Ухвала суду № 62522411, 02.11.2016, Апеляційний суд Сумської області

Справа №585/3506/16-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Євлах О. О.Номер провадження 22-ц/788/1689/16 Суддя-доповідач - Сибільова Л. О. Категорія - 27

УХВАЛА

і м е н е м У к р а ї н и

02 листопада 2016 року м. Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Сибільової Л. О.,

суддів - Лузан Л. В. , Собини О. І. ,

з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Роменського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області

на ухвалу Роменського міськрайонного суду Сумської області від 31 серпня 2016 року

у справі за скаргою публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» на дії старшого державного виконавця Роменського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області Сітак Наталії Юріївни, заінтересована особа - ОСОБА_5,

при примусовому виконанні рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 5 лютого 2014 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и л а:

25 серпня 2016 року ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (ПАТ «ВіЕйБіБанк») звернулось до суду зі скаргою на дії державного виконавця, мотивуючи її тим, що 05 лютого 2014 року Роменським міськрайонним судом Сумської області ухвалене рішення у цивільній справі № 585/4532/13-ц за позовом ПАТ «ВіЕйБіБанк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитом, яким задоволені позовні вимоги банку.

15 грудня 2015 року старшим державним виконавцем відділу ДВС Роменського міськрайонного управління юстиції було відкрите виконавче провадження у справі № 585/4532/13-ц про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_5 на користь ПАТ «ВіЕйБі Банк» в сумі 31 247,12 грн.

29 липня 2016 року старшим державним виконавцем Сітак Н.Ю. була винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу на тій підставі, що згідно акту державного виконавця, відомостей реєструючих органів, інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, машини, земельні ділянки, нерухоме майно у боржника відсутні.

Банк посилався на ч. ч. 1, 3 ст. 11, ч. 1 ст. 6, ч. 1 ст.12, ч. 2 ст. 30, ч. 1 ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження», згідно яких державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії; державному виконавцю у процесі здійснення виконавчого провадження надаються права, які повинні повністю посприяти для примусового виконання рішення; державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб; сторонам виконавчого провадження надаються гарантовані права під час провадження виконавчих дій та здійснення виконавчого провадження в цілому, а саме, заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні та письмові пояснення, висловлювати свої доводи та міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Банк зазначав, що, відповідно до ч. 2 ст. 30 зазначеного Закону, державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строк здійснення виконавчого провадження не включає час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження на період проведення експертизи чи оцінки майна, виготовлення технічної документації на майно, реалізації майна боржника, час перебування виконавчого документа на виконанні в адміністрації підприємства, установи чи організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця, які здійснюють відрахування із заробітної плати (заробітку), пенсії та інших доходів боржника. Строк здійснення зведеного виконавчого провадження обчислюється з моменту приєднання до такого провадження останнього виконавчого документа.

Банк посилався також на ч. 1 ст. 31 Закону, згідно яких копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Стягувач зазначав, що неправомірні дії старшого державного виконавця Сітак Н.Ю. призвели до затягування строків виконання судового рішення, додаткових витрат на повторне пред'явлення виконавчого документа для виконання, завдають збитків ПАТ «ВіЕйБіБанк» на суму 31 247,12 грн., що, в свою чергу, порушує права вкладників, оскільки всі кошти, належні банку, підлягають погашенню перед кредиторами в результаті ліквідації та реалізації майна банку.

Банк просив визнати дії старшого державного виконавця відділу ДВС Роменського міськрайонного управління юстиції Сітак Н.Ю. по поверненню виконавчого документа стягувачу неправомірними; скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 29 липня 2016 року ВП № 49639704; зобов'язати старшого державного виконавця Сітак Н.Ю. провести виконавчі дії по виконанню рішення Роменського міськрайонного суду від 05 лютого 2014 року у справі № 585/4532/13-ц про стягнення кредитної заборгованості.

Ухвалою Роменського міськрайонного суду Сумської області від 31 серпня 2016 року скаргу ПАТ «ВіЕйБі Банк» на постанову державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачеві задоволено частково.

Визнана неправомірною та скасована постанова про повернення виконавчого документа стягувачу від 29 липня 2016 року ВП № 49639704.

Зобов'язано старшого державного виконавця відділу ДВС Роменського міськрайонного управління юстиції Сітак Н.Ю. відновити виконавче провадження по виконанню рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 05 лютого 2014 року у справі № 585/4532/13-ц.

В апеляційній скарзі Роменський міськрайонний відділ ДВС Головного територіального управління юстиції у Сумській області, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить ухвалу суду скасувати.

Вказує, зокрема, що судом встановлено, що державний виконавець вчинив дії, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», але безпідставно зроблено висновок про те, що, оскільки рішення суду на даний час не виконане, постанова державного виконавця від 29 липня 2016 року є неправомірною і підлягає скасуванню.

Зазначає, що державним виконавцем проведені всі дії, визначені Законом України «Про виконавче провадження», які були спрямовані на примусове виконання рішення суду. Дії проведені на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначений Законом та рішенням суду. За результатами дій державного виконавця встановлено, що нерухоме майно, машини сільськогосподарського призначення, автомобілі, земельні ділянки у власності боржниці відсутні. За даними Державної податкової служби України, Пенсійного фонду України ОСОБА_5 джерел отримання доходів не має, пенсію не отримує, відкритих рахунків у банківських установах не має.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника Роменського міськрайонного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції старшого державного виконавця Сітак Н.Ю., яка підтримала апеляційну скаргу з мотивів, у ній викладених, дослідивши матеріали справи та перевіривши ухвалу суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним та обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Ухвала суду не відповідає вказаним вимогам процесуального закону.

Частково задовольняючи скаргу ПАТ «ВіЕйБіБанк», суд першої інстанції виходив з того, що державний виконавець при здійсненні виконавчих дій, направлених на примусове виконання рішення суду у справі №585/4532/13-ц вжив заходів, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», але, оскільки рішення суду не виконане, постанова державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу є незаконною.

Проте з таким висновком суду повністю погодитись не можна, оскільки він не узгоджується з обставинами справи та вимогами матеріального та процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що на виконанні у відділі ДВС Роменського міськрайонного управління юстиції перебувало виконавче провадження № 49639704 з виконання виконавчого листа № 2/585/100/14, виданого 24 квітня 2014 року Роменським міськрайонним судом Сумської області на підставі рішення від 5 лютого 2014 року про стягнення з ОСОБА_5 на користь ПАТ «ВіЕйБіБанк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 31 247,12 грн. (а.с.5).

Постановою старшого державного виконавця Роменського міськрайонного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Сумській області Сітак Н.Ю. виконавчий документ повернуто стягувачеві з посиланням на те, що згідно акту державного виконавця, відомостей реєструючих органів, інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна, нерухоме майно, земельні ділянки, машини сільськогосподарського призначення, автотранспорт у боржника відсутні. За даними Державної податкової служби України, Пенсійного фонду України ОСОБА_5 джерел отримання доходів не має, пенсію не отримує (а.с.4).

Статтею 11 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (виконавчому документі), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом й цим Законом.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Згідно ч. 4 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ.

Відповідно до ст. 383 ЦПК України учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до провадження виконавчих дій, мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно ч. 2 ст. 384 ЦПК України скарга подається до суду, який видав виконавчий документ.

Статтею 386 ЦПК України передбачено, що скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю заявника і державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржуються.

Статтею 387 ЦПК України визначено, що у разі встановлення обгрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права та свободи.

Враховуючи обставини справи та наведені норми матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає передчасним висновок суду про незаконність оскаржуваної постанови державного виконавця від 29 липня 2016 року про повернення виконавчого документа стягувачу.

Скасовуючи постанову державного виконавця , суд послався на положення ч. 5 ст. 124 та п. 9 ч. 3 ст. 119 Конституції України, згідно яких судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України, і однією з основних засад судочинства в Україні є обов'язковість рішень суду.

При цьому суд зазначив, що у ч. 5 ст. 124 Конституції України закріплено припис про ухвалення судами судового рішення іменем України. Цим визначаються суверенні права України на здійснення правосуддя та захист державою прав і свобод людини та законних інтересів інших суб'єктів права, які звернулися в установленому порядку до судів України. Припис про ухвалення судових рішень іменем України заснований на положеннях Конституції України про те, що судова влада є гілкою державної влади України, а тому рішення судів є уособленням волевиявлення держави і відповідно вони мають бути гарантовані державою.

З цього органічно випливає і припис щодо обов'язковості судових рішень до виконання на всій території України. Умови і порядок виконання на території України судових рішень визначаються Законом України «Про виконавче провадження», а на територіях інших держав - міжнародними договорами України на засадах взаємності.

В матеріалах справи містяться докази проведення державним виконавцем виконавчих дій, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», на що послався і суд в оскаржуваній ухвалі.

Проте, пославшись на вищенаведені норми процесуального та матеріального права, суд зазначив, що державний виконавець вчинив дії, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», але рішення суду не виконане, а тому оскаржувана постанова є неправомірною і підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги відділу ДВС в тій частині, що ні скарга банку, ні ухвала суду не містять посилань, в чому конкретно полягає незаконність постанови державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувану з точки зору дій чи бездіяльності державного виконавця.

Ухвала суду не містить висновків про те, чому скарга банку на дії державного виконавця задоволена частково, відсутня оцінка дій державного виконавця як неправомірних, про що просив банк у скарзі з врахуванням положень Закону України «Про виконавче провадження» щодо прав і обов'язків державного виконавця по примусовому виконанню судового рішення.

Стягувач зазначав, що неправомірні дії старшого державного виконавця Сітак Н.Ю. відділу ДВС Роменського міськрайонного управління юстиції призвели до затягування строків виконання судового рішення, додаткових витрат на повторне пред'явлення виконавчого документа для виконання, а також завдає збитків ПАТ «ВіЕйБіБанк» на суму 31 247,12 грн., що в свою чергу порушує права вкладників, оскільки всі кошти, належні ПАТ «ВіЕйБі Банк», підлягають погашенню перед кредиторами в результаті ліквідації та реалізації майна банку.

Проте в ухвалі суду відсутні будь-які висновки суду про те, які дії вчинив незаконно чи не вчинив, допустивши незаконну бездіяльність, державний виконавець, що було б правовою підставою для визнання його постанови про повернення виконавчого документа стягувачу незаконною.

Всупереч вимогам ст. ст. 10, 60 ЦПК України, банк не надав суду переконливих доказів про наявність правових підстав для скасування постанови державного виконавця, що свідчить про передчасність висновків оскаржуваної ухвали.

Матеріалами справи не спростовані доводи пояснення державного виконавця про те, що зазначене виконавче провадження відкривалось неодноразово.

Після скасування постанови державного виконавця банк знову подав виконавчий лист на примусове виконання і постановою державного виконавця від року виконавче провадження знову відкрите.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 312 ЦПК України апеляційний суд, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Керуючись п. 3 ч. 1 ст. 312, ст. ст. 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Роменського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територільного управління юстиції у Сумській області задовольнити частково.

Ухвалу Роменського міськрайонного суду Сумської області від 31 серпня 2016 року в даній справі скасувати.

Справу надіслати на новий розгляд до Роменського міськрайонного суду Сумської області.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий -

Судді -