Ухвала суду № 62516406, 02.11.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2016 р. Справа № 876/3287/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Костіва М.В.

суддів Гулида Р.М., Шавеля Р.М.

за участю секретаря Богдан А.О.

представника позивача Меладзе Д.Я., Бабіч І.І.

представника відповідача Пивовара В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 12.11.2015 року в справі №803/3631/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд інвест лімітед» до Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

встановив:

У жовтні 2015 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Гранд інвест лімітед» - звернувся в суд з позовом до Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Волинській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення № 0001382200, № 0001392200 від 12.10.2015 року.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 12.11.2015 року адміністративний позов задоволено повністю: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС України у Волинській області від 12.10.2015 року № 0001382200, № 0001392200.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, Ковельська об'єднана державна податкова інспекція ГУ ДФС у Волинській області оскаржила його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, у зв'язку з чим просить її скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову. Вказує, зокрема, на те, що судом першої інстанції не враховані недоліки в оформленні товарно-транспортних накладних; відсутні сертифікати відповідності на придбаний товар; кримінальне провадження, порушене щодо посадової особи одного з контрагентів позивача.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги з наведених у ній мотивів.

Представники позивача заперечили вимоги апеляційної скарги за їх безпідставністю.

Заслухавши суддю - доповідача, учасників судового процесу, проаналізувавши доводи апелянта та вивчивши матеріали справи у їх сукупності, апеляційний суд дійшов переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Суд встановив та матеріалами справи підтверджується наступне.

Ковельською ОДПІ в період з 23.04.2015 року по 05.05.2015 року було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Гранд інвест лімітед» з питань дотримання податкового та іншого законодавства за період з 01.03.2012 року по 01.03.2015 року, за результатами якої 13.05.2015 року був складений акт № 351/03- 06-22-35333297.

В акті перевірки зроблено висновок про порушення позивачем п.44.1 ст.44, п. 138.1 ст.138, п.п. 138.10.2 п. 138.10 ст.138, п.п.139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток всього на суму 179751 грн., в т.ч. за 2012 рік на суму 9 грн., за 2013 рік на суму 17 грн. та за 2014 рік на суму 179725 грн., п.44.1 ст.44, п. 198.1, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 199620 гри., в т.ч. за грудень 2013 року на суму 27527 грн., за січень 2014 року на суму 5296 грн., за лютий 2014 року на суму 52500 грн., за травень 2014 року на суму 2147 грн. та за липень 2014 року на суму 112150 грн.

Позивачем було подано заперечення № 4120 від 19.05.2015 року на акт № 351/03-06-22-35333297 від 13.05.2015 року. Ковельською ОДПІ після розгляду вказаного заперечення було повторно проведено позапланову виїзну документальну перевірку, за результатами якої було складено акт №874/03-06-22-35333297 від 29.09.2015 року, яким було повторено висновки акта № 351/03-06-22-35333297 від 13.05.2015 року.

На підставі акта перевірки, 12.10.2015 року Ковельською ОДПІ було винесено податкові повідомлення-рішення № 0001382200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств на загальну суму 224688,75 грн, в тому числі: за основним платежем - 179751,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 44937,75 грн. та №0001392200, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 249525,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 199620,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 49905,00 грн.

Підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є висновок про неможливість підтвердження господарських операцій ТзОВ «Гранд інвест лімітед» з ТОВ «Торговий Дім «Укртрейд», ТОВ «Агросота», ТОВ «Зеленецьке», що призвело до завищення витрат, які враховуються при визначені об'єкта оподаткування за період 2012- 2014 року по операціях з цими контрагентами та заниження позивачем податку на прибуток, який підлягає сплаті на суму 179751,00 гривень, та відповідно завищення податкового кредиту на суму 199620,00 гривень за вказаний в акті перевірки період.

Вважаючи зазначені податкові повідомлення - рішення протиправними, позивач оскаржив їх в судовому порядку.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується суд апеляційної інстанції.

Як передбачено п.44.1 ст. 44 ПК України (в редакції чинній на момент спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до статті 134 ПК України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Пунктом 138.2 ст.138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п.п.139.1.1 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно із п. 198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У п. 198.6 наведеної норми визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст. 201 ПК України).

Отже, ПК України визначає, що обов'язковою умовою для правомірного формування платником податків податкового кредиту є податкова накладна, яка засвідчує факт придбання товарів (послуг) з метою їх подальшого використання в межах господарської І діяльності.

Ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, виписаними позивачу його контрагентами, а саме: договорами поставки, податковими накладними, видатковими накладними, прийомними актами, товарно-транспортними накладними та ін.

Так, господарські відносини між ТзОВ «Гранд інвест лімітед» (покупець) та ТОВ «Зеленецьке» (постачальник) підтверджуються: договором поставки №1/2014 від 11.02.2014 року, видатковою накладною №7 від 12.02.2014, податковою накладною №7 від 12.02.2014, ТТН №17 від 12.02.2014, прийомним актом №11 від 12.02.2014, які підтверджують факт поставки бобів сої.

Оплата за придбаний товар проведена у повному обсязі, про що свідчить банківська виписка №gг-0000028 від 12.02.2014 року.

В подальшому придбаний у вказаного контрагента товар (соя) був використаний для отримання соєвої олії та макухи, що підтверджується матеріальними звітами, актом очистки сировини, накладними-вимогами на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів №4-м/03 від 14.03.2014 року, №5-м/03 від 21.03.2014 року, приймально-здавальними накладними оприбуткування готової продукції на склад №4-о/03 від 14.03.2014 року та №5-о/03 від 21.03.2014 року.

На підтвердження факту виконання господарських зобов'язань за договором поставки з ТОВ «Агросота» №44 від 05.11.2013 виписано видаткові накладні: №АТ000000012 від 02.12.2013 року, №1 від 16.01.2014 року, №121 від 22.05.2014 року; податкові накладні: №1 від 02.12.2013 року, №1 від 16.01.2014 року, №15 від 22.05.2014 року; товарно-транспортні накладні від 02.12.2013 року, від 16.01.2013 року, від 22.05.2014 року.

Оплата за придбаний товар проведена у повному обсязі, про що свідчать банківські виписки №gг-0000283 від 02.12.2013 року, №gг-0000284 від 03.12.2013 року, №gг-0000285 від 04.12.2013 року, №gг-0000290 від 11.12.2013 року, №gг-0000010 від 17.01.2014 року, №gг- 0000119 від 22.05.2014 року.

Придбана у ТОВ «Агросота» соя була використана позивачем у виробництві сої та соєвої макухи. Вказане підтверджується матеріальними звітами, прийомним актом сировини, актами очистки сировини, розпорядженнями на сушіння сої, актами сушіння сої, накладними - вимогами на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, приймально-здавальними накладними оприбуткування готової продукції на склад.

На підтвердження факту виконання господарських зобов'язань за договором поставки з ТОВ «Торговий дім «Укртрейд» №23/2014 від 09.07.2014 виписано видаткові накладні: №РН-0000009 від 11.07.2014 року, №РН-0000019 від 15.07.2014 року, №РН-0000013 від 21.07.2014 року; податкові накладні: №4 від 11.07.2014 року, №6 від 15.07.2014 року, №7 від 21.07.2014 року; ТТН від 11.07.2014 року, від 15.07.2014 року, від 21.07.2014 року.

Оплата за придбаний товар проведена у безготівковій формі, про що свідчать банківські виписки №gг-0000177 від 11.07.2014 року, №gг-0000181 від 15.07.2014 року, №gг-0000182 від 16.07.2014 року, №gг-0000188 від 23.07.2014 року.

Використання зазначеного вище товару у власній господарській діяльності підтверджується відповідно актами очистки сировини, розпорядженнями на сушіння сої, актами сушіння сої, накладними - вимогами на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, приймально-здавальними накладними оприбуткування готової продукції на склад.

Матеріалами справи також підтверджується реальність здійснення позивачем виробничої діяльності з переробки сої, зокрема, надані позивачем Експлуатаційний дозвіл для потужності (об'єкту) з виробництва, змішування та приготування кормів № 2 від 17.08.2015 року, виданий Управлінням ветеринарної медицини в Ковельському районі (т.2., а.с. 117), додаток до виданого Волинською обласною державною адміністрацією дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами №7222100000-5 від 04.11.2011 року (т.2., а.с. 118), видані Територіальним Управлінням Держгірпромнагляду у Волинській області дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки (зберігання зерна, бобів сої, та виробництво нерафінованої олії) № 014.12.07-15.41.0 від 18.01.2012 року, дозвіл на експлуатацію устаткування підвищеної небезпеки № 015.12.07-15.41.0 (т.2., а.с. 120-121). З аналізу наведених документів вбачається, що у позивача дійсно наявні виробничі потужності, які дозволяють переробляти соєві боби та отримувати олію і соєву макуху з метою їх подальшої реалізації.

Зазначені вище операції із контрагентами ТОВ «Агросота», ТОВ «Зеленецьке», ТОВ «Торговий дім «Укртрейд» в повній мірі були належним чином відображені позивачем в бухгалтерському та податковому обліку.

На підставі документів, складених контрагентами ТзОВ «Гранд інвест лімітед», позивачем був сформований податковий кредит та витрати відповідних звітних періодів.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що досліджені в судовому засіданні докази підтверджують реальність здійснення позивачем господарських операцій по придбанню ТМЦ (соєвих бобів) у вищевказаних контрагентів, а отже податковий кредит та витрати за наслідками цих операцій позивачем сформований правомірно. При цьому, ТзОВ «Гранд інвест лімітед» підтверджено наявність господарської мети при придбанні товару, наявність можливості переробляти придбану сировину з метою наступної реалізації отриманих ТМЦ для одержання прибутку та належне оформлення первинних документів.

Щодо посилань апелянта на акти перевірки ТОВ «Зеленецьке» та ТОВ «Торговий Дім «Укртрейд», з яких відповідач дійшов висновку про неможливість реального виконання останніми укладених з позивачем договорів поставки, то такі не заслуговують на увагу з огляду на таке. Даними актами фактично виявлені порушення чинного законодавства між контрагентами позивача по ланцюгу їх постачання, а не безпосередньо у взаємовідносинах позивача із ТОВ «Агросота», ТОВ «Зеленецьке», ТОВ «Торговий дім «Укртрейд».

Крім того, податкове законодавство України не містить норм, які б ставили в залежність право платника податку на формування валових витрат від можливих порушень податкової дисципліни з боку його контрагентів, або зобов'язували б платників податків контролювати дотримання своїми контрагентами норм законодавства. Можливі порушення контрагентом платника податків податкової дисципліни, у тому числі не декларування своїх зобов'язань або не сплата податку до бюджету, ще не є достатньою підставою для позбавлення платника податків права на валові витрати по операціях з такими контрагентами.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податкового обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо. При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Щодо посилань апелянта на порушення кримінальної справи стосовно контрагента позивача ТОВ «Зеленецьке» як на підставу порушення ТзОВ «Гранд інвест лімітед» чинного законодавства по формуванню податкового кредиту, то колегія суддів вважає, що такі не заслуговують на увагу, оскільки жодного обвинувального вироку у справі немає. Саме по собі пояснення особи, дане в межах досудового розслідування у кримінальному провадженні не є тим доказом, що тягне за собою будь-які правові наслідки без встановлення цього у визначеному законом порядку.

Згідно з положеннями частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» визначив, що «...адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

В той же час, податковим органом під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, не надано доказів узгодженості дій позивача з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкової вигоди, як і не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування немає.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Волинській області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 12.11.2015 року в справі №803/3631/15 - без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів після набрання нею законної сили, а у разі складення такої в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України, протягом того ж строку з часу складення в повному обсязі.

Головуючий суддя Костів М.В.

Судді Гулид Р.М.

Шавель Р.М.

Повний текст ухвали складено 07.11.2016 року.