Рішення № 6253272, 07.07.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 20/43607.07.09 за позовом субєкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1, м. Львів

до товариства з обмеженою відповідальністю „Інвестрейд 2006”, м. Київ

про стягнення 49782,78 грн.

Суддя Копитова О.С.

При секретарі судового засідання Гергардт Т.В.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 -ФОП

від відповідача: не зявився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Інвестрейд 2006” про стягнення 49782,78 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням товариством з обмеженою відповідальністю „Інвестрейд 2006” своїх зобовязань щодо оплати отриманих від фізичної особи підприємця ОСОБА_1 послуг з перевезення. При цьому за порушення грошового зобовязання позивач просив стягнути з відповідача втрати від інфляції в розмірі 11458,08 грн. та 3 % річних в розмірі 1 949,7 грн.

Ухвалою суду від 19.11.2008 порушено провадження у справі призначено розгляд справи на 02.12.2008.

Розпорядженням заступника голови господарського суду м. Києва №18 від 26.12.2008 року у звязку із закінченням повноважень судді Палія В.В. справу передано для подальшого розгляду судді Копитовій О.С.

Ухвалою суду від 09.02.2009 року справу прийнято до провадження та призначено розгляд на 19.03.2009 року.

Розгляд справи відкладався.

Позивачем надіслано до господарського суду м. Києва заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача додатково інфляційні витрати за період з вересня 2008 року до березня 2009 року в сумі 3382,85 грн., та 3% річних за той же період у розмірі 526,71 грн., що разом становить 3909,56 грн.

Позивач в позовній заяві просив суд відновити строк позовної давності для звернення до суду, з посиланням на ст. 258, 267 Цивільного кодексу України.

Суд врахував доводи позивача, однак приймаючи до уваги приписи п 3 ст. 267 Цивільного кодексу України, згідно якої позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, а також той факт, що відповідач жодного разу в судове засідання не зявлявся та відповідної заяви не подавав залишив його без розгляду.

Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання по справі, в тому числі й на адресу реєстрації, сторони в судове засідання не зявились, причини неявки в судове засідання відповідача невідомі, позивач просив суд розглянути справу за наявними матеріалами.

В судовому засіданні 07.07.2009 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

11.10.2006 року, 13.10.2006 року, 16.10.2006 року та 20.10.2006 року фізична особа підприємець ОСОБА_1 (надалі по тексту ФОП ОСОБА_2) прийняла від товариства з обмеженою відповідальністю „Інвестрейд 2006” (надалі по тексту ТОВ „Інвестрейд 2006”) письмові заявки на перевезення вантажу за визначеними у заявках маршрутами.

Зокрема, відповідно до заявок від 11.10.2006 року, 13.10.2006 року та 16.10.2006 року позивач зобовязався доставити вантаж за маршрутом Ul. Wschodnia, 26 45-449 Opole, Polska м. Київ, смт. Вишневе, вул. Київська, 8. Вартість фрахту відповідно до заявок складає 1900 доларів США за курсом НБУ за виконання кожної заявки. Строк оплати вартості фрахту: 5 днів з моменту отримання CMR.

Відповідно до заявки від 20.10.2006 року позивач зобовязався доставити вантаж за маршрутом Ul. Wschodnia, 26 45-449 Opole, Polska м. Київ, смт. Вишневе, вул. Київська, 8. Вартість фрахту відповідно до заявки складає 1800 доларів США за курсом НБУ. Строк оплати вартості фрахту: 5 днів з моменту отримання CMR.

Матеріалами справи встановлено, що для виконання заявок відповідача позивачем було укладено договори з ПП «Компанія «Деніс-Львів»(заявка-Договір про надання транспортних послуг від 13.10.2006 року), яка в свою чергу укладала договір з перевізником ПП «ВМВ-Транс»(заявка-доручення на перевезення вантажу № 016/10 від 13.10.2006 року), ТОВ «Вектор М»(заявка-договір про надання транспортних послуг від 16.10.2006 року), яка в свою чергу уклала договір з перевізником ПП Мельничук (Договір № 30 від 15.10.2006 року, ТОВ «Домінатор груп»(завки-договори про надання транспортних послуг 20.10.2006 року). Яке в свою чергу укладло договори з перевізниками ФОП ОСОБА_3(заявка на перевезення вантажу від 20.06.2006 року) та ФОП ОСОБА_4(заявка на перевезення вантажу від 20.06.2006 року). Копії всіх зазначених документів в матеріалах справи.

На підтвердження факту доставки вантажів за заявками відповідача від 11.10.2006 року, 13.10.2006 року, 16.10.2006 року та 20.10.2006 року за місцем призначення позивачем надано копії товарно - транспортних накладних (CMR) А №002517, А№010006, А№096513, А № 002587.

Відповідач на виконання своїх зобовязань перерахував позивачеві в травні 2006 року 1500 грн.

Таким чином, станом на день подання позову заборгованість відповідача перед позивачем складала 36375 грн. (з урахуванням курсу долару США станом на день подання позову).

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Стаття 598 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Матеріалами справи встановлений факт укладання між сторонами договорів перевезення.

Стаття 916 Цивільного кодексу України встановлює, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Плата за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти, що здійснюється транспортом загального користування, визначається за домовленістю сторін, якщо вона не встановлена тарифами, затвердженими у встановленому порядку.

Пільгові умови перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти транспортом загального користування можуть встановлюватися організацією, підприємством транспорту за їх рахунок або за рахунок відповідного бюджету у випадках, встановлених законом та іншими нормативно-правовими актами.

Робота та послуги, що виконуються на вимогу власника (володільця) вантажу і не передбачені тарифами, оплачуються додатково за домовленістю сторін.

Перевізник має право притримати переданий йому для перевезення вантаж для забезпечення внесення провізної плати та інших платежів, якщо інше не встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами або не випливає із суті зобов'язання.

Відповідно до ст. 4 Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПВ) договір перевезення встановлюється накладною. Відсутність, невірність або втрата накладної не відображаються ні на існуванні, ні на дійсності договору перевезення, до якого і в цьому випадку застосовуються постанови даної Конвенції.

Згідно з ст. 5 Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПВ) накладна складається в трьох оригінальних екземплярах, що підписані відправником та транспортером, причому ці підписи можуть бути запечатані або замінені штемпелями відправника та транспортера, якщо це допускається законодавством країни, у якій складена накладна. Перший екземпляр накладної передається відправнику, другий супроводжує вантаж, а третій зберігається транспортером.

Стаття 9 Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПВ) визначає, що накладна, оскільки не доведено протилежного, є доказом умов договору та засвідченням прийняття вантажу транспортером.

З огляду на вищевказане та дослідивши матеріали справи суд зазначає, що факт отримання позивачем вантажу до перевезення та факт надання позивачем відповідних послуг відповідачеві матеріалами справи підтверджений, зокрема належним чином оформленими товарно транспортними накладними (CMR) А №002517, А№010006, А№096513, А № 002587 (копрії в матеріалах справи).

Як встановлено вище, в заявках на перевезення сторонами було погоджено, що оплата за послуги здійснюється відповідачем шляхом перерахування на розрахунковий рахунок перевізника грошових коштів протягом пяти днів з моменту отримання СМР.

Відповідач в строки встановлені в заявках в повному обсязі не розрахувався

З огляду на викладене суд вважає, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 36375 грн. належним чином доведений, документально підтверджений, а тому позовні вимоги в цій частині визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі порушення зобовязання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Дії відповідача є порушенням грошових зобовязань, тому є підстави для застосування встановленої законодавством відповідальності.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладені обставини, вимоги позивача про стягнення з відповідача відсотків річних та втрат від інфляції є правомірними та підлягають задоволенню за розрахунком позивача, 3% річних в сумі 2476,41 грн., інфляційні витрати в розмірі 14840,93 грн.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Відповідач в судове засідання не зявився, доказів, що спростовують надані позивачем докази не надав.

Враховуючи викладені обставини, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, Господарським кодексом України, ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, договором сторін, суд-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Інвесттрейд 2006»(04112, м. Київ, вул. Оранжерейна, 3, ід. код. 34298220 з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (79035, АДРЕСА_1, ід. код НОМЕР_1, р/р № НОМЕР_2 в Філії «Західне РУ»ВАТ «Банк «Фінанси та кредит») 53692,34 грн. (пятдесят три тисячі шістсот девяносто дві гривні тридцять чотири копійки), з яких 36375 грн. (тридцять шість тисяч триста сімдесят пять гривень) основний борг, 3% річних в сумі 2476,41 грн. (дві тисячі чотириста сімдесят шість гривень сорок одну копійку), інфляційні втрати в розмірі 14840,93 грн.(чотирнадцять тисяч вісімсот сорок гривень девяносто три копійки), а також державне мито в розмірі 536,92 грн. (пятсот тридцять шість гривень девяносто дві копійки) та 118 грн. ( сто вісімнадцять гривень) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його складання та підписання в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складання та підписання в повному обсязі до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.

СуддяО.С. Копитова