Рішення № 62520330, 03.11.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/6678/16

Головуючий у першій інстанції Целух А. П.

Доповідач Панасенков В. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.11.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - судді Панасенкова В.О.

суддів: Парапана В.Ф.,

Драгомерецького М.М.,

при секретарі: Томашевській К.В.,

за участю: представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5, на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 14 червня 2013 року за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про виділ частини домоволодіння, припинення права спільної часткової власності, визнання права власності, за зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6, ОСОБА_8 про виділ частки із майна, яке знаходиться у спільній власності, припинення права на частку у спільному майні та визнання права власності на окреме домоволодіння, зустрічним позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_7, ОСОБА_6, про виділ частки із майна, яке знаходиться у спільній власності, припинення права на частку у спільному майні та визнання права власності на окреме домоволодіння,

в с т а н о в и л а:

04 квітня 2013 року ОСОБА_6 звернулася до суду з вказаним первісним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що їй на праві власності належить 11/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 14 липня 2012 р., посвідченого державним нотаріусом Першої одеської державної нотаріальної контори, зареєстрованого в «КП ОМБТІ та РОН» 23.07 2012 р. реєстраційний № 16240698, номер запису 2617 в кн. 212 пр. - 133, а також вона є власником 15/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 14 липня 2012 р., посвідченого державним нотаріусом Першої одеської державної нотаріальної контори, зареєстрованого в КП «ОМБТІ та РОН» 23.07 2012 р., реєстраційний № 16240698, номер запису 2617 в кн, 212 пр. - 133. Співвласниками зазначеного домоволодіння є відповідачі. Оскільки у неї та у співвласників змінились частки у спільній власності, вона не може здійснити приватизацію земельної ділянки, у зв'язку з чим звернулася до суду із відповідним позовом. Розмір належної їй земельної ділянки складає 0,499 кв.м. Згідно відповіді Одеської дирекції Центру поштового зв'язку, земельній ділянці можливо присвоїти поштову адресу: АДРЕСА_3.

Посилаючись на ці обставини, та на ст. ст. 328, 355, 357, 364, 365 ЦК України, позивачка ОСОБА_6 просила суд виділити частину домоволодіння, згідно розрахунку КП ОМБТІ та РОН, за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, належну ОСОБА_6 в самостійне домоволодіння з присвоєнням йому адреси: АДРЕСА_3; припинити право спільної часткової власності на частину домоволодіння, згідно розрахунку КП «ОМБТІ та РОН», за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, належну ОСОБА_6; визнати право приватної власності за ОСОБА_6 на домоволодіння АДРЕСА_3, розташоване на земельній ділянці 0, 499 кв.м.(а.с. 3-4).

Відповідач ОСОБА_7 позов визнав та звернувся до суду із вказаним зустрічним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги, тим, що йому на праві власності належить 184/1000 частин домоволодіння АДРЕСА_4 на підставі договору дарування від 05 вересня 2012 р., посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального окуругу Пашичевою Г. Л., зареєстрованого в КП «ОМБТІ та РОН» 19.09.2012 р., реєстраційний № 16240698, номер запису 2617 в кн. 214 пр. -76. Співвласниками зазначеного домоволодіння є ОСОБА_6, ОСОБА_8. У разі задоволення первісного позову, виникне ситуація у якій зміняться частки у спільній частковій власності, та його правовстановлюючі документи не будуть відповідати вимогам законодавства, у зв'язку з чим він звернувся до суду із відповідним позовом. Розмір належної йому земельної ділянки складає 534,71 кв.м. Згідно відповіді Одеської дирекції Центру поштового зв'язку, земельній ділянці можливо присвоїти поштову адресу АДРЕСА_5.

Посилаючись на ці обставини, та на ст. ст. 328, 355, 357, 364, 365 ЦК України, позивач ОСОБА_7 просив виділити частину домоволодіння, згідно розрахунку КП «ОМБТІ та РОН», за адресою: АДРЕСА_1, належну ОСОБА_7 в самостійне домоволодіння з присвоєнням йому адреси: АДРЕСА_1; припинити право спільної часткової власності на частину домоволодіння, згідно розрахунку КП «ОМБТІ та РОН», за адресою: АДРЕСА_1, належну ОСОБА_7; визнати право приватної власності за ОСОБА_7 на домоволодіння АДРЕСА_5, розташоване на земельній ділянці 534,71 кв.м. (а.с. 41-43).

Відповідачка ОСОБА_8 первісний позов визнала та звернулась до суду із зустрічним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що їй на праві власності належить 286/1000 частин домоволодіння АДРЕСА_1 на підставі договору дарування, від 14 жовтня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Нефедовою Т.О., зареєстрованого в КП ОМБТІ та РОН 14.11.2006 р. РН № 16240698, номер запису 2614 в кн. 212 пр. -133. Співвласниками зазначеного домоволодіння є ОСОБА_6, ОСОБА_7. У разі задоволення первісного позову, виникне ситуація у якій зміняться частки у спільній частковій власності, та її правовстановлюючі документи не будуть відповідати вимогам законодавства, у зв'язку з чим вона звернулася до суду із відповідним позовом. Розмір належної їй земельної ділянки складає 0,06 га. Згідно відповіді Одеської дирекції Центру поштового зв'язку, земельній ділянці можливо присвоїти поштову адресу АДРЕСА_6.

Посилаючись на ці обставини, та на ст. ст. 328, 355, 357, 364, 365 ЦК України, позивачка просила суд виділити частину домоволодіння, згідно розрахунку КП «ОМБТІ та РОН», за адресою: АДРЕСА_1, належну ОСОБА_8 в самостійне домоволодіння з присвоєнням йому адреси: АДРЕСА_6; припинити право спільної часткової власності на частину домоволодіння, згідно розрахунку КП «ОМБТІ та РОН», за адресою: АДРЕСА_1, належну ОСОБА_7; визнати право приватної власності за ОСОБА_8 на домоволодіння АДРЕСА_6, розташоване на земельній ділянці 0,06 га (а.с. 56-58).

Рішенням суду першої інстанції первісний та зустрічні позови задоволено. Суд припинив право спільної часткової власності на частину домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2,

виділив частину домоволодіння, а саме: житловий будинок літ. «А», загальною площею 77,0 кв.м., житловою площею 29,0 кв.м., вбиральня літ. «К», навіс літ. «Л», ІІ, VІ мостіння, №3,5,6 огорожа, розташовані на земельній ділянці площею 731 кв.м., належну ОСОБА_6 в самостійне домоволодіння з присвоєнням йому адреси: АДРЕСА_3, належну ОСОБА_6,

визнав за ОСОБА_6 право власності на домоволодіння АДРЕСА_3, яке складається з житлового будинку літ. «А», загальною площею 77,0 кв.м., житловою площею 29,0 кв.м., вбиральні літ. «К», навіс літ. «Л», ІІ, VІ мостіння, №3,5,6 огорожі, що розташовані на земельній ділянці площею 731 кв.м.,

припинив право спільної часткової власності на частину домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, належну ОСОБА_7,

виділив частину домоволодіння, а саме: житловий будинок літ. «А», загальною площею 62,2 кв.м., житловою площею 35,7 кв.м., навіс літ. «а14», вбиральня літ «З», сарай літ. «Ж», V мостіння, №10,11 огорожа, розташовані на земельній ділянці площею 535 кв.м., належну ОСОБА_7 в самостійне домоволодіння з присвоєнням йому адреси: АДРЕСА_5,

визнав за ОСОБА_7 право власності на домоволодіння АДРЕСА_5, яке складається з житлового будинку літ. «А», загальною площею 62,2 кв.м., житловою площею 35,7 кв.м., навіс літ. «а14», вбиральня літ «З», сарай літ. «Ж», V мостіння, №10,11 огорожа, розташовані на земельній ділянці площею 535 кв.м.,

припинив право спільної часткової власності на частину домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, належну ОСОБА_7,

виділив частину домоволодіння, а саме - житловий будинок літ. «А», загальною площею 75,9 кв.м. (без урахування самочинно збудованих будівель), житловою площею 30,6 кв.м., гараж літ. «Е», №4,13,14 огорожа, ІІ, VІІ мостіння, розташовані на земельній ділянці площею 839 кв.м., належну ОСОБА_8 в самостійне домоволодіння з присвоєнням йому адреси: АДРЕСА_6,

визнав за ОСОБА_8 право власності на домоволодіння АДРЕСА_6, яке складається з житлового будинку літ. «А», загальною площею 75,9 кв.м. (без урахування самочинно збудованих будівель), житловою площею 30,6 кв.м., гараж літ. «Е», №4,13,14 огорожа, ІІ, VІІ мостіння, розташовані на земельній ділянці площею 839 кв.м.

Суд зазначив, що рішення суду, після набрання ним законної сили, є підставою для: здійснення державної реєстрації права власності за ОСОБА_6 на домоволодіння АДРЕСА_3, яке складається з житлового будинку літ. «А», загальною площею 77,0 кв.м., житловою площею 29,0 кв.м., вбиральні літ. «К», навіс літ. «Л», ІІ, VІ мостіння, №3,5,6 огорожі, що розташовані на земельній ділянці площею 731 кв.м.;

здійснення державної реєстрації права власності за ОСОБА_7 на домоволодінняАДРЕСА_5, яке складається з житлового будинку літ. «А», загальною площею 62,2 кв.м., житловою площею 35,7 кв.м., навіс літ. «а14», вбиральня літ «З», сарай літ. «Ж», V мостіння, №10,11 огорожа, розташовані на земельній ділянці площею 535 кв.м.;

здійснення державної реєстрації права власності за ОСОБА_8 на домоволодіння АДРЕСА_6, яке складається з житлового будинку літ. «А», загальною площею 75,9 кв.м. (без урахування самочинно збудованих будівель), житловою площею 30,6 кв.м., гараж літ. «Е», №4,13,14 огорожа, ІІ, VІІ мостіння, розташовані на земельній ділянці площею 839 кв.м., згідно вимог ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»(а.с. 88-93).

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 25 березня 2014 року за заявою представника ОСОБА_7 - ОСОБА_12, виправлена описка, допущена в судовому рішенні: зазначено, що у відповідних частина рішення вважати вірним: «ОСОБА_7 належала квартира №2 за адресою: АДРЕСА_5» замість «ОСОБА_7 належала квартира №1а за адресою: АДРЕСА_5» (а.с. 101-103).

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 25 березня 2014 року за заявою представника ОСОБА_6 - ОСОБА_13, виправлена описка, допущена в судовому рішенні: зазначено, що у відповідних частина рішення вважати вірним: «розмір земельної ділянки, належної позивачу складає 731 кв.м.» замість помилково зазначеного «Розмір земельної ділянки, належної позивачу складає 0,499 кв.м.» (а.с. 111-113).

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_5, просить рішення суду першої інстанції скасувати, мотивуючи тим, що рішення стосується прав та обов'язків ОСОБА_3, оскільки на момент ухвалення рішення суду першої інстанції ОСОБА_3 був наймачем квартири АДРЕСА_7, загальною площею 29,9 кв.м. на підставі договору найму житла в будинках державного і комунального житлового фонду, укладеному згідно із розпорядженням Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради №639/01-06 від 25 серпня 2010 року, але ні його, ні Одеську міську раду до участі у справі не залучили й вирішено питання що стосується частини домоволодіння та про поділ земельної ділянки, на якій розташований спірний будинок. 04 грудня 2015 року ОСОБА_3 отримав свідоцтво про право власності на житло - квартиру АДРЕСА_7. В порушення ст. 37 Закону України «Про місцеве самоврядування» присвоєння виділеним домоволодіння поштових адресів знаходиться у виключної компетенції органі місцевого самоврядування - Одеській міській раді. Таким чином, судом порушені норми процесуального та матеріального права, що є підставою для відмови у позові (а.с. 118-119).

В запереченнях на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_7 та представник позивачки ОСОБА_6 - ОСОБА_13, просять скаргу відхилити у зв'язку з безпідставністю її доводів.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги представник ОСОБА_3 - ОСОБА_5, пояснення на апеляцію представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за таких підстав.

Згідно ч. 1 ст. 292 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку" від 24 жовтня 2008 року, викладених у п. 8 постанови № 12, при поданні апеляційної скарги особою, яка не має передбаченого статтею 292 ЦПК права на апеляційне оскарження, у тому числі особою, яка не брала участі у справі, про права та обов'язки якої суд першої інстанції питання не вирішував, подання скарги на ухвалу суду, що не підлягає апеляційному оскарженню, суддя-доповідач відповідно до цієї норми та частини третьої статті 297 ЦПК постановляє ухвалу про відмову в прийнятті апеляційної скарги. Якщо зазначені обставини будуть встановлені після прийняття апеляційної скарги до розгляду, апеляційний суд постановляє ухвалу про закриття апеляційного провадження у справі за такою скаргою.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції стосується прав та обов'язків ОСОБА_3 і він має право на апеляційне оскарження цього рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 316 та ч. 1 ст. 317 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

У статті 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з ч. 3 ст. 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Частинами 1, 2, 3 статті 364 ЦК України, передбачено, що співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.

У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Статтями 363, 367 ЦК України передбачено, що поділ (виділ частки) майна, що є об'єктом спільної часткової власності, в натурі між співвласниками припиняє право спільної часткової власності щодо цих співвласників.

Виходячи зі змісту цих норм, поділ (виділ частки) є можливим якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку самостійним виходом, що виключає можливість залишення у спільному користуванні співвласників будь-яких приміщень будинку.

Судом першої інстанції встановлено, що сторони у справі є співвласниками домоволодіння АДРЕСА_1.

ОСОБА_6 належить 11/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 на підставі договору дарування, від 14 липня 2012 р., посвідченого державним нотаріусом Першої одеської державної нотаріальної контори, зареєстрованого в КП ОМБТІ та РОН 23.07 2012 р. РН № 16240698, номер запису 2617 в кн. 212 пр. - 133 та 15/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 на підставі договору дарування, укладеного 14 липня 2012 р., посвідченого державним нотаріусом Першої одеської державної нотаріальної контори, зареєстрованого в КП ОМБТІ та РОН 23.07 2012 р. РН № 16240698, номер запису 2617 в кн, 212 пр. - 133.

ОСОБА_7 на праві власності належить 184/1000 частин домоволодіння АДРЕСА_4 на підставі договору дарування, від 05 вересня 2012 р., посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Пашичевою Г. Л., зареєстрованого в КП ОМБТІ та РОН 19.09.2012 р. РН № 16240698, номер запису 2617 в кн. 214 пр. -76. Співвласниками зазначеного домоволодіння є ОСОБА_6, ОСОБА_8.

ОСОБА_8 належить 286/1000 частин домоволодіння АДРЕСА_1 на підставі договору дарування, від 14 жовтня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Нефедовою Т.О., зареєстрованого в КП ОМБТІ та РОН 14.11.2006 р. РН № 16240698, номер запису 2614 в кн. 212 пр. -133.

Відповідно до висновку Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації Одеської міської ради» №419681.67 від 14.05.2013 року щодо технічної можливості поділу об'єкта нерухомого майна, розташованого за адресою : АДРЕСА_1:

у фактичному користуванні ОСОБА_8 знаходиться: в

житловому будинку літ. «А»:4-1 тамбур, 4-2 підсобне, 4-5 житлова, 4-6житлова, 4-7 коридор, житловою площею 30,6 кв.м., загальною площею 75,9 кв.м. (без урахування самочинно збудованих будівель), гараж літ. «Е», №4,13,14 огорожа, І, VІІ мостіння;

у фактичному користуванні ОСОБА_6 знаходиться в житловому будинку літ. «А»: 1-1 коридор, 1-2 ванна, 1-3 коридор, 1-4 веранда, 1-5 кухня, 1-6 житлова, 1а-1 кухня, 1а-2 коридор, 1а-3 житлова, загальною площею 77,0 кв.м., житловою площею 29,0 кв.м, вбиральні літ. «К», навіс літ. «Л», ІІ, VІ мостіння, №3,5,6 огорожа;

у фактичному користуванні ОСОБА_7 знаходиться в житловому будинку літ. «А»: 2-1 веранда, 2-2 кухня, 2-3 житлова, 2-4 житлова, 2-5 ванна, 2-6 житлова, 2-7 коридор, загальною площею 62,2 кв.м., житловою площею 35,7 кв.м, навіс літ. «а14», вбиральня літ. «З», сарай літ. «Ж», V мостіння, №10,11 огорожа;

у фактичному користуванні Одеської міської ради знаходиться в житловому будинку літ. «А»: 3-1 веранда, 3-2 кладова, 3-3 житлова, 3-4 житлова, житловою площею 19,9 кв.м., загальною площею 29,9 кв.м. (без урахування самочинно збудованих будівель), сарай літ. «Б», літня кухня літ. «Д», вбиральня літ. «Д», гараж літ. «В», №9 огорожа.

Склад новоутворених домоволодінь та їх адреси:

у користуванні ОСОБА_8 залишається: житловий будинок літ. «А», загальною площею 75,9 кв.м. (без урахування самочинно збудованих будівель), житловою площею 30,6 кв.м., гараж літ. «Е», №4,13,14 огорожа, ІІ, VІІ мостіння, розташовані на земельній ділянці площею 839 кв.м. за адресою : АДРЕСА_6, що складає одиницю;

у користуванні ОСОБА_6 залишається: житловий будинок літ. «А», загальною площею 77,0 кв.м., житловою площею 29,0 кв.м., вбиральня літ. «К», навіс літ. «Л», ІІ, VІ мостіння, №3,5,6 огорожа, розташовані на земельній ділянці площею 731 кв.м., за адресою: АДРЕСА_3, що складає одиницю;

у користуванні ОСОБА_7 залишається: житловий будинок літ. «А», загальною площею 62,2 кв.м., житловою площею 35,7 кв.м., навіс літ. «а14», вбиральня літ «З», сарай літ. «Ж», V мостіння, №10,11 огорожа, розташовані на земельній ділянці площею 535 кв.м., за адресою: АДРЕСА_5, що складає одиницю;

у користуванні Одеської міської ради залишається: житловий будинок літ. «А», загальною площею 29,9 кв.м., житловою площею 19,9 кв.м. (без урахування самочинно збудованих будівель), сарай літ. «Б», літня кухня літ. «Д», вбиральня літ. «Г», гараж літ. «В», №9 огорожа, розташовані на земельній ділянці площею 466 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1, що складає одиницю.

Згідно відповіді Одеської дирекції Центру поштового зв'язку №07-31/12 від 06.03.2013 року, земельній ділянці, що належить ОСОБА_6 можливо зарезервувати поштову адресу АДРЕСА_3.

Згідно відповіді Одеської дирекції Центру поштового зв'язку, земельній ділянці №07-31/13 від 06.03.2013 року, належній ОСОБА_7 можливо зарезервувати поштову адресу АДРЕСА_5.

Згідно відповіді Одеської дирекції Центру поштового зв'язку №07-31/263 від 07.02.2007 року, земельній ділянці, що належна ОСОБА_8 можливо зарезервувати поштову адресу АДРЕСА_6.

Задовольняючи первісний та зустрічні позови, суд першої інстанції виходив з того, що житлові будинки, які знаходяться у власності ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, здатні самостійно функціонувати та можуть бути виділені в самостійні одиниці з присвоєнням окремих поштових адрес. При цьому у відповідності до ч. 4 ст. 174 ЦПК України суд прийняв до уваги, що сторони у справі визнали відповідні позови в повному обсязі.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції погодитись неможливо, виходячи з наступного.

Виходячи з аналізу змісту норм ст. ст. 183, 358, 364, 379, 380, 382 ЦК України слід дійти висновку, що виділ часток (поділ) жилого будинку, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або у разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності.

Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась.

Відтак визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників.

Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права стосовно спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, суд, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), повинен передати співвласнику частки жилого будинку та нежилих будівель, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню будівлі. Під неспівмірною шкодою господарського призначення слід розуміти суттєве погіршення технічного стану жилого будинку, перетворення в результаті переобладнання жилих приміщень у нежитлові, надання в рахунок частки приміщень, які не можуть бути використані як житлові через невеликий розмір площі або через неможливість їх використання (відсутність денного світла тощо).

У тих випадках, коли в результаті поділу (виділу) співвласнику передається частина жилого будинку, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на будинок.

Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою в постанові від 03 квітня 2013 року, справа № 6-12цс13.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюються на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частинами 3, 4 ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводить мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

Частиною 2 ст. 303 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Колегія суддів вважає, що у даному випадку апеляційний суд має законні підстави для встановлення обставин, що мають значення для справи, та дослідження й оцінки наявних у справі доказів та доказів, наданих скаржником.

Встановлено, що на момент ухвалення рішення суду першої інстанції ОСОБА_3 був наймачем квартири АДРЕСА_7, загальною площею 29,9 кв.м. на підставі договору найму житла в будинках державного і комунального житлового фонду, укладеному згідно із розпорядженням Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради №639/01-06 від 25 серпня 2010 року (а.с. 132, 133-134, 135).

04 грудня 2015 року ОСОБА_3 отримав свідоцтво про право власності на житло - квартиру АДРЕСА_7 (а.с. 130,131).

Таким чином, суд першої інстанції не визначився з колом учасників цивільного процесу й в порушення ст. ст. 33, 35 ЦПК України не залучив до участі у справі ні ОСОБА_3, ні Одеську міську раду, що суттєво порушує їх право на спірне майно.

На стадії перегляду рішення суду в апеляційному порядку апеляційний суд відповідно до наданих чинним ЦПК України повноважень (ст. 11, ч.1 ст. 303, ч. 1 ст. 304 ЦПК України) позбавлений можливості виправити вищевказані помилки та усунути допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права.

Згідно висновку КП «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради від 14 травня 2013 року №419681.67 щодо технічної можливості поділу об'єкту нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, висновок складено без підписання співвласником Одеської міської ради акту фактичного користування. В проект поділу увійшли самочинно збудовані прибудови літ. «а7», «а8», «а9» за Одеською міською радою та збільшення прибудови літ. «а12» самочинно 21% за ОСОБА_14 (а.с. 75-77).

Таким чином, судом першої інстанції не враховано те, що до складу спірного житлового будинку з надвірними спорудами входять самовільно переобладнані та самовільно збудовані споруди.

Дійшовши висновку про можливість виділення належної ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 частки у домоволодінні суд не перевірив, чи має домоволодіння окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто складає окремий об'єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 цього Кодексу та пункту 10 Порядку присвоєння об'єкту нерухомого майна реєстраційного номера, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 грудня 2010 року № 1117 «Про ідентифікацію об'єктів нерухомого майна для державної реєстрації прав на них».

Пунктом 2.3 глави 2 Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18 червня 2007 року № 55, передбачено, що не підлягають поділу об'єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об'єкти нерухомого майна. Питання щодо поділу об'єктів нерухомого майна може розглядатись лише після визнання права власності на них відповідно до закону.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні ст. ст. 364, 367, 376 ЦК України в постанові від 30 вересня 2015 року у справі №6-286цс15, Верховний Суд України дійшов правового висновку про те, що «зазначені положення узгоджуються з нормами статей 316, 317, частинами першою, другою статті 376 ЦК України.

Ураховуючи те, що за змістом статей 316, 317 ЦК України право власності - це право особи володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на свій розсуд, але в межах, передбачених законом, здійснення особою самочинного будівництва відповідно до частини другої статті 376 цього Кодексу не породжує в неї права власності на таке майно, відтак виключає це майно із цивільного обороту.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що не підлягають поділу (виділу) об'єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об'єкти нерухомого майна».

За таких обставин, виконуючи повноваження апеляційного суду, колегія суддів дійшла висновку про те, що спірний житлової будинок є самочинно реконструйованим нерухомим майном, яке не є об'єктом права власності, а тому не може бути предметом поділу (виділу) згідно з нормами статей 364, 367 ЦК України.

Вказаний висновок також узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України, висловленими в постанові від 03 квітня 2013 року у справі №6-12цс13, в постанові від 04 грудня 2013 року у справі №6-130цс13, в постанові від 19 лютого 2014 року у справі № 6-4цс14, які у відповідності до ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковими для всіх судів України.

Згідно з ч. 4 ст. 120 ЗК України при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.

У частині 1 ст. 377 ЦК України визначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Частинами 1, 3 та 4 ст. 88 ЗК України передбачено, що володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку.

Учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення, а у разі неможливості виділення частки - вимагати відповідної компенсації.

Учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки.

Від вирішення питання про виділ частки (поділ будинку) залежить вирішення спору щодо визначення порядку користування земельною ділянкою, на якій розташований спірний будинок, тому не можна погодитись із висновком суду першої інстанції про визначення порядку користування земельною ділянкою

Отже, вимоги ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 є незаконними, необґрунтованими й не підлягають задоволенню.

Порушення норм процесуального права, а саме, ст. 10, 60, 179, 212, 213, 214 ЦПК України, норм матеріального права, а саме, ст. ст. 317, 319, 328, 364, 367, 377 ЦК України, ст. ст. 88, 120 ЗК України у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підстави для скасування рішення суду першої інстанції й ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 2, 309 ч. 1 п. 4, 313, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5, задовольнити, рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 14 червня 2013 року скасувати й ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про виділ частини домоволодіння, припинення права спільної часткової власності, визнання права власності, зустрічного позову ОСОБА_7 до ОСОБА_6, ОСОБА_8 про виділ частки із майна, яке знаходиться у спільній власності, припинення права на частку у спільному майні та визнання права власності на окреме домоволодіння, зустрічного позову ОСОБА_8 до ОСОБА_7, ОСОБА_6, про виділ частки із майна, яке знаходиться у спільній власності, припинення права на частку у спільному майні та визнання права власності на окреме домоволодіння відмовити.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням.

Судді апеляційного суду Одеської області: В.О. Панасенков

В.Ф. Парапан

М.М. Драгомерецький