Рішення № 62516871, 07.11.2016, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/1303/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

31 жовтня 2016 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі :

головуючого - судді Демчик Р.В.,

при секретарі Бузун Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1, яка діє у власних інтересах та інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа Орган опіки та піклування про встановлення факту спільного проживання та батьківства, -

встановив:

ОСОБА_1, яка діє у власних інтересах та інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3, третя особа Орган опіки та піклування про встановлення факту спільного проживання та батьківства.

Свій позов обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_8 року помер її чоловік ОСОБА_4, з яким вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з 28 листопада 1985 року.

Шлюб між ними було розірвано 14 вересня 1999 року, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2. Розірвання шлюбу відбулось за її ініціативи, з метою спонукання чоловіка припинити вживати спиртні напої та відновити свою трудову діяльність. Розірвання шлюбу відбулось лише формально, а фактично вони продовжили разом в одній квартирі, вели спільне господарство, виховували доньку, відпочивали, святкували сімейні свята, вирішували сімейні питання до смерті ОСОБА_4

В період спільного проживання однією сім'єю, за спільною згодою та спільними зусиллями ними, в 2009 році була усиновлена донечка ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

У зв'язку з тим, що між ними не було зареєстровано шлюб, відомості до свідоцтва про народження в графу про батька дитини, було внесено відповідно ст. 135 СК України. ОСОБА_4 особисто висловлював бажання оформити батьківство, але не встиг.

ОСОБА_4 повністю визнавав ОСОБА_2 своєю донькою - кохав її, приймав активну участь у її догляді, лікуванні, вихованні, утриманні.

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина у вигляді однокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1.

У визначений законодавством термін до нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини звернулись: громадянська дружина померлого ОСОБА_1 від свого імені та від імені неповнолітньої донечки ОСОБА_2 та рідна сестра померлого - ОСОБА_3

Саме для отримання права на спадкування виникла необхідність встановити факт проживання однією сім'єю ОСОБА_4 та ОСОБА_1 без реєстрації шлюбу та факт того, що ОСОБА_4 є батьком ОСОБА_2

Факт проживання однією сім'єю ОСОБА_4 та ОСОБА_1 без реєстрації шлюбу підтверджується копією акту складеного та підписаного сусідами. Не зважаючи на те, що на момент смерті ОСОБА_4 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_10, фактично починаючи з початку 2001 року вони проживали спільно у квартирі за адресою: АДРЕСА_2, що також підтверджується актом від 7 грудня 2015 року, заявою до директора КП «Черкасиводоканалу» ОСОБА_5 від 10 червня 2013 року про здійснення перерахунку за водопостачання за адресою: АДРЕСА_3.

Квартиру АДРЕСА_4 вона отримала у постійне користування, як працівник Черкаського обласного кооперативно-державного об'єднання по агропромисловому будівництву «Обларгробуд», що підтверджується ордером на житлову площу в гуртожитку №150 від 29 листопада 1989 року.

Лише 17 травня 2004 року вказану квартиру Черкаське обласне кооперативно - державне об'єднання по агропромисловому будівництву «Облагробуд» передало ОСОБА_4 у приватну власність шляхом оформлення договору дарування.

Відповідачем по даній справі є рідна сестра померлого ОСОБА_3, оскільки вона також претендує на вказану квартиру, інші спадкоємці відсутні.

Відповідно до ст. 130 СК України у разі смерті чоловіка, що не перебував в шлюбі з матір'ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Відповідно до п. 7 Постанови №3 Пленуму ВСУ від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини, або смерті жінки, котра вважалась матір'ю останньої, факт їхнього батьківства (материнства) може бути встановлено за рішенням суду в окремому провадженні».

Заяви про встановлення факту як батьківства, так і материнства суд приймає до розгляду, якщо запис про батька (матір) дитини в Книзі реєстрації народжень учинено згідно зі ст. 135 СК України.

Відповідно до ст. 232 СК України, з моменту здійснення усиновлення припиняються особисті та майнові права і обов'язки між батьками та особою, яка усиновлена, а також між нею та іншими її родичами за походженням.

З моменту усиновлення виникають взаємні особисті немайнові та майнові права і обов'язки між особою, яка усиновлена (а в майбутньому - між її дітьми, внуками), та усиновлювачем і його родичами за походженням.

Усиновлення надає усиновлювачеві права і накладає на нього обов'язки щодо дитини, яку він усиновив, у такому ж обсязі, який мають батьки щодо дитини.

Усиновлення надає особі, яку усиновлено, права і накладає на неї обов'язки щодо усиновлювача у такому ж обсязі, який має дитина щодо своїх батьків.

У відповідності з п.5 ч.2 ст. 234 ЦПК України факт встановлення батьківства як факт, що має юридичне значення, може бути встановлений рішенням суду у справі, розглянутій в порядку окремого провадження. На таке звертається увага і в п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».

Однак, в даному випадку між сторонами існує фактично спір про право цивільне щодо спадкового майна, яке залишилось після смерті ОСОБА_4 і такий спір має вирішуватися в порядку позовного провадження.

В постанові Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року з наступними змінами «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» звертається увага судів на те, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. У тому разі, коли буде встановлено, що встановлення підвідомчого судові факту пов'язане з вирішенням спору про право, суд відмовляє в прийнятті заяви до розгляду в окремому провадженні, а якщо це буде виявлено під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах (абз.3 п.3 Постанови).

На підставі наведених норм закону, ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 3 квітня 2014 року по справі № 711/3123/14-ц № 2-0/711/57/14 відмовлено у відкритті провадження по справі за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа: ОСОБА_3 та роз'яснено порядок звернення в порядку цивільного судочинства.

Просила суд встановити факт, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_8 року проживали однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу в період з 1999 року по ІНФОРМАЦІЯ_8 року; встановити факт, що ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_8 року є батьком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_6 позов підтримали, просили його задовольнити повністю.

ОСОБА_3 та її представник адвокат ОСОБА_7 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечували.

Представник Органу опіки та піклування в судовому засіданні проти задоволення позову не заперечувала.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

В судовому засіданні встановлено наступне.

Як вбачається з свідоцтва про укладання шлюбу серії НОМЕР_3 від 28 листопада 1985 року, ОСОБА_4 та ОСОБА_8 уклали шлюб 28 листопада 1985 року, після чого ОСОБА_8 змінила прізвище на ОСОБА_814 вересня 1999 року шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 розірвано, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_4 від 14 вересня 1999 року.

Як вбачається з свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_8 року.

На момент смерті ОСОБА_4, йому на праві власності належала квартира АДРЕСА_5.

Спадщину після смерті ОСОБА_4 прийняли ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_3, чого не заперечували в судовому засіданні сторони.

Відповідно до п. 2 ст. 256 ЦПК України суд вправі встановити факт, від якого залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Нормами цивільного процесуального кодексу України передбачено, а саме п. 5 частини 1 статті 256, що суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Згідно вимог ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

У п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснено, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сімєю не менш як пять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила ч.2 ст.3 СК України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, повязані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Тобто, для підтвердження проживання однією сім'єю необхідно підтвердити факт ведення спільного господарства зі спадкодавцями, наявність спільного бюджету, піклування та підтримку один одного морально і матеріально.

Частиною 2 ст. 59 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 212 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірності кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Як вбачається з акту від 31 березня 2014 року, засвідченого головою КСН «Припортовий» в м. Черкаси, ОСОБА_1 з початку 2001 року і до смерті ОСОБА_4 дійсно проживала з ним однією сім'єю разом в одній квартирі як чоловік та жінка, вели спільне господарство, також разом виховували свою донечку ОСОБА_2, відмічали свята, відпочивали та святкували дні народження, мали спільні інтереси.

Згідно акту від 7 грудня 2015 року, посвідченого директором ТОВ «ЖЕК «Будівельник», власник квартири АДРЕСА_6 ОСОБА_4 фактично в своїй квартирі не проживає з 2001 року. З його слів стало відомо, що вданій квартирі вони роблять ремонт по мірі можливості власними силами, а фактично зі своєю дружиною ОСОБА_1 та донькою ОСОБА_2 мешкають в квартирі за адресою: АДРЕСА_7.

Квартира АДРЕСА_8 дійсно перебуває у непридатному для проживання стані, відключене газопостачання та водопостачання, в квартирі відсутня газова плита та технічні засоби освітлення.

Допитаний як свідок ОСОБА_9 пояснив суду, що він був свідком на весіллі ОСОБА_4 та ОСОБА_1 Після розлучення, в 2009-2010 роках ОСОБА_4 та ОСОБА_1 приходили до нього у гості як подружжя. Вони спільно святкували свята, відпочивали. Після того, як його виписали з лікарні, він проживав по АДРЕСА_11 разом з позивачкою. ОСОБА_4 винив себе у тому, що в них немає дітей.

Свідок ОСОБА_10 пояснив суду, що після розлучення ОСОБА_4 та ОСОБА_1 проживали разом в АДРЕСА_12, де ОСОБА_4 мав особисті речі, одяг, риболовні снасті, інструменти.

Свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12 пояснили суду, що ОСОБА_4 та ОСОБА_1 проживали разом з усиновленою дитиною по АДРЕСА_11 в м. Черкаси, вели спільне господарство. В квартирі по АДРЕСА_13 за спільні кошти проводили ремонт. В 2013 році у вказаній квартирі вже стояла душова кабіна.

Допитана як свідок ОСОБА_13 пояснила суду, що вона проживає в АДРЕСА_14 з 1995 року. Знала ОСОБА_4 та ОСОБА_1 як хороших сусідів, які переїхали проживати до матері ОСОБА_1 на АДРЕСА_15. В квартирі АДРЕСА_9 ніхто не проживав, там велися ремонтні роботи.

Аналогічні пояснення дав допитаний як свідок ОСОБА_14

Суд критично відноситься до пояснень свідка ОСОБА_15 яка пояснила, що ОСОБА_4 з 2008 року постійно проживав в АДРЕСА_16 сам, ніяких жінок та дітей вона з ним не бачила, оскільки вказані покази повністю спростовуються поясненнями свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14

Допитаний 1 вересня 2013 року як потерпілий в кримінальному провадженні № 12013250050002881 ОСОБА_4 пояснив, що в квартирі АДРЕСА_5 він проживає самостійно протягом тривалого часу. Разом з тим, в своїй заяві на ім'я директора КП «Черкасиводоканал» від 10 червня 2013 року він вказує на те, що він є інвалідом 3 групи по зору, отримує 894 грн. пенсії, більшу частину свого часу проживає за іншою адресою та практично не користується послугами водоканалу.

Факт спільного проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_1 однією сім'єю без реєстрації шлюбу підтверджується також оглянутими в судовому засіданні фотокартками.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 17 березня 2006 року встановлено, що 12 вересня 2004 року за участю автомобіля «Рено» д.н.з. НОМЕР_1, якмий належить ОСОБА_1 сталася ДТП і за кермом вказаного автомобіля перебував чоловік ОСОБА_1- ОСОБА_4

З досліджених в судовому засіданні платіжних повідомлень на оплату за електроенергію та газопостачання вбачається, що оплата за послуги за електроенергію в період з 2011 по 2013 роки ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_3 практично не нараховувалася, а за послуги за газопостачання не нараховувалася взагалі, оскільки ОСОБА_4 вказаними послугами не користувався, а тому посилання представника відповідачки на те, що ОСОБА_4 самостійно та постійно проживав в АДРЕСА_17 є безпідставним.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позивачкою доведений факт спільного проживання однією сім'єю як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу з ОСОБА_4

Разом з тим, позивачка просить встановити факт такого проживання з період з 1999 року по ІНФОРМАЦІЯ_8 року.

Згідно з п. 1 розділу VII Прикінцевих положень СК України цей Кодекс набирає чинності одночасно з набранням чинності ЦК України, тобто з 1 січня 2004 року.

До сімейних відносин, які вже існували на цю дату, норми СК України застосовуються лише в частині тих прав і обов'язків, що виникли після набрання ним чинності. Ці права та обов'язки визначаються на підставах, передбачених СК України.

Цивільний процесуальний кодекс України від 18 липня 1963 року з відповідними змінами не містив норми, якою встановлювався факт проживання однією сім'єю, як чоловік та жінка без шлюбу. Цей порядок визначений у п. 5 ст. 256 ЦПК України від 18 березня 2004 року, який не діяв на час спірних правовідносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коди вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; акт цивільного законодавства не має зворотної дії в часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

З вищевикладеного вбачається, що встановлення фактів проживання однією сім'єю у період до 1 січня 2004 року законодавством не передбачено.

За таких обставин суд вважає встановити факт, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 1 січня 2004 року до ІНФОРМАЦІЯ_8 року.

Суд не вбачає підстав для задоволення вимоги позивачки про встановлення факту що ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_8 року є батьком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 СК України походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Згідно до ч. 1 ст. 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.

Згідно норми ч. 2 ст. 128 СК України підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст. 130 СК України у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду.

Отже, йдеться про визнання правовідношення, що, як спосіб захисту, ґрунтується на встановленні певних обставин. Відповідно до цього визнання батьківства судом можливе лише завдяки встановленню кровного споріднення між дитиною і певним чоловіком.

Для підтвердження визнання правовідношення допускаються будь-які докази (відомості), які засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані, як зазначено у статі, відповідно до Цивільно-процесуального кодексу України.

Статтею 57 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ст. 59 ЦПК України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності з нормою ч. 3 ст. 60 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

За нормою ч. 4 цієї ж ст. 60 ЦПК доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, для визнання судом батьківства позивачем на підставі належних і допустимих доказів, одержаних у встановленому законом порядку, необхідно довести наявність певних обставин - кровного споріднення між дитиною і певним чоловіком. Допускаються будь-які докази, які, як вказує норма матеріального права, засвідчують походження дитини від певної особи.

Разом з тим, в судовому засіданні достовірно встановлено і не оспорюється сторонами те, що ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_1 не походить від ОСОБА_4, оскільки була усиновлена ОСОБА_1 та ОСОБА_4

За таких обставин суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.

На підставі наведеного, ст.ст. 126-130 СК України, керуючись ст. ст.ст. 10, 59, 60, 212 -215, 256 ЦПК України, -

вирішив:

Позов ОСОБА_1, яка діє у власних інтересах та інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа Орган опіки та піклування про встановлення факту спільного проживання та батьківства задовольнити частково.

Встановити факт, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 2 січня 2004 року до ІНФОРМАЦІЯ_8 року.

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Черкаської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Головуючий:

Повний текст рішення суду виготовлено 4 листопада 2016 року

Головуючий: Р. В. Демчик