Ухвала суду № 62520591, 02.11.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/7679/16

Головуючий у першій інстанції Шевирін А. О.

Доповідач Артеменко І. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.11.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Артеменка І.А.,

суддів Черевка П.М.,

Сватаненка В.І.,

при секретарі Фабіжевській Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Татарбунарського районного суду Одеської області від 29 вересня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_3 до фермерського господарства «ОСОБА_9», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - державний реєстратор прав на нерухоме майно Татарбунарської районної державної адміністрації Одеської області Чебан Геннадій Анатолійович, про визнання договорів оренди землі недійсними та скасування їх державної реєстрації, визнання договору оренди землі припиненим шляхом його розірвання та скасування його державної реєстрації,-

встановила:

У вересні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду з зазначеним позовом, в якому просила визнати типові договори оренди землі, укладені 01.08.2012 року між ОСОБА_5 та ФГ «ОСОБА_9», між ОСОБА_6 та ФГ «ОСОБА_9», недійсними та скасувати їх державну реєстрацію, а також визнати типовий договір оренди землі від 01.08.2012 року, укладений між ОСОБА_3 та ФГ «ОСОБА_9», припиненим шляхом його розірвання та скасувати державну реєстрацію цього договору.

Одночасно з позовною заявою ОСОБА_3 подала до суду заяву про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти певні дії, а саме орати, сіяти, удобрювати, тощо на земельних ділянках, які є об'єктами оренди за зазначеними договорами.

Ухвалою Татарбунарського районного суду Одеської області від 29 вересня 2016 року у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеною ухвалою суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом норм права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст ухвали, яка оскаржена, доводи апеляційної скарги та заяви, межі, в яких повинні здійснюватись перевірка ухвали, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, вислухавши думку учасників процесу, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відхилити, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не зазначено, та не надано жодних доказів, що свідчать про вчинення певних дій, внаслідок яких реально може бути утрудненим чи неможливим виконання рішення суду.

Колегія суддів погоджується з зазначеним висновком суду з наступних підстав.

Згідно ч. 1 та ч. 3 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до роз'яснень, які містяться в п. 1 та п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», за змістом п. 1 ст. 151 ЦПК України єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі. При цьому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 звернулася до суду з зазначеним позовом, в якому просила визнати типові договори оренди землі, укладені 01.08.2012 року між ОСОБА_5 та ФГ «ОСОБА_9», між ОСОБА_6 та ФГ «ОСОБА_9», недійсними та скасувати їх державну реєстрацію, а також визнати типовий договір оренди землі від 01.08.2012 року, укладений між ОСОБА_3 та ФГ «ОСОБА_9», припиненим шляхом його розірвання та скасувати державну реєстрацію цього договору.

Одночасно з позовною заявою ОСОБА_3 подала до суду заяву про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти певні дії, а саме орати, сіяти, удобрювати, тощо на земельних ділянках, які є об'єктами оренди за зазначеними договорами.

Оскаржуваною ухвалою у задоволенні заяви відмовлено.

Відповідно до ч. 2 ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності та інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з урахуванням того, що предметом позову є визнання недійсними та припиненим договорів оренди землі, внаслідок чого може відбутися припинення права користування спірними земельними ділянками, при цьому позивачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що відповідач вчиняє або має намір вчинити будь-які дії з фактичного користування землею, не надано доказів того, що ОСОБА_3 за власні кошти у серпні 2016 року обробляла спірні земельні ділянки, що відповідачем було знищено межові знаки, які позначали кордон земельних ділянок, та докази того, що відмова у забезпеченні позову в подальшому призведе до утруднення виконання рішення суду.

Посилання позивачки на те, що користування ФГ «ОСОБА_9» земельними ділянками може призвести до утруднення виконання рішення, пов'язаного з поверненням земельних ділянок, суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги, оскільки з вимогами про витребування майна позивачка не зверталася.

Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Також суд першої інстанції правильно зауважив, що сам факт звернення до суду з позовною заявою не надає ОСОБА_3 переважного права на обробку спірних земельних ділянок на період судового розгляду спору, тому мотиви позивачки щодо необхідності накладення заборони відповідачу вчиняти певні дії відносно земельних ділянок є необґрунтованими.

На підставі зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала про відмову у забезпеченні позову є законною, обґрунтованою та такою, що скасуванню не підлягає.

Доводи, які викладені в апеляційній скарзі, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права.

При таких обставинах, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені фактичні обставини по справі, ухвала суду відповідає вимогам чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для її скасування.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 312, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Ухвалу Татарбунарського районного суду Одеської області від 29 вересня 2016 року залишити без змін.

Ухвала колегії суддів набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала колегії суддів оскарженню не підлягає.

Судді апеляційного суду Одеської області:

І.А. Артеменко

П.М. Черевко

В.І. Сватаненко