Ухвала суду № 62529596, 08.11.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №490/6537/16-ц 08.11.2016 08.11.2016

Провадження №22-ц/784/2424/16

Справа № 490/6537/16-ц

Провадження № 22-ц/784/2424/16 Головуючий першої інстанції: Подзігун Г.В.

Категорія 59 Суддя-доповідач апеляційного суду: ОСОБА_1

У Х В А Л А

Іменем України

08 листопада 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого: Базовкіної Т.М..,

суддів: Кушнірової Т.Б., Яворської Ж.М.,

із секретарем судового засідання: Гавор В.Б.,

за участю: представника позивачки ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк»

на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 07 вересня 2016 року за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

в с т а н о в и л а:

У червні 2016 р. ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» (далі ПАТ «Альфа-Банк»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

В обґрунтування своїх вимог позивачка вказувала, що 29 серпня 2007 р. між Закритим акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_5 укладено договір про іпотечний борг № 953-04/07, відповідно до умов якого Банк надає позичальнику кредит у розмірі 90 000 доларів США у вигляді двох траншів під 13% річних за користування кредитом строком до 26 серпня 2027 р.

З метою забезпечення виконання зобовязань позичальника за вказаним Договором позивач передала в іпотеку Банку нерухомість житлового призначення, а саме -трикімнатну квартиру № 21, що знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. Колодязна, 15-а, заставною вартістю 50000 дол. США.

У квітні 2016 р. їй стало відомо, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 10 січня 2016 р. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 484, відповідно до якого запропоновано звернути стягнення на трикімнатну квартиру № 21, яка знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. Колодязна, 15-А, та за рахунок коштів, отриманих від реалізації предмету іпотеки, задовольнити вимоги стягувача у розмірі заборгованості, що виникла внаслідок невиконання/неналежного виконання боржником ОСОБА_5 умов кредитного договору за період з 30 квітня 2014 року по 26 жовтня 2015 року, а саме: заборгованість за кредитом 1 368 647 грн. 14 коп.; заборгованість за відсотками за користування кредитом 206 059 грн. 39 коп., а також суми плати за здійснення виконавчого напису у розмірі 3 500 грн., що разом становить суму заборгованості у розмірі 1 578 206 грн. 53 коп.

Посилаючись на те, що виконавчий напис вчинено з порушенням вимог закону, а саме: зазначена нотаріусом у напису сума боргу за кредитним договором не є безспірною, оскільки на розгляді у суді з липня 2015 р. триває розгляд справи за позовом ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором про іпотечний борг від 29 серпня 2007 р., позивачка просила визнати виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 07 вересня 2016 р. позов задоволено.

Постановлено визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 10 січня 2016 р. та зареєстрований в реєстрі за № 484, про звернення стягнення на трикімнатну квартиру № 21, яка знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. Колодязна, 15-А, і належить ОСОБА_3

В апеляційній скарзі ПАТ «Альфа-Банк» вказує на помилковість висновків суду щодо наявності підстав для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, невідповідність їх вимогам закону та обставинам справи, і просить рішення суду скасувати, постановити нове рішення про відмову у позові.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із таких підстав.

З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що 29 серпня 2007 року між Закритим акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_5 укладено договір про іпотечний борг № 953-04/07, відповідно до умов якого Банк надає позичальнику кредит у розмірі 90 000 доларів США у вигляді двох траншів під 13 % річних за користування кредитом на строк до 26 серпня 2027 р.

Сторони Договору домовились, що погашення кредиту та процентів за ним здійснюється позичальником щомісячно відповідно до Графіку, який є невідємною частиною Договору.

Виконання зобовязань позичальника за вказаним Договором забезпечується, зокрема, майновою порукою.

На виконання умов вказаного Договору 29 серпня 2007 р. між Закритим акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_3 укладено іпотечний договір, яким було забезпечено вимоги іпотекодержателя (Банку), що випливають із Договору про іпотечний борг № 953-04/07 від 29 серпня 2007 р.

Предметом іпотеки є трикімнатна кватира № 21, що знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. Колодязна, 15-А.

Того ж дня нотаріусом на вищезазначену квартиру було накладено заборону відчуження, про що у Іпотечному договорі було зроблено відповідний запис.

17 грудня 2012 р. на підставі договору відступлення прав вимоги Закритим акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» відступлено право вимоги за договором про іпотечний борг № 953-04/07 на користь ПАТ «Альфа-Банк», який також набув прав іпотекодержателя на підставі договору про передачу прав за договорами забезпечення, посвідченого 17 грудня 2012 р.

10 січня 2016 р. за заявою ПАТ «Альфа-Банк» приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 484, про звернення стягнення на трикімнатну квартиру № 21, яка знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. Колодязна, 15-А.

Із виконавчого напису вбачається, що за рахунок коштів, отриманих від реалізації предмету іпотеки, запропоновано задовольнити вимоги стягувача у розмірі заборгованості, що виникла внаслідок невиконання/неналежного виконання боржником ОСОБА_5 умов Кредитного договору за період з 30 квітня 2014 року по 26 жовтня 2015 року, а саме: заборгованість за кредитом 1 368 647 грн. 14 коп.; заборгованість за відсотками за користування кредитом -206 059 грн. 39 коп., а також суми плати за здійснення виконавчого напису у розмірі 3500 грн., що разом становить суму заборгованості в 1 578 206 грн. 53 коп.

Виконавчий напис було звернуто до виконання і 01 березня 2016 р. старшим державним виконавцем Центрального ВДВС ММУЮ було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, 01 квітня 2016 р. винесено постанови про стягнення виконавчого збору та про арешт майна боржника і оголошення заборони на його відчуження.

Між тим, ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 16 липня 2015 р. відкрито провадження у цивільній справі за позовом ПАТ «Альфа Банк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором про іпотечний борг № 953-04/07, укладеним 29 серпня 2007 р.

Із вказаного позову вбачається, що ПАТ «Альфа Банк» просить стягнути з відповідача заборгованість за вищезазначеним кредитним договором станом на 25 травня 2015 р. у розмірі 1 423 492 грн. 12 коп., яка складається із: заборгованості за кредитом -1 263 287 грн. 15 коп.; заборгованості за відсотками- 119 336 грн. 82 коп.; пені за один календарний рік -40 868 грн. 15 коп.

Таким чином, на момент вчинення виконавчого напису нотаріуса справа за позовом ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за даним кредитним договором у розмірі1 423 492 грн. 12 коп. перебувала на розгляді в суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої та третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобовязання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобовязанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

У разі порушення основного зобовязання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення, у цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобовязань, вимога про виконання порушеного зобовязання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону (частина перша статті 35 Закону України «Про іпотеку»).

Згідно із пунктами 5.1, 5.2 іпотечного договору від 29 серпня 2007 р., іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки та його реалізацію у наступних випадках: якщо у момент строку виконання боржником зобовязань за кредитним договором вони не були виконані в повному обсязі, зокрема: при повному або частковому неповерненні у встановлені відповідно до кредитного договору строки суми кредиту та/або при несплаті або частковій несплаті у передбачені кредитним договором строки сум процентів, сплати сум одноразової комісійної винагороди за надання та обслуговування кредиту (у тому числі процентів за неправомірне користування кредитом) та/або несплаті або частковій несплаті в строк сум неустойки (пені, штрафу), що передбачені кредитним договором, незалежно від настання терміну виконання іпотекодавцем будь-яких зобовязань за кредитним договором при виникненні підстав, вказаний у п.п. 3.1.5, 3.1є.6, 3.1.8 цього Договору.

Звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватись на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно цього договору в добровільному (позасудовому) порядку.

Порядок та підстави вчинення виконавчого напису нотаріусами регулюються, зокрема,главою 14 Закону України «Про нотаріат»(даліЗакон),постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 року «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів»(даліПерелік документів), а також главою 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженоїнаказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року(даліПорядок №296/5).

Так, відповідно до ст. ст. 87, 88 Закону для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Відповідно до Переліку документів (у редакції, чинній на момент вчинення нотаріальної дії) стягнення заборгованості у безспірному порядку за виконавчими написами нотаріуса здійснюються, зокрема, за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно.

Для одержання виконавчого напису щодо іпотечних договорів, які передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобовязанням до закінчення строку виконання основного зобовязання, подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобовязання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобовязання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувача про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового звязку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобовязання;

ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу.

Згідно з п. 284 Інструкції (у редакції, чинній на момент вчинення нотаріальної дії) нотаріус вчиняє виконавчі написи:

- якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем;

- за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

При цьому, заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені Переліком документів. Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу.

За такого, підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, є наявність хоча б однієї із таких обставин:

1) подання кредитором документів, які не передбачені Переліком документів, або неподання тих, які передбачені;

2) спір між сторонами про заборгованість, її розмір;

3) з дня виникнення права вимоги строк минув понад передбачений законом строк позовної давності.

В той же час, зважаючи на те, що на час вчинення спірного виконавчого напису було відкрито провадження у справі за позовом Банку до позичальника про стягнення заборгованості, суд вірно дійшов висновку, що на той час вже існував судовий спір щодо розміру заборгованості за Кредитним договором, що, в свою чергу, є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції, викладеній у постановах Верховного суду України від 04 березня 2015 р. по справі № 6-27цс15 та від 11 березня 2015 р. у справі № 6-141цс14 і в силуст. 360-7 ЦПК Україниє обовязковою для застосування судами України.

Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу.

Зокрема, посилання представника відповідача на п. 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішення спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30 березня 2012 р. та на правову позицію, висловлену у постанові Верховного суду України № 6-73цс13 є помилковим, оскільки вказані розяснення та правова позиція не стосуються спірних правовідносин.

За такого колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення суду, яке ухвалено з дотриманням вимог процесуального та матеріального права.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» відхилити, рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 07 вересня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Судді: