Ухвала суду № 62529609, 08.11.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №489/3854/16-к 08.11.2016

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 листопада 2016 року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області у складі:

головуючого Куценко О.В.,

суддів Рудяка А.В., Чебанової-Губарєвої Н.В.

за участю секретаря Чоботаренко Т.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12016150040004009 за апеляційною скаргою першого заступника прокурора Миколаївської області Білоуса О.В. на вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 22 серпня 2016 року, відносно

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Миколаєва, громадянина України, працюючого оператором машини для миття ДП НВКГ «Зоря» - Машпроект», раніше не судимого, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1

- обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263, ч.1 ст. 309 КК України.

Учасники судового провадження:

прокурор Зайков О.В.

обвинувачений ОСОБА_1

захисник ОСОБА_2

встановив:

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 22 серпня 2016 року та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Короткий зміст вироку.

Вироком суду ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 263, ч.1 ст. 309 КК України та призначено йому покарання: за ч.1 ст. 263 КК України у виді 3 років позбавлення волі;

-за ч.1 ст. 309 КК України - у виді 1 року позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді 3 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік.

На підставі п. 3. ст. 76 КК України на ОСОБА_1 покладено обов'язок повідомляти органи КВІ про зміну місця проживання.

Вирішено питання щодо речових доказів.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 2531,15 грн. за проведення експертизи.

Узагальнені доводи апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі прокурор вважає вирок суду незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Вказує, що суд хоча й визнав ОСОБА_1 винним у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263 та ч. 1 ст. 309 КК України, проте обвинувачення у вироку не сформулював.

Зазначає, що в обвинуваченні, визнаному судом доведеним, не зазначено місце, час та спосіб вчинення та наслідків кримінальних правопорушень, не визначено форму вини і мотиви кримінальних правопорушень.

Зауважує, що фактично суд обмежився констатуванням факту проведення обшуку, його результатів та висновків судових експертиз. При цьому жодних даних про причетність ОСОБА_1 до скоєння злочину, передбачених ч. 1 ст. 263 та ч.1 ст. 309 КК України, у обвинуваченні, визнаному судом доведеним не наведено.

Обставини встановлені судом першої інстанції.

30 березня 2016 року, близько 19 год. 40 хв. за місцем реєстрації та фактичного мешкання ОСОБА_1 було проведено санкціонований обшук, в ході якого було виявлено та вилучено 11 патронів калібру 5,45 мм., 1 патрон калібру 7,62 мм. та 1 патрон з бронебійно - запальною кулею.

Відповідно до висновку експерта за № 697 від 08 червня 2016 року - предмети у кількості 11 штук, з числа наданих на експертизу, є боєприпасами - 5,45 мм. військовими патронами, один предмет з числа наданих на експертизу, є боєприпасом - 7,62 мм. гвинтівковим патроном зразка 1908 року з бронебійно - запальною кулею.

Крім того, 30 березня 2016 року, близько 19 год. 40 хв. за місцем реєстрації та фактичного мешкання ОСОБА_1 було проведено санкціонований обшук, в ході якого було виявлено та вилучено два згортки із особливо небезпечною наркотичною речовиною - кананбісом.

Відповідно до висновку експерта за № 332 від 07 квітня 2016 року - представлена на експертизу в двох згортках із грошових купюр по 1 грн., серія НЄ 5182160 та СВ 7678230 речовина є каннабісом. Вага у висушеному стані складає 6, 583 грама, який відноситься до особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено.

Дії ОСОБА_1 суд кваліфікував за ч.1 ст. 263 КК України, як незаконне зберігання боєприпасів та за ч.1 ст. 309 КК України, як незаконне зберігання наркотичних засобів без мети збуту.

Обставини встановлені судом апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідача, прокурора на підтримку апеляційної скарги, думку обвинуваченого та його захисника, які просили вирок залишити без зімни, вивчивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах, суд визнає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження,передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Так, суд 1-ої інстанції хоча і визнав доведеною винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.1 ст.309 КК України, проте не сформулював обвинувачення таким чином, що дозволило би при зіставленні ознак установлених судом злочинних діянь і ознак інкримінованих злочинів, дійти висновку про їх відповідність.

Відповідно до ч.3 ст.374 КПК України у мотивувальній частині вироку зазначається формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення, докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів. Крім того, зазначені вимоги містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України від 26.09.1990 «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» суди націлюються на те, що мотивувальна частина обвинувального вироку має містити насамперед формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з обов'язковим зазначенням місця, часу, способу, вчинення та наслідків злочину, форми вини і його мотивів. Відсутність належного формулювання обвинувачення унеможливлює якісний і повний захист, і як наслідок, має бути беззаперечною підставою для скасування вироку.

Однак, суд першої інстанції даних вимог закону не дотримався та не виклав у вироку формулювання обвинувачення, не вказав час, місце, спосіб вчинення та наслідки кримінального правопорушення, форму вини та мотив кримінального правопорушення. Так, суд 1-ої інстанції , кваліфікуючи дії обвинуваченого ОСОБА_1 за ч. 1 ст.263 та ч.1 ст. 309 КК України як незаконне зберігання боєприпасів та наркотичних засобів, не зазначив встановлені ним фактичні обставини справи, а лише обмежився посиланням на те, що 30 березня 2016 р. за місцем реєстрації та мешкання обвинуваченого, було проведено обшук в ході якого були виявлені та вилучені наркотичні засоби та боєприпаси.

Оскільки, суд при постановленні вироку порушив вимоги ст.ст. 370, 374 КПК України, що позбавляє можливості апеляційний суд прийняти своє рішення.

На підставі викладеного, у зв'язку з допущенними судом 1-ої інстанції істотними порушеннями кримінального процесуального закону, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення (ч.1 ст.412 КПК України), оскаржуваний вирок є таким, що не відповідає вимогам ст.ст. 94, 370, 374 КПК України, а тому підлягає скасуванню з призначенням нового судового розгляду в суді 1-ої інстанції.

Водночас згідно п.1 ст. 415 КПК України, суд апеляційної інстанції скасовує вирок чи ухвалу і призначає новий розгляд у суді першої інстанції, якщо встановлено порушення, передбачені пунктами 2,3,4,5,6,7 частини другої ст. 412 КПК України. Тобто такий розгляд даного кримінального провадження відносно ОСОБА_1 з порушенням вимог ст.ст. 94, 370, 373, 374 КПК України, у положеннях кримінально-процесуального закону не врегульований.

За таких обставин, апеляційний суд вважає за необхідне застосувати загальні засади кримінального провадження, а саме положення ч.1 ст. 9 КПК України, з яких вбачається, що під час кримінального провадження суд зобов'язаний неухильно додержуватися вимог Конституції України, кримінального процесуального кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства, тобто суд під час розгляду кримінального провадження повинен дотримуватися законності.

А у випадках, коли положення КПК не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч.1 ст. 7 КПК України.

Таким чином, оскільки судом першої інстанції при розгляді справи порушені загальні засади кримінального провадження то вирок суду підлягає скасуванню з призначенням нового судового розгляду, в іншому складі суду згідно з вимогами розділу 1У КПК України зі стадії підготовчого засідання в якому підлягає перевірці і обвинувальний акт на відповідність вимогам закону.

З огляду на вищенаведене є слушними доводи апелянта в цій частині.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 405, 407, 409, 416, 532 КПК України, суд -

постановив:

Апеляційну скаргу першого заступника прокурора Миколаївської області Білоуса О.В. задовольнити.

Вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 22 серпня 2016 року відносно ОСОБА_1 скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції в іншому складі суду.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді