Ухвала суду № 62520331, 03.11.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/7365/16

Головуючий у першій інстанції Погрібний С.О.

Доповідач Панасенков В. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.11.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Панасенкова В.О.

суддів: Драгомерецького М.М.

Громіка Р.Д.

при секретарі: Томашевській К.В.,

за участю: представника відповідачки ОСОБА_3 - ОСОБА_4, та представника відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4, та представника Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙСБЛІК» - Богаченка Павла Павловича, на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 17 травня 2016 року про відкриття провадження у справі щодо визначення юрисдикції спору, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙСБЛІК» до ОСОБА_5, ОСОБА_3, про визнання недійсним ліцензійного договору про надання дозволу на використання товарного знаку (торгівельних марок) та застосування наслідків недійсності правочину шляхом стягнення збитків, визнання права інтелектуальної власності на торгівельну марку та промисловий зразок,

в с т а н о в и л а:

17 травня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АЙСБЛІК» звернулося до суду з вказаним позовом, у якому після уточнення вимог просило суд визнати недійсним з моменту укладання ліцензійний договір про надання дозволу на використання товарного твору №1-ТЗ від 01 червня 2010 року з усіма додатковими угодами до нього від 05.10.2010 p., 11.11.2015 р. та 10.12.2015 р,, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «АЙСБЛІК» в особі генерального директора ОСОБА_5 та ОСОБА_3, стягнути солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Айсблік» збитки в розмірі 10 658 434,21 грн., визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «АЙСБЛІК» право власності на наступні знаки для товарів і послуг: словесний знак «ІНФОРМАЦІЯ_1» - у повному обсязі відносно всього переліку товарів і послуг 1, 35, 42 класів МКТП, зазначених у Свідоцтві України на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1 від 11.05.2010 р.; словесний знак «ІНФОРМАЦІЯ_2» - у повному обсязі відносно всього переліку товарів і послуг 1, 5, 6, 11, 39, 40, 42 класів МКТП, зазначених у Свідоцтві України на знак для товарів і послуг № НОМЕР_2 від 15.03.2006 р.; комбінований знак «ІНФОРМАЦІЯ_1» - у повному обсязі відносно всього переліку товарів і послуг 1, 5, 6, 11, 39, 40, 42 класів МКТП, зазначених у Свідоцтві України на знак для товарів і послуг НОМЕР_3 від 15.03.2006р.; словесний знак «ІНФОРМАЦІЯ_1», - у повному обсязі відносно всього переліку товарів і послуг, зазначених у Свідоцтві про міжнародну реєстрацію знаку для товарів та послуг (заданими Бюро ВОІВ) № НОМЕР_4 від 03.08.2009 p.; комбінований знак «ІНФОРМАЦІЯ_1» - у повному обсязі відносно всього переліку товарів і послуг, зазначених у Свідоцтві про міжнародну реєстрацію знаку для товарів та послуг (за даними Бюро ВОІВ) НОМЕР_5 від 08.02.2008 p.; та визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «АЙСБЛІК» право власності на промисловий зразок - емблему «ІНФОРМАЦІЯ_1» згідно Патенту на промисловий зразок НОМЕР_6 від 17.01.2005 р., посилаючись на те, що після звільнення генерального директора ТОВ «АЙСБЛІК» ОСОБА_5 у квітні 2016 року позивачу стало відомо, що 01 червня 2010 року між ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_2» в особі генерального директора ОСОБА_5 та його дружиною ОСОБА_3 укладено ліцензійний договір про надання дозволу на використання твору №1-ТЗ, з метою позбавлення позивача права на використання торгівельного знаку як об'єктом інтелектуальної власності та створення підстави для отримання незаконної вигоди шляхом виведення грошових коштів підприємства на рахунок дружини колишнього генерального директора ТОВ «АЙСБЛІК» - ОСОБА_3 Так, 11 квітня 2016 року відбулось перерахування ОСОБА_3 першого траншу роялті у розмірі 10 658 436, 21 грн. у спільну сумісну власність подружжя (т.1, а.с. 3-5, т.2, а.с. 15-17).

Ухвалою суду першої інстанції провадження у справі відкрито та призначений розгляд справи на 29 червня 2016 року (т.1, а.с. 41).

В апеляційній скарзі представник відповідачки ОСОБА_3 - ОСОБА_4, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі, мотивуючи тим, що судом першої інстанції порушені норми процесуального та матеріального права, а саме, судом не враховано, що у даному випадку виник спір між господарським товариством та його засновником ОСОБА_5, який у відповідності до пунктів 1,4 частини 1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України підлягає розгляду в порядку господарського судочинства (т.2, а.с. 76-77).

В запереченні на апеляційну скаргу представника відповідачки ОСОБА_3 - ОСОБА_4, представник позивача, ТОВ «АЙСБЛІК», - Черкес В.О., просить цю скаргу відхилити у зв'язку з безпідставністю її доводів.

07 жовтня 2016 року представник позивача ТОВ «АЙСБЛІК» - Богаченко П.П., подав апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі, мотивуючи тим, що судом першої інстанції порушені норми процесуального права, а саме, судом не враховано, що спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Представник позивача, ТОВ «АЙСБЛІК» - Черкес В.О., в судове засідання не з'явився, 03 листопада 2016 року надав апеляційному суду заяву, у якій просить розглянути справу за відсутністю представника позивача та вирішити вказані апеляційні скарги на розсуд суду.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційних скарг представника відповідачки ОСОБА_3 - ОСОБА_4, та представника позивача ТОВ «АЙСБЛІК» Богаченка П.П., пояснення на апеляцію представника відповідачки ОСОБА_3 - ОСОБА_4, та представника відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_6, заперечення представника позивача, ТОВ «АЙСБЛІК», - Черкеса В.О., проти апеляційної скарги представника відповідачки ОСОБА_3 - ОСОБА_4, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, оскільки ухвалу суду першої інстанції постановлено з дотриманням норм процесуального права.

Частиною 1 ст. 3 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України частина 1 ст. 4 ЦПК України).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 122 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.

У пунктах 2 та 3 постанови №3 Пленуму "Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ" від 01 березня 2013 року Вищий спеціалізований суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, роз'яснив, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (стаття 8 Закону № 2453-VI).

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні перевірити належність справ до їх юрисдикції та підсудності.

Цивільна юрисдикція - це визначена законом сукупність повноважень судів щодо розгляду цивільних справ, віднесених до їх компетенції (стаття 15 ЦПК). Підсудність визначає коло цивільних справ у спорах, вирішення яких належить до повноважень конкретного суду першої інстанції (статті 108-114 ЦПК).

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні виходити з того, що відповідно до статей 15, 16 ЦПК у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17; далі - КАС), Господарським процесуальним кодексом України (статті 1, 12; далі - ГПК), Кримінальним процесуальним кодексом України (далі - КПК) або Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) віднесено до компетенції адміністративних, господарських судів, до кримінального провадження чи до провадження в справах про адміністративні правопорушення. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

У зв'язку з наведеним суди мають виходити з того, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Таким чином, критеріями розмежування справи цивільного судочинства від справи іншого судочинства є одночасно: суб'єктивний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у цій справі є визнання ліцензійного договору, укладеного між господарським товариством та фізичною особою, недійсним з підстав ст. ст. 203, 215, 234 ЦК України з застосуванням наслідків недійсності правочину та визнання права власності на об'єкт інтелектуальної власності, а підставами позову є наступні обставини: 01 червня 2010 року між ТОВ «АЙСБЛІК» в особі генерального директора ОСОБА_5 та його дружиною ОСОБА_3 укладено ліцензійний договір про надання дозволу на використання твору №1-ТЗ, з метою позбавлення позивача права на використання торгівельного знаку як об'єктом інтелектуальної власності та створення підстави для отримання незаконної вигоди шляхом виведення грошових коштів підприємства на рахунок дружини колишнього генерального директора ТОВ «АЙСБЛІК» - ОСОБА_3 Так, 11 квітня 2016 року відбулось перерахування ОСОБА_3 першого траншу роялті у розмірі 10 658 436, 21 грн. у спільну сумісну власність подружжя.

При цьому спір виник між господарським товариством та фізичними особами: ОСОБА_5 та ОСОБА_3 й у даному випадку ліцензійний договір за своїм змістом не є господарським договором.

За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано відкрив провадження у справі у порядку цивільного судочинства.

Посилання представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4, та представника ТОВ «АЙСБЛІК» - Богаченка П.П. в апеляційних скаргах на те, що ухвала суду першої інстанції про відкриття провадження у справі щодо визначення юрисдикції спору є незаконною, оскільки суд першої інстанції при вирішення цього процесуального питання не з'ясував, що між сторонами у справі виник спір який не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, не приймаються до уваги за таких підстав.

Згідно із пп. 1, 3 ч. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо 1) захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; 3) інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Відповідно до ст. 16 ЦПК України не допускається об'єднання в одне

провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів

судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Перелік справ, підвідомчих господарському суду, наведений у ст. 12 ГПК України. Господарським судам підвідомчі, зокрема, 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, 4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів;

Згідно зі ст. 21 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

За загальним правилом у порядку цивільного судочинства

розглядаються справи, в яких хоча б однією із сторін є фізична особа, а справи,

в яких сторонами є виключно юридичні особи, підвідомчі не місцевим судам

загальної юрисдикції, а господарським судам.

Як зазначалось вище, відповідачами у справі є фізичні особи.

У п. 13 постанови №3 Пленуму "Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ" від 01 березня 2013 року Вищий спеціалізований суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, роз'яснив, що, згідно з частиною третьою статті 167 Господарського кодексу України (далі - ГК) під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Визначаючи, чи є спір таким, що виникає з корпоративних відносин та не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 4 частини першої статті 12 ГПК, стаття 15 ЦПК), слід враховувати роз'яснення, надані у постанові Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів».

Наприклад, у порядку цивільного судочинства підлягають розгляду справи, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням інших суб'єктів господарювання, які не є господарськими товариствами (кооперативи, приватні, колективні підприємства тощо), якщо стороною у спорі є фізична особа. При цьому положення пункту 4 частини першої статті 12 ГПК, враховуючи її імперативний характер, не підлягає застосуванню за аналогією щодо спорів, пов'язаних з діяльністю інших суб'єктів господарювання (споживчих, садових товариств тощо), а також стосовно справ, пов'язаних зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності господарського товариства, якщо однією зі сторін не є учасник (засновник, акціонер) господарського товариства, у тому числі такий, який вибув. Це стосується і спорів за участю спадкоємців учасників господарських товариств, які ще не стали їх учасниками. Наприклад, спір між спадкоємцем учасника господарського товариства та товариством щодо розміру належної йому до передачі у грошовій формі частки у майні товариства, яка належала спадкодавцю; спір між сторонами з приводу виконання цивільно-правового договору (зокрема, виконання договору купівлі-продажу частки статутного фонду господарського товариства), оскільки він виник не з корпоративних відносин.

У даному випадку позовні вимоги не обґрунтовані порушенням корпоративних прав позивача внаслідок не визначення та не виділення його частки у майні ТОВ «АЙСБЛІК» після його звернення з заявою про вихід зі складу учасників цього товариства та вимогою про виплату вартості частки майна товариства, пропорційно долі у статутному капіталі.

Тому спір, провадження по розгляду якого відкрив Приморський районний суд м. Одеси, оскаржуваною ухвалою, не виник зі створенням, діяльністю, управлінням суб'єкту господарювання й не випливає з корпоративних відносин між позивачем ТОВ «АЙСБЛІК» та відповідачами.

У абзаці третьому пункті 3 постанови №5 Пленуму «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав» від 04 червня 2010 року Верховний Суд України зазначив, що при визначенні судової юрисдикції інших категорій справ щодо захисту авторського права і (або) суміжних прав судам слід виходити з положень статей 3 та 15 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК), статей 1 та 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК). Зокрема, в порядку цивільного судочинства підлягає вирішенню спір за участю фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності, якщо цей спір виник не у зв'язку зі здійсненням нею господарської діяльності.

У п. 5 постанови №3 Пленуму "Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ" від 01 березня 2013 року Вищий спеціалізований суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, роз'яснив, що, згідно зі статтею 177 ЦК результати інтелектуальної, творчої діяльності належать до об'єктів цивільних прав, а за статтею 178 ЦК вони є оборотоздатними.

Реєстрація об'єктів права інтелектуальної власності відповідно до вимог чинного законодавства здійснюється Державною службою інтелектуальної власності України. Проте необхідно враховувати, що авторське право на твір виникає внаслідок факту створення твору. Тому для виникнення та здійснення авторського права не вимагається реєстрація права на твір чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей. Реєстрація може здійснюватись на вимогу суб'єкта авторського права, але вона не має правовстановлюючого характеру.

У зв'язку з цим у спорах, що виникають у сфері використання об'єктів авторського і суміжних прав, здійснюється захист цивільних прав та інтересів суб'єктів, а не вирішуються питання про порушення в сфері публічно-правових відносин. Тому такі спори підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства незалежно від того, що відповідачем у справі може виступати Державна служба інтелектуальної власності України як орган державної влади (суб'єкт владних повноважень), оскільки характер спору є цивільним.

Разом із тим спори, що виникають у сфері використання інших об'єктів права інтелектуальної власності, де обов'язковою є державна реєстрація права, за позовами до Державної служби інтелектуальної власності України як органу державної влади (суб'єкта владних повноважень) залежно від предмета та підстави позову і при наявності публічно-правового характеру спору не підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства.

Аналізуючи зазначені норми права, роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, та підстави позову, колегія суддів вважає, що вимоги ТОВ "АЙСБЛІК", заявлені до ОСОБА_5 та ОСОБА_3, як до фізичних осіб, що перебувають у шлюбі та отримали грошові кошти у спільну сумісну власність мають цивільний характер, взаємопов'язані між собою і окремий їх розгляд неможливий. Тому справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК Украйни під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Інших правових доводів апеляційні скарги не містять.

Таким чином, наведені в апеляційних скаргах доводи не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Отже, законних підстав для скасування ухвала суду про відкриття провадження й постановлення нової ухвали про відмову у відкритті провадження у справі немає.

У відповідності до ст. 324 ЦПК України ухвала апеляційного суду не перешкоджає подальшому руху справи і не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 2 п. 1, 312 ч. 1 п. 1, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

у х в а л и л а:

Апеляційні скарги представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4, та представника Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙСБЛІК» - Богаченка Павла Павловича, відхилити, ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 17 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції подальшому оскарження не підлягає.

Судді апеляційного суду Одеської області: В.О. Панасенков

М.М. Драгомерецький

Р.Д. Громік