Ухвала суду № 62524920, 02.11.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2016 р.м.ОдесаСправа № 814/4379/15

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т. О.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Косцової І.П.

Лукянчук О.В.

при секретарі: Голобородько Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі апеляційну скаргу Баштанської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 березня 2016р. по справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Агротех» до Баштанської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2015р. ПП «Агротех» звернулось в суд із позовом до Баштанської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області, в якому просило:

- скасувати податкові повідомлення-рішення №0000242200 від 4.12.2015р., №0000252200 від 4.12.2015р., №0000281700 від 4.12.2015р.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що в період з 29 вересня 2015р. по 10 листопада 2015р. працівниками ДПІ на підставі п.75.1 ст.75, ст.77 ПК України та згідно наказів №101 від 14.09.2015р., №107 від 28.09.2015р., №127 від 26.10.2015р. та №128 від 26.10.2015р. проведена документальна планова виїзна перевірка ПП «Агротех» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1.07.2012р. по 30.06.2015р., валютного та іншого законодавства за період з 1.07.2012р. по 30.06.2015р.

За результатами вказаної перевірки ДПІ складено акт перевірки №416/22-32287919 від 17.11.2015р. «Про результати планової виїзної перевірки ПП «Агротех» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1.07.2012р. по 30.06.2015р., яким встановлено порушення позивачем норм ПК Україні.

4.12.2015р. на підставі акту перевірки ДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0000242200, про збільшення позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 206468грн. за основним платежем, та у розмірі 51 617грн. за штрафними санкціями;

- №0000252200, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 436296грн.,

- №0000281700, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 74941грн. за основним платежем, та в розмірі 19245,25грн. штрафні санкції.

Позивач зазначив, що господарські операції, укладені позивачем з ТОВ «Інтеграл Плюс», ФОП ОСОБА_2, ТОВ «Регіон Трейд Черкаси» є реальними, що підтверджується наданими до перевірки первинними документами. Порушень податкового законодавства при придбанні товару допущено не було, а тому підстав для прийняття спірних податкових повідомлень у ДПІ не було.

Посилаючись на зазначені обставини, просив позов задовольнити.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 березня 2016р. позов задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення №0000242200 від 4.12.2015р., №0000252200 від 4.12.2015р., №0000281700 від 4.12.2015р.

Присуджено на користь Приватного підприємства «Агротех» судовий збір у сумі 11828,50грн. (одинадцять тисяч вісімсот двадцять вісім гривень 50коп.), сплачений платіжним дорученням №656 від 16.12.2015р.

В апеляційній скарзі апелянт просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на них, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, постанови суду без змін, з наступних підстав.

За правилами ст.200КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що платником податку надані усі необхідні первинні документи податкового та бухгалтерського обліку, які підтверджують реальність господарських операцій.

Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так, судом першої інстанції встановлено, підтверджено матеріалами справи і не спростовано сторонами, що за результатами планової виїзної перевірки ПП «Агротех» з питань дотримання вимог податкового законодавства, за період з 1.07.2012р. по 30.06.2015р., ДПІ 17.11.2015р. складено акт за №416/22-32287919 (т.1 а.с.20-104) у висновках якого вказано на порушення позивачем: - пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.189.1 ст.189 ПК в результаті чого занижено ПДВ по декларації з ПДВ, по якій здійснюються розрахунки з бюджетом на загальну суму 44313грн. з реалізації придбаних продуктів харчування працівників, з якими позивач перебуває у трудових відносинах; - пп.14.1.36 п.14.1 ст.44, п.44.1 ст.44, п.85.2 ст.85, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.187.1 ст.187, п.189.1 ст.189, п.198.1, п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198, п.201.1, 201.4 ст.201 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ до сплати на спеціальний рахунок платника (декларація «скорочена») на загальну суму 162155грн.: - п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.44.1, п.85.1 ст.85, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.187 ст.187, п.189.1 ст.189, п.198.1, п.198.5, п.198.6 ст.198, п.201.4 ст.201 ПК України, в результаті завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту в періоді, що перевірявся на загальну суму 436296грн.; - пп.16.1.4 п.16.1 ст.16, п.164.5 ст.164, пп.169.4.1 п.169.4 ст.169 ПК України в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету в періоді, що перевірявся на загальну суму 74941грн.

За результатами виявлених порушень, ДПІ 4.12.2015р. прийняла наступні податкові повідомлення-рішення: - №0000242200, про збільшення позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 206468грн. за основним платежем, та у розмірі 51 617грн. за штрафними санкціями; - №0000252200, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 436296грн., - №0000281700, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 74941грн. за основним платежем, та в розмірі 19245,25грн. штрафні санкції.

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стали висновки ДПІ про те, що платником податку не підтверджена реальність господарських операцій; підприємством не включено до складу податкових зобов'язань суму ПДВ з реалізації придбаних продуктів харчування працівникам, з якими здійснюються трудові відносини; платником податку не нараховано ПДВ на реалізацію кукурудзи у кількості 40,180т.; від'ємне значення визначено внаслідок взаємовідносин з контрагентами, по яким встановлено їх нереальність; утримано та перераховано податку на доходи від оренда земельних паїв, однак при одночасному нарахуванні та виплаті орендної плати у грошовій та не грошовій формі підприємством не було застосовано до вартості такого доходу коефіцієнт 1,176471, у зв'язку з чим занижено суму податку на доходи на 74941грн.

Перевіряючи правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень та підстави, за яких платник податків просить їх скасувати, судова колегія виходить з наступного.

Як визначено в ст.1 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Виходячи з вказаної норми закону, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

За правилами ст.1 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

З урахуванням викладеного, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно з п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Як визначено в п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

На підтвердження реальності господарських операцій та зміни майнового стану платника податків, позивачем, як до перевірки так і до суду першої інстанції надані наступні документи бухгалтерського та податкового обліку: договори на поставу нафтопродуктів (т.2 а.с.19-21,40-42,83-84); договори на зберігання (т.2 а.с.116-119); податкові накладні (т.2 а.с.24,32,35,47,52,60,64,72,79,89,97,105,110); видаткові накладні (т.2 а.с.22,28,34,49,56,63,69,77,86,94,102,109); ТТН (т.2 а.с.23,31,37,45,51,57,65,73,75,76,78,87,95,103,111); акти приймання передачі ПММ (т.2 а.с.26,30,38,46,50,53,58,66,71,81,91,98,114); прибуткові накладні на ПММ (т.2 а.с.29,36,43,44,59,62,6770,80,90,99,106,113); сертифікати відповідності та паспорти (т.2 а.с.212,122,123,124,125126-138), та інші первинні документи.

Під час з'ясування обставин по справі в суді апеляційної інстанції представник ДПІ на неодноразові виклики в судове засіданні не прибув, доводи апеляційної скарги не довів, свою позицію щодо правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень не довів.

Проте в судовому засіданні суду апеляційної інстанції надана належна оцінка первинним документам, які надавались під час перевірки, та встановлено, що вони оформленні у встановленому порядку, з боку працівників, які проводили перевірку зауважень не надходило.

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що судом першої інстанції вірно встановлено, що надані первинні документи податкового та бухгалтерського обліку підтверджують реальність господарських операцій з вказаними контрагентами та спростовують висновку ДПІ викладені в акті перевірки.

Щодо висновку ДПІ про заниження податкових зобов'язань на суму 44313грн. у зв'язку не включенням до складу ПЗ суми ПДВ з реалізації придбаних продуктів харчування працівникам, з якими здійснюються трудові відносини.

За правилами п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів\послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 ПК України, протягом такого звітного періоду у зв'язку із придбанням та виготовленням товарів та послуг, з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Отже, витрати на харчування списані на невиробничі витрати підприємства, оскільки їх неможливо персоніфікувати по працівникам, а тому нарахувати ПДВ на умовний продаж, згідно ст.198.5, ст.198 ПК України не має підстав.

Щодо висновку ДПІ про заниження податку з доходу фізичних осіб на загальну суму 74941грн.

Як визначено в п.9 договорів оренди земельних ділянок, орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 5% від базової нормативної оцінки земельної ділянки з урахуванням її щорічної індексації. За бажанням орендодавця, за домовленістю з орендарем, орендна плата може бути видана натуральною продукцією. Як вбачається з договорів оренди, орендна плата визначена саме в грошовій формі, а не натуральною продукцією, а тому і розрахунки по ним проводились відповідно до визначеної суми. При цьому позивач керувався вимогами ст.167 ПК України з урахуванням вимоги п.5 ст.165 цього Кодексу.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції встановлено, що при нарахуванні орендної плати натуральною оплатою за 2012-2014 роки, позивач застосував коефіцієнт, відповідно до п.164.5 ст.164ПК України, у розмірі 1,176471. Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що ДПІ безпідставно донарахувала суму прибуткового податку, оскільки позивач правильно сплачував податок на доходи фізичних осіб із застосуванням ставки податку 15% та коефіцієнта встановленого Податковим законодавством.

Щодо висновку ДПІ про не нарахування ПДВ на реалізацію кукурудзи в кількості 40,180т. В акті перевірки ДПІ зазначило, що вказана кукурудза була оприбуткована, але не відображена в статистичній звітності 29СК. Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що оскільки кукурудза оприбуткована в бухгалтерському обліку у повному обсязі на загальну кількість за 2012р. 46935т, була реалізована згідно первинних документів, підприємство порушень щодо оподаткування ПДВ не допустила. Невідповідність бухгалтерської звітності і звіту 29 СК взагалі тягне за собою тільки адміністративний штраф органами статистики, а не донарахування податку з ПДВ.

За таких обставин, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що платником податку надані усі необхідні документи на підтвердження реальності господарських операцій, правомірності нарахування ПДФО, а тому прийняті ДПІ податкові повідомленні-рішення підлягають скасуванню.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

За таких обставин, судова колегія вважає, що постанова суду постановлена з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для її скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.196,200,206КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Баштанської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 березня 2016р.- залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 8 листопада 2016р.

Головуючий: Ю.М. Градовський

Судді: І.П. Косцова

О.В. Лукянчук