Ухвала суду № 62516445, 03.11.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2016 р. Справа № 876/4720/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Багрія В.М., Рибачука А.І.,

за участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.,

представника відповідача Урядка Р.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 червня 2016 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м. Яремче Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000711407 та рішення про застосування фінансових санкцій №00000/2457713033/170 від 26.04.2016,

в с т а н о в и в:

ФОП ОСОБА_2 11.05.2016 року звернувся в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Яремче Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області (далі - ДПІ у м. Яремче ГУ ДФС в Івано-Франківській області), в якому просив визнати протиправними та скасувати рішення відповідача №00000/2457713033/170 від 26.04.2016 року та податкове повідомлення-рішення №0000711407 від 26.04.2016 року.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 червня 2016 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000711407. В задоволенні решти позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ФОП ОСОБА_2 оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову скасувати та прийняти нове, яким адміністративний позов в цій частині задовольнити.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови в частині відмови в задоволенні позову порушено ст. 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», п. 20 Положення «Про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів» затвердженого постановою КМУ від 27.10.2012 №1251. При цьому, зазначене Положення не містить положень про те, що закінчення терміну придатності горілчаних виробів є підставою для недійсності марок акцизного податку, що знаходяться на них. Крім того, зазначає, що п. 20 Положення містить вичерпний перелік випадків коли алкогольні напої вважаються такими, що не марковані.

При апеляційному розгляді представник відповідача вимоги апеляційної скарги заперечив та просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Позивач в судове засідання не прибув, про дату, час і місце апеляційного розгляду був повідомлений належним чином, тому колегія суддів, у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України, вважає за можливе розглядати справу за його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та матеріалами справи підтверджується, що 30.03.2016 року ДПІ в м. Яремче було проведено фактичну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 відповідно до направлень №328, №329 від 23.03.2016 та наказу за №252 від 23.03.2016, виданих ГУ ДФС в Івано-Франківській області (а.с.30-32).

За результатами перевірки ГУ ДФС в Івано-Франківській області складено акт за 34/09-19-21-11/1/НОМЕР_1 від 30.03.2016, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог: ст.11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», ст. 226, п. 177.10 ст. 177 ПК України та вимог Наказу Міндоходів України від 16.09.2013 №481 (а.с. 33-34).

Судом встановлено, що позивач відмовився від підпису вищевказаного акту від 30.03.2016 року про що складено акт відмови від підпису та його отримання (а.с.38).

08.04.2016 року та 18.04.2016 року ОСОБА_2 подано заперечення та доповнення до заперечення на акт фактичної перевірки (а.с.24-27).

22.04.2016 року податковим органом надіслано позивачу висновок щодо розгляду заперечення, відповідно до якого позивача повідомлено про встановлення проведеною перевіркою фактів реалізації алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка та не ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації (а.с.41-42).

На підставі акту перевірки 26.04.2016 року ДПІ в м. Яремче прийняті податкове повідомлення-рішення за №0000711407, згідно з яким позивачу нараховано штрафні санкції в сумі 41 514 грн. та рішення про застосування фінансових санкцій за №000009/2457713033/170 від 26.04.2016 на суму 17 000 грн. (а.с. 8-9).

Задовольняючи частково адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа, яка перебуває на спрощеній системі обліку, оподаткування та звітності не зобов'язана вести облік товарних запасів, оскільки форма книги обліку доходів і витрат, обов'язок ведення якої покладено на такого суб'єкта підприємницької діяльності, не передбачає зазначення відомостей про товарні запаси.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, так як він відповідає правильно встановленим обставинам справи та нормам чинного законодавства з огляду на наступне.

Частиною 2 статті19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пункт 12 ст. 3 Закону України від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР, «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) зобов'язує суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.

Разом з тим, положення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» не визначають самого порядку ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, лише вказують на обов'язок суб'єктів підприємницької діяльності на ведення такого обліку.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України - для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Наказом Міністерства доходів і зборів від 16.09.2013 року за №481 затверджено Порядок ведення Книги обліку і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність (надалі - Порядок). Вказаний Порядок передбачає обов'язковість ведення фізичними особами - підприємцями, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність (далі - самозайняті особи), ведення Книги обліку доходів і витрат (далі - Книга), у якій за підсумком робочого дня, протягом якого отримано дохід, на підставі первинних документів здійснюються записи про отримані доходи та документально підтверджені витрати.

Записи у Книзі виконуються за підсумками робочого дня, протягом якого отримано дохід (п. 5 Порядку).

При цьому, форма Книги обліку доходів і витрат, затверджена вищевказаним наказом, не передбачає ведення обліку товарних запасів.

Відповідно до пункту 6 Порядку самозайняті особи заносять до Книги відомості у графі 5 реквізити документа, який підтверджує понесені витрати, що безпосередньо пов'язані з отриманим доходом.

Документами, які підтверджують витрати, можуть бути, зокрема, платіжне доручення, прибутковий касовий ордер, квитанція, фіскальний чек, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші первинні документи, що засвідчують факт оплати товарів, робіт, послуг. Таким чином жодної можливості зазначення у будь-якій графі саме товарних запасів немає.

В матеріалах справи наявні видаткові накладні, накладні про внутрішнє переміщення, які були надані відповідачу під час перевірки та на думку суду є належним підтвердженням обліку.

Виходячи з викладеного апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що висновок податкового органу про порушення порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, здійснення продажу товарів, які необліковані у Книзі обліку доходів і витрат є необґрунтованим та протиправним.

Посилання представника відповідача на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 25.02.2014 року за №21-19а/14 колегія суддів не бере до уваги, оскільки дані висновки Верховного Суду України стосуються застосування правових норм ще до введення в дію Порядку ведення Книги фізичними особами-підприємцями на загальній системі оподаткування, встановленого наказом Міндоходів від 16.09.2013 року за №481.

Щодо застосування до позивача фінансових санкцій згідно рішення ДПІ у м. Яремче №000009/2457713033/170 від 26.04.2016, колегія суддів зазначає наступне.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України врегульовано Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.

Як передбачено частиною 2 статті 7 цього Закону, наявність марки акцизного збору на пляшці (упаковці) алкогольних напоїв та пачці (упаковці) тютюнових виробів є однією з умов для ввезення на митну територію України і реалізації їх споживачам. Забороняється ввезення, зберігання, транспортування, прийняття на комісію з метою продажу та реалізація на території України алкогольних напоїв та тютюнових виробів, на яких немає марок акцизного збору встановленого зразка.

Згідно з п. 4 ч. 4 ст. 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», у разі зміни зразка марок акцизного податку вже закуплені марки попереднього зразка застосовуються у виробництві алкогольних напоїв та тютюнових виробів до їх повного використання, а марковані такими марками алкогольні напої та тютюнові вироби знаходяться в обігу до їх повної реалізації в межах терміну придатності для споживання.

30.03.2016 року податковим органом встановлено, що в реалізації господарської одиниці на вітрині бару знаходилась одна пляшка горілки «Хріновухи Олігарх» 0,5 л. по ціні 180 грн. (акцизна марка серії 04 ААБК 056324 10/12) з зазначеною датою виробництва 28.03.2014 року, термін зберігання 12 місяців, тобто до 28.03.2015 року.

На момент проведення перевірки позивача термін придатності вищевказаного алкогольного напою для споживання закінчився.

Окрім цього, колегія суддів враховує те, що ОСОБА_2 ревізорам - інспекторам пред'явлено видаткову накладну №ІФАС 001289 від 28.01.2015 року від ТОВ «Аскор-Україна» на отримання двох пляшок горілки «Хріновухи Олігарх» 0,5л. по ціні 45,78 грн.

При цьому, факт закінчення терміну придатності вищевказаного алкогольного напою та маркування даного напою маркою старого зразка підтвердив у своїх поясненнях представник позивача та наданими контролюючому органу під час перевірки поясненнями офіціанта ОСОБА_3.

Таким чином, ОСОБА_2 під час реалізації алкогольного напою не було дотримано вимоги ст. 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

В силу ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів» від 19.12.1995 №481/95-ВР передбачено, що до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу у разі зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв та тютюнових виробів, алкогольних напоїв та тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку у розмірі 200 відсотків вартості товару, але не менше 17000 гривень.

З аналізу вказаних норм та обставин справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення про застосування фінансових санкцій №000009/2457713033/170 від 26.04.2016 в у вигляді штрафу в розмірі 17000 є законним та обґрунтованим

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, а доводи апелянта на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Згідно ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198 п. 1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 червня 2016 року у справі №809/492/16 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Д.М.Старунський

Судді В.М. Багрій

А.І.Рибачук

Ухвала у повному обсязі складена 07.11.2016 року.