Постанова № 62516528, 02.11.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2016 р. Справа № 820/1822/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Сіренко О.І.

Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.

позивача ОСОБА_1

представника відповідача Соляник І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.08.2016р. по справі № 820/1822/16

за позовом ОСОБА_1

до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Харківській області , Головного управління Національної поліції в Харківській області

про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання прийняти на службу, зобов'язання зарахування стажу до вислуги років, стягнення компенсації,

ВСТАНОВИЛА:

8 квітня 2016 року ОСОБА_1 ( далі - позивач ОСОБА_1 ) звернувся в суд з позовом до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Харківській області (далі- Ліквідаційна комісія УМВС України відповідач -1), Головного управління Національної поліції в Харківській області (далі- ГУНП в Харківській обл., відповідач-2), в якому просив :

- визнати незаконним та скасувати наказ ГУМВС України в Харківській області від 03.03.2016 № 5 о/с в частині його звільнення згідно Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України у запас Збройних сил за ст. 64 "г" /через скорочення штатів/ з посади начальника тренінгового центру ГУМВС України в Харківській області;

- зобов'язати відповідача або правонаступника прийняти його на службу до Головного управління Національної поліції в області відповідно фаху на рівнозначну, вищу або нижчу посаду від тієї яку він обіймав працюючи до для звільнення та присвоїти відповідне звання - підполковник поліції, шляхом видання відповідних наказів;

- зобов'язати зарахувати йому час з 06.11.2015 до дати призначення в Національну поліцію до вислуги років;

- стягнути з відповідача на його користь заробітну плату за час вимушеного прогулу;

- стягнути з відповідача на його користь компенсацію за матеріальну шкоду за користування юридичними послугами.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2016 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано наказ Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Харківській області, від 03.03.2016 № 5 о/с щодо звільнення згідно Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України у запас Збройних сил за ст. 64 "г" /через скорочення штатів підполковника міліції ОСОБА_1 /М-183023/, начальника тренінгового центру ГУМВС України в Харківській області з 06.11.2015 року.

Зобов'язано Ліквідаційну комісію Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Харківській області поновити ОСОБА_1 в органах внутрішніх справ на посаді начальника тренінгового центру ГУМВС України в Харківській області з 06.11.2015 року.

Зобов'язано Ліквідаційну комісію Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Харківській області та Головне управління Національної поліції в Харківській області вирішити питання щодо зарахування ОСОБА_1 до тимчасового штату Головного управління Національної поліції в Харківській області.

Зобов'язано Ліквідаційну комісію Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 06.11.2015 року по день поновлення на службі.Щодо решти позовних вимог в задоволенні відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить змінити пункт 5 резолютивної частини постанови Харківського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2016 року. Стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Харківській області заробітну плату за час вимушеного прогулу з 6 листопада 2015 року по день винесення постанови Харківським апеляційним адміністративним судом. Стягнути з відповідача на користь позивача понесені останнім судові витрати в розмірі 9200 гривень. При цьому посилається на той факт, що судом безпідставно змінив обраний позивачем спосіб захисту та замість стягнення конкретної суми на момент вирішення спору, постановив зобов»язати відповідача нарахувати та виплатити грошове забезпечення за час вимушеного прогулу. Позивач також вважає, що суд, в порушення вимог ст. 87, 94, 163 КАС України відмовив останньому у відшкодуванні витрат на правову допомогу.

В апеляційній скарзі головне управління Міністерства Національної поліції в Харківській області не погодившись з даним судовим рішенням, подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимогПірятіна В.С. в повному обсязі.В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що у зв'язку з набранням чинності Закону України "Про Національну поліцію" позивача було звільнено зі служби в органах внутрішніх справ, оскільки останні ліквідуються, їх посади скорочуються, а їхні функції переходять до органів Національної поліції, які в свою чергу не є правонаступниками органів внутрішніх справ України. При цьому відповідач послався на п. 64 "г" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 року № 114, п. п. 9, 10, 11, 12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію", п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", ст. 22, ч. 1 ст. 47, ч. 1 ст. 51, ч. ч. 1, 7 ст. 52 Закону України "Про Національну поліцію", ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, учасників процесу, перевіривши доводи апеляційних скарг, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, дійшла висновку про те, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов ОСОБА_1частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не дотримав вимоги закону про захист охороняємих прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому його оскаржуваний наказ є протиправним, що дає суду правові підстави для його скасування та поновлення позивача на займаній посаді з відшкодування грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

Колегія суддів частково погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судовим розглядом встановлено, щоОСОБА_1, перебував на службі в органах внутрішніх справ України з 05.09.1997р.

За період служби, працював на посадах міліціонера, інструктора з бойової підготовки, інспектора зі службової підготовки відділу охорони Харківського метрополітену, інспектора та старшого інспектора відділу професійної підготовки ГУМВС України в області, викладача, старшого викладача та начальника навчального центру підготовки працівників ОВС ГУМВС України в області та начальника тренінгового центру ГУМВС України в області.

Так, за час перебування на службі в органах внутрішніх справ позивач отримав звання підполковника міліції, загальний стаж його роботи в правоохоронних органах складає більше ніж 19 років.

27.10.2015 р. наказом ГУМВС України в Харківській області № 576 о/с , підполковника міліції ОСОБА_1, начальника тренінгового центру ГУМВС України в Харківській області звільнено згідно з Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ у запас Збройних сил за ст. 64 "Є "за порушення дисципліни ", що стало підставою для звернення ОСОБА_1 до адміністративного суду.

18.02.2016 року постановою Харківського окружного адміністративного суду по справі №820/11152/15 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління МВС України в Харківській області - задоволено, а саме: визнано протиправними та скасовано вище перелічені накази.

Було визначено поновити ОСОБА_1 на посаді начальника тренінгового центру ГУМВС України в Харківській області з 27.10.2015 р. та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу. Допустити до негайного виконання постанови в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника тренінгового центру ГУМВС України в Харківській області та стягнення з Головного управління МВС України в Харківській області (вул. Раднаркомівська 5, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 08592313) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.

3 березня 2016 року,на виконання зазначеного судового рішення ГУМВС України в Харківській області, прийнято наказ № 5 о/с, згідно до якого: поновлено підполковника міліції ОСОБА_1 (М-183023) на посаді начальника тренінгового центру ГУМВС України в Харківській області, з тим же грошовим забезпеченням, з 27.10.2015 р. та з виплатою суми середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу за один місяць.

Та цим же наказом, підполковника міліції ОСОБА_1 (М-183023), начальника тренінгового центру ГУМВС України в Харківській області звільнено, згідно з пунктами 10 та 11 розділу XI Закону України "Про Національну поліцію " та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнити за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів) у запас Збройних Сил з 06 листопада 2015 року, з виплатою компенсації за невикористану частину чергової відпустки за 2015 рік у кількості 20 діб.

Перевіряючи правомірність доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні відносини регулюються Законами України від 20.12.1990 №565-ХІІ "Про міліцію" (далі - Закон №565-ХІІ) та від 02.07.2015 №580-VIІI "Про Національну поліцію" (далі - Закон №580-VIІI), а також Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 № 114 (далі - Положення).

Статтею 18 Закону № 565-ХІІ передбачено, що порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

На час розгляду даної адміністративної справи Закон України № 565-ХІІ втратив чинність, у зв'язку з набранням чинності законної сили Законом України №580-VIІI.

Так, відповідно до ст. 1 Закону №580-VIІI національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.

Відповідно до п.1 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №580-VIІI він набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування.

Пунктом 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону №580-VIІI встановлено, що з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

06 серпня 2015 року Закон № 580-VIІI було опубліковано в Голосі України №141-142.

Таким чином, позивач був попереджений про звільнення через скорочення штатів в силу закону із моменту його опублікування за три місяці.

При цьому, будь-якого додаткового способу/порядку попередження позивача про наступне звільнення законом не передбачено.

Приписами пунктів 9,10,11 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIІI передбачено, що працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Пункти 9 та 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIІI передбачають вирішення питання щодо подальшого проходження служби діючими співробітниками міліції до 06.11.2015 року.

Вказані норми є імперативними, тобто неприйняття працівника на службу до поліції до вказаного терміну є безальтернативною підставою для його звільнення зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Таким чином, вказаними положеннями Закону передбачено право осіб, які проходили службу в органах внутрішніх справ станом на 06 листопада 2015 року, за їх згодою, бути прийнятими на службу до поліції, за умови відповідності працівників міліції вимогам, встановленим до поліцейських.

Зазначене право працівників міліції на первинному етапі реалізується шляхом вчинення пропозиції відповідними керівними посадовими особами про прийняття на службу до поліції на певну посаду та у пропонований заклад, та виявлення такими працівниками міліції бажання проходити службу в поліції шляхом написання відповідних заяв (рапортів).

Згідно із пп. "г" п. 64 Положення, особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Під час судового розгляду справи встановлено, що позивач протягом установленого Законом строку не подавав рапорт про звільнення з органів внутрішніх справ у зв'язку з переходом на роботу в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади, установи, організації. Також позивач у строк до 06.11.2015 не звертався із заявою про прийняття її на службу до поліції.

Враховуючи вищезазначені вимоги чинного законодавства та беручи до уваги те, що позивач не реалізував передбачене Законом право на подачу заяви про прийняття на службу до поліції та не підтвердив свою згоду проходити подальшу службу в поліції у визначений Законом строк, тобто до 06.11.2015 року та, як наслідок, не був у встановленому законом порядку прийнятий на службу до органів Національної поліції, у відповідача були законні підстави для прийняття оскарженого наказу щодо звільнення позивача у зв'язку із скороченням на підставі п.п. 10 та 11 розділу XI Закону України "Про Національну поліцію" та п. Г ст. 64 (через скорочення штатів) Положення 114-1991, оскільки, неприйняття працівника на службу до поліції до вказаного терміну є безальтернативною підставою для його звільнення зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з наказом від 03.03.2016 року № 5 о/с в частині звільнення позивача з 06.11.2015, оскільки чинним законодавством не передбачено можливості звільняти особу з будь - якої установи (організації) датою, котра вже сплинула. А відтак, колегія суддів не може погодитися, що звільнення позивача є законним та обґрунтованим в частині дати його звільнення.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів прийшла до висновку, що позовні вимоги в частині скасування наказу Голови ліквідаційної комісії УМВС України в харківській області - т.в.о. начальника ГУНП в Харківській обл. Дмитрієва А.А. від 03.03.2016 № 5 о/с в частині звільнення з посади начальника тренінгового центру ГУМВС України в Харківській області з 6 листопада 2015 року підлягають частковому задоволенню, а саме: в частині дати звільнення позивача - з 06.11.2015 року, з одночасним зобов'язанням Ліквідаційної комісії УМВС України в Харківській області внести зміни до наказу від 03.03.2016 року № 5 о/с щодо дати звільнення ОСОБА_1.

Крім того колегія суддів зазначає, що пунктом 5 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" визнано такими, що втратили чинність, Закон України "Про міліцію" та Постанову Верховної Ради Української РСР "Про порядок введення в дію Закону Української РСР "Про міліцію".

У зв'язку з набранням чинності Законом України "Про Національну поліцію" ліквідуються усі органи внутрішніх справ України.

На виконання зазначеного Закону було прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 № 730 "Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ України", якою було затверджено Перелік територіальних органів Міністерства внутрішніх справ, що ліквідуються, та утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції, зокрема, і Головне управління Національної поліції в Харківській області.

Відповідно до п.24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 №114, у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік.

Абзацом 3 п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" передбачено, що при ліквідації підприємства (установи, організації) правила п.1 ст.40 КЗпП України можуть застосовуватись і в тих випадках, коли після припинення його діяльності одночасно утворюється нове підприємство. В цих випадках працівники не вправі вимагати поновлення його на роботі на заново утвореному підприємстві, якщо він не був переведений туди в установленому порядку.

Відповідно до ч.1 ст.47 Закону України "Про Національну поліцію" призначення на посади поліцейських здійснюють посадові особи органів (закладів, установ) поліції відповідно до номенклатури посад, яку затверджує МВС України.

Згідно з ч.1 ст.48 Закону України "Про Національну поліцію" призначення та звільнення з посад поліцейських здійснюється наказами посадових осіб, зазначених у статті 47 цього Закону.

Частиною ч.1 ст.51 Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, що для забезпечення прозорого добору (конкурсу) та просування по службі поліцейських на підставі об'єктивного оцінювання професійного рівня та особистих якостей кожного поліцейського, відповідності їх посаді, визначення перспективи службового використання в органах поліції утворюються постійні поліцейські комісії.

У відповідності до ч.1 ст.52 цього Закону з метою добору осіб, здатних професійно виконувати повноваження поліції та посадові обов'язки за відповідною вакантною посадою, у випадках, передбачених цим Законом, проводиться конкурс на службу в поліції та/або на зайняття вакантної посади (далі - конкурс).

Конкурс проводиться відповідною поліцейською комісією (ч.7 ст.52 Закону України "Про Національну поліцію").

З наведених вище норм Закону України "Про Національну поліцію" вбачається, що цим Законом передбачено певну процедуру прийняття на службу в органи Національної поліції. Тобто, існує алгоритм прийняття на службу, який вимагає вчинення певних дій з боку осіб, які приймаються на службу в поліції (як таких, що приймаються на службу вперше, так і для колишніх працівників міліції, які виявили бажання працювати в поліції), а також з боку посадових осіб органів (закладів, установ) поліції.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.

З урахуванням вищевикладеного, позовна вимога про зобов'язання ГУНП в Харківській обл. поновити її у складі Національної поліції, тобто призначити її на посаду в новоствореному державному органі поза межами встановленої законодавством процедури, є формою втручання у дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень - ГУНП в Харківській обл. та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Крім того, у суду відсутні законодавчо встановлені підстави для поновлення позивача на службі в ГУНП в Харківській обл., оскільки позивач не була звільнена з органів Національної поліції та службу в них не проходила.

За таких обставин, вимоги позивача щодо зобов'язання ГУНП в Харківській обл. , як правонаступника ГУМВСУ в Харківській області прийняти його на службу у складі Національної поліції не підлягають задоволенню.

Приймаючи рішення про покладення на Ліквідаційну комісію Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Харківській області зобов»язаннянарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 06.11.2015р. по дату звільнення, колегія суддів виходить з вимог п.24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 №114.

Відмовляючи в задоволення позову ОСОБА_1 про стягнення з відповідача компенсації за юридичні послуги, колегія суддів виходила з того, що відповідно до ч.1, 6 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції або Верховний Суд України, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових втрат.

До судових витрат, відповідно до ч.1 ст. 87 КАС України віднесено судовий збір та витрати, пов'язані з розглядом справи.

Відповідно до ч.3 ст. 87 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать в тому числі і витрати на правову допомогу та витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду.

Статтею 90 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом. <…> Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу у судовому засіданні , під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні ( ст.. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» №4191-УІ від 20.12.2011).

Оскільки в судовому засіданні позивачу правова допомога адвокатом не надавалась, окремих процесуальних дій поза судовим засіданням не вчинялось, підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 колегія суддів не вбачає.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Зважаючи на те, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 19.05.2016 прийнята з порушенням норм матеріального права та враховуючи положення ст. 202 КАС України, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для її скасування.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Харківській області - задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.08.2016р. по справі № 820/1822/16 - скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ Голови ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Харківській області - т.в.о. начальника Головного управління Національної поліції в Харківській області Дмитрієва А.А. від 03.03.2016р. № 5 о/с в частині дати звільнення ОСОБА_1 з посади начальника тренінгового центру Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Харківській області з 06 листопада 2015р.

Зобов'язати Ліквідаційну комісію Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Харківській області внести зміни до наказу № 5 о/с від 03.03.2016р.щодо дати звільнення ОСОБА_1.

Зобов'язати Ліквідаційну комісію Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 06.11.2015р. по дату звільнення та вирішити питання щодо зарахування до вислуги років періоду з 06.11.2015р. по дату звільнення.

У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Сіренко О.І.Судді Любчич Л.В. Спаскін О.А. Повний текст постанови виготовлений 07.11.2016 р.