Ухвала суду № 62516959, 10.10.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 442/4475/16 Головуючий у 1 інстанції: Дубель Р.М.

Провадження № 22-ц/783/5745/16 Доповідач в 2-й інстанції: Шеремета Н. О.

Категорія:

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді: Шеремети Н.О.

суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.

секретаря: Цапа П.М.

з участю:ОСОБА_2, його представника -

ОСОБА_3, ОСОБА_4, її представника -

ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 21 липня 2016 року, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_4 звернулась з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей, сина, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньки, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1200 грн. щомісячно з дня пред'явлення позову і до досягнення дітьми повноліття, а також аліментів на її утримання в розмірі 400 грн. до досягнення донькою ОСОБА_7 трьох років.

Оскаржуваним рішенням позов задоволено, вирішено стягувати з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_4 на утримання сина, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньки, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі по 600 грн., щомісячно на кожну дитину, починаючи з 01.07.2016 року і до досягнення дітьми повноліття, стягувати з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_4 на її утримання аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі по 400 грн. щомісячно, починаючи з 02.07.2016 року і до досягнення дитиною - донькою ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 3-х річного віку. В решті позову відмовлено. Стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання. Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави 551,20 грн. судового збору.

Рішення в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_2,вважає, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповно з'ясованих обставинах, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи. В апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції не досліджено всіх обставин у справі, оскільки не взято до уваги факт, що він не працевлаштований, а розмір встановленої судом суми аліментів на утримання дітей та ОСОБА_4 складає більшу частину його неофіційного доходу. Також зазначає, що судом сфабриковано обставини справи, щодо відсутності відповідача в судовому засіданні при проголошенні рішення, оскільки він був присутній в такому, що може підтвердитись показами свідків. На підставі вищенаведеного апелянт просить рішення суду скасувати.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення ОСОБА_2, його представника ОСОБА_3 на підтримання доводів апеляційної скарги, заперечення ОСОБА_4, її представника ОСОБА_5 щодо задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду відповідає зазначеним вимогам.

Положеннями ст. 214 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їхнє підтвердження; які правовідносини сторін випливають зі встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною постановою Верховної Ради Української РСР від 27 лютого 1991 року № 789-XII (дата набуття чинності для України: 27.09.1991 року) держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно із ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

За змістом ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства" виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

За приписами зазначених правових норм на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини, отже, і витрати на утримання дитини (забезпечення умов життя) також мають бути однаковими.

Частинами 1-3 ст. 181 СК України передбачено, що способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

При цьому СК України передбачає підстави для визначення розміру аліментів, але не пов'язує їх виключно зі способом присудження (ч. 3 ст. 181 СК України). З огляду на відсутність імперативної заборони розмір аліментів і спосіб стягнення аліментів може бути визначений судом з урахуванням фактичних обставин справи, які встановлені судом та які посилається позивач. При цьому право застосування норми права належить виключно суду.

За правовою природою аліментні зобов'язання - це періодичні платежі, які платник аліментів зобов'язаний сплачувати щомісячно, з метою утримання дитини.

У разі визначення аліментів у частці від заробітку (доходу) одного з батьків (ч. 1 ст. 183 СК України), розмір конкретної частки від заробітку батьків дитини законодавством не встановлено.

Стаття 184 СК України передбачає, що якщо платник аліментів маєтне регулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений у твердій грошовій сумі , підлягає індексації відповідно закону.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

При цьому розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК України, а саме не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.

Аналогічні роз'яснення містяться в п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів".

Стаття 84 СК України передбачає, що дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і у разі розірвання шлюбу.

Таким чином, право на утримання (аліменти) від чоловіка - батька дитини, має дружина, з якою проживає дитина, до досягнення дитиною трьох років, незалежно від того чи вона працює, незалежно від її матеріального становиша, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Положеннями ст. 80 СК України передбачено, що аліменти одному з подружжя присуджуються у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів одному з подружжя суд визначає з урахуванням можливості одержання утримання від повнолітніх дочки, сина, батьків та з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. Розмір аліментів, визначений судом, може бути згодом змінений за рішенням суду за позовною заявою платника або одержувача аліментів у разі зміни їхнього матеріального і (або) сімейного стану.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 24.06.2011 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб НОМЕР_1 ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, є дітьми ОСОБА_2 та ОСОБА_4 що стверджується свідоцтвами про їх народження, НОМЕР_2 та НОМЕР_3, у яких сторони записані їх батьками, діти проживають разом з позивачкою за адресою АДРЕСА_1, що відповідачем не заперечувалося а також підтверджується довідкою з місця проживання, виданою КП ЖЕО Дрогобицької міської ради №5761 від 22.06.2016 року.

Судом першої інстанції також встановлено та знайшло своє підтвердження під час апеляційного розгляду, що відповідач не приймає участі у вихованні та матеріальному утриманні дітей, а надані ним суду апеляційної інстанції квитанції про перерахування коштів, свідчать, що такі ним були перераховані ОСОБА_4 протягом 3-х місяців по 1000.00 грн. після подачі позову і ухвалення судового рішення про стягнення аліментів.

Довідкою Управління праці та соцзахисту населення м. Дрогобич №1819 від 01.08.2016 року підтверджується, що ОСОБА_4 перебуває на обліку в Дрогобицькому УПСЗН та отримує одноразову допомогу при народженні двох дітей в розмірі по 1720.00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання малолітніх дітей, суд першої інстанції виходив з того, що обов'язок по утриманню дитини покладається на обох батьків, разом з тим відповідач, як батько дитини, що зобов'язаний таку допомогу надавати, кошти на утримання дітей не надає, не виконує обов'язку, передбаченого ст. 180 СК України, є працездатним, особою молодого віку, може надавати матеріальну допомогу, як на утримання дітей, такі на утримання дружини, і за встановлених обставин прийшов до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача аліментів на дітей та дружину.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з огляду на наступне.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, який визначаючи розмір аліментів на дітей в по 600 грн. на кожну дитину, виходив з прожиткового мінімуму на дітей відповідного віку, який передбачено Законом України «Про Державний бюджет України на 2016 рік», згідно з яким розмір прожиткового мінімуму на дітей віком до 6 років з 01.05.2016 року - 1228.00 грн.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, який присуджуючи аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі по 600 грн. на кожну дитину виходив з прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, вимог розумності і справедливості, враховуючи інтереси дітей, які є пріоритетними, враховуючи матеріальне становище позивачки, яка не працює, перебуває у відпустці по догляду за дітьми до досягнення ними 3- х років, у зв»язку з чим не має можливості працевлаштуватися, а також враховуючи те, що відповідач є особою молодого віку, працездатним, має можливість працевлаштуватися та сплачувати аліменти.

Положення ч. 2 ст. 182 СК України, яка передбачає, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, дають суду право з врахуванням інтересів дитини, необхідності їх матеріального забезпечення, визначати розмір аліментів у більшому розмірі, ніж 30% прожиткового мінімуму на дитину, а тому стягнення аліментів у визначеному судом розмірі по 600.00 грн. на кожну дитину буде відповідати інтересам дітей, які є пріоритетними при вирішенні спорів про стягнення аліментів і не суперечитиме ч.2 ст. 182 СК України.

Колегія суддів погоджується з визначеним судом першої інстанції розміром аліментів, оскільки аліменти це платіж, спрямований саме на утримання дитини, який повинен бути достатнім для цього, разом з тим, він повинен бути співрозмірним з урахуванням мети аліментного зобов'язання, та покликаний захистити інтереси дитини в коштах у розмірі необхідному для її життєдіяльності, збереження достойного рівня життя, який мала дитина до виникнення спору про стягнення аліментів, і який необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку.

На переконання колегії суддів, рівність обов'язків батьків щодо матеріального утримання дитини, отримання позивачкою щомісячно одноразової допомоги при народженні двох дітей в розмірі 1720.00 грн., яка, на думку апелянта, забезпечує необхідний для позивачки прожитковий мінімум, у зв»язку з чим вона не відноситься до осіб, які потребують матеріальної допомоги в розумінні ст.. 84 СК України, не звільняють відповідача від повноцінного (рівного) батьківського обов'язку по утриманню їх спільних дітей та дружини, адже ні судом першої інстанції, ні судом апеляційної інстанції не встановлено наявності об'єктивних обставин, які б перешкоджали отриманню відповідачем доходів, отримання високооплачуваної роботи, щоб забезпечити належне виконання ним обов'язку з утримання малолітніх дітей та надання матеріальної допомоги на дружину, з якою проживають малолітні діти, до досягнення дитиною, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, трьох років.

Доводи апелянта про відсутність підстав для стягнення коштів на утримання дружини, яка негідно поводилася у шлюбних відносинах, так як йому зраджувала, спростовуються положеннями ст. 84 СК України, яка не передбачає такої підстави для відмови у стягненні з чоловіка - батька дитини, коштів на утримання дружини, з якою проживає дитина, до досягнення дитиною трьох років, а положення ч.5 ст. 75 СК України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Доводи апелянта про те, що розмір аліментів на дітей та на ОСОБА_4, які, згідно з оскаржуваним рішенням суду підлягають стягненню, складає більшу частину його доходу, є голослівними, всупереч вимогам ст. ст. 10, 60 ЦПК України, не підтверджені належними та допустимими доказами, оскільки, як ствердив відповідач і це підтверджується копією його трудової книжки, він офіційно не працевлаштований, а джерело його доходів складають тимчасові заробітки.

З врахуванням положень ч.3 ст. 309 ЦПК України, відповідно до якої порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи, зазначені апелянтом в апеляційній скарзі порушення норм процесуального права, не є підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки такі не призвели до неправильного вирішення справи, не спростовують правильність висновків суду першої інстанції про під ставність позову.

Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

А відтак, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів, зазначених ОСОБА_2 в поданій ним апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно з"ясував обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення.

Керуючись ст. 303, п.1 ч.1 ст. 307, ст.ст. 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 21 липня 2016 року- залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою апеляційного суду законної сили.

Головуючий: Шеремета Н.О.

Судді: Ванівський О.М.

Цяцяк Р.П.