 18.09.2015 поза межами однорічного строку позовної давності.

Враховуючи викладене, строк позовної давності у даному спорі в частині вимог про стягнення пені за період з 11.09.2015 по 18.09.2015, сплинув до звернення позивача з позовом.

Про застосування судом наслідки спливу строку позовної давності відносно вказаних вимог відповідачем у справі зроблено заяву до винесення рішення.

Згідно ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Суд також зазначає, що правила про позовну давність застосовуються лише тоді, коли доведено існування самого суб`єктивного права. Існування суб`єктивного права позивача доведено матеріалами справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в сумі 689,72 грн. за період з 11.09.2015 по 18.09.2015 задоволенню не підлягають.

Що стосується позовних вимог в частині нарахування пені за період прострочення з 19.09.2015 по 11.03.2016, то позивач звернувся з вказаними вимогами в межах строків позовної давності, яка не сплила на час звернення позивача з даним позовом до суду, оскільки вона обчислена щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову та її розмір складає суму 12381,17 грн.

Сума боргу (грн) Період прострочення Кількість днів прострочення Розмір облікової ставки НБУ Розмір подвійної облікової ставки НБУ в день Сума пені за період прострочення58275.0019.09.2015 - 24.09.2015 627.0000 % 0.148 %* 517.29 58275.0025.09.2015 - 29.10.2015 35 22.0000 % 0.121 %* 2458.73 58275.0030.10.2015 - 17.12.2015 49 22.0000 %0.121 %* 3442.22 58275.0018.12.2015 - 28.01.2016 42 22.0000 % 0.121 %* 2950.47 58275.0029.01.2016 - 03.03.2016 35 22.0000 % 0.120 %* 2452.01 58275.0004.03.2016 - 11.03.2016 8 22.0000 % 0.120 %* 560.46 Таким чином, вимоги в частині стягнення пені в сумі 12381,17 грн. за період прострочення з 19.09.2015 по 11.03.2016 підлягають задоволенню.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 58275 грн. основного боргу, 5089,65 грн. інфляційних втрат та 12381,17 грн. пені є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню. В решті позовних вимог суд відмовляє, з огляду на їх безпідставність.

Щодо заперечень відповідача проти позовних вимог, які зводяться до того, що у відповідача не настав строк оплати вартості поставленого товару, оскільки не підписано актів прийому-передачі біопродукції, то суд не приймає їх до уваги при вирішенні спору та відхиляє з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність, позаяк видаткова накладна від 29.07.2015 № 21 на суму 58275 грн., за якою позивач передав товар відповідачу підписана в двохсторонньому порядку повноважними представниками сторін та скріплена печатками підприємств, а у відповідності до положень п. 3.2 договору кінцевим термін проведення розрахунків є 10.09.2015.

Не підписання актів прийому-передачі біопродукції не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 Цивільного кодексу України, тому наявність або відсутність підписаних актів прийому-передачі біопродукції, за наявності видаткової накладної від 29.07.2015 № 21 на суму 58275 грн., яка підписана в двохсторонньому порядку повноважними представниками сторін та скріплена печатками підприємств та довіреності на отримання товару від 29.07.2015 № 19 не звільняє відповідача від обов'язку здійснити розрахунок за отриманий товар у строк визначений договором.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-ІВ» (08730, Київська обл., Обухівський район, с. Мала Вільшанка, вул. Шевченка, 1, ідентифікаційний код 34161691) на користь Приватного підприємства «Агрономіка» (20800, Черкаська обл., Камянський район, м. Камянка, вул. Л. Борисової, 76 Е, ідентифікаційний код 30146030) 58275 (пятдесят вісім тисяч двісті сімдесят пять) грн. основного боргу, 5089 (пять тисяч вісімдесят девять) грн. 65 коп. інфляційних втрат, 12381 (дванадцять тисяч триста вісімдесят одну) грн. 17 коп. пені, 1220 (одну тисячу двісті двадцять) грн. 14 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Ю.В. Подоляк

Дата підписання рішення 07.11.2016.