Ухвала суду № 62531657, 03.11.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 356/166/16-ц Головуючий у І інстанції Капшученко І. О.Провадження № 22-ц/780/5295/16 Доповідач у 2 інстанції Савченко С. І.Категорія 38 03.11.2016

УХВАЛА

Іменем України

03 листопада 2016 року м.Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Савченка С.І.,

суддів Білоконь О.В., Верланова С.М.,

при секретарі Воробей В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Березанського міського суду Київської області від 29 липня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Державного нотаріуса Березанської міської державної нотаріальної контори Тищенко Ніни Володимирівни про визнання нечинними і скасування свідоцтв про право на спадщину за законом і за заповітом та зобов'язання нотаріуса вчинити дії по видачі свідоцтв,-

в с т а н о в и л а:

У лютому 2016 року ОСОБА_2 звернуласядо суду із вказаним вище позовом,який надалі уточнила і мотивувала тим, що її мати ОСОБА_5 1 листопада 2012 року склала нотаріально посвідчений заповіт на її ім'я. ІНФОРМАЦІЯ_1 року мати померла. Після смерті матері відкрилася спадщина на жилий будинок і присадибну земельну ділянку по АДРЕСА_1 Київської області. Вказувала, що вона 5 січня 2013 року подала до Березанської держнотконтори заяву про прийняття спадщини за заповітом і нотаріусом була заведена спадкова справа. Відповідач у справі ОСОБА_3, який є її рідним братом, 17 березня 2013 року теж надіслав до держнотконтори заяву про прийняття спадщини, як непрацездатний син померлої.

17 липня 2013 року нотаріус Березанської держнотконтори Тищенко Н.В. видала їй три свідоцтва про право на спадщину: на 3/4 частини житлового будинку по АДРЕСА_1, на 3/4 частини земельної ділянки розміром 0,1000 га та на 3/4 частини земельної ділянки розміром 0,0373 га за цією ж адресою. Відповідачу ОСОБА_3 нотаріусом також видано три свідоцтва про право спадщину за законом на 1/4 частину вказаного майна, як непрацездатному спадкоємцю за законом, який має право на обов'язкову частку у спадщині.

Посилалася, що при видачі відповідачу свідоцтв про право спадщину нотаріус врахував надані братом посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії ЧАЕС категорія 1, серія А 002801 від 02 квітня 1993 року та посвідчення інваліда війни серія Б№ 380862 від 01 вересня 1987 року. При цьому нотаріус не звернув уваги, що ці посвідченння є нечинними, бо не відповідають вимогам законодавства як за формою так і за змістом, містять помилки та виправлення. Вважає, що відповідач надав до державної нотаріальної контори неправдиві відомості про себе в результаті чого неправомірно отримав у спадщину 1/4 спадкового майна.

У зв'язку із наведеним просила визнати нечинними і скасувати всі видані державним нотаріусом Березанської міської державної нотаріальної контори Тищенко Н.В. ОСОБА_3 нотаріально посвідчені свідоцтва на право користування спадщиною за законом; визнати нечинними і скасувати всі видані державним нотаріусом Березанської міської державної нотаріальної контори Тищенко Н.В. - ОСОБА_2 нотаріально посвідчені свідоцтва на користування спадщиною за заповітом на 3/4 частки заповіту; зобов'язати державного нотаріуса Березанської міської державної нотаріальної контори Тищенко Н.В. вчинити видачу ОСОБА_2 нових нотаріально-посвідчених свідоцтв про право на повне володіння майном на підставі заповіту ОСОБА_5 і чинного законодавства на момент видачі свідоцтв, судові витрати покласти на відповідачів.

Рішенням Березанського міського суду Київської області від 29 липня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Не погоджуючись із таким рішенням ОСОБА_2подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким її позов задоволити у повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, порушення і неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права. Скаргу мотивує тим, що суд неправомірно відмовив у її численних заявах про відвід, був упередженим і затягував вирішення справи. Основні її докази і подані документи щодо підробки відповідачем посвідчень судом не досліджувалися і не розглянуті, їм не надано будь-якої правової оцінки. Судом не враховано вимоги ч.3 ст.47 Закону України «Про нотаріат», яка забороняє приймати документи, які не відповідають вимогам закону, як і не враховано ч.1 ст.51 цього Закону, яка покладає на нотаріуса обов'язок повідомити правохоронні органи про підробку документів. Суд не звернув уваги на її заяву від 10 травня 2016 року та інші заяви, заперечення і клопотання.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 подану апеляційну скаргу підтримала, просила задоволити та скасувати рішення Березанського міського суду Київської області як незаконне.

Відповідач ОСОБА_3 мешкає на території тимчасово окупованої території АР Крим, куди поштові відправлення не приймаються, а тому відповідач повідомлений про час розгляду справи у встановленому порядку шляхом розміщення відповідного оголошення на офіційному веб-порталі «Судова влада України» (т.2 а.с.55,66), до суду не з'явився, що відповідно до ст.305 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Відповідач Тищенко Н.В. належним чином повідомлена про час розгляду справи, що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення судової повістки, до суду не з'явилася, причин неявки не повідомила, що відповідно до ст.305 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що видані ОСОБА_2 та ОСОБА_3 свідоцтва про право на спадщину після смерті їх матері відповідають вимогам закону і підстави для визнання їх нечинними і скасування відсутні.

При цьому суд виходив з того, що відповідач ОСОБА_3 на момент смерті матері і відкриття спадщини мав повних 65 років, тобто був непрацездатним, як особа, що досягла пенсійного віку, визначеного ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а отже мав право на обов'язкову частку у спадщині своєї померлої матері ОСОБА_5 незалежно від наявності заповіту чи його змісту. При цьому його право на обов'язкову частку у спадщині не залежить від згоди інших спадкоємців чи волі спадкодавця.

Такі висновки суду є правильними і такими, що відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Спірні правовідносини врегульовані Цивільним кодексом України.

Згідно ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст.1223 ЦК право на спадкування мають особи, визначені у заповіті, у разі відсутності заповіту право на спадкування за законом мають спадкоємці за законом.

Згідно ч.1 ст.1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).

Згідно положень ст.ст.1269, 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час її відкриття не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюєься строк у шість місяців з часу відкриття спадщини.

Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла мати сторін у справі ОСОБА_5, після смерті якої відкрилася спадщина на житловий будинок по АДРЕСА_1 Київської області та дві земельні ділянки, розташовані за цією ж адресою: площею 0,1000 га для будівництва і обслуговування будинку і площею 0,0373 га для ведення особистого селянського господарства, які належали померлій на праві власності.

За життя ОСОБА_5 склала заповіт, посвідчений 1 листопада 2011 року у встановленому законом порядку державним нотаріусом Березанської міської державної нотаріальної контори Тищенко Н.В., де все своє майно заповіла дочці ОСОБА_2

ОСОБА_2 у встановлений законом шестимісячний строк 5 січня 2013 року звернулася до Березанської держнотконтори із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті матері.

Крім того, 17 березня 2013 року до Березанської держнотконтори із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті матері звернувся її син відповідач у справі ОСОБА_3, як спадкоємець, що має право на обов'язкову частку у спадщині.

17 липня 2013 року нотаріус Березанської держнотконтори Тищенко Н.В. видала на ім'я ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 3/4 частини житлового будинку по АДРЕСА_1, а 25 вересня 2013 року видала свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 3/4 частини земельної ділянки розміром 0,1000 га та на 3/4 частини земельної ділянки розміром 0,0373 га за цією ж адресою.

17 липня 2013 року нотаріус Березанської держнотконтори Тищенко Н.В. видала на ім'я ОСОБА_3 як непрацездатному спадкоємцю за законом, який має право на обов'язкову частку у спадщині, свідоцтво про право спадщину за законом на 1/4 частину житлового будинку по АДРЕСА_1, а 5 грудня 2013 року - на 1/4 частину земельної ділянки розміром 0,1000 га та на 1/4 частини земельної ділянки розміром 0,0373 га по АДРЕСА_1.

Наведені обставини стверджуються наявними в матеріалах справи доказами, в тому числі копією спадкової справи № 03/2013 померлої ОСОБА_5 (т.1 а.с.131-200).

Відповідно до ст.1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках встановлених законом.

Згідно роз'яснень п.27 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» відповідно до ст.1301 ЦК свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв'язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

З огляду на те, що на час відкриття спадщини відповідач був непрацездатним сином померлої ОСОБА_5 і відповідно до приписів закону як непрацездатний спадкоємець мав право на обов'язкову частку у спадщині, нотаріус обгрунтовано видав йому свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/4 частину спадкового майна, тобто половину частки, яка б належала йому при спадкуванні за законом, а на решту - 3/4 частини видав свідоцтво про право на спадщину за заповітом позивачці.

За таких обставин суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 з огляду на їх необгрунтованість.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд неправомірно відмовив ОСОБА_2 у її численних заявах про відвід, був упередженим і затягував вирішення справи, необгрунтовані.

Зі справи не вбачається передбачених ст.20 ЦПК України підстав для відводу складу суду, а відтак суд першої інстанції обгрунтовано відмовив у задоволенні відводу.

Посилання апелянта на затягування розгляду справи безпідставні, бо з матеріалів справи вбачається, що під час її розгляду оголошувалися неодноразові перерви саме у зв'язку із клопотаннями позивачки ОСОБА_2 про необхідінсть розгляду справи за участю відповідача, який мешкає на тимчасово окупованій території АРК Крим та витребування документів. Так 11 квітня 2016 року розгляд справи відкладено для повтороного виклику відповідача. 21 квітня 2016 року позивачка заявила клопотання про витребування у відповідача копій посвідчень, яке було задоволено судом і оголошена перерва, 21 квітня 2016 року задоволено клопотання позивачки про витребування спадкової справи померлої матері, 08 червня 2016 року повторно направлено запит про витребування спадкової справи. 08 липня 2016 року судом задоволено клопотання позивачки про ознайомлення із матеріалами справи і оголошено перерву.15 липня 2016 року судом задоволено клопотання позивачки про оголошення перерви у зв'язку із поганим самопочуттям. В наступне засідання 29 липня 2016 року позивачка не з'явилася і суд відповідно до поданої нею заяви розглянув справу у її відсутність.

За таких обставин посилання позивачки на затягування судом першої інстанції вирішення справи, необгрунтовані.

Посилання апелянта на те, що основні її докази і подані документи та заперечення щодо підробки відповідачем посвідчень учасника ліквідації аварії на ЧАЕС судом не досліджувалися і не розглянуті та їм не надано будь-якої правової оцінки, надумані. Суд вказав у рішенні, що посилання апелянта на нечинність посвідчень відповідача безпідставні, при цьому суд вказав, що на підтвердження їх підробки позивачка не надала жодного доказу.

Це ж стосужється доводів апелянта про неврахування судом вимог ч.3 ст.47 Закону України «Про нотаріат», яка забороняє приймати документи, які не відповідають вимогам закону, як і не враховання ч.1 ст.51 цього Закону, яка покладає на нотаріуса обов'язок повідомити правоохоронні органи про підробку документів. Суд першої інстанції виходив із бездоказовості таких тверджень.

На думку колегії суддів доводи ОСОБА_2 щодо підробки посвідчень учасника ліквідації аварії на ЧАЕС взагалі не мають правового значення для вирішення даної справи, поскільки право відповідача на отримання обов'язкової частки у спадщині пов'язане із його непрацездатністю за віком, тобто досягненням пенсійного віку - 65 років, що стверджується наявними у матеріалах спадкової справи паспортом громадянина України і свідоцтвом про його народження, згідно яких він народився 24 червня 1947 року і на момент смерті матері мав повних 65 років (т.1 а.с.143-145), а не із наявністю цих посвідчень.

На факт досягнення відповідачем пенсійного віку як доказ його права на обов'язкову частку у спадщині і підставу видачі свідоцтва вказував нотаріус Березанської міської нотаріальної контори Тищенко Н.В. (т.1 а.с.64), а також Головне управління юстиції у Київській області, яке розглядало скаргу позивачки щодо правомірності оформлення спадщини у Березанській держнотконторі (т.1 а.с.107-110).

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач не підтвердив свою непрацездатність, бо не надав суду особового рахунку пенсійного страхування суперечать вимогам закону.

Так згідно приписів ст.1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» під непрацездатними громадянами розуміються особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку або визнані інвалідами, у тому числі діти-інваліди, а також особи, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до цього Закону.

Отже, закон пов'язує непрацездатність особи із досягненням нею пенсійного віку, а не із наявністю чи відсутністю о/р пенсійного страхування, як помилково вважає апелянт.

Посилання ОСОБА_2 у додатково поданих письмових доповненнях (письмових поясненнях) до апедяційної скарги на те, що відповідач ОСОБА_3 відмовляється нести матеріальні витрати та брати участь в утриманні спадкового будинку, як і посилання на неправомірність дій нотаріуса Тищенко Н.В., яка витребувала у неї 680 грн. та не надала про це довідку, не стосуються предмету спору в даній справі і не спростовують висновків суду про відсутність підстав для задоволення вимог позивачки.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, а тому визнає дане рішення законним та обґрунтованим.

Підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія судів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Березанського міського суду Київської області від 29 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: