Ухвала суду № 62525059, 26.10.2016, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

26 жовтня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

судді-доповідача Кривенди О.В.,

суддів: Волкова О.Ф., Гриціва М.І., -

розглянувши заяву публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ) про перегляд Верховним Судом України судового рішення в адміністративній справі за його позовом до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області (далі - Відділ примусового виконання), треті особи: Нікопольське комунальне підприємство «Нікопольтеплоенерго», Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», про визнання протиправною та скасування вимоги,

в с т а н о в и л а:

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 10 жовтня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2014 року, у задоволенні позову відмовив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 15 червня 2016 року рішення судів попередніх інстанцій залишив без змін.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, ПАТ 8 вересня 2016 року звернулося до Верховного Суду України із заявою про її перегляд з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

14 вересня 2016 року суддею Верховного Суду України Коротких О.А. постановлено ухвалу про залишення заяви без руху через її недоліки.

На виконання цієї ухвали до Верховного Суду України надійшла заява ПАТ із необхідними документами.

Згідно з розпорядженням в.о. керівника апарату Верховного Суду України від 4 жовтня 2016 року було призначено повторний автоматизований розподіл цієї судової справи, за яким її визначено судді Кривенді О.В.

10 жовтня 2016 року зазначену заяву разом із долученими матеріалами передано судді-доповідачу.

У заяві ПАТ посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень глави 10 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976), статей 653, 1066, 1067, 1074, 1075 Цивільного кодексу України, статей 6, 32 Закону України від 5 квітня 2001 року № 2346-ІІІ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», статті 11 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» (чинного на час виникнення спірних відносин).

На обґрунтування заяви додано копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 23 жовтня, 11 листопада 2014 року, 16 липня, 27 жовтня 2015 року, 22 червня 2016 року (справи №№ К/800/53762/14, К/800/56797/14, К/800/53/15, К/800/5992/15, К/800/14122/16 відповідно), які, на думку заявника, підтверджують неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Проте аналіз зазначених судових рішень не дає підстав для висновку про наявність неоднакового застосування судом норм матеріального права.

Так, в оскаржуваному рішенні, суд касаційної інстанції виходив із того, що в період з 3 лютого по 11 березня 2014 року, за який спірною вимогою Відділу примусового виконання ПАТ було зобов'язано усунути порушення законодавства про виконавче провадження шляхом перерахування відповідачу за рахунок власних коштів сум помилкових переказів, що вчинені з рахунку боржника, постанова державного виконавця від 14 лютого 2013 року про накладення арешту на кошти боржника набрала законної сили, була чинною та не оскаржувалась. Крім того, постановою Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 17 вересня 2014 року, яка набрала законної сили, начальника Нікопольського відділення ПАТ ОСОБА_1 визнано винною у вчинення правопорушення, передбаченого статтею 188-13 Кодексу України про адміністративні правопорушення (невиконання законних вимог державного виконавця), що підтверджує протиправність незупинення позивачем видаткових операцій боржника.

Водночас у рішеннях касаційного суду від 23 жовтня та 11 листопада 2014 року, цей суд погодився з висновком суду апеляційної інстанції про те, що ПАТ в повній мірі було виконано вимогу Відділу примусового виконання від 3 березня 2014 року, а тому підстав для винесення вимоги від 30 травня 2014 року № 2014/10013, що пред'явлена 3 червня 2014 року, не було.

Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду України.

Колегія суддів дійшла висновку, що обставини, встановлені у справі, судове рішення в якій оскаржується, не є подібними до обставин, встановлених у справі, копії судових рішень від 23 жовтня, 11 листопада 2014 року в якій додано до заяви.

Як убачається із самої заяви, наведені в ній доводи щодо помилковості висновків касаційного суду у цій справі фактично зводяться до правової оцінки обставин у справі та дослідження доказів.

Ухвали ж суду касаційної інстанції від 16 липня та 27 жовтня 2015 року, які також надано для порівняння, не можна вважати такими, що дають передбачені пунктом 1 частини першої статті 237 КАС підстави для допуску справи до провадження та перегляду її Верховним Судом України, оскільки цими рішеннями не вирішено спір по суті, а скасовано рішення судів попередніх інстанцій та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції з огляду на наявність неповноти встановлення обставин справи, а відтак, ухвали не містять висновків щодо правомірності застосування норм матеріального права.

Не може вважатися таким, що дає передбачені пунктом 1 частини першої статті 237 КАС підстави для допуску справи до провадження та перегляду її Верховним Судом України і рішення касаційного суду від 22 червня 2016 року, оскільки цим рішенням на підставі пункту 5 частини п'ятої статті 214 КАС відмовлено у відкритті касаційного провадження за скаргою на ухвалу суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження у зв'язку із тим, що скаргу подано з пропуском строку.

Зазначене дає підстави для висновку про необґрунтованість поданої ПАТ заяви.

За таких обставин колегія суддів не вбачає необхідності у відкритті провадження про перегляд справи.

Враховуючи викладене та керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», статтями 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

Відмовити у допуску до провадження справи за позовом публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області, треті особи: Нікопольське комунальне підприємство «Нікопольтеплоенерго», Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», про визнання протиправною та скасування вимоги за заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 15 червня 2016 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.В. Кривенда

Судді: О.Ф. Волков

М.І. Гриців