Постанова № 62521319, 03.11.2016, Тростянецький районний суд Сумської області

588/804/16-а

2-а/588/27/16

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.11.2016 року Тростянецький районний суд Сумської області у складі головуючої судді Щербаченко М.В., за участю секретаря судових засідань Горлянд С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради до ОСОБА_2, треті особи, які не заявлять самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_3, Тростянецький районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області про стягнення тимчасової державної допомоги,

У С Т А Н О В И В:

Позивач у липні 2016 року звернувся до суду з указаним позовом, який мотивував тим, що оскільки відповідач ухилявся від сплати аліментів, не виконуючи виконавчий лист Ковпаківського районного суду м. Суми від 05.04.1999 року, на підставі заяв отримувача аліментів - ОСОБА_3 та довідок відділу Державної виконавчої служби Тростянецького районного управління юстиції, та інших документів позивачем була призначена тимчасова державна допомога на доньку ОСОБА_4, 1998 року народження, яка виплачувалась щомісяця з 01.05.2009 по 31.12.2015. За указаний період позивачем була виплачена тимчасова допомога у загальній сумі 26591 грн. 40 коп. У зв'язку з тим, що ІНФОРМАЦІЯ_5 доньці відповідача виповнилось 18 років виплата допомоги була припинена. Оскільки відповідно до частини 10 статті 181 Сімейного кодексу України суми наданої дитині тимчасової допомоги підлягають стягненню з платника аліментів до Державного бюджету України в судовому порядку, позивач, з урахуванням часткового повернення відповідачем боргу у сумі 200 гривень, зменшивши позовні вимоги, просить суд стягнути з ОСОБА_2 на корить департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради 26391 грн. 40 коп. виплаченої тимчасової державної допомоги за період з 01.05.2009 по 31.12.2015 року (а.с.4-6,149).

Представник позивача у судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи без участі представника Департаменту, позовні вимоги підтримано у повному обсязі. У письмових поясненнях на заперечення відповідача позивач додав, що рішення про призначення тимчасової допомоги були прийняті на підставі довідок виданих відділом державної виконавчої служби про неотримання ОСОБА_3 від ОСОБА_2 на доньку ОСОБА_4 аліментів за попередні 6 місяців, що передують місяцю звернення за призначенням допомоги, які були прийняті у межах повноважень і є законними. Квитанції надані відповідачем про перерахунок коштів, які були ним надані 05.02.2016 року, повинні були ним надаватись в рамках виконання рішення про стягнення аліментів, а не після досягнення дитиною 18-річного віку. Позивач вважав, що спір у цій справі є публічно-правовим і підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства, а позов у цій справі поданий у межах строку, визначеного статтею 99 КАС України (а.с.150-152).

Відповідач та його представник ОСОБА_5 заперечили проти позову, посилаючись на те, що спір є цивільно-правовим і не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства, позивач пропустив строк звернення до суду, встановлений статтею 99 КАС України, вимоги позивача підлягають розгляду по суті в частині стягнення допомоги за 6 місяців, які передували зверненню позивачем до суду, позивач мав кожного разу після закінчення шести місяців, на які призначалась допомога, звертатись із позовом до суду. Крім того, по суті спору представник відповідача вказав, що відповідач у період з 2008 по 2015 рік не ухилявся від спдати аліментів, сплачував аліменти в сумі по 200 грн. щомісячно, хоча мав право сплачувати у значному меншому розмірі оскільки не мав доходу, зокрема, у розмірі ? неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, тобто в сумі 8,5 грн. За відповідача аліменти ОСОБА_3 поштовими переказами перераховувала мати відповідача ОСОБА_6, і яка особисто, а в подальшому співмешканка відповідача - ОСОБА_7 передавала оригінали квитанцій державному виконавцю Іващенко Н.В. Відповідач та його представник стверджували, що ОСОБА_3, яка фактично отримувала аліменти, звернувшись за довідками до державного виконавця та із заявами до позивача уводила їх в оману і безпідставно отримувала тимчасову допомогу, а тому позивач з вимогами про стягнення допомоги має звернутись з позовом до суду до ОСОБА_3, а не з відповідача.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що від відповідача деякий час вона отримувала аліменти, в подальшому почала утворюватись заборгованість зі сплати аліментів. Після цього вона з матір'ю відповідача домовились, що ОСОБА_3 не буде звертатись до суду з питання збільшення розміру аліментів, а мати відповідача у зв'язку з цим, як бабуся ОСОБА_4, буде перераховувати кошти онуці. ОСОБА_3 визнала, що отримувала поштові переказу у середньому в сумі 200 грн., від колишньої свекрухи і вважала ці суми допомогою бабусі власній внучці, при цьому не вважала ці кошти аліментами від відповідача.

Представник третьої особи - Тростянецького відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області Соболь С.В. щодо вирішення позовних вимог поклалась на розсуд суду, при цьому пояснила, що виконавчих лист, виданий Ковпаківським районним судом м.Суми про стягнення з ОСОБА_2 аліментів перебував на виконанні у відділі і у провадженні державного виконавця Соболь С.В. перебував з кінця 2015 року, оскільки попередній державний виконавець звільнилася. У матеріалах виконавчого провадженні відсутні квитанції про сплату відповідачем аліментів, а тому державним виконавцем надавались стягувачу довідки про неотримання аліментів. При цьому нараховувались державним виконавцем аліменти у зв'язку з тим, що боржник не мав заробітку, у відповідному розмірі за виконавчим листом від середньої заробітної плати для даної місцевості. У лютому 2016 року виконавче провадження було закінчено.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, та їх представників, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, виходячи з таких мотивів.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 8-10 статті 181 Сімейного кодексу України якщо місце проживання чи перебування батьків невідоме, або вони ухиляються від сплати аліментів, або не мають можливості утримувати дитину, дитині призначається тимчасова державна допомога, яка не може бути меншою ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Виплата тимчасової державної допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Порядок призначення та виплати тимчасової державної допомоги визначається Кабінетом Міністрів України. Роботу щодо призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме, організовує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері усиновлення та захисту прав дітей.

Суми наданої дитині тимчасової державної допомоги підлягають стягненню з платника аліментів до Державного бюджету України у судовому порядку.

На виконання статті 181 Сімейного кодексу України постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.2006 № 189 затверджено Порядок призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме (далі - Порядок), який визначає механізм надання тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання (перебування) їх невідоме (далі - тимчасова допомога).

Відповідно до пункту 2 Порядку тимчасова допомога призначається у разі, коли рішення суду про стягнення аліментів з одного з батьків не виконується або місце проживання (перебування) одного з батьків не встановлено.

Тимчасова допомога призначається дитині віком до 18 років (пункт 3 Порядку).

Згідно з пунктами 6, 7 Порядку для призначення тимчасової допомоги одержувач залежно від підстав, на яких призначається тимчасова допомога, подає до органу праці та соціального захисту населення за місцем проживання (перебування) довідку державної виконавчої служби, що підтверджує факт несплати аліментів одним з батьків протягом шести місяців, що передують місяцю звернення.

Тимчасова допомога призначається на кожні шість місяців починаючи з місяця, в якому подано усі необхідні документи.

Підстави для припинення виплати тимчасової державної допомоги визначені пунктом 10 Порядку, відповідно до підпункту 3 якого виплата тимчасової допомоги припиняється у разі досягнення дитиною 18-річного віку.

Виплата тимчасової допомоги припиняється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому виникла дана обставина.

З матеріалів справи установлено, що рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 05 квітня 1999 року (справа №АЕ-35/1999) стягнуто з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця с. Каменецьке Тростянецького району Сумської області аліменти в ? частині від усіх видів заробітку щомісячно, але не менше ? неоподаткованого мінімуму доходів громадян на утримання доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4 до її повнолітня, починаючи стягнення з 23 березня 1999 року та аліменти сплачувати матері ОСОБА_3 (а.с. 9).

Після ухвалення указаного рішення суду ОСОБА_3 відповідно до свідоцтва про зміну імені 25.03.2006 року змінила прізвище із «ОСОБА_3» на «ОСОБА_3» (а.с.186).

Відповідно до довідок відділу ДВС Тростянецького районного управління юстиції: 19.09.2009 № 2193-03-29, 02.11.2009 № 4653-03-29, 27.05.2010 № 3059-03-28, 28.10.2010, 05.05.2011 № 2739-03-28, 02.11.2011 № 5491-03-28, 03.05.2012 № 1920-02-27, 01.11.2012 № 4376-02-27, 07.05.2013 № 02-42/1703, 01.11.2013 № 02-42/4112, 08.05.2014 № 02-42/2337, 03.11.2014 № 02-42/56-14, 07.05.2015 № 02-42/1784, 05.11.2015 № 4153/02-42 ОСОБА_3 мешканка в АДРЕСА_1 не отримувала аліменти на утримання доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4 згідно з виконавчим листом Ковпаківського районного суду м. Суми № АЕ-35 від 05.04.1999 року від батька дитини ОСОБА_2 за період з 01.11.2008 по 31.12.2015 року (а.с. 10, 13, 18, 23, 26, 30, 33, 37, 40, 43, 45, 48, 53).

На підставі заяв ОСОБА_3 від 19.05.2009, 02.11.2009, 27.05.2010, 01.11.2010, 05.05.2011, 08.11.2011, 03.05.2012, 02.11.2012, 07.05.2013, 05.11.2013, 08.05.2014, 07.11.2014, 07.05.2015, 05.11.2015, та відповідних документів, поданих останньою до позивача у цій справі, їй рішеннями управліннясоціального захисту населення Сумської міської ради (яке відповідно до рішення Сумської міської ради від 27.01.2016 № 254-МР «Про затвердження структури апарату та виконавчих органів Сумської міської ради та їх загальну чисельність» 05.05.2016 реорганізовано у департамент із правонаступництвом усіх прав та обов'язків управління) була призначена тимчасова державна допомога, на доньку ОСОБА_4 1998 року народження, щомісяця з 01.05.2009 по 31.01.2016 (а.с.11, 14, 18-а, 20, 24, 27, 31, 34, 38, 41, 44, 46, 49, 56).

Протягом спірного періоду з 01.05.2009 по 31.12.2015 року позивачем тимчасова державна допомога була виплачена ОСОБА_3 всього на загальну суму 26591 гривень 40 копійок (а.с. 49).

Розпорядженням від 11.01.2016 року № о/р НОМЕР_2 у зв'язку з досягненням дитиною 18-річного віку вирішено стягнути з ОСОБА_2 кошти виплаченої тимчасової державної допомоги, коли батьки ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме, ОСОБА_3 на дитину ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4, за період з 01.05.2009 по 31.12.2015 року, відповідно до частини 3 пункту 10 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.2006 року (а.с. 55).

Відповідачу було направлено лист-повідомлення від 23.02.2016 року з пропозицією повернути виплачені кошти тимчасової допомоги в сумі 26591 гривень 40 коп. на рахунок позивача в добровільному порядку і надати (надіслати) чек про сплату. Крім того, у листі відповідача попереджено, що у разі неповернення ним коштів у добровільному порядку, справу буде передано до суду (а.с.58).

За таких обставин, враховуючи часткове погашення заборгованості відповідачем у сумі 200 гривень (а.с.89) та зменшення у зв'язку з цим позивачем розміру позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 26391 грн. 40 коп. виплаченої ОСОБА_3 тимчасової державної допомоги на утримання доньки ОСОБА_4, 1998 року народження, яка виплачувалась до досягнення останньою повноліття.

Заперечення відповідача та його представника ОСОБА_5 проти позову суд вважає необґрунтованими та відхиляє з таких мотивів.

Відповідач визнав, що йому було відомо про рішення Ковпаківського районного суду м.Суми від 05 квітня 1999 року № АЄ-35, яким з нього стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_4, 1998 року народження, в розмірі ? частини від усіх видів його заробітку щомісячно, але не менше ? неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а також те, що ОСОБА_3 було пред'явлено указаний виконавчий лист до відділу Державної виконавчої служби Тростянецького районного управління юстиції.

ОСОБА_2 визнав, що мав заборгованість із сплати аліментів, стверджував, що деякі квитанції про самостійну ним сплату ОСОБА_3 аліментів в розмірі 200 грн. на місяць, передавав державному виконавцю Іващенко Н.В., проте за які дати були ці квитанції, на яку суму, та докази передання їх виконавцю ОСОБА_2 суду не надав. Визнав, що самостійно останні роки взагалі не з'являвся до відділу державної виконавчої служби, не знайомився з матеріалами виконавчого провадження, не цікавився про факт нарахування державним виконавцем заборгованості із сплати аліментів. Вважав, що йому мав державний виконавець про це повідомляти.

Подані відповідачем до суду копії квитанції про здійснення поштових переказів, які адресовані ОСОБА_3, які він визнав, що здійснювались його матір'ю ОСОБА_6, суд не бере до уваги як підставу для відмови у задоволенні позову та доказ своєчасної сплати відповідачем та у повному обсязі аліментів за виконавчим листом Ковпаківського районного суду м.Суми від 05 квітня 1999 року № АЄ-35, виходячи з таких мотивів (а.с.93-107,161).

З досліджених судом матеріалів виконавчого провадження з примусового виконання Тростянецьким відділом Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області виконавчого листа установлено, що до 14.03.2006 року аліменти стягувались за розпорядженням державного виконавця за місцем отримання доходів відповідачем (а.с.207 зворотній бік аркуша), а в подальшому державним виконавцем отримувались відомості та відповідні квитанції про часткову сплату аліментів ОСОБА_2 лише за період до 2008 року (а.с.173, 174, 176, 177, 178, 180, 187, 188).

Натомість відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів по виконавчому листуКовпаківського районного суду м.Суми від 05 квітня 1999 року № АЄ-35, розрахованого відділом державної виконавчої служби за період з 01.01.2008 по ІНФОРМАЦІЯ_5, заборгованість ОСОБА_2 по аліментам станом на 01.01.2008 року складала 1924,51 грн., а станом на ІНФОРМАЦІЯ_5 сягнула - 61881,40 грн., яка була визначена на підставі частини 3 статті 195 Сімейного кодексу України, статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606 (який діяв на час проведення розрахунку заборгованості по аліментам) та пункту 7.13.1 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (а.с.208-210).

Відповідач не надав доказів оскарження цього розрахунку у встановленому законом порядку. В матеріалах виконавчого провадження міститься розписка ОСОБА_2 від 05.02.2016 року, за змістом якої відповідач вказує, що не сплачував аліменти протягом 2015 року, оскільки ніде не працював, доходів не мав і зобов'язався оплатити аліменти до 01.03.2016 року (а.с.204), а ОСОБА_3 05.02.2016 було подані до виконавчої служби розписки, за змістом яких вона не отримувала від ОСОБА_2 аліментів, але не має претензій до ОСОБА_2 по сплаті заборгованості по аліментам з 23.03.1999 по ІНФОРМАЦІЯ_5, у зв'язку чим постановою державного виконавця Соболь С.В. від 05.02.2016 року виконавче провадження з примусового виконаннявиконавчого листа Ковпаківського районного суду м.Суми від 05 квітня 1999 року № АЄ-35 було закінчено (а.с.203,205,212).

Допитані в судовому засіданні як свідки мати та співмешканка відповідача ОСОБА_6 та ОСОБА_7, суду показали, що ОСОБА_6 замість сина ОСОБА_2 від його імені сплачувала ОСОБА_3аліменти в сумі 200 грн. щомісяця шляхом здійснення поштових переказів через поштаря у с.Камянецькому Тростянецького району протягом 2008-2015 років, квитанції про здійснення яких надавались державному виконавцю Іващенко Н.В. три-чотири рази на рік, не завжди регулярно та своєчасно, не самим боржником ОСОБА_2, а його матір'ю ОСОБА_6 та останній час співмешканкою ОСОБА_7

Указані показання свідків, не спростовують підстав для задоволення позову та не спростовують наявність у ОСОБА_2 заборгованості по аліментах, розрахунок якої здійснено відділом державної виконавчою службою, оскільки такі твердженні свідків не підтверджуються матеріалами виконавчого провадження, а письмових доказів подання державному виконавцю відомостей про добровільну сплату аліментів своєчасно та у належному розмірі відповідач суду не надав. При цьому суд визнає матеріали виконавчого провадження належними доказами на підтвердження наявності підстав для надання державним виконавцем у відповідні дати довідок про неотримання ОСОБА_3 аліментів від ОСОБА_2 за відповідні шість місяців, які передували зверненню ОСОБА_3 до позивача із заявою про призначення тимчасової державної допомоги на дитину. Для призначення органом соціального захисту населення тимчасової державної допомоги достатньо лише довідки від державного виконавця про неотримання стягувачем аліментів за останні 6 місяців, що передують поданню заяви про призначення державної тимчасової допомоги відповідно до Порядку призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме.

Суд також виходить з того, що відповідач як боржник у виконавчому провадженні відповідно статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606 (який діяв на час існування спірних правовідносин) зобов'язаний протягом трьох робочих днів письмово повідомити державного виконавця про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, при цьому доказів виконання цього обов'язку відповідач суду не надав і такі докази відсутні в матеріалах виконавчого провадження.

ОСОБА_2 не доведено, що станом на день надання державним виконавцем Іващенко Н.В. ОСОБА_3 відповідних довідок про неотримання нею аліментів за відповідні 6 місяців, та на час звернення ОСОБА_3 до позивача із заявами про призначення тимчасової допомоги від 19.05.2009, 02.11.2009, 27.05.2010, 01.11.2010, 05.05.2011, 08.11.2011, 03.05.2012, 02.11.2012, 07.05.2013, 05.11.2013, 08.05.2014, 07.11.2014, 07.05.2015, 05.11.2015, аліменти за періоди, указані державним виконавцем у довідках, ним було сплачено у повному обсязі, ураховуючи що за матеріалами виконавчого провадження у відповідача постійно з 2007 року обліковувалась заборгованість. Квитанції, на які посилається відповідач, повинні ним були протягом трьох робочих днів кожного разу з дня добровільного виконання рішення суду надаватись державному виконавцю, який здійснював виконавче провадження за виконавчим листом про стягнення з відповідача аліментів, а не до суду при розгляді цієї справи, з яких з огляду на їх зміст та неналежну якість більшості копій із значними дописками рукописного тексту невідомою особою неможливо установити чи як аліменти сплачувались відповідні суми, за який період часу сплачені були чи на погашення заборгованості вони мали зараховуватись, тощо.

Судом також береться до уваги те, що відповідачем не надано суду доказів оскарження дій посадових осіб Державної виконавчої служби у встановленому порядку.

Отже, рішення позивача про призначення тимчасової допомоги ОСОБА_3 на утримання доньки ОСОБА_4, 1998 року народження, були прийняті на підставі довідок про неотримання аліментів від ОСОБА_3, виданих відділом державної виконавчої служби Тростянецького районного управління юстиції відповідно до вимог пункту 6 Порядку.При цьому суд звертає увагу, що норми Порядку не покладають на позивача обов'язку перевіряти довідку державного виконавця про неотримання одержувачем аліментів від їх платника, не вимагають вживати заходів перевірки чи сплачує батько дитини аліменти інакше, ніж через отримання відповідної довідки від державного виконавця.

Твердження сторони відповідача про неповідомленням ОСОБА_3 державного виконавця при видачі їй довідок про самостійне виконання на її користь батьком дитини зобов'язань, та уведення ОСОБА_3 позивача в оману є припущеннями відповідача та його представника і не підтверджуються належними доказами, а розписка ОСОБА_3 від 05.02.2016 року про відсутність у неї претензії до ОСОБА_2 по заборгованості зі сплати аліментів вказує на відсутність у неї таких претензій до відповідача на час її написання.

Інші доводи представника відповідача, у тому числі, які стосуються змісту рішень позивача про призначення (перерахунок) спірної тимчасової допомоги, оскільки вони не мають істотного правового значення та не спростовують підстав для задоволення позову.

Суд не бере до уваги доводи сторони відповідача про те, що спір між сторонами є цивільно-правовим, а тому не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства, і відхиляє їх з огляду на те, що спір між сторонами носить публічно-правовий характер, що обґрунтовується наступним.

Згідно з частиною 4 статті 50 КАС України громадяни України можуть бути відповідачами за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Як вбачається з матеріалів справи предметом позовних вимог за позовом Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради є стягнення з фізичної особи виплачених коштів у вигляді тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, відповідно до приписів частини 10 статті 181 Сімейного кодексу України

Названа норма Сімейного кодексу України є бланкетною та передбачає врегулювання відповідних правовідносин іншим нормативно-правовим актом, яким у цьому випадку є постанова Кабінету Міністрів України від 22.02.2006 року № 189 "Про затвердження Порядку призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання (перебування) їх невідомо.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 року №8 "Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів" вирішуючи питання про віднесення норми до публічного права, а спору до публічно-правового, суди повинні враховувати загальнотеоретичні та законодавчі критерії.

Зокрема, за змістом пункту 1 частини 1 статті 3 КАС України у публічно-правовому спорі, як правило, хоча б однією стороною є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень. Суди повинні звертати увагу на те, що спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій. Для цілей і завдань адміністративного судочинства владну управлінську функцію необхідно розуміти як діяльність усіх суб'єктів владних повноважень з виконання покладених на них Конституцією чи законами України завдань.

Відповідно до типових положень про Головне управління праці та соціального захисту населення обласної, Київської міської, управління праці та соціального захисту населення Севастопольської міської і про управління праці та соціального захисту населення районної, районної у мм. Києві та Севастополі державної адміністрації, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2007 року № 790, Положення про Департамент соціального захисту населення Сумської міської ради, затвердженого рішеннями Сумської міської ради від 30.03.2016 № 529-МР на управління соціального захисту населення, зокрема, покладаються функції надання відповідно до законодавства державної допомоги сім'ям з дітьми, державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам, а також інших видів державної допомоги.

Оскільки позивач виконує делеговані йому законом владні повноваження щодо здійснення виплати вказаних соціальних виплат, спір, що виник у цьому випадку, підлягає розгляду в порядку адміністративного, а не цивільного судочинства.

Указана правова позиція узгоджується з висновком Верховного Суду України від 27.10.2010 року у справі № 6-7358св10.

Посилання відповідача та його представника на те, що позивачем пропущено строк звернення з цим позовом до адміністративного суду, суд відхиляє, виходячи з таких мотивів.

Відповідно до абзацу 2 частин 2 статті 99 КАС України для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог.

Виходячи із положень вищенаведеної правової норми процесуального закону, суд дійшов висновку, що в окремих випадках порядок обчислення строку звернення до судусуб'єкта владних повноважень може встановлюватися іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до пункту 12 Порядку якщо виникла можливість стягнення аліментів з одного з батьків, виявлено, що один з батьків може утримувати дитину або місце проживання (перебування) одного з батьків встановлено, у зв'язку з чим можливе стягнення з нього коштів на утримання дитини, орган праці та соціального захисту населення звертається до суду із заявою про стягнення суми сплаченої тимчасової допомоги. Стягнуті кошти зараховуються до державного бюджету.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що момент, з яким пункт 12 Порядку пов'язує початок перебігу строку звернення до суду не настав, оскільки перебіг вказаного строку визначений саме з моменту виникнення можливості стягнення вказаних коштів, з виникненням у особи можливості утримувати дитину або встановлення його місця проживання (перебування).

Системний аналіз змісту Порядку дає підстави дійти висновку, що право позивача як суб'єкта владних повноважень на пред'явлення вимог про стягнення тимчасом державної допомоги відповідно до частин 8-10 статті 181 Сімейного кодексу України, з виникненням якого відповідно частини 2 статті 99 КАС України починає обчислюватись строк звернення до адміністративного суду, виникає з припиненням виплати на дитину тимчасової державної допомоги з відповідних підстав, визначених пунктом 10 чи 12 Порядку.

Указані у пункті 12 Порядку обставини, на підставі яких могла бути припинена виплата тимчасової допомоги на доньку відповідача і з якими пов'язується право позивача на звернення до суду у цій справі не настали протягом всього спірного періоду. Ураховуючи, що розпорядження про припинення виплати тимчасової допомоги позивачем видано було 11.01.2016 відповідно до підпункту 3 пункту 10 Порядку у зв'язку із досягненням ІНФОРМАЦІЯ_5 донькою відповідача повноліття, (а.с.54,55), що дало позивачу як суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог, строк звернення до суду з позовом про стягнення всієї суми виплаченої тимчасової допомоги слід обчислювати саме з цієї дати.

Ураховуючи, що позивач відповідно до штампу поштового відділення на конверті звернувся з цим позовом до суду 01 липня 2016 року (а.с.63), то шестимісячний строк звернення до суду, позивачем не пропущено.

Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Суд зазначає, що позивач, надавши письмові докази, що були предметом дослідження при розгляді справи судом першої інстанції, виконав вимоги частини 1 статті 71 КАС України.

Натомість, надані відповідачем в обґрунтування заперечень проти позову докази, суд вважає неналежними і такими, що не спростовують підстав стягнення з нього виплаченої позивачем тимчасової державної допомоги.

За таких обставин, позовні вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню.

У силу вимог частини 4 статті 94 КАС України судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись вимогами статей 69-71,158-163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради про стягнення тимчасової державної допомоги - задовольнити повністю.

Стягнути із ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1, на користь Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради 26 391 (двадцять шість тисяч триста дев'яносто одну) грн. 40 коп. виплаченої тимчасової державної допомоги.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Тростянецький районний суд Сумської області шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя М.В.Щербаченко